Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв
No Thumbnail Available
Date
2019
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
СНУ ім. В. Даля
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 13.00.07 «Теорія і методика виховання». – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Сєвєродонецьк, 2019. Дисертацію присвячено актуальній темі виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше визначено сутність поняття «адаптивний стиль лідерства студентів училищ культури і мистецтв», що розуміється як інтегративне особистісне утворення майбутнього фахівця освітнього рівня «молодший спеціаліст» училища культури і мистецтв, включає мотив високих досягнень, сильну волю (мотиваційно-вольовий компонент), знання у галузі лідерології, фахові знання (когнітивний компонент), інтериоризовані загальнолюдські, національні та естетичні цінності (емоційно-ціннісний компонент), комунікативні й організаторські навички, розвинену креативність, здатність до маніфестації престижу власної персони, застосування адекватних ситуації способів управлінського впливу мистецьким, художнім колективом, його згуртування з метою ефективної реалізації групових завдань (діяльнісно-рефлексивний компонент); розроблено методику виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, що є комплексом процедур, способів досягнення планованого результату, передбачає оперування інструментарієм усіх компонентів виховного процесу (цільовий, методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний, результативний та контрольно-корекційний). Методика виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв базується на акмеологічному, аксіологічному, антропологічному, культурологічному, особистісно-діяльнісному, синергетичному, системному, ситуаційному та цивілізаційному підходах, характеризується алгоритмічністю, діагностичністю, оптимальністю і практичністю; виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, а саме: 1) формування готовності суб’єктів освітнього процесу училищ культури і мистецтв до виховання у студентів адаптивного стилю лідерства (забезпечення психологічної і методичної готовності викладачів, класних керівників та студентів до виховання і самовиховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв); 2) наповнення виховних заходів, програм навчальних дисциплін українознавчим, національно-культурним і патріотичним змістом, що підкреслює визначальну роль лідера у державотворчому і культуротворчому процесах; 3) створення виховуючих ситуацій для апробації студентом училища культури і мистецтв різних лідерських стилів з позиції керівника художнього колективу; уточнено сутність понять: «лідер»; «лідерство», «стиль лідерства»; подальшого розвитку набули методика діагностики рівня вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва, методологічні підходи виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні в навчально-виховний процес училищ культури і мистецтв: методики виховання адаптивного стилю лідерства студентів, педагогічних умов її реалізації; методичного посібника суб’єктам освітнього процесу «Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв»; сценаріїв кураторських і класних години на теми: «Культура поведінки та моральні норми в побуті студентів»; «Ким бути: лідером чи аутсайдером?»; «Чи знаю я закон? Правова культура лідера»; «Мої моральні принципи – відповідальність за свої учинки та колег»; авторської анкети з виявлення рівня вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Матеріали та висновки дисертації можуть використовуватись для розширення змісту курсів «Педагогіка», «Лідерологія», «Історія педагогіки», «Теорія і методика виховання», «Організація виховної роботи у закладах вищої освіти» у розробці сценарівї виховних заходів, змістового наповнення позааудиторної та дозвіллєвої діяльності студентів училищ культури і мистецтв, при підготовці методичних матеріалів для кураторів груп. Шляхом реконструкції розвитку ідей виховання адаптивного стилю лідерства особистості у різні усторичні епохи та у наш час, висвітлено стан розробки досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, економічній, соціологічній, політологічній і педагогічній літературі. Визначено поняття «адаптивний стиль лідерства студентів училищ культури і мистецтв», розкрито структуру цього інтегративного особистісного утворення, дібрано, обґрунтовано та показано особливості застосування методологічних підходів виховання адаптивного стилю лідерства, а саме: акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, синергетичного, системного, ситуаційного і цивілізаційного; на основі викокремлених критеріїв і показників, що узгоджуються із структурою адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв (мотив високих досягнень, сильна воля (мотиваційно-вольовий компонент), знання у галузі лідерології, фахові знання (когнітивний компонент), інтериоризовані загальнолюдські, національні та естетичні цінності (емоційно-ціннісний компонент), комунікативні й організаторські навички, креативність, здатність до маніфестації престижу власної персони, готовність до застосування адекватних ситуації способів управлінського впливу мистецьким, художнім колективом (діяльнісно-рефлексивний компонент). Подається авторська методика діагностики вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Виокремлено рівні (високий, середній, низький), критерії (мотиваційно-вольовий, когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-рефлексивний) та показники вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв (актуалізована потреба у лідерстві, вмотивованість до високих досягнень; наполегливість у досягненні мети; професійні знання у галузі культури і мистецтв; знання про сутність адаптивного стилю лідерства; інтериоризовані національні та естетичні цінності; ставлення до лідерства як особистої, соціальної цінності; готовність до застосування адаптивного стилю лідерства; здатність до самовиховання адаптивного стилю лідерства). Узагальнено викладено зарубіжний та національний досвід виховання окремих складових адаптивного стилю лідерства особистості. Вказується, що виховання особистості та її лідерських якостей у США віднесено до прерогативи діяльності едвайзерів, в окремих країнах Європи т’юторів, які є керівниками індивідуальних програм навчання, професійного становлення, особистісного розвитку та реалізації лідерського потенціалу студентів. У закладах вищої освіти країн Європейського континенту (Польщі, Франції, Великої Британії) суб’єкти освітнього процесу створюють умови для росту лідера в структурах студентського самоврядування, де молодь може здобути знання і навички відстоювання своїх індивідуальних та колективних прав, навчається управляти змінами, раціонально використовувати час, будувати команду, згуртовувати соціальне оточення, бути наполегливим у досягнені цілей свого колективу. У країнах Європи і Америки більшість психологічних утворень особистості, які визначають її пріоритет в інтерпесональних стосунках формуються за допомогою інтерактивних форм і методів виховання (метод соціодрами; відкритої трибуни; тренінги і рольові ігри). Зауважується, що в зарубіжній педагогічній практиці виховання лідерів застосовується також метод проектів. В основі змісту більшості масових заходів лежать абсолютні, вічні, патріотичні та громадянські цінності. Підкреслюється, що в Україні є певні напрацювання щодо використання інструментів виховуючого навчання майбутніх лідерів шляхом включення до навчальних планів таких дисциплін як «Лідерологія», «Цінності», «Політика як раціональна форма суспільства», «Інтегральна динаміка та управління мріями», «Історична пам'ять», «Нові парадигми економічного мислення», «Критичне мислення», «Комунікації та інновації», «Управління проектами». У той же час, виховна робота з розвитку різних психологічних утворень адаптивного стилю лідерства студентів носить спорадичний, безсистемний характер, без належного методологічного підґрунтя, не спирається на дані зворотного зв’язку та валідний діагностичний інструментарій, не передбачає механізмів контролю і корекції результатів виховання. Обґрунтовано та експериментально перевірено методику виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва, що розглядається як комплекс процедур, способів досягнення планованого результату і включає такі компоненти виховного процесу: цільовий, методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний, результативний та контрольно-корекційний. Дана методика реалізується із застосуванням акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, синергетичного, системного, ситуаційного і цивілізаційного підходів, передбачає точне проектування кінцевого результату, є алгоритмічною (реалізується поетапно), діагностичною (передбачає зворотній зв'язок з об’єктом вивчення), оптимальною і практичною (не вимагає надмірних затрат ресурів), системною (інтегрує різні складові виховного процесу, як цілісного утворення: суб’єкти, мета, завдання, методологія, зміст, форми, методи, прийоми, засоби). В основі змісту методики виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва три групи цінностей: професійні та естетичні цінності, цінності творчої діяльності; лідерські цінності; моральні та патріотичні цінності. Ефективність методики залежить від таких педагогічних умов: 1) формування готовності суб’єктів освітнього процесу училищ культури і мистецтв до виховання у студентів адаптивного стилю лідерства (забезпечення психологічної і методичної готовності викладачів, класних керівників та студентів до виховання і самовиховання адаптивного стилю лідерства); 2) наповнення виховних заходів, програм навчальних дисциплін українознавчим, національно-культурним і патріотичним змістом, що підкреслює визначальну роль лідера у державотворчому і культуротворчому процесах (виховуюче навчання та різноманітні форми, методи роботи зі студентами експериментальних груп із виховання цінностей адаптивного стилю лідерства); 3) створення виховуючих ситуацій для апробації студентом училища культури і мистецтв різних лідерських стилів з позиції керівника художнього колективу (включення студентів училищ культури і мистецтва до різних видів соціальнокорисної та культурно-мистецької діяльності з позиції лідера з подальшою апробацією різних стилів лідерства). Методика є алгоритмічною, передбачає такі етапи: 1) пропедевтичний (підготовчий); 2) орієнтації студентів на відповідні ідеали і цінності; 2) діяльнісно-рефлексивний. Результати експерименту засвідчили позитивні зміни у рівнях вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв експериментальних груп за всіма критеріями.
Description
Keywords
виховання, стиль лідерства, адаптивний стиль лідерства, студенти училищ культури і мистецтв, педагогічні умови виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, методологічні пдходи виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культуриі мистецтв, education, leadership style, adaptive leadership style, students of the schools of culture and arts, pedagogical conditions for the development of the adaptive leadership style in students of the schools of culture and arts, methodological approaches to the development of the adaptive leadership style in students of the schools of culture and arts
Citation
Бортнікова О. В. Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / СНУ ім. В. Даля. Київ, 2019. 210 с.