eEastUkrNUIR
Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету
імені Володимира ДаляІнституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.
Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.
Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)
Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.
Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)
Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- У фонді зібрано підручники, навчальні посібники та інші видання освітнього змісту, авторами або укладачами яких є науково-педагогічні працівники СНУ ім. В.Даля
Recent Submissions
Перспективи застосування покриттів які самовідновлюються в несівних конструкціях транспортних засобів
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Фомiн, О. В.; Козинка, О. С.; Лопатюк, С. П.; Красулін, О. С.; Харченко, Т. В.
У роботі розглядаються сучасні тенденції та перспективи впровадження самовідновлюваних покриттів у несівні конструкції транспортних засобів. Особливу увагу приділено інноваційним матеріалам на основі полімерів з вмонтованими мікрокапсулами, термо- та світлочутливим компонентам, здатним до автономного усунення мікропошкоджень. Аналізуються механізми самовідновлення, зокрема хімічна регенерація, фізико-механічне "затягування" тріщин, а також потенціал використання наноматеріалів. Застосування таких покриттів у несівних елементах (панелі кузова, підрамники, допоміжні каркаси) дозволяє значно знизити темпи деградації матеріалу, продовжити ресурс конструкцій та зменшити витрати на технічне обслуговування. Обговорено виклики щодо довготривалої стабільності таких покриттів у складних умовах експлуатації та шляхи їх вирішення. Визначено, що розвиток самовідновлюваних технологій відкриває нові горизонти для підвищення надійності, безпеки та екологічності транспортних засобів. У статті розглядаються сучасні самовідновлювані матеріали та технології, що знаходять застосування в галузі машинобудування. Особливу увагу приділено полімерним композитам із мікрокапсульованими реагентами, сплавам з пам’яттю форми, а також самовідновлюваним покриттям на основі термо- та світлочутливих полімерів. Описані принципи їх дії, зокрема реакції повторного зшивання, капсульована регенерація та теплове "запам’ятовування" форми. Наведено приклади використання в конструктивних елементах транспортних засобів, вузлах з високим зношуванням, а також у системах захисного покриття. Зазначено основні переваги впровадження таких матеріалів: зменшення експлуатаційних витрат, підвищення довговічності вузлів, зниження потреби в обслуговуванні та підвищення безпеки. Перспективи розвитку включають інтеграцію біоінженерних технологій та "розумних" матеріалів із функцією активного моніторингу та саморемонту. У даній роботі розглянуто основні вимоги до самовідновлювальних захисних покриттів, призначених для несівних конструкцій вантажних вагонів. З урахуванням специфіки експлуатації рухомого складу залізничного транспорту сформульовано комплекс функціональних, механічних, кліматичних та технологічних критеріїв, яким повинні відповідати інноваційні покриття з властивістю самовідновлення. Основна увага приділена використанню полімерних композицій. Наведено обґрунтування ключових параметрів, таких як адгезія, антикорозійна стійкість, зносостійкість, термостійкість, гідрофобність, а також їх вплив на експлуатаційну надійність вантажного вагона. Запропоновані вимоги можуть бути використані при розробці нових матеріалів, технічних регламентів та стандартів для залізничного транспорту. Самовідновлювані матеріали розглядаються як ключовий елемент стратегії сталого машинобудування майбутнього.
Компьютерне моделювання протидії негативному впливу на складові конструкцій транспортних засобів застосуванням антивібраційних покриттів
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Фомiн, О. В.; Козинка, О. С.; Лопатюк, С. П.; Фурсина, А. Д.
В роботі було розглянуто та проаналізовані методи комп'ютерного моделювання для прогнозування та оптимізації ефективності антивібраційних покриттів у протидії негативному впливу вібрацій на складові конструкцій транспортних засобів. У роботі розглянуто підходи до розробки та вдосконалення методів комп’ютерного моделювання для прогнозування та оптимізації ефективності антивібраційних покриттів у транспортних конструкціях. Особливу увагу приділено моделюванню взаємодії еластомерних матеріалів з металевими основами під дією циклічних навантажень, що характерні для експлуатації автомобільної, залізничної та авіаційної техніки. Запропоновано числові моделі на основі методу скінченних елементів (FEM), що дозволяють враховувати складні фізико-механічні властивості матеріалів покриттів (нелінійна деформація, гістерезисні втрати, температурна залежність) і динаміку збудження у широкому діапазоні частот. Проведено серію віртуальних експериментів із варіацією геометричних параметрів покриття (товщина, площа покриття) з метою визначення їхнього впливу на вібропередачу та напружений стан конструкції. Результати моделювання показали, що оптимізація товщини і розташування покриття може зменшити пікові амплітуди коливань до 60% та збільшити втомну довговічність конструкцій у 2–3 рази. Розуміння того, як конкретні матеріальні властивості впливають на ефективність демпфування, дозволяє оптимізувати вибір матеріалів і конструкцій для конкретних умов експлуатації. У даному дослідженні розглянуто вплив товщини гумового покриття на довговічність металевих конструкцій. Основна увага приділяється ролі покриття у зменшенні втомного руйнування, вібронебезпечних навантажень, зносу та корозії. Гума, як демпфуючий та захисний матеріал, суттєво покращує експлуатаційні характеристики конструкцій за рахунок поглинання динамічних навантажень та ізоляції металу від агресивного середовища. На основі узагальнених експериментальних даних визначено, що оптимальна товщина гумового шару становить 4–6 мм. У цьому діапазоні спостерігається максимальне зменшення амплітуди вібрацій (до 60–70%), зниження зносу металу більш ніж у 5 разів, а також зростання втомної довговічності конструкції у 3–4 рази. При цьому надмірне збільшення товщини (>8 мм) може призвести до зниження жорсткості, виникнення повзучості або відшарування покриття. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації конструктивних рішень у машинобудуванні, транспорті, енергетиці та інших галузях, де важливі надійність і тривалий ресурс роботи металевих елементів під впливом динамічних і корозійних факторів. Розроблена методика є універсальним інструментом для інженерного аналізу та може бути інтегрована в процес проєктування нових зразків транспортних засобів із підвищеною вібраційною надійністю. Антивібраційні покриття широко використовуються в машинобудуванні, авіації, будівництві для зниження впливу шкідливих вібрацій.
Аналіз міцності удосконаленої несучої конструкції вагона-платформи для перевезень контейнерів в умовах експлуатаційних навантажень.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Ловська, А. О.; Діжо, Я.
В матеріалах статті висвітлено особливості розрахунку на міцність удосконаленої конструкції ва-гона-платформи. Суть удосконалення полягає у постановці в консольних частинах рами вагона-плат-форми спеціальних надбудов для обмеження повздовжніх переміщень контейнерів. Для обґрунтування запропонованого удосконалення проведено розрахунок на міцність несучої конструкції вагона-платфо-рми при І та ІІІ розрахункових режимах. Результати проведених розрахунків показали, що максимальні напруження в несучій конструкції вагона-платформи виникають при “ударі”. Разом із цим, дані на-пруження на 7,3% нижчі за допустимі. Максимальні переміщення в вузлах несучої конструкції вагона-платформи склали 3,1 мм і зосереджені в повздовжніх балках рами. Результати проведеного дослідження сприятимуть зменшенню пошкоджень транспортних засобів контейнерних перевезень в експлуатації, формуванню рекомендацій щодо їх проєктування, а також підвищенню рентабельності, в тому числі, в міжнародному сполучення.
Дослідження міцності контейнера-цистерни удосконаленої конструкції при вантажно-розвантажувальних операціях.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Ловська, А. О.
В матеріалах статті висвітлено особливості розрахунку на міцність контейнера-цистерни з удоско-наленою конструкцією каркасу. Суть удосконалення полягає у використанні в каркасі виделки, яка сприяє зменшенню повздовжньої навантаженості його конструкції. Авторами статті сформовано гіпотезу, що впровадження виделки в каркас також сприятиме зменшенню переміщень нижніх частин його стійок при підйомі контейнера-цистерни. Для перевірки зазначеної гіпотези проведено розрахунок на міцність контейнера-цистерни при підйомі за верхні фітинги. Результати проведеного розрахунку встановили, що з урахуванням впровадження виделки в каркас не тільки зменшується його повздовжня навантаженість, а і переміщення в нижніх частинах стійок на 0,7 мм. Результати даного дослідження сприятимуть створенню напрацювань щодо проєктування сучасних конструкцій контейнерів-цистерн, а також підвищенню ефективності експлуатації контейнерних пе-ревезень.
Підвищення ефективності тягово-зчіпних та гальмівних якостей локомотивів за рахунок безпосередньої подачі піску в контакт колеса з рейкою.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Ковтанець, М. В.; Могила, В. І.
У статті проаналізовано актуальні технічні та експлуатаційні проблеми функціонування пісочних систем локомотивів, які суттєво впливають на ефективність тягово-зчіпних і гальмівних властивостей, знос елементів рухомого складу та залізничної інфраструктури, а також на загальний рівень безпеки руху поїздів. Для підвищення зчіпних властивостей широке застосування отримала система подачі піску. Проте сучасні конструкції мають низку серйозних недоліків: низьку точність подачі, перевитрату абразивного матеріалу, засмічення стрілочних переводів, баласту та рейко-шпальної решітки, підвищення опору руху, погіршення маневрових характеристик у кривих ділянках колії. Особливо критичними виявляються проблеми, що виникають у зимовий період — замерзання вологи у сталевих трубопроводах ускладнює роботу системи, вимагаючи трудомісткого ремонту в депо, що неможливо повністю реалізувати у відведений час технічного обслуговування. З метою усунення перелічених недоліків у статті запропоновано вдосконалену конструкцію пісочної системи локомотива, яка базується на використанні гнучкого гумового трубопроводу та кронштейна для кріплення сопла безпосередньо на буксі візка. Така система дозволяє точно спрямовувати абразивний матеріал безпосередньо в зону контакту колеса з рейкою, ефективно компенсуючи поперечні переміщення колісної пари під час руху. Матеріал гумового трубопроводу обраний з урахуванням його високої абразивостійкості, еластичності, стійкості до багаторазових деформацій, вібрацій та низьких температур, що забезпечує тривалий термін експлуатації і зменшує ризик закупорки піску. Запропонована конструкція дозволяє зменшити витрату піску, знизити зношування коліс, бандажів та рейок, підвищити надійність роботи пісочної системи в складних умовах експлуатації, покращити умови обслуговування екіпажної частини, а також оптимізувати витрати на виготовлення і технічне обслуговування. Застосування такої системи створює передумови для переходу до енергоощадних і ресурсозберігаючих технологій у локомотивному господарстві. Отримані результати мають практичну цінність для модернізації існуючого парку локомотивів і розробки нових конструкцій пісочних систем, що відповідають сучасним вимогам безпеки, економічності та екологічності.