eEastUkrNUIR
Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету
імені Володимира ДаляІнституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.
Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.
Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)
Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.
Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)
Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- У фонді зібрано підручники, навчальні посібники та інші видання освітнього змісту, авторами або укладачами яких є науково-педагогічні працівники СНУ ім. В.Даля
Recent Submissions
Соціально- психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Лисничка, І. П.; Lysnychka, I. P.
Лисничка І.П. Соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. Київ, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене визначенню соціально- психологічних особливостей діяльності секретаря судового засідання. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми вивчення специфіки діяльності секретаря судового засідання. Показано, що діяльність секретарів судових засідань, як працівників апарату суду, має такі особливості: здійснення повноважень у межах внутрішнього трудового розпорядку, встановленого для працівників апарату суду; дотримання правил поведінки працівника суду під час виконання посадових обов’язків; дотримання етичних вимог, що висуваються до державного службовця у відносинах зі співробітниками та відвідувачами суду; наявність особливих підстав притягнення до відповідальності. Розглядаючи секретаря судового засідання як суб’єкт судочинства, підкреслено його значущу роль у судовому процесі, а саме результатом фіксування судового засідання є створення секретарем технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання або журналу судового засідання відповідно до вимог процесуального законодавства. Наголошено, що діяльність секретаря судового засідання істотно впливає на хід слухання та якість судового процесу. Констатовано, що завдяки своїй діяльності секретар судового засідання сприяє забезпеченню процесуальної чистоти, неупередженості та законності, а також чіткості у комунікації і координації дій учасників судового процесу та загалом виконує надзвичайно важливі функції в системі правосуддя. Узагальнено, що професія секретаря судового засідання вимагає високої кваліфікації, відповідальності та психологічної стійкості. Емпірично визначено соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання. З᾿ясовано, що більшість досліджуваних віддають перевагу пізнавальній сфері діяльності, найважливішою якістю якої вважають високий рівень розумової працездатності; дещо менше значення надано показникам комунікативної сфери діяльності. Респондентам притаманний низький та середній рівні емпатійності, орієнтація на адекватність сприйняття і розуміння партнера по спілкуванню; здебільшого притаманний середній рівень комунікативного контролю, схильність до домінування, лідерства, енергійності та компетентності, успішність у справах; переважає помірний рівень авторитарності, егоїстичності, агресивності, підозрілості, схильності до підпорядкування, дружелюбності та альтруїстичності; відзначається низький та середній рівні стійкості до конфліктів (схильності до вираженої конфліктності). Загалом соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання полягають у необхідності налагодження ефективної міжособистісної комунікації з учасниками судового процесу, вирішенні конфліктних ситуацій та прояву організаторських здібностей. Виокремлено гендерні відмінності прояву соціально-психологічних якостей секретарів судового засідання у професійній діяльності. Встановлено, що більшості чоловіків, порівняно з жінками, притаманна орієнтація на сприятливі взаємини і всебічне обговорення можливих проблем, переважання високого рівня комунікативного контролю, авторитарності, схильність до домінування та лідерства; енергійність, авторитетність та компетентність; переважають високий і екстремальний рівні егоїстичності, а також вимогливість, прямолінійність, відвертість і строгість, схильність до звинувачень, дратівливість, помірний рівень альтруїстичності. Показано, що більшість жінок, на відміну від чоловіків, виявляють орієнтацію на прийняття партнера по спілкуванню, середній і низький рівень комунікативного контролю та авторитарності; відзначається більша схильність до владного стилю поведінки. Визначено структуру, критерії та рівні розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання. Узагальнення змістовно-результативних показників професійно важливих якостей дозволило виділити в їх структурі такі провідні компоненти: пізнавальний (соціальна емпатія, мотиваційні орієнтації в міжособистісних стосунках, прийняття і розуміння співрозмовника) і комунікативний (комунікативний контроль у спілкуванні, особливості міжособистісних стосунків у професійній діяльності), конкретизовані в таких критеріях визначення рівнів розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання: соціальна емпатія; здатність контролювати власні дії, вчинки й емоції в процесі комунікативної взаємодії; компетентність, авторитетність, впевненість в собі; дружелюбність, орієнтація на адекватне сприйняття, розуміння і прийняття партнера, на компроміс і співпрацю у взаєминах; стійкість до конфліктів. Виокремлено та охарактеризовано рівні розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання: низький, середній та високий. Кількісний аналіз результатів емпіричного дослідження показав, що більшості досліджуваних притаманний середній рівень розвитку професійно важливих якостей. Розроблено й апробовано комплексну програму соціально-психологічного супроводу діяльності секретаря судового засідання, побудовану за блочно-модульною системою, основними складовими якої вважалися «Розвиток соціальної емпатії», «Підвищення рівня комунікативної компетентності», «Гармонізація соціально-психологічного клімату в професійному колективі». Запропонована програма соціально-психологічного супроводу була спрямована на розвиток професійно важливих якостей учасників, їх мотивації до професійної діяльності та відкритості до нового когнітивного досвіду; розвиток навичок і вмінь ефективного спілкування; здатності до позитивного самоставлення та адекватної самооцінки, конструктивного оцінювання та прийняття інших людей та взаємин з ними; формування здатності до рефлексії; розвиток соціально-психологічних особливостей, необхідних в процесі здійснення професійної діяльності; актуалізацію наявних професійно важливих властивостей та вмінь; збагачення професійного і життєвого досвіду. Розроблено модель професійної успішності секретарів судового засідання та узагальнено вимоги щодо вдосконалення їх професійного відбору й професійної підготовки. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення соціально-психологічних особливостей діяльності секретаря судового засідання. Перспективи подальших наукових студій вбачаються у вивченні концептів особистісно-професійної адаптації секретаря судового засідання, а також у розробці тренінгових заходів з розвитку професійно важливих якостей цих фахівців з урахуванням вікового та гендерного аспектів.
Психологія соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Омелянюк, С. М.
Омелянюк С.М. Психологія соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. – Київ, 2025. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми визначення психологічних основ соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Запропонована концепція дослідження забезпечила можливість системного розкриття психологічних засад соціальних уявлень молоді та можливостей їх формування з урахуванням онто-, мікро-, соціогенезу в умовах проблемогенного соціуму. Узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів дозволило зробити такі висновки. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів (соціально-генетичного (антропологічного), соціально-динамічного, структурного («теорія центрального ядра»), дискурсивного), які є комплементарними щодо вивчення проблеми соціальних уявлень молоді у науковому просторі. Цей феномен розуміють як ментальне утворення, що включає будь-які форми знань, поглядів, переконань молодої людини, що допомагають їй осмислити та зрозуміти навколишню соціальну дійсність, виступають інструментом пізнання соціального світу, способом опосередкування поведінки і засобом адаптації нових подій до тих, що вже вписані у картину світу особистості. Показано, що соціальні уявлення розглядаються як складова соціального мислення; чинник конструювання суспільних стандартів та модусів поведінки особистості і групи; форма відображення конкретного суспільства з його суперечностями між соціальними нормами і прагненнями суб’єкта; як спосіб міркувань, характерний для молодої людини, що представляє певну соціальну групу чи статусну позицію; як прояв міжгрупових відносин тощо. З᾿ясовано, що соціальні уявлення визначаються культурно-історичним контекстом становлення та поширення їх у суспільстві та трансформуються разом зі зміною суспільних процесів; при цьому суспільство стає для молодої людини джерелом значень і смислів. Показано, що провідними етапами, які описують процес формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму, виступають проблематизація, інтерпретація, репрезентація та категоризація. Так, на етапі проблематизації молода людина аналізує та структурує навколишню дійсність, а також виділяє проблему, яку необхідно розглянути, щоб сформувати ставлення до цієї дійсності. На етапі інтерпретації вона формує ставлення до обʼєкта на основі наявного у неї досвіду, а також перевірених гіпотез та висновків, отриманих у ході соціального пізнання. Наступний етап, репрезентації, полягає в тому, що соціальні уявлення, які вже сформувалися, транслюються в суспільство. Виходячи з попередніх етапів відбувається категоризація понять, яка полягає у побудові чітких формулювань, що пояснюють зміст уявлень і формування розуміння співвідношення та звʼязку соціальних уявлень про існуючу проблему з іншими, раніше сформованими уявленнями. Підкреслено, що сформовані соціальні уявлення не лише структурно вбудовуються в колективну свідомість, а й вкрапляються в індивідуальну свідомість, відбиваючи при цьому уявлення молодої людини про себе та світ загалом. При цьому соціальні уявлення виконують подвійну функцію, з одного боку, здійснюючи впорядкування інформації, що надходить, необхідної для орієнтації в матеріальному і соціальному світі, а з іншого, − забезпечуючи комунікацію, завдяки оволодінню єдиним кодом, що дозволяє позначати і класифікувати різні аспекти індивідуального світу. Наведено концептуальне психологічне обґрунтування дослідження соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі через актуалізацію їх формування та трансформації у дискурсі травмівного досвіду життєздійснення та антиципування (образу майбутнього, його проєктування та життєвої перспективи загалом); артикуляцію життєвого вибору молоді (за змістовно-смисловою та інструментальною складовими) в умовах проблемогенного соціуму та концепту соціального порівняння у формуванні соціальних уявлень молоді та її самоефективності в проблемогенному соціумі. Диференційовано специфіку формування та трансформації соціальних уявлень молоді (на рівнях онто-, мікро- та соціогенезу). Показано, що на рівні онтогенезу відбувається формування уявлень про світ і навколишні явища. У ході міжособистісних відносин, на рівні мікрогенезу, формуються уявлення про партнера і предмет взаємодії. На рівні соціогенезу формуються та трансформуються соціальні уявлення в суспільстві. Логіка соціальних уявлень молодої людини визначається не стільки об᾿єктивними фактами, скільки «філософією життя», що належить до даної сфери діяльності, її імпліцитною концепцією як системою уявлень про «належне» і «бажане» щодо даної сфери, її цінністю і значущістю, готовністю до активної включеності в цю сферу і до спрямованих та наполегливих зусиль задля реалізації власних цілей і планів. Наголошено, що в умовах проблемогенного соціуму, який породжує соціальну нестабільність, соціальні уявлення допомагають молодій людині як зберігати внутрішню картину світу несуперечливою, так і збалансувати емоційний стан. Проте, в процесі формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму можуть мати місце спотворення у відображенні соціальної дійсності внаслідок дії когнітивних, групових, соціокультурних чинників. Визначено зміст і конфігурації соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціму. З᾿ясовано особливості соціальних уявлень молоді про життєвий успіх та способи його досягнення в умовах проблемогенного соціуму та розкрито структуру соціальних уявлень молоді про статус людини в суспільстві. Проаналізовано результати трансформації суспільних відносин у соціальних уявленнях молоді про довіру (за когнітивним, емоційним, конативним компонентами та у вимірі експліцитної й імпліцитної довіри) та перспективи майбутнього. Виявлено особливості соціальних уявлень молоді про інформаційно-цифрове середовище та його вплив на їх формування і трансформацію у проблемогенному соціумі. Виокремлено дескриптори соціальних уявлень молоді про здоров᾿язберігаючі технології. Встановлено взаємозв᾿язок життєвих сценаріїв молоді та її соціальних уявлень в умовах проблемогенного соціуму. Наголошено, що соціальні уявлення молоді у проблемогенному соціумі є багаторівневою системою, що включає різні аспекти соціальної дійсності та образу Я. Невизначеність умов сучасної соціальної ситуації проявляється у нестійкості і слабкій структурованості мережі соціальних уявлень молоді, а їх суперечливість проявляється в неузгодженні системи переконань, які лежать в основі оцінки значимості тієї чи іншої сфери життя і переживання цієї значимості молодою людиною, з її активністю і відповідальністю у цій сфері. Узагальнено, що в соціальних уявленнях молоді відбивається перехідний характер сучасного етапу розвитку суспільства, позначаються ключові тенденції його змін та провідних соціальних інститутів. Розкрито методологічні і змістовно-процесуальні засади системи соціально-психологічного супроводу процесу формування соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі, реалізованої на етапах проблематизації, інтерпретації, репрезентації та категоризації, яка містить інформаційний, діагностичний, розвивальний, ресурсний, рефлексивний, моніторинговий блоки та комплекс інноваційних соціально-психологічних та інформаційно-комунікаційних психотехнологій особистісної, міжособистісної і мікросоціальної спрямованості. До основних принципів формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму в межах розробленої системи соціально-психологічного супроводу цього процесу віднесено принципи взаємної відповідальності та відповідальної залежності, емпатійної взаємодії, соціального загартовування; стимулювання моральної самооцінки, формування достатньої компетенції; дилемності, усвідомлення післядії вчинку. Проведено оцінку ефективності системи соціально-психологічного супроводу процесу формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Про ефективність впроваджених системних заходів формувального впливу свідчить статистично достовірна різниця в показниках індексу соціальної позиції, мотивації досягнення життєвого успіху, інтернального локусу контролю, розширення часової перспективи, а також вітальності та життєстійкості молоді. Програмні заходи сприяли змінам в ієрархічних позиціях соціальних уявлень молоді щодо сфер життя та перспектив майбутнього. Так, зафіксовано статистично значуще підвищення цінностей в сфері саморозвитку, життєвого успіху та раціональних форм ціледосягнення в умовах проблемогенного соціуму, за якими спостерігалася найбільша диференціація. Зафіксовано відмінності, які відображають значущість та несуперечливість соціальних уявлень щодо статусу людини в суспільстві у вимірах її професійного та особистісного розвитку. Визначено, що проведення формувальних системних заходів сприяло підвищенню оцінки соціальних уявлень молоді щодо якості життя в умовах інформаційно-цифрового середовища. Констатовано підвищення показників фізичної активності, рольового функціонування, емоційного стану, соціального функціонування, життєздатності, загального стану здоров᾿я, що вказує на позитивні зміни у дескрипторах соціальних уявлень молоді про здоров᾿язберігаючі технології. Встановлено вірогідне підвищення показників за шкалами «життєзабезпечення», «соціальна значущість», «загальна активність», «творча активність», «спілкування», «комфорт», зміни за якими сприяли позитивності соціальних уявлень молоді щодо життєвих сценаріїв та появі довгострокових планів, актуалізації потреби в самореалізації у проблемогенному соціумі. Зʼясовано, що відбулася позитивна динаміка у зростанні показників довіри в соціальних уявленнях молоді (за когнітивним, емоційним, конативним її компонентами), а також відбулися значущі позитивні зміни за параметрами самоефективності, зокрема самоефективності предметної діяльності та міжособистісного спілкування. Отже, запропонована система соціально-психологічного супроводу є дієвим засобом процесу формування соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення проблеми соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Перспективи подальшого дослідження полягають у визначенні динаміки і спрямованості процесу формування соціальних уявлень особистості у віковому і гендерному вимірах. Як продовження роботи можна транслювати описаний досвід соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу формування соціальних уявлень молоді на різні профілі навчання та напрямки професійної діяльності. Важливим напрямом подальших досліджень вбачаємо вивчення особливостей формування соціальних уявлень у осіб з особливими потребами та у осіб, які перебувають в особливих умовах життєдіяльності. Серед перспективних напрямів подальших досліджень даної проблеми вважаємо також розробку обґрунтованої загальнодержавної системи підготовки психологів, соціальних працівників, викладачів та інших фахівців, що мають працювати з молоддю, як фундаменту для формування її соціальних уявлень та повноцінного функціонування в умовах проблемогенного соціуму.
Соціально-психологічні основи гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Фалько, Н. М.; Falko, N. M.
Фалько Н.М. Соціально-психологічні основи гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. – Київ, 2025. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми визначення соціально-психологічних основ гармонізації життєвого простору молоді в період соціогенних викликів. Запропонована концепція дослідження забезпечила можливість системного розкриття соціально-психологічних засад процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів. Узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів дозволило зробити такі висновки. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми життєвого простору молоді в науковій літературі. Показано, що життєвий простір молоді − це найбільш значуща для неї частина життєвого світу, що визначає суб᾿єктивно важливі сторони її життєдіяльності. Життєвий простір артикульований активністю молодої людини, пов᾿язаною з реалізацією власних прагнень, та репрезентований у її образі світу, насамперед, смисловим конструктом «своє – чуже». Цей конструкт відображає найбільш суттєві у культурному та індивідуальному ракурсах своєрідні характеристики причетності молодої людини до власного життєвого світу і є фундаментальною опорою її існування в ньому. Підкреслено, що найважливіший напрямок зміни життєвого простору – зростання та диференціація його часового виміру: психологічного сьогодення, минулого, майбутнього, а також перебудов по лінії реального/ірреального; при цьому одночасно зростає організація (інтеграція) усередині сфер життєвого простору. Наголошено, що неоднорідність життєвого простору молоді утворює резерви динамічних процесів у ньому, з яких найбільш важливими є процеси ідентифікації-відокремлення, які розглядаються як базові механізми розвитку особистості в онто- та соціогенезі. Констатовано, що при всій складності та багатогранності життєвого простору молоді він становить певну цілісність, оскільки виражає смислову єдність особистості, втілює та підтримує її спрямованість і автономність. Зазначено, що основними характеристиками життєвого простору молоді є ступінь його організованості, узгодженості, структурованості та інтегрованості, широта часової перспективи, диференційованість, а також ступінь його реалістичності та відкритості. Визначено структурну організацію життєвого простору молоді (модель) та його транзитивність у соціально-психологічному дискурсивному контексті. Узагальнено, що у життєвому простір молоді слід виокремити центр (ядро), периферію та кордон. Центр формується об᾿єктами, які є найбільшою цінністю для молодої людини, вони переживаються не лише як «власні», а й як частина себе. Це сфера її максимального Его. У напрямку від центру до периферії життєвого простору Его-залученість знижується. На периферії життєвого простору перебувають об᾿єкти і явища, ступінь суб᾿єктивної значущості яких нижчий. Підкреслено, що основними структурними одиницями життєвого простору молоді є не лише окремі предмети та явища, а їх комплекси, складні цілісні утворення – місця (певний локус фізичного, природного, культурного простору, де розгортається значуща для молодої людини життєдіяльність). Це означає, що кожне місце життєвого простору має соціально-психологічний зміст, зафіксований у вигляді стабільного ставлення до нього, що виявляється у комплексі переживань, образів, думок, бажань тощо. Показано, що важливою складовою життєвого простору молодої людини є його кордон. Існуючи у вигляді як реальних фізичних бар᾿єрів, так і соціальних норм, він сприяє здійсненню функції контролю над «своїм» простором і виступає як засіб регулювання відкритості та соціальної доступності молодої людини для інших. Наголошено, що динамічні процеси, які відбуваються у життєвому просторі молоді, можуть бути представлені як континуум процесів і станів, крайніми проявами яких є, з одного боку, процеси ідентифікації, що формують ядро життєвого простору, і процеси ізоляції, що утворюють його кордон. Проаналізовано транзитивність життєвого простору молоді в соціально-психологічному дискурсивному контексті, зокрема через з᾿ясування впливу життєвого досвіду на зміну характеристик життєвого простору у проблемному наративі з урахуванням сучасних соціогенних викликів та показано, що такий аналіз є важливим як потенціал для діагностики та консультативної роботи з молоддю у напрямку гармонізації її життєвого простору. Здійснено концептуалізацію проблеми гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів з урахуванням параметрів системності (організована сукупність різних систем), функціональності (широта охоплення, гнучкість) та змістовності його інституційних форм. Обґрунтовано необхідність гармонізації життєвого простору молоді шляхом багатовекторного проєктування на інституційному рівні (як проєктування соціально-психологічних умов розвитку особистості) та на індивідуальному рівні (як проєктування у власному життєвому просторі). Доведено доцільність поєднання у процесі проєктування життєвого простору молоді та його гармонізації соціокультурної складової, яка забезпечує наступну інституціалізацію, та особистісної складової, яка забезпечує становлення молодої людини як суб’єкта культурно-освітнього простору. Показано, що визначення структурної організації життєвого простору молоді, інституційний рівень якої утворюється системою формальних, інформальних та неформальних елементів, що сукупно задовольняють інтереси та потреби молоді, а індивідуальний психологічний рівень утворюють культурно-освітні стратегії, стає ефективним засобом його гармонізації та організації життєдіяльності молодої людини, а проєктування нею власного життєвого простору сприяє її розвитку як суб’єкта діяльності, тобто становлення особистості як суб’єкта саморозвитку та самоздійснення. При цьому проєктування життєвого простору молоді розглядається у практико-орієнтованому векторі щодо здатності ініціювати принципово нові форми, технології і практики життєдіяльності та життєздійснення засобами виявлення внутрішніх та зовнішніх механізмів гармонізації життєвого простору, в тому числі в екокультурному вимірі. Крім того, підкреслено, що соціокультурний вимір гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів доцільно розглядати крізь призму ідей інтеркультуралізму, зокрема у контексті розкриття складових та вимірювальних показників соціокультурного капіталу та його накопичення на макро- та мезорівнях. Проведено ґрунтовний аналіз технологічної та інформаційно-цифрової реальності у гармонізації життєвого простору молоді в період соціогенних викликів. Виявлено соціально-психологічні особливості життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів, пов᾿язані з суб᾿єктивною специфікою репрезентації життєвого простору молоді в її образі світу, його особливостями у змісті життєвого вибору та життєвих стратегій молоді в період соціогенних викликів, особистісними предикторами конструювання життєвого простору молоді та функціонуванням його соціокультурних складових в умовах соціогенних викликів, а також особливостями життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі. Узагальнено, що більш вираженій суб᾿єктній позиції молоді відповідає більш високий рівень задоволеності життєвим простором і менш виражене бажання його змінити і навпаки. З᾿ясовано, що у кризових (проблемних) ситуаціях, пов᾿язаних з соціогенними викликами, життєвий простір молоді може звужуватися; у ньому може зменшитися часова перспектива (тільки до подій сьогодення) і диференційованість, знизитися організованість і відкритість, а також збільшитися зона ірреального. Встановлено, що у ситуації значущого життєвого вибору високий рівень життєстійкості, толерантності до невизначеності, осмислення життя, а також наявність життєвих цілей, значущість цінностей, що виражають відкритість до змін, виступають як чинники, які зумовлюють готовність молоді розширити кордон життєвого простору в умовах соціогенних викликів. Визначено особистісні предиктори конструювання життєвого простору молоді (соціально-комунікативні, стратегіально-організаційні та афективно-поведінкові). Як чинник гармонізації соціальних відносин та життєвого простору молоді розглянуто процес гендерної ідентифікації. Розкрито особливості функціонування соціокультурних складових життєвого простору молоді в період соціогенних викликів у векторі накопичення соціального капіталу (на макро- та мезорівнях) за показниками ідентифікації молоді з містом проживання, участі у громадських об’єднаннях, соціальної довіри, щільності соціальних комунікацій, соціального ресурсу авторитету. Аналіз специфіки життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі засвідчив відмінність життєвих стратегій, представлених в Інтернет-ресурсах у молоді, яка проживає у великих і малих містах; варіативність життєвих стратегій молоді всередині груп, яка проживає в одному місті, що виражається в індивідуальній диференційованості за багатьма індикаторами у навчально-професійній сфері, сфері відносин, сферах саморозвитку і дозвілля тощо. Розроблено інтегровану систему соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів, побудованої на принципах системності, динамічності, комплексності, перспективності, з задіянням культурно-освітньої, соціокультурної та екокультурної стратегій його проєктування, з використанням методичної, ресурсної та організаційної складових, основу якої складали системні соціально-психологічні засоби та інтегративно-інваріантні психотехнології гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів, їх артикуляції в аспекті актуалізації сутнісних смислів життєдіяльності молоді та її гармонійного розвитку й самореалізації, з урахуванням сучасного соціального контексту розвитку українського суспільства та світового процесу глобалізації. Методи соціально-психологічного супроводу у межах інтегрованої системи поділялися на організаційні, емпіричні, опрацювання даних та інтерпретаційні. При цьому було впроваджено індивідуальну та групову форми роботи, а також соціальну підтримку (інструментальну та емоційну) та АR-технології доповненої реальності, з урахуванням особливостей життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі. Крім того, свою ефективність довели соціально-психологічний тренінг з психологічним імітаційним моделюванням; психофізичний тренінг, тренінг саморегуляції; групи інтенсивного спілкування; групові дискусії, орієнтовані на розвиток динамічності когнітивних процесів; ігровий метод з елементами ділової та рольової гри; методи арт-терапії, задіяні у тематичних модулях інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу, які сприяли процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. За підсумками реалізації інтегрованої системи (за модулями) здійснювався відповідний моніторинг та затверджувався план коригуючих заходів. Проведено оцінку ефективності інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів. Виявлено значущі позитивні зміни за індикаторами смисложиттєвих орієнтацій молоді: цілі у житті, насиченість життя та задоволеність самореалізацією, а також інтернального локусу контролю, як загального світоглядного переконання у тому, що такий контроль можливий та здатності його здійснювати. Переважає відкритість до змін (цінності самостійності та стимуляції), що протистоїть консерватизму, і самопіднесення (цінності досягнень), на противагу самотрансцендентності (цінності універсалізму), що вказує на підвищення цінностей особистості на рівні переконань, які збігаються з нормативними цінностями суспільства. Відбулася позитивна динаміка у показниках загального рівня життєстійкості та толерантності до невизначеності, а також зсуви в конструктах соціальної комунікативної компетентності молоді (незалежності, товариськості, самоконтролю, логічного мислення, раціональності). Розроблена інтегрована система вплинула на позитивні зрушення за параметрами комунікативних та організаторських здібностей молоді, а саме вміння встановлювати міжособистісні стосунки, прагнення до розширення сфери контактів, прояву ініціативи, участі у громадських та групових заходах, зростання соціальної довіри та ін. Констатовано значущі позитивні зміни щодо оптимізації установок, які сприяли емпатії і полегшували дію емпатійних каналів, зокрема проникаючої здатності в емпатії. Вірогідно підвищилася адекватність оцінки агресивності у відносинах, а також зниження непрямої агресії, дратівливості, негативізму, вразливості. Зросла здатність гальмувати агресію, вміння її переключати, знизився ступінь агресивного зараження, що вказує на вірогідне зниження інтегральних форм комунікативної агресивності молоді та сприяє щільності та продуктивності соціальних комунікацій. Заходи формувального впливу сприяли вибору молоддю конструктивних стратегій поведінки у конфлікті. Загалом ефективність запропонованої системи забезпечено різноманітністю та дієвістю залучених формувально-розвивальних заходів, їх всебічною обґрунтованістю, а усвідомлення суспільної значущості гармонізації життєвого простору молоді виявляється необхідним засобом для забезпечення її просоціального життєздійснення в умовах сучасних соціогенних викликів, зважаючи на .небезпеки технологічного та інформаційно-цифрового середовища. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення проблеми соціально-психологічних основ гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні динаміки і спрямованості процесу гармонізації життєвого простору молоді в ґендерному і віковому вимірах. Важливим напрямом подальших досліджень вбачаємо вивчення особливостей процесу гармонізації життєвого простору у осіб з особливими потребами та у осіб, які перебувають в особливих умовах життєдіяльності. Як продовження роботи можна транслювати описаний досвід впровадження інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді на інші (крім соціономічного) профілі навчання. Серед перспективних напрямів подальших досліджень цієї проблеми вважаємо також розробку обґрунтованої загальнодержавної системи підготовки психологів, соціальних працівників, викладачів та інших фахівців, які мають працювати з молоддю у напрямку гармонізації її життєвого простору в умовах трансформаційного соціуму.
Інформаційна технологія розробки та впровадження системи моніторингу поверхневих вод на основі інтернету речей
(СНУ ім. В. Даля, 2021) Критська, Я. О.; Krytska, Y.
Критська Яна Олександрівна. Інформаційна технологія розробки та впровадження системи моніторингу поверхневих вод на основі Інтернету речей. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 122 “Комп’ютерні науки”. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Сєвєродонецьк, 2021. Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-технічного завдання розробки інформаційної технології для системи моніторингу поверхневих вод на основі інтернету речей (ІоТ), удосконалення моделей і методів які створять основи предметно-орієнтованої інформаційної технології та дозволять реалізувати процеси підтримки прийняття рішень при розробці та впровадженні систем моніторингу водних об’єктів, з можливістю інтеграції в систему моніторингу поверхневих вод. Досягнення мети дослідження дозволяє: − забезпечити процеси прийняття рішень по створенню мережі моніторингу поверхневих вод, зокрема розміщенню ІоТ приладів за трьома вимірами враховуючи глибину їх розташування; − забезпечити обґрунтований вибір компонентного складу датчиків, використовуваних в ІоТ приладах та станціях моніторингу води; − створити концептуальну основу для розробки системи моніторингу води в режимі реального часу на основі технології IoT. Результатом вирішення наукового завдання є підвищення ефективності, обґрунтованості та об’єктивності процесу прийняття рішень по розробці та впровадженню систем моніторингу водних об’єктів, що розбудовуються на основі інтернету речей. Об’єктом дослідження є процеси забезпечення підтримки прийняття рішень при розробці та впровадженні системи моніторингу поверхневих вод на основі Інтернету речей. Предметом дослідження є моделі та метод інформаційної технології розробки та впровадження системи моніторингу поверхневих вод на основі Інтернету речей. У роботі виконано аналіз предметної області та вимог до розробки і впровадження систем моніторингу поверхневих вод на основі інтернету речей. Виділено особливості оцінювання стану забруднення поверхневих вод, розглянуто передумови використання ІоТ для моніторингу річок та систем розподілу води. За результатами аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку систем моніторингу водних об’єктів обґрунтовано необхідність створення ефективних моделей, методів та інформаційних технологій, здатних забезпечити підтримку прийняття рішень пов’язаних з розробкою та використанням систем моніторингу поверхневих вод. Обґрунтовано проведення дисертаційних досліджень в контексті створення нових, адаптації та інтеграції існуючих моделей, методів та інформаційних технологій на основі інтернету речей. Обрані методи дослідження базуються на методах теорії множин, теорії графів, теорії матриць, принципі субмодулярності, жадібних евристиках, методу імітації відпалу, максимізації ентропії, діаграмах Вороного та тріангуляції Делоне, які використовувались при розроблянні технології для розміщення датчиків та ІоТ пристроїв в системі моніторингу; теорії ймовірностей, методах описової статистики, варіаційних обчисленнях, кореляційному аналізі, що використовувались при розроблянні методології обробки довготривалих даних для аналізу якості водойм; методу головних компонент, факторному аналізі, що використовувались при розроблянні методу обробки даних для визначення набору датчиків в ІоТ-пристроях контролю якості води; SCAI-граф, mashup методології проектування ІоТ систем, прототипування, моделі компресійного вимірювання що використовувались при створенні інформаційної технології проектування системи моніторингу поверхневих вод на основі ІоТ. Удосконалено модель мережі ІоТ датчиків, за рахунок компоненти урахування глибини занурення приладів ІоТ, що дозволяє врахувати наявність підводних вузлів і визначати місця розташування поверхневих та підводних вузлів. Вперше запропоновано метод розташування датчиків, який на відміну від відомих, поєднує технологію розташування на основі ентропії з процедурою ефективного повторного використання датчиків і дозволяє враховувати параметри глибини розташування. Метод базується на евристиці з жадібним пошуком, що використовує властивості ентропії щодо максимальності, субадитивності та двозначності, при цьому ентропія визначається як відношення довжини зондування до довжини водотоку і максимізується на мережевий рівень. Дістала подальшого розвитку технологія обробки даних на основі автоматичного вилучення ознак шляхом застосування методу головних компонент, для вирішення задачі визначення типів датчиків, використовуваних в ІоТ пристроях контролю якості води, що дозволяє виконати обґрунтований вибір параметрів, здатних виявити зміни якості води обмеженою кількістю датчиків. Удосконалено методологію обробки довготривалих статистичних даних аналізу якості поверхневих вод, шляхом систематизації процесів комплексного аналізу і прогнозування, що дозволяє сформулювати і реалізувати системний підхід до оцінювання залежностей та взаємного впливу якісних показників стану водойми і факторів, характерних для досліджуваної ділянки, та проводити прогнозування змін гідрохімічних показників вод в довготривалій перспективі. Дістала подальшого розвитку технологія проектування системи моніторингу поверхневих вод на основі IoT, за рахунок адаптації технології SCAI та mash-методології до задач предметної області, що дозволяє підвищити обґрунтованість прийняття рішень щодо створення базової конфігурації IoT системи, починаючи з ціннісної пропозиції, що є особливо важливим для експертів предметних областей, які не стосуються інформаційних та комунікаційних технологій. Усі теоретичні розробки дисертації доведено до конкретних інженерних методик та алгоритмів із застосуванням запропонованої інформаційної технології розробки і впровадження системи моніторингу поверхневих вод. На основі запропонованих та розроблених моделей, методів та інформаційних технологій створено апаратні засоби та програмні реалізації аналітичних та імітаційних моделей. Розроблені моделі, методи, інформаційне та програмне забезпечення використані при виконанні науково-дослідних проектів “Дослідження стратегій та механізмів прийняття рішень для інтегрованого управління водними ресурсами” 12.2016-07.2020, (№ ДР 0116U005784), “Проектування системи моніторингу та контролю водних об’єктів на основі технології інтернет речей” 01.2020-12.2023, (№ ДР 0120U100421), м. Сєвєродонецьк; при виконанні міжнародного проекту Європейського Союзу ERASMUS+ ALIOT 573818-EPP-1-2016-1-UK-EPPKA2-CBHE-JP “Internet of Things: Emerging Curriculum for Industry and Human Applications”; при вивченні дисциплін “ІТ для моніторингу та моделювання”, “ІТ аудит і управління ризиками на підприємстві”, “Програмна інженерія та управління ІТ проєктами” у навчальному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати тестового впровадження на підприємствах підтверджують, що запропоновані рішення щодо організації системи моніторингу, передачі, зберігання та обробки даних за допомогою IoT дозволяють краще зрозуміти джерела різних забруднювачів води, наслідки політики контролю води та вплив різних речовин у джерелах води. Матеріали дисертації достатньо повно викладені у 17 друкованих роботах: з них 5 статей у виданнях, які зазначені в переліку фахових видань України з технічних наук, у тому числі 1 стаття у фаховому виданні іншої держави, що входить до Європейського Союзу, 2 статті в працях англомовних конференцій, що включено до бази даних Scopus, 10 тез доповідей всеукраїнських та міжнародних конференцій.
Права працівників в сучасних умовах: правове регулювання та обмеження
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Севост’янова, К. А.
Севост’янова К.А. Права працівників в сучасних умовах: правове регулювання та обмеження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізу теоретичних і практичних аспектів визначення, правового закріплення, розвитку та реалізації трудових прав працівників, а також правомірності їх обмежень у сучасних умовах. На основі дослідження міжнародного, національного законодавства та практики його застосування сформульовано нові наукові висновки та розроблено пропозиції щодо оптимізації трудового законодавства України та вдосконалення механізмів захисту трудових прав працівників. У роботі за результатами аналізу змісту та тлумачення категорій «працівник», «наймані працівники», «працівники «подібні» найманим», «незалежні підрядники», «робітники», «наймані службовці», «тимчасові працівники», «працевлаштовані особи», «працівники ІT-сфери», «працівники нового типу», тощо аргументовано, що основна структура категорії «працівник» подібна в різних країнах, які хоча і належать до відмінних правових систем, однак закріпили важливі характеристики, що є універсальними, а саме, працівник – це фізична особа, яка досягла встановленого законом віку; уклала трудовий договір або перебуває у трудових відносинах з роботодавцем на підставі трудового договору; отримує систематичну оплату праці. Досліджено позитивний європейський досвід застосування багатофакторних тестів для визначення трудоправововго статусу «працівника» та розмежування трудових і цивільно-правових договорів, що передбачає правову презумпцію існування трудового договору за наявності визначених законом індикаторів. Перспектива впровадження подібної методики відображена у проєкті ТКУ, що свідчить про адаптацію українського законодавства до європейських трудових стандартів. У роботі виокремлено три основні етапи розбудови та модернізації трудового законодавства незалежної України: І (1991-2001 р.р.) – становлення незалежної національної системи трудового права, де основним актом залишався КЗпП України (1971 р.) та активно вносилися зміни у зв'язку з переходом до ринкової економіки; ІІ (2001-2014 р.р.) – активна розробка проєктів нового ТКУ, з метою осучаснення трудового законодавства відповідно до міжнародних стандартів та нових економічних реалій; ІІІ (з 2014-дотепер) – поточний етап, який відзначається кризовою адаптацією до умов воєнного стану, включаючи прийняття ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та розробку нового проєкту ТКУ (2024 р.), спрямованого на комплексну реформу трудового законодавства в умовах повоєнного відновлення та євроінтеграції. Кожен етап характеризувався специфічними змінами у закріпленні та обмеженні трудових прав працівників. У роботі чітко обґрунтовано, що трудові права працівників є динамічною системою законодавчо закріплених основоположних можливостей та гарантій, спрямованих на забезпечення справедливих і гідних умов праці працівників та захисту їх інтересів, де гідність працівника є ключовою цінністю. Розвиток цих основних прав визначається різноманітними факторами та засадами, що впливають на динаміку формування та еволюцію трудового законодавства, виступаючи каталізаторами змін і умовами, що можуть як сприяти розвитку, закріпленню та розширенню, так і обмежувати трудові права працівників. Авторка виокремила 4 основні групи відправних факторів і засад розвитку трудових прав працівників: 1) філософсько-історичні; 2) глобалізаційно-євроінтеграційні; 3) фактори розвитку інформаційних технологій і цифровізації; 4) фактори глобальних загроз та надзвичайних правових режимів. З метою впровадження Концепції гідної праці та положень Конвенції МОП № 190 щодо викорінення насильства й домагань у сфері праці, аргументовано доцільність внесення відповідних змін до чинного КЗпП України, а саме щодо доповнення: - ст. 2-1 частиною наступного змісту: «Забороняється насильство, домагання чи будь-які форми дискримінації на робочому місці. Роботодавець зобов’язаний забезпечити умови, що виключають будь-які прояви насильства чи домагань»; - ст. 153 частиною наступного змісту: «Роботодавець зобов’язаний розробляти політику протидії насильству та домаганням, забезпечувати її виконання, а також проводити регулярне навчання працівників з цих питань». З огляду на збільшення числа працівників, які працюють дистанційно та в умовах гіг-економіки, у роботі чітко обґрунтовано позицію щодо необхідності внесення наступних змін до КЗпП України шляхом: запровадження нової статті в такій редакції: ст. 60-3. Гіг-економіка та права працівників: «Працівники, залучені до гіг-економіки, мають право на соціальні гарантії, включаючи доступ до страхування, відпусток і мінімальної заробітної плати. Роботодавець зобов’язаний забезпечувати прозорість умов праці та оплату за фактично виконану роботу»; та доповнення ст. 259 КЗпП «Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» нормами, що передбачають: підвищення розмірів штрафів за порушення трудового законодавства; встановлення обов’язкових перевірок для роботодавців із високим рівнем скарг працівників; розширення повноважень інспекторів праці щодо негайного усунення порушень. Авторка доводить, що війна в Україні актуалізувала потребу в перекваліфікації та реінтеграції нових соціальних груп на ринку праці, таких як: 1) ВПО та мігранти; 2) військовослужбовці, УБД, ветерани війни, що вимагає розробки спеціальних інклюзивних адаптаційних програм до звичайного робочого життя. Досліджено стратегічну роль професійного розвитку працівників для їх кар'єрного зростання та адаптивності організацій-роботодавців, та виокремлено ключові сучасні тенденції у сфері професійного розвитку, включаючи навчання протягом кар'єри, гнучкість та розвиток soft та digital skills. В роботі досліджено проблему правомірності обмежень трудових прав працівників та запропоновано авторське визначення поняття «обмеження трудових прав». Доведено, що обмеження не є безмежними та повинні відповідати конституційним принципам, мати легітимну мету, бути обґрунтованими, справедливими, пропорційними. Визначено фактори, що впливають на обмеження, включаючи недоліки законодавства та корпоративні політики. Аргументована позиція, що гарантування права на ефективний судовий захист є універсальною вимогою працівника щодо усунення обмежень, порушень та відновлення його трудових прав, де юрисдикційний судовий порядок залишається ключовим та ефективним механізмом. Також авторка обґрунтувала позицію, що зважаючи на перевантаженість судової системи та позитивний закордонний досвід, доцільним є розвиток трудової медіації як альтернативного позасудового, добровільного та конфіденційного механізму врегулювання трудових спорів між працівниками та роботодавцями, що сприятиме конструктивному діалогу, швидшому вирішенню конфліктів, розвантаженню національної судової системи та збереженню часових та фінансових ресурсів. У дисертації обґрунтована необхідність прийняття нового ТКУ - кодифікованого нормативно-правового акта, узгодженого з трудовими стандартами ЄС, який має певні елементи структури, а саме: - щодо термінологічного закріплення основних понять, зокрема, «працівник», «трудові права працівників», «цифрові трудові права», «обмеження трудових прав», «трудова медіація», тощо; - щодо закріплення переліку ознак трудових відносин, що підтверджують наявність трудових відносин незалежно від назви договору; - щодо виокремлення загальних прав та обов'язків сторін трудових відносин, а також необхідності виокремлення основних цифрових трудових прав працівників, враховуючи специфіку дистанційної роботи та гіг-економіки, зокрема, права на захист персональних даних в «цифрі», права на безпечні та здорові умови праці при дистанційній роботі, на розмежування робочого та особистого часу, право на відключення та забуття, тощо; щодо доцільності закріплення норми-принципу в аспекті широкого тлумачення існуючих трудових прав з урахуванням процесів цифровізації, і інші структурні елементи. Результати цього дослідження можуть бути використані: - у науці – для подальшого вивчення ключових характеристик статусу працівника та його основних прав; - в освіті – при викладанні дисциплін «Трудове право та право соціального забезпечення», «Правове регулювання трудових та процесуальних трудових відносин», а також для підготовки навчальних матеріалів (програм, силабусів, підручників, посібників); - у правотворчості – при розробці змін до чинних нормативно-правових актів у трудовій сфері, а також підзаконних актів та нового Трудового кодексу України; - у правозастосуванні – у практичній діяльності державних та місцевих органів влади та в судовій практиці.