Актуальні проблеми права: теорія і практика № 49 (2025)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Актуальні проблеми права: теорія і практика № 49 (2025) by Subject "adaptation"
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Колективні позови у трудових спорах: зарубіжний досвід та перспективи національної практики.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У статті досліджено проблему відсутності механізму колективного позову у сфері трудових правовідносин в українському законодавстві. Наголошено на зростанні потреби у консолідованому судовому захисті працівників в умовах індивідуалізації трудових спорів та масових порушень трудових прав. Автор аналізує міжнародний досвід функціонування інституту колективного позову (class action) у країнах англо-американської та континентальної правової традиції, зокрема в США, Канаді, Великій Британії, Італії, Франції та Нідерландах. Наведено приклади успішних трудових колективних позовів щодо дискримінації, несплати понаднормових, неправомірного обмеження трудових прав. Окреслено переваги моделей opt-in та opt-out, їхню роль у забезпеченні ефективного доступу до правосуддя для великої кількості працівників, які зазнали однотипної шкоди. На підставі порівняльного аналізу піддано зроблено висновок про обмеженість українського механізму процесуальної співучасті та неефективність представництва інтересів трудового колективу через профспілки. Вказано, що чинне законодавство не передбачає чітко визначеної процедури для групових позовів у трудовій сфері, а судова практика демонструє фрагментарність підходів. Автор обґрунтовує потребу у запровадженні в Україні повноцінного інституту колективного позову з урахуванням правової моделі країн ЄС. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення законодавства: закріплення статусу представника групи, адаптація системи судового збору, розробка цифрових інструментів для онлайн-приєднання до колективного позову, а також надання профспілкам права подавати позов без необхідності індивідуальних довіреностей. У висновках наголошено, що розвиток інституту колективного позову в Україні має потенціал стати ключовим елементом ефективного захисту трудових прав. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено аналіз моделей колективного захисту, розробку процесуального механізму для їх імплементації в національне судочинство та оцінку ролі цифровізації правосуддя в цьому процесі.Item Індивідуально-договірне регулювання дистанційної праці в контексті міжнародно-правових стандартів.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Арсентьєва, О. С.; Севост’янов, С. С.; Arsentieva, O. S.; Sevostyanov, S. S.У статті досліджено індивідуально-договірне регулювання дистанційної праці в контексті міжнародних стандартів. Поширення дистанційної роботи стало однією з провідних тенденцій сучасного ринку праці, що зумовлено технологічним прогресом, зміною підходів до організації трудового процесу та глобальними викликами, зокрема пандемією COVID-19 і збройною агресією рф проти України. Наголошено, що в умовах трансформації трудових відносин традиційні правові механізми втрачають ефективність, що потребує оновлення підходів до правового регулювання дистанційної зайнятості. Міжнародні стандарти відіграють важливу роль у формуванні єдиних підходів до забезпечення трудових прав дистанційних працівників. Проведено системний аналіз міжнародно-правових актів Міжнародної організації праці (МОП) і Європейського Союзу (ЄС), що врегульовують дистанційну працю. З’ясовано, що хоча МОП не має спеціального документа, присвяченого цій сфері, окремі акти (Конвенція №177 та Рекомендація №184) містять положення, релевантні для дистанційної праці. Натомість правові акти ЄС, зокрема Директива (ЄС) 2019/1152, Директива 2003/88/EC, Директива (ЄС) 2019/1158 та Рамкова угода про телероботу, формують більш прогресивний підхід, орієнтований на гнучкість, баланс між роботою та особистим життям та гарантування договірної свободи сторін. Виокремлено основні засади індивідуально-договірного регулювання дистанційної праці, серед яких добровільність укладення трудового договору, рівність трудових прав і гарантій, гнучкість організації робочого часу, повага до приватного життя працівника. Зроблено висновок про наявність певних прогалин у міжнародному регулюванні, що створюють виклики для гармонізації національного трудового законодавства України. Перспективами подальших досліджень визначено розроблення практичних рекомендацій для вдосконалення вітчизняного законодавства відповідно до міжнародних стандартів, а також дослідження особливостей договірного оформлення дистанційної праці в умовах цифровізації та поширення інноваційних моделей трудових відносин.