Актуальні проблеми права: теорія і практика № 49 (2025)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Актуальні проблеми права: теорія і практика № 49 (2025) by Author "Tatarenko, H. V."
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Правове забезпечення релокації суб’єктів господарювання під час збройної агресії: теоретичні концепції та моделі для України.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Глущенко, І. Ю.; Tatarenko, H. V.; Hlushchenko, I. Yu.У статті здійснено комплексне наукове дослідження правового забезпечення релокації суб’єктів господарювання в умовах збройної агресії з урахуванням специфіки сучасної нормативно-правової бази України. Запропоновано теоретико-правове осмислення поняття «релокація», яке охоплює процеси примусового або добровільного переміщення підприємств та їхніх активів із територій підвищеного ризику в більш безпечні регіони з метою збереження виробничого потенціалу та економічної стійкості країни. У межах дослідження проаналізовано правову природу релокації як інструмента стабілізації національної економіки в умовах воєнного стану та обґрунтовано роль державного втручання у цьому процесі. Визначено основні завдання та мету релокації, зокрема збереження економічної активності, запобігання руйнації інфраструктури, підтримка зайнятості та забезпечення континуальності надання критичних послуг. Розглянуто особливості релокації комунальних підприємств, що відіграють ключову роль у задоволенні базових потреб населення та стабільному функціонуванні комунально-побутової інфраструктури. У статті висвітлено специфічні правові виклики, пов'язані з переміщенням комунальних підприємств, такі як захист прав власності, забезпечення безперервності діяльності, а також юридичні та фінансові обмеження, що гальмують процес релокації. Проаналізовано основні прогалини чинного законодавства України щодо забезпечення релокації підприємств в умовах воєнного стану, а також запропоновано вдосконалення нормативної бази на основі міжнародного досвіду. Зокрема, стаття звертає увагу на досвід США, Ізраїлю та Німеччини, де на рівні законодавства передбачені комплексні механізми компенсації витрат на релокацію, податкові пільги, субсидії та пільгове кредитування для переміщених підприємств. Запропоновано законодавчі моделі для України, що передбачають упровадження фінансових стимулів, спеціалізованих адміністративних процедур для комунальних підприємств, а також компенсаторних механізмів, спрямованих на зниження фінансових втрат релокованих суб’єктів господарювання. Стаття обґрунтовує необхідність розробки інституційно-правових механізмів, які сприяли б реалізації державної політики щодо релокації підприємств на засадах ефективності, прозорості та відповідальності.Item Правові аспекти міжнародної співпраці у сфері протидії домашньому насильству.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Канський, О. А.; Татаренко, Г. В.; Kanskyi, О. А.; Tatarenko, H. V.У статті досліджуються ключові механізми міжнародного правового співробітництва у боротьбі з домашнім насильством, аналізуються нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу, а також визначаються проблеми та перспективи інтеграції України у міжнародну систему захисту прав постраждалих. Окрему увагу приділено ролі міжнародних організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу та Організації з безпеки і співробітництва в Європі у формуванні загальних стандартів запобігання та реагування на випадки насильства в сім’ї. Аналізується імплементація міжнародних зобов’язань у національне законодавство України, зокрема виконання положень Стамбульської конвенції, яка передбачає комплексний підхід до боротьби з гендерно зумовленим насильством. Стаття також висвітлює ефективність національної правозастосовної практики, особливості криміналізації домашнього насильства відповідно до статті 126-1 Кримінального кодексу України, а також проблеми взаємодії між державними та міжнародними інституціями. Досліджується фінансове забезпечення державних програм підтримки постраждалих та їх залежність від міжнародних донорів, що впливає на сталість системи соціального захисту. У статті проаналізовано ключові міжнародні ініціативи та програми, такі як «ЄС за ґендерну рівність», Позабюджетна програма підтримки ОБСЄ для України та регіональний моніторинговий посібник щодо роботи з кривдниками, які сприяють розвитку національних механізмів протидії домашньому насильству та підвищенню рівня обізнаності суспільства. У висновках обґрунтовано необхідність посилення міжвідомчої координації, розширення фінансування кризових центрів, вдосконалення міжнародного правового співробітництва та адаптації українського законодавства до сучасних міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини.Item Правові засади регулювання діяльності рекрутингових центрів збройних сил України.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Хилюк, О. В.; Гармаш, Т. В.; Татаренко, Г. В.; Khyliuk, O. V.; Harmash, T. V.; Tatarenko, H. V.У статті розглянуто актуальні правові аспекти функціонування рекрутингових центрів Збройних Сил України в умовах збройної агресії рф. Наголошується на потребі реформування системи рекрутингу для підвищення обороноздатності держави та забезпечення прозорих, добровільних і ефективних механізмів комплектування ЗСУ. Авторами визначено ключові виклики правового регулювання, зокрема відсутність комплексного підходу до цифровізації, недостатнє правове врегулювання участі іноземців, обмежені соціальні гарантії та правовий захист для рекрутів. У роботі проаналізовано міжнародний досвід функціонування рекрутингових моделей у Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії та США. Наведено приклади правових стандартів НАТО, зокрема STANAG 2116 та 6001, які можуть бути імплементовані в українську нормативну базу. Висвітлено історичну еволюцію рекрутингу як явища, починаючи з античності до сучасності, а також трансформацію поняття «рекрутинг» у контексті професіоналізації армій. Обґрунтовано необхідність гармонізації національного законодавства зі стандартами Альянсу та міжнародним гуманітарним правом. Окрему увагу приділено аналізу Постанови КМУ № 564 від 16.05.2024, яка визначає статус та функції рекрутингових центрів ЗСУ. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що сприятиме зміцненню обороноздатності України, підвищенню соціальної довіри до армії та створенню професійної системи військового рекрутингу.