eEastUkrNUIR

Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля


Інституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.

Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.

Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)

Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.

Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)

Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).

 

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 10

Recent Submissions

No Thumbnail Available
Item
Когнітивна психологія та її роль у сучасному розумінні проявів віктимності особистості
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядаються окремі аспекти щодо розуміння проявів віктимності особистості крізь призму сучасної когнітивної психології. Зазначено, що декларативне та процедурне знання сприяє унеможливленню віктимних проявів особистості, підвищує її віктимогенний поріг. З’ясовано, що когнітивні здібності індивіда релевантно впливають на його спроможність ефективно тестувати соціальний простір свого існування. Чим більш здатною до цього є людина, тим більшу гнучкість вона проявляє до впливу віктимогенних чинників. Проте, не завжди декларативне знання сприяє зменшенню віктимогенної вразливості індивіда. Декларативне знання виявляє більшу ефективність у сенсі переходу до імпліцитної форми її зберігання. Саме процедурне знання, що включає навички (моторні, перцептивні, когнітивні та рівень адаптації), попередню підготовку (зрушення в оцінках та перевагах), схильності (класичне та операційне обумовлення) та інші неасоціативні типи репрезентацій (звикання, сенсибілізація тощо) здатне підвищувати віктимну невразливість людини. Але, нерозуміння або ігнорування обставин, у яких трапляються певні віктимні події, збільшує питому вагу декларативного знання, що включає епізодичну та семантичну пам’ять щодо фактів і подій. А, отже, експліцитне та імпліцитне знання виступають у нерозривному зв’язку щодо мінімізації проявів індивідуальної віктимності. Визначено, що з метою підвищення власного віктимогенного порогу варто розумітися не на поведінці тих індивідів, що не реалізували власну віктимність, а на активності тих, які вже реалізували віктимогенну вразливість. Зазначено, що знання про те, як поводила себе жертва у передвіктимній та у віктимній ситуації виявляється релевантним процедурним маркером того, як іншим не варто себе поводити за аналогічних ситуацій, щоб не перетворитися на жертв.
No Thumbnail Available
Item
Проблема механізму вибору реакції «бий / біжи / замри» в ситуації загрози та спроба її концептуалізації
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядається проблема механізму вибору реакції «бий / біжи / замри» на впливи, що породжують стрес, тривогу та інші стани, які супроводжуються прискореним серцебиттям, підвищеним тиском, напругою м’язів, змінами дихання тощо. Встановлено, що механізм такого вибору у людини суттєво може відрізнятися від того, що ми спостерігаємо у тваринному світі. Визначено, що між загрозою та однією з можливих реакцій на неї існує простір, у якому міститься людська спроможність обирати відповідь. Розроблена каузальна модель суб’єктивної агентності в ситуації загрози (САЗ), що включає попередній досвід індивіда щодо ефективних дій (забезпечує зростання САЗ), його досвід безпорадності (забезпечує зниження САЗ) та досвід травматизації (забезпечує мінімізацію САЗ). Зазначено, що модель САЗ розмежовується з біологічними підходами, оскільки гормональні та нейронні процеси виступають тільки виконавчими механізмами, які активуються після формування САЗ. Зазначається, що реакція «бий» виникає за умов високого рівня САЗ, позитивної оцінки керованості та доступності прямої дії. Реакція «біжи» виникає за умов помірного рівня САЗ, необхідності самозбереження, негативної оцінки втручання та наявності альтернативного шляху збереження власного «Я». Реакція «замри» виникає, коли індивід має критично низьке САЗ, відчуває неможливість нападу або втечі, високий ризик руйнування власного «Я». Індивід приречений до бездії, оскільки будь-яка дія гірша за неї. Реакція на загрозу виступає функцією відчуття спроможності індивіда бути суб’єктом ситуації, коли він реагує не на небезпеку, а на власне місце в ній. Це індивідуальна екзистенційна стратегія, що формується у людини в процесі подолання нею складних життєвих ситуацій. Власно, запропонована модель дозволяє прогнозувати тип реакції індивіда за рівнем САЗ, краще розуміти його віктимну поведінку, розробляти інтервенції, що спрямовані на відновлення індивідуальної агентності.
No Thumbnail Available
Item
Емоція образи та феномен справедливості – когнітивні рефлексії
(Видавничий дім «Гельветика», 2025-06) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядається проблема феномену справедливості крізь призму індивідуальних образ. Зазначено, що образа є емоційною реакцією індивіда на порушений баланс умов, щодо задоволення його потреби у самоповазі, самоствердженні, самореалізації, саморозвитку. З’ясовано, що феномен справедливості стає відчутним, коли люди поводять себе стосовно інших у процесі розподілу ресурсів, використання процедури щодо прийняття рішень, ставлення один до одного, дотримання соціальних норм або їхнього порушення. Визначено, що образа виступає у ролі емоційного регулятора порушеного балансу справедливості й у купі з іншими емоціями генерує дії, що спрямовані на її поновлення. Емпірично з’ясовано, що індивіди інсталюють образи через несправедливе ставлення до них з боку інших (зневага, приниження, знецінювання, ігнорування, осоромлення тощо), несправедливого позбавлення можливості задовольнити особисті інтереси або отримати певні ресурси (перешкоджання, позбавлення автономії, утискання тощо). Встановлено, що найбільш амплітудними є образи, що стосуються порушеної справедливості в особистісному вимірі. Такі образи супроводжуються емоціями гніву, обурення, огиди, презирства, сорому та страху. Порушена справедливість щодо інтересів і переваг, переважно, фарбує образу емоційними проявами засмучення, дратівливості та розчарування. Зазначено, що образи, які відбивають порушення справедливості щодо інтересів і переваг, виявляють більшу керованість, ніж образи, що стосуються порушеної справедливості в особистісному вимірі, а тому вони зумовлюють значно більшу спроможність ображеного шукати примирення та прощення кривднику у майбутньому
No Thumbnail Available
Item
Особливості психологічної стійкості особистості періоду пізньої дорослості у часи невизначеності та інформаційного різноманіття
(СНУ ім. В. Даля, 2026-05) Гарькавець, С. О.; Левандовський, В. В.
У статті представлено теоретичний та емпіричний аналіз особливостей прояву психологічної стійкості особистості в період пізньої дорослості, яка перебуває в умовах невизначеності та під впливом інформаційного різноманіття. Визначено, що психологічна стійкість особистості виступає багатовимірним конструктом, що включає когнітивну оцінку подій (життєстійкість), емоційне прийняття (задоволеність) та духовну спрямованість (смисл). З’ясована роль смисложиттєвих орієнтацій як ресурсного чинника психологічної стійкості особистості. За результатами емпіричного дослідження з’ясовано, що існує прямий зв’язок між рівнем осмисленості життя та показниками життєстійкості. Осмисленість цілей та внутрішній локус контролю виступають ключовими детермінантами психологічної стабільності особистості періоду пізньої дорослості, що доводить її здатність конструювати сенси майбутнього та відчувати власну відповідальність за теперішнє як ключового ресурсу подолання екстремального стресу та запобігання віковим кризам. Обґрунтовано поняття «парадокс задоволеності», згідно з яким індивіди в період пізньої дорослості підтримують високий рівень суб'єктивного благополуччя завдяки «адаптивному консерватизму» та реалізації мікро-сенсів, незважаючи на низький рівень соціальної адаптації. Особистість свідомо обмежує зовнішню активність заради збереження внутрішньої цілісності та реалізації мікро-сенсів (сім’я, онуки, волонтерство), що виступає проявом зрілої стійкості, де задоволеність життям базується на прийнятті власної долі та реалізації духовних запитів
No Thumbnail Available
Item
Психологія девіантної та віктимної поведінки особистості.
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Гарькавець, С.
У навчальному посібнику представлені теоретичні та практичні підходи, що мають місце у сучасній психологічній науці, щодо пояснення девіантної та віктимної поведінки людини. Проаналізовані різні види та форми девіацій особистості та її віктимних проявів у віковому та гендерному вимірах. Розглядаються особливості попередження девіантної та віктимної поведінки індивідів, сучасні практики їхньої корекції, терапії та реабілітації. Навчальний посібник адресований здобувачам вищої освіти, аспірантам, викладачам, психологам, педагогам, соціальним вихователям та іншим фахівцям, які вивчають девіантну та віктимну активність індивідів, здійснюють практичні заходи щодо їхнього попередження, подолання та надання допомоги тим, хто її потребує.