кафедра психології та соціології

Permanent URI for this community

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/125

Browse

Now showing 1 - 20 of 48

Віктимологічні виміри існування внутрішньо переміщених осіб в Україні
(ВД Дакор, 2024-03) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядаються соціально-психологічні особливості внутрішньо переміщених осіб в Україні, що пов’язані з їхніми віктимними аспектами життєдіяльності. З’ясовано, що перед внутрішньо переміщеними особами повстали різноманітні виклики правового, економічного, фінансового, матеріального та іншого змісту. Проте, найбільш гостро повстали віктимні виклики, що відрізняються невизначеністю, складністю та різноманіттям, які зумовлені неспроможністю держави та її інституцій забезпечити дієву безпеку власних громадян. Зазначено, що віктимні виклики пов’язані з самим фактом переміщення громадян з місць постійного мешкання у нові місця тимчасового перебування та відповідного там розміщення, недосконалим правовим статусом, фінансовими негараздами, не визначенням щодо асиміляції на новому місці мешкання чи поверненням на деокуповані території. Встановлено, що віктимні виклики внутрішньо переміщених осіб мають децидивні та евентуальні виміри, що відрізняються високою амплітудою. Ті, хто повертаються на деокуповані території часто не зважають на існуючі там небезпеки, а ті, хто періодично змінюють місця тимчасового перебування, з метою пошуку нового притулку чи прибуткової роботи, потрапляють у ситуації ще гірші, ніж ті, від яких вони нібито втікали. Запропоновані кроки щодо профілактики підвищеної віктимогенної вразливості внутрішньо переміщених осіб в сучасних умовах їхнього існування.
До питання національно-патріотичного виховання персоналу правоохоронних структур
(ХНУВС, 2024-03-29) Гарькавець, С. О.
Розглядаються актуальні питання національно-патріотичного виховання правоохоронців, що останнього часу набули особливого сенсу, у зв’язку з відкритою агресією російських загарбників проти України. Зазначено, що виховання патріотів-правоохоронців є одним із головних завдань сьогодення, виконання якого потребує виважених підходів і систематичної роботи зі здійснення системних соціально-психологічних впливів.
До проблеми збереження психологічного здоров’я людини в епоху цифровізації
(2024) Гарькавець, С. О.; Ліпський, А. В.
Емоція образи та феномен справедливості – когнітивні рефлексії
(Видавничий дім «Гельветика», 2025-06) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядається проблема феномену справедливості крізь призму індивідуальних образ. Зазначено, що образа є емоційною реакцією індивіда на порушений баланс умов, щодо задоволення його потреби у самоповазі, самоствердженні, самореалізації, саморозвитку. З’ясовано, що феномен справедливості стає відчутним, коли люди поводять себе стосовно інших у процесі розподілу ресурсів, використання процедури щодо прийняття рішень, ставлення один до одного, дотримання соціальних норм або їхнього порушення. Визначено, що образа виступає у ролі емоційного регулятора порушеного балансу справедливості й у купі з іншими емоціями генерує дії, що спрямовані на її поновлення. Емпірично з’ясовано, що індивіди інсталюють образи через несправедливе ставлення до них з боку інших (зневага, приниження, знецінювання, ігнорування, осоромлення тощо), несправедливого позбавлення можливості задовольнити особисті інтереси або отримати певні ресурси (перешкоджання, позбавлення автономії, утискання тощо). Встановлено, що найбільш амплітудними є образи, що стосуються порушеної справедливості в особистісному вимірі. Такі образи супроводжуються емоціями гніву, обурення, огиди, презирства, сорому та страху. Порушена справедливість щодо інтересів і переваг, переважно, фарбує образу емоційними проявами засмучення, дратівливості та розчарування. Зазначено, що образи, які відбивають порушення справедливості щодо інтересів і переваг, виявляють більшу керованість, ніж образи, що стосуються порушеної справедливості в особистісному вимірі, а тому вони зумовлюють значно більшу спроможність ображеного шукати примирення та прощення кривднику у майбутньому
Емпірико-психологічні виміри феномену «Слава»
(СНУ ім. В. Даля, 2022-01) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті аналізується слава як психологічний феномен. З’ясовано, що слава є культурно-історичним феноменом, який супроводжує людство з часів появи перших героїв, як зразків для наслідування. Слава стала уособленням найвищих проявів самореалізації людини, що забезпечувала швидке її просування по драбині сходження на вищі щаблі суспільної ієрархії. Встановлено, що слава пов’язана з психологічними якостями індивіда, які надають певних переваг над іншими. Зазначено, що слава має просторове-часове визначення, оскільки вона є проекцією не тільки індивідуальних якостей конкретної людини, а є поєднанням ситуації та часу, у яких відбувся той або інший славетний вчинок. З'ясувалося, що слава має протилежні зворотні установки (аверсно-реверсні), які проявляються як слава і марнославство особистості. Між славою та її антиподом існує безпосередній зв’язок, оскільки індивід, який прагне до слави часто приходить до марнославства, й навпаки, пихата людина набуває відомості, що часто може супроводжувати її фоновими проявами слави. Емпірично з’ясовано, що дівчата та юнаки переважно позитивно сприймають феномен «слава», вважають, що він значно залежить від зовнішніх чинників та у часі пов’язаний з минулим. Встановлено, що у пошуках слави індивіди з екстернальним та інтернальним локусом контролю продукують різні форми активності. Якщо екстернали можуть проявляти підвищену фізичну агресію та гнів, то інтернали особливо не переймаються прагненням набути популярність та славу, на відміну від попередніх.
Етнопсихологія : психодіагностичний практикум. Хрестоматія
(Університет «Україна», 2023) Османова, А. М.; Співак, Л. М.
В навчальному посібнику подано основні методики дослідження параметрів етнічної ідентичності та психологічних чинників її розвитку, хрестоматійний матеріал, тестові завдання для контролю і самоконтролю знань, орієнтовні питання для підсумкового контролю знань, глосарій (термінологічний словник), список рекомендованої та використаної літератури. Навчальний посібник пропонується здобувачам закладів вищої освіти психологічних і педагогічних спеціальностей, викладачам і практичним психологам, а також усім, хто цікавиться питаннями етнопсихології.
Клінічна психологія
(Університет «Україна», 2023) Османова, А. М.; Хорунженко, Г. В.
У запропонованому посібнику стисло висвітлені основні положення з питань клінічної психології, що надає можливість формування уявлень про загальні закономірності порушень і відновлення психічної діяльності при різних патологічних станах і аномаліях особистості; розвитку в майбутніх фахівців навичок психологічного аналізу та клінічного мислення, психодіагностики, прямої і непрямої психотерапії, вирішення конфліктів для досягнення найбільшого ефекту при наданні психологічної допомоги та проведення психологічної профілактики. Навчальний посібник розрахований передусім на викладачів і здобувачів освіти спеціальності 053 «Психологія» закладів вищої освіти. Може стати в нагоді здобувачам вищої освіти, клінічним і практичним психологам, а також усім, хто прагне збільшити обсяг своїх знань у цій галузі психології.
Когнітивна психологія та її роль у сучасному розумінні проявів віктимності особистості
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядаються окремі аспекти щодо розуміння проявів віктимності особистості крізь призму сучасної когнітивної психології. Зазначено, що декларативне та процедурне знання сприяє унеможливленню віктимних проявів особистості, підвищує її віктимогенний поріг. З’ясовано, що когнітивні здібності індивіда релевантно впливають на його спроможність ефективно тестувати соціальний простір свого існування. Чим більш здатною до цього є людина, тим більшу гнучкість вона проявляє до впливу віктимогенних чинників. Проте, не завжди декларативне знання сприяє зменшенню віктимогенної вразливості індивіда. Декларативне знання виявляє більшу ефективність у сенсі переходу до імпліцитної форми її зберігання. Саме процедурне знання, що включає навички (моторні, перцептивні, когнітивні та рівень адаптації), попередню підготовку (зрушення в оцінках та перевагах), схильності (класичне та операційне обумовлення) та інші неасоціативні типи репрезентацій (звикання, сенсибілізація тощо) здатне підвищувати віктимну невразливість людини. Але, нерозуміння або ігнорування обставин, у яких трапляються певні віктимні події, збільшує питому вагу декларативного знання, що включає епізодичну та семантичну пам’ять щодо фактів і подій. А, отже, експліцитне та імпліцитне знання виступають у нерозривному зв’язку щодо мінімізації проявів індивідуальної віктимності. Визначено, що з метою підвищення власного віктимогенного порогу варто розумітися не на поведінці тих індивідів, що не реалізували власну віктимність, а на активності тих, які вже реалізували віктимогенну вразливість. Зазначено, що знання про те, як поводила себе жертва у передвіктимній та у віктимній ситуації виявляється релевантним процедурним маркером того, як іншим не варто себе поводити за аналогічних ситуацій, щоб не перетворитися на жертв.
Конфлікти в освітньому середовищі : діагностика та практика вирішення
(Харків: «Друкарня Мадрид», 2020-06-25) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У навчально-методичному посібнику, що ґрунтується на вивченні сучасної зарубіжної та вітчизняної наукової літератури з проблеми конфліктів, здійснена спроба узагальнення знання щодо конфліктів, які виникають в освітньому середовищі. Надаються практичні рекомендації з вирішення педагогічних конфліктів, запропоновані методи та техніки, спрямовані на формування конфліктологічної компетентності сучасного педагога. Для керівників шкіл, учителів, психологів, вихователів, студентів гуманітарних факультетів і всіх, хто цікавиться проблемою педагогічних конфліктів, питаннями їхньої діагностики, управління, попередження та вирішення.
Конфлікти в освітньому середовищі : діагностика та практика вирішення
(Друкарня Мадрид, 2020-06-25) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У навчально-методичному посібнику, що ґрунтується на вивченні сучасної зарубіжної та вітчизняної наукової літератури з проблеми конфліктів, здійснена спроба узагальнення знання щодо конфліктів, які виникають в освітньому середовищі. Надаються практичні рекомендації з вирішення педагогічних конфліктів, запропоновані методи та техніки, спрямовані на формування конфліктологічної компетентності сучасного педагога. Для керівників шкіл, учителів, психологів, вихователів, студентів гуманітарних факультетів і всіх, хто цікавиться проблемою педагогічних конфліктів, питаннями їхньої діагностики, управління, попередження та вирішення.
Конфлікти в освітньому середовищі: діагностика та практика вирішення
(Харків: «Друкарня Мадрид», 2020-06-25) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У навчально-методичному посібнику, що ґрунтується на вивченні сучасної зарубіжної та вітчизняної наукової літератури з проблеми конфліктів, здійснена спроба узагальнення знання щодо конфліктів, які виникають в освітньому середовищі. Надаються практичні рекомендації з вирішення педагогічних конфліктів, запропоновані методи та техніки, спрямовані на формування конфліктологічної компетентності сучасного педагога. Для керівників шкіл, учителів, психологів, вихователів, студентів гуманітарних факультетів і всіх, хто цікавиться проблемою педагогічних конфліктів, питаннями їхньої діагностики, управління, попередження та вирішення.
Методика та організація наукових досліджень з психології: навчальний посібник для студентів спеціальності 053 Психологія
(ПВТП «LAT&K», 2023) Бочелюк, В. Й.; Нечипоренко, В. В.; Позднякова, О. Л.; Завацька, Н. Є.; Завацький, Ю. А.; Жигаренко, І. Є.; Завацький, В. Ю.
В навчальному посібнику розкрито соціально-психологічне визначення науки, сутність, роль, функції науки й наукових досліджень у суспільному житті, їх взаємозв'язок із практикою. Розглянуто основні поняття, зміст і фу-нкції науки, форми її організації та управління. Представлено методологічні основи наукового дослідження в галузі психології. Висвітлено питання орга-нізації та проведення наукового дослідження і його інформаційного забезпе-чення. Розглянуто особливості творчої праці в дослідницькій діяльності, ети-чні норми і цінності науки. Навчально-методичний посібник розкриває особливості організації та проведення психологічних наукових досліджень, написання та оформлення наукових робіт, правову сутність інтелектуальної власності. Посібник буде корисним для викладачів та здобувачів вищої освіти.
Нейропсихологія. Основи нейропсихологічної корекції у дитячому віці
(По́світ, 2025) Османова, А. М.; Гулько, Ю. А.
Навчальний посібник це ресурс для здобувачів вищої освіти, викладачів і практикуючих фахівців, зацікавлених у поглибленому вивченні нейропсихології. Він охоплює три основні розділи: основні положення неврології та нейропсихології, методи дослідження у цих галузях, а також основи нейропсихологічної корекції у дитячому віці. Викладені матеріали супроводжуються переліком тем рефератів, завданнями для самостійної роботи, тестовими питаннями для контролю і самоконтролю знань, а також орієнтовними питаннями для підсумкового контролю знань, що сприяє кращому засвоєнню інформації. Глосарій та список рекомендованої літератури додають посібнику цінності, дозволяючи здобувачам вищої освіти швидко орієнтуватися у термінології та знаходити додаткові джерела для поглибленого вивчення. Навчальний посібник розрахований передусім на викладачів і здобувачів освіти спеціальності 053 «Психологія» закладів вищої освіти. Може стати в нагоді практичним психологам, а також усім, хто прагне збільшити обсяг своїх знань у цих галузях психології.
Особливості зв’язку між прагненням особистості до слави та її віктимними установками
(2024-06) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
Стаття присвячена розгляду соціально-психологічного феномену «слава», який в умовах розвитку інформаційних суспільств набув іншого значення, ніж у попередні історичні часи існування людства. З’ясовано, що феномен «слава» в умовах розвитку інформаційного суспільства, попри своє термінальне значення, все більше набуває інструментального, та перетворюється на засіб самоствердження індивідів, їхнього просування у групових і суспільних ієрархіях. Таке намагання часто призводить до підвищення соціального статусу індивідів, набуття ними визначальної ролі у суспільстві, але й до виникнення марнославства або пихатості, вчинення ними ганебних дій або навіть злочинів проти людства. Зазначено, що прагнення до слави для декого стає нав’язливою метою, що призводить до виникнення різних психічних відхилень і навіть травм психіки. На підставі проведених емпіричних студій з’ясовано, що дівчата та юнаки, які схильні до проявів індивідуалізму, більше прагнуть популярності або слави, ніж респонденти з колективістською орієнтацією. Якщо перші вважають славу виключно індивідуалістичним успіхом, то другі діями оточення або прихильників. З’ясовані особливості наявного зв’язку між віктимними установками особистості та її прагненням до слави, що часто пов’язано з певними ризиками та небезпеками. Встановлено, що дівчата та юнаки визначають найбільш актуальним соціальним простором існування, у якому натепер можна здобути швидку славу, визнання та стати відомим, простір соціальних мереж. Вплив яскравих зразків способу життя, що супроводжуються величезним успіхом, багатством і визнання часто сприймається дівчатами та юнаками як нормативний та такий, що вартий для наслідування. Він значно випереджає всі інші соціальні сфери самореалізації (бізнес, війна, мистецтво, наука, спорт, політика), у яких молодь може здобути суспільного визнання. Проте, такі прагнення, одночасно, посилюють віктимні вразливості індивідів, оскільки спілкування молоді у соціальних мережах часто супроводжується такими деструктивними явищами як кібербулінг, кіберсталкінг тощо.
Особливості прояву образи у дітей різного віку та можливості її опанування
(2022-12) Гарькавець, С. О.
У статті розглядаються прояви образи у дітей різного віку – дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та старшого шкільного, а також особливості їхнього опанування та подолання. З’ясовані причини та умови, що сприяють перетворенню накопичених образ у стійку характерологічну рису – образливість, що є одним із компонентів комплексу неповноцінності особистості. Це зумовлює розвиток деструктивної активності особистості та перешкоджає формуванню її соціальної зрілості. Встановлено, що образливість призводить до виникнення неврозів, в основі яких знаходиться конфлікт дитини з оточуючою соціальною дійсністю. Виявлено, що найбільш критичним етапом формування образливості як риси характеру є підлітковий вік. Акумуляція образ у підлітків, переважно, відбувається внаслідок надмірних вимог батьків або дорослих, жорстких заборон і санкцій, відторгнення або неприйняття підлітка іншими та викликаними цими подіями переживань. Стверджується, що у підлітковому віці образа вже виступає агресивно-емоційною реакцією особистості на реальну або уявну загрозу існування власному «Я». Зазначено, що опанування та подолання образ виступає складним завданням виховання дитини, що зобов’язані вирішувати дорослі спільно з нею, створюючи умови для її особистісного зростання та набуття соціальної зрілості. Запропоновані шляхи подолання прояву образи та запобігання формуванню образливості, як характерологічної риси особистості.
Особливості психологічної стійкості особистості періоду пізньої дорослості у часи невизначеності та інформаційного різноманіття
(СНУ ім. В. Даля, 2026-05) Гарькавець, С. О.; Левандовський, В. В.
У статті представлено теоретичний та емпіричний аналіз особливостей прояву психологічної стійкості особистості в період пізньої дорослості, яка перебуває в умовах невизначеності та під впливом інформаційного різноманіття. Визначено, що психологічна стійкість особистості виступає багатовимірним конструктом, що включає когнітивну оцінку подій (життєстійкість), емоційне прийняття (задоволеність) та духовну спрямованість (смисл). З’ясована роль смисложиттєвих орієнтацій як ресурсного чинника психологічної стійкості особистості. За результатами емпіричного дослідження з’ясовано, що існує прямий зв’язок між рівнем осмисленості життя та показниками життєстійкості. Осмисленість цілей та внутрішній локус контролю виступають ключовими детермінантами психологічної стабільності особистості періоду пізньої дорослості, що доводить її здатність конструювати сенси майбутнього та відчувати власну відповідальність за теперішнє як ключового ресурсу подолання екстремального стресу та запобігання віковим кризам. Обґрунтовано поняття «парадокс задоволеності», згідно з яким індивіди в період пізньої дорослості підтримують високий рівень суб'єктивного благополуччя завдяки «адаптивному консерватизму» та реалізації мікро-сенсів, незважаючи на низький рівень соціальної адаптації. Особистість свідомо обмежує зовнішню активність заради збереження внутрішньої цілісності та реалізації мікро-сенсів (сім’я, онуки, волонтерство), що виступає проявом зрілої стійкості, де задоволеність життям базується на прийнятті власної долі та реалізації духовних запитів
Проблема атитюдів та їх зміни внаслідок соціально-психологічних впливів
(Видавничий дім «Гельветика», 2021-12) Волченко, Л. П.; Гарькавець, С. О.
У статті розглядається проблема зміни атитюдів особистості внаслідок соціально-психологічних впливів. Зазначено, що впливи виступають полімодальним явищем, що спроможні формувати та переформовувати особистісні атитюди індивідів. Розглянуті різні види психологічних і соціально-психологічних впливів, що були вивчені та досліджені, як закордонними, так й вітчизняними науковцями. Зроблений аналіз представлених класифікацій, наведені проєкції реалізації деяких з них. Визначено, що для формування стійких атитюдів особистості найбільш дієвими є впливи на стан, думки, почуття, дії індивідів за допомогою різноманітних психологічних засобів. З’ясовано, що соціально-психологічні впливи мають не тільки позитивні наслідки, а спроможні породжувати міжособистісні та соціальні конфлікти, створювати напругу у суспільстві, сприяти групуванню та розмежуванню індивідів і соціальних груп. Встановлено, що різні види соціально-психологічних (соціальних) впливів поєднуються у два великі види: інформаційні та нормативні соціальні впливи, що мають власні форми інсталяції. Зроблений акцент на формах інформаційного виду соціального впливу, оскільки в українському кризовому суспільстві широке розповсюдження серед громадян мають невпевненість, страх та агресія, які є не тільки наслідками породжених конфліктів, а водночас виступають чинниками, що збільшують їхню амплітуду прояву. Емоції страху та агресії розповсюджуються за допомогою ЗМІ, підвищують хвилю невпевненості та невротизації індивідів, стереотипізують наявні соціальні атитюди деструктивного змісту. Визначено, що такі форми інформаційного соціального впливу, як «соціальний доказ», «прихильність», «авторитет», «експертна оцінка», «демонстрування» та «мода» є достатньо продуктивними та сприяють зміні особистісних атитюдів індивідів. Зазначено, що у проведенні компанії з вакцинації населення, в першу чергу, треба дотримуватися послідовності та системності в реалізації соціальних впливів, що спроможні змінити ставлення індивідів до неї з негативного до лояльного.
Проблема механізму вибору реакції «бий / біжи / замри» в ситуації загрози та спроба її концептуалізації
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Гарькавець, С. О.; Волченко, Л. П.
У статті розглядається проблема механізму вибору реакції «бий / біжи / замри» на впливи, що породжують стрес, тривогу та інші стани, які супроводжуються прискореним серцебиттям, підвищеним тиском, напругою м’язів, змінами дихання тощо. Встановлено, що механізм такого вибору у людини суттєво може відрізнятися від того, що ми спостерігаємо у тваринному світі. Визначено, що між загрозою та однією з можливих реакцій на неї існує простір, у якому міститься людська спроможність обирати відповідь. Розроблена каузальна модель суб’єктивної агентності в ситуації загрози (САЗ), що включає попередній досвід індивіда щодо ефективних дій (забезпечує зростання САЗ), його досвід безпорадності (забезпечує зниження САЗ) та досвід травматизації (забезпечує мінімізацію САЗ). Зазначено, що модель САЗ розмежовується з біологічними підходами, оскільки гормональні та нейронні процеси виступають тільки виконавчими механізмами, які активуються після формування САЗ. Зазначається, що реакція «бий» виникає за умов високого рівня САЗ, позитивної оцінки керованості та доступності прямої дії. Реакція «біжи» виникає за умов помірного рівня САЗ, необхідності самозбереження, негативної оцінки втручання та наявності альтернативного шляху збереження власного «Я». Реакція «замри» виникає, коли індивід має критично низьке САЗ, відчуває неможливість нападу або втечі, високий ризик руйнування власного «Я». Індивід приречений до бездії, оскільки будь-яка дія гірша за неї. Реакція на загрозу виступає функцією відчуття спроможності індивіда бути суб’єктом ситуації, коли він реагує не на небезпеку, а на власне місце в ній. Це індивідуальна екзистенційна стратегія, що формується у людини в процесі подолання нею складних життєвих ситуацій. Власно, запропонована модель дозволяє прогнозувати тип реакції індивіда за рівнем САЗ, краще розуміти його віктимну поведінку, розробляти інтервенції, що спрямовані на відновлення індивідуальної агентності.
Психодіагностика в клінічній психології
(Університет «Україна», 2023) Співак, Л. М.; Османова, А. М.
В навчальному посібнику подано психодіагностичні тecти i мeтoдики, що пpизнaчeні для дослідження психічних станів, властивостей особистості та міжособистісних стосунків, та є важливими для діяльності клінічного психолога. Також презентовано тестові завдання для контролю і самоконтролю знань, орієнтовні питання для підсумкового контролю знань, глосарій (термінологічний словник), список рекомендованої та використаної літератури. Навчальний посібник адресований, передусім, викладачам і здобувачам вищої освіти спеціальності 053 «Психологія». Може стати в нагоді клінічним і практичним психологам, а також усім, хто прагне збільшити обсяг своїх знань у цій галузі психології.
Психологічні виміри негативної селекції професійного середовища
(Видавничий дім «Гельветика», 2023-12) Гарькавець, С. О.
У статті розглядається проблема спотворення професійного середовища негативною селекцією керівників і персоналу, що має місце в сучасних українських реаліях. Зазначається, що постійні корупційні скандали, що супроводжують діяльність державних службовців, представників судової гілки влади тощо, викликають невдоволення закордонних партнерів станом правової реформи. З’ясовано, що як діяльність керівників, так й діяльність персоналу є системним процесом, якому притаманні певні властивості та якості. Серед таких якостей виокремлюються складність, багатомодальність, дифузність, стаціонарність, інерційність та нелінійність. Зазначається, що основною характеристикою активності керівників і персоналу є нелінійність їхнього поводження, а аналіз з позиції системної детермінації поведінки виявляється найбільш продуктивним, у тому числі, щодо розгляду негативних аспектів професійної діяльності індивідів. Показано, що за роки незалежності в Україні, в сфері державного управління, судах, правоохоронній діяльності тощо склалася непродуктивна селекція керівників і персоналу, що забезпечувалася існуючою «непотичною матрицею» та політичною доцільністю, та, переважно, не залежала від професіоналізму суб’єктів діяльності. Констатовано, що негативна селекція керівників і ключового персоналу призвела до акумуляції виключно «надійних персон», що у свою чергу призвело до надійного задоволення основних потреб (вітальних, афіліаційних, у самоствердженні) можновладців. Така системна організація передбачала включення кожного елементу системи таким чином, щоб він не мав можливості спровокувати «броунівський рух» і зруйнувати «непотичну матрицю». Зазначено, що корупція як інструментальна цінність, визначає спрямованість дій суб’єкта, як нормативних, так й протиправних, що є кращими або більш ефективними для задоволення власних потреб. З’ясовані системні прояви такої мотивації, що унеможливлюють конструктивне розв’язання існуючих проблем, у тому числі, подолання корупції та просування на керівні посади індивідів з гідною репутацією та високим рівнем професіоналізму.

Browse

Browsing кафедра психології та соціології by Title

Results Per Page

Sort Options