Актуальні проблеми права: теорія і практика № 50 (2025)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Актуальні проблеми права: теорія і практика № 50 (2025) by Issue Date
Now showing 1 - 14 of 14
Results Per Page
Sort Options
Item Забезпечення справедливих умов праці та захист прав працівників у цифрову епоху: законодавчі ініціативи та судова практика.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Котлярова, І. Ю.; Kotliarova, I. Yu.Стаття присвячена дослідженню правового регулювання та захисту трудових прав в умовах цифрової трансформації через призму аналізу законодавчих ініціатив та судової практики. Авторка вказує на міжгалузевий характер цієї проблеми та необхідність системного, випереджального реформування законодавства. Дослідження підкреслює, що адаптація законодавства до технологічних змін відбувається повільно, створюючи «цифровий розрив» та зони підвищеного ризику для працівників. Особлива увага приділяється захисту прав гіг-працівників, зокрема від алгоритмічного управління та неправомірної класифікації. На міжнародному рівні ключову роль відіграють Міжнародна організація праці (МОП) та європейське законодавство, зокрема Директива про працівників платформ. Українське законодавство, попри значні успіхи в цифровізації, все ще потребує вдосконалення та посилення захисту трудових прав працівників. Аналіз судової практики України та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) демонструє тенденцію до захисту прав працівників, особливо щодо правомірності дистанційної роботи та конфіденційності персональних даних. Проте, існують виклики, у тому числі пов'язані з обмеженістю повноважень органів нагляду, тощо. Стаття підкреслює, що забезпечення гідної праці в цифрову епоху є фундаментальним правовим завданням, що відображає якість публічної політики та зрілість правової системи держави та вимагає системного реформування трудового законодавства.Item Інституційна система захисту права на працю: міжнародний досвід, конституційні засади та практика реалізації.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гребенар, О. В.; Hrebenar, O. V.Право на працю є одним із основних соціально-економічних прав людини, закріплених у конституціях більшості сучасних держав. Ефективний захист цього права вимагає створення комплексної інституційної системи, яка має забезпечувати не лише декларативне проголошення трудових прав, а й їхню реальну гарантованість через сукупність правових, організаційних та процедурних механізмів. Інституційна система захисту права на працю є багаторівневою структурою, що включає конституційні основи, спеціалізоване трудове законодавство, судову систему, адміністративні органи та альтернативні способи вирішення трудових спорів. Теоретичне обґрунтування цієї системи базується на засадах конституціоналізму, концепції правової держави та доктрині соціальних прав, що визначає методологічні підходи до аналізу ефективності інституційних механізмів. Конституційна теорія захисту трудових прав виходить із визнання праці як основи життєдіяльності людини та суспільства, що зумовлює необхідність створення державних гарантій трудових прав громадян. Конституційне закріплення права на працю передбачає не лише свободу вибору професії та роду діяльності, а й обов'язок держави забезпечувати умови для реалізації цього права, включаючи захист від безробіття, створення справедливих умов праці та соціальний захист працівників. Практична реалізація інституційної системи захисту права на працю стикається з низкою викликів, пов'язаних із трансформацією сучасного ринку праці, розвитком нестандартних форм зайнятості, цифровізацією трудових відносин та глобалізацією економіки. Ці процеси вимагають адаптації існуючих інституціональних механізмів і створення нових інструментів захисту трудових прав, здатних ефективно функціонувати в соціально-економічних умовах, що змінюються. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про різноманітність підходів до побудови інституційних систем захисту трудових прав, що зумовлено відмінностями у правових традиціях, економічних моделях та соціальних системах. Порівняльно-правовий аналіз дозволяє виявити найбільш ефективні практики та механізми, які можуть бути адаптовані до національних умов з урахуванням специфіки правової системи та соціально-економічного розвитку країни. Удосконалення інституційної системи захисту права на працю потребує комплексного підходу, що включає модернізацію правової бази, зміцнення інституційних механізмів, підвищення ефективності правозастосовної практики та розвиток альтернативних засобів захисту трудових прав. Особлива увага має приділятись створенню превентивних механізмів захисту, розвитку соціального партнерства та формуванню культури поваги трудових прав у суспільстві, що сприятиме більш ефективній реалізації конституційних принципів у сфері трудових відносин.Item Проблемні аспекти регулювання охорони праці в умовах дистанційної зайнятості: національне законодавство та досвід ЄС.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У статті досліджено проблеми охорони праці при дистанційній зайнятості в Україні в умовах воєнного стану. Наголошено, що після 2022 року дистанційна робота стала сталою практикою, однак норми КЗпП та Закону «Про охорону праці» фактично перекладають відповідальність за безпечність робочого місця на працівника й не встановлюють механізмів оцінювання та контролю ризиків з боку роботодавця. Підкреслено ігнорування психосоціальних факторів (стрес, вигорання), що формує правовий вакуум і розрив зі стандартами ЄС. Автор аналізує вітчизняні норми та правову доктрину й зіставляє їх із Рамковою угодою ЄС про телероботу 2002 р. і практикою її запровадження країнами ЄС (Франції, Іспанії, Німеччини). Наведено приклади зарубіжних варіантів рішень, які підвищують рівень безпеки дистанційних працівників: презумпція виробничого характеру нещасного випадку під час телероботи (Франція), обов’язкова оцінка ризиків із можливістю самооцінки за згодою працівника (Іспанія), поширення загальних правил охорони праці на домашні робочі місця та розмежування telework/mobiles work (Німеччина). Окреслено переваги європейської моделі із пріоритетом обов’язків роботодавця: системне управління ризиками, забезпечення обладнанням і витрат, запровадження «права на відключення» та заходів проти ізоляції працівника. На підставі порівняльного аналізу зроблено висновок про обмеженість вітчизняного підходу, який мінімізує участь роботодавця, не врегульовує кваліфікацію нещасних випадків та не містить інструментів профілактики психосоціальних ризиків. Встановлено, що чинне законодавство потребує гармонізації зі стандартами ЄС. Автор обґрунтовує доцільність: закріплення обов’язку роботодавця забезпечувати безпечні умови праці незалежно від місця її виконання; запровадження первинної та періодичної оцінки ризиків (у т.ч. за чек-листами самооцінки); удосконалення процедури розслідування нещасних випадків (з урахуванням європейських підходів та ін. У висновках наголошено, що впровадження запропонованих змін зменшить травматизм і вигорання, підвищить правову визначеність для бізнесу та сприятиме євроінтеграції трудового законодавства України.Item Порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за домашнє насильство в Україні та за кордоном.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Канський, О. А.; Kanskyі, О. А.Стаття присвячена комплексному аналізу кримінальної відповідальності за домашнє насильство в Україні в контексті сучасних законодавчих змін та міжнародних правових стандартів. Розглянуто генезис правового регулювання домашнього насильства, включно з етапами прийняття статті 1261 Кримінального кодексу України, що визначає кримінальне покарання за систематичне фізичне, психологічне та економічне насильство у сімейних чи близьких стосунках. Детально проаналізовано вплив міжнародних зобов'язань України, насамперед положень Стамбульської конвенції, на процес криміналізації домашнього насильства та вдосконалення національної правової системи. Увагу приділено співвідношенню кримінально-правових і адміністративно-правових заходів реагування на факти домашнього насильства, виявлено основні проблеми правозастосування, зокрема у частині доведення систематичності вчинення насильницьких дій. Стаття також включає порівняльно-правовий аналіз підходів до кримінальної відповідальності за домашнє насильство у низці зарубіжних країн, серед яких США, Канада, Франція, Німеччина, Іспанія, Швеція та Норвегія. Особлива увага приділена розгляду моделей законодавчого регулювання домашнього насильства, ролі захисних приписів, реабілітаційних програм для кривдників та підходів до захисту жертв. Висвітлено як позитивні аспекти міжнародного досвіду, так і його потенційні ризики для безпосередньої імплементації в українських реаліях. На основі проведеного дослідження запропоновано напрями вдосконалення кримінально-правових механізмів боротьби з домашнім насильством в Україні, зокрема щодо уточнення складу злочину, підвищення ефективності захисних заходів, посилення кримінальної відповідальності та розвитку системи соціальної підтримки постраждалих осіб. Обґрунтовано необхідність забезпечення системного наукового супроводу реформ у сфері протидії домашньому насильству та активного використання позитивного зарубіжного досвіду з урахуванням національної специфіки.Item Захист прав людини при внесенні інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гриценко, Г. М.; Беспалов, М. О.; Hrytsenko, H.; Bespalov, M.У статті розглянуто процеси створення та функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). На основі аналізу практики його застосування окреслено як позитивні аспекти, так і чинники, що можуть негативно впливати на кримінальне судочинство, зокрема, на початкову стадію досудового розслідування. У ході дослідження розглянуто історію створення ЄРДР, проаналізовано стан вивчення цієї проблеми українськими науковцями, а також узагальнено судову практику щодо зазначених питань. Встановлено низку проблемних аспектів функціонування ЄРДР, а також колізії між Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та іншими Законами України. Розкриті проблемні питання, які пов'язані з обробкою анонімних повідомлень, правовою природою малозначних діянь, реєстрацією злочинів, суб'єктом яких є конкретна фізична або юридична особа, а також з використанням ЄРДР під час воєнного стану та військових дій. Запропоновано впровадження технологій штучного інтелекту для оптимізації функціонування ЄРДР. Наголошено на необхідності гармонізації норм КПК України з міжнародними правовими стандартами, зокрема, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права та нормами європейського права, з метою забезпечення принципу верховенства права та процесуальної рівності сторін у кримінальному процесі.Item Збір та верифікація доказів у провадженнях про воєнні злочини: теоретичні та практичні аспекти.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, І. В.; Tatarenko, I. V.Стаття присвячена комплексному дослідженню правових проблем збору доказів та їх верифікації у контексті притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини. У центрі уваги перебувають особливості національного законодавства України, яке активно розвивається з 2014 року під впливом збройної агресії російської федерації, а також міжнародно-правові стандарти та практичні підходи окремих держав — Ізраїлю, Іраку, Афганістану та Німеччини. На основі аналізу норм Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Женевських конвенцій, національних кодексів інших країн і рішень Європейського суду з прав людини визначено основні виклики, що постають перед правоохоронними органами при документуванні воєнних злочинів. Особлива увага приділена процесуальним аспектам збору цифрових, документальних та свідчень потерпілих, а також процедурі їх автентифікації для судового розгляду. Висвітлено проблематику втрати доказів через руйнування об'єктів, залякування свідків, обмежений доступ до місць злочинів і недосконалість механізмів міжнародного співробітництва. У статті також системно досліджено стандарти допустимості доказів у міжнародній та національній судовій практиці, особливо в аспекті заборони використання доказів, здобутих із порушенням прав людини. Розглянуто досвід ведення розслідувань у постконфліктних регіонах та запропоновано конкретні шляхи вдосконалення українського законодавства: деталізацію складів воєнних злочинів у Кримінальному кодексі, створення спеціалізованих підрозділів для збору доказів, вдосконалення процесуальних норм щодо роботи з електронними доказами, а також інституціоналізацію міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях за воєнними злочинами. Практичні рекомендації спрямовані на підвищення ефективності документування фактів злочинів і забезпечення справедливого судового розгляду в контексті дотримання міжнародних стандартів правосуддя.Item Цифрова трансформація ринку праці: ключові навички, компетентності та тенденції професійного розвитку працівників.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Котова, Л. В.; Севост’янова, К. А.; Kotova, L. V.; Sevostianova, K. A.У статті здійснено аналіз ключових навичок, компетентностей та тенденцій професійного розвитку працівників в умовах сучасної цифрової трансформації. Авторки акцентують увагу на тому, що цифровізація кардинально змінює ринок праці, створюючи нові виклики та можливості. Зокрема, підкреслено, що успішний «працівник нового типу» повинен володіти не лише професійними (hard skills), але й гнучкими (soft skills), а також цифровими, когнітивними та соціально-емоційними навичками. Наголошується на переході від концепції «навчання протягом життя» до «навчання протягом кар’єри», що свідчить про необхідність безперервного професійного розвитку. Окрему увагу приділено аналізу проблем правового регулювання та мотивації професійного розвитку працівників в Україні, а також важливості підтримки та реінтеграції на ринку праці певних соціальних груп, зокрема ВПО, мігрантів ветеранів війни. Робиться висновок, що створення програм адаптації, що надають необхідні ресурси та підтримку, є важливим завданням для суспільства та бізнесу, що дозволить ветеранам успішно повернутися до цивільного життя та сприятиме розвитку національної економіки.Item Сучасні системи рекрутингу у збройних силах: досвід Європи, США і перспективи для України.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Хилюк, О. В.; Гармаш, Т. В.; Tatarenko, H. V.; Khyliuk, O. V.; Harmash, T. V.У статті здійснено комплексний аналіз сучасних систем рекрутингу у збройних силах країн Європейського Союзу, США та Великої Британії. Досліджено основні підходи до залучення військовослужбовців, зокрема широке використання цифрових технологій для оптимізації процесу відбору, запровадження мотиваційних програм, спрямованих на підвищення привабливості військової служби, інтеграцію принципів гендерної рівності та акцент на професіоналізації підготовки особового складу. Розглянуто приклади успішного функціонування систем добровільного комплектування армій у Франції, Італії, Польщі, США та Великій Британії, які адаптують свої моделі до сучасних викликів безпеки. Особливу увагу приділено ролі рекрутингових центрів та впровадженню інноваційних підходів у залученні молоді до служби. Окреслено сучасний стан рекрутингу в Україні в умовах повномасштабної війни проти Російської Федерації. Проаналізовано основні досягнення, серед яких активізація контрактного набору, цифровізація процедур через національні платформи, реформування територіальних центрів комплектування та посилення інформаційних кампаній. Водночас виявлено критичні проблеми: корупційні ризики у ТЦК та СП, недостатній рівень мотивації серед молоді, недоліки в системі соціального забезпечення військовослужбовців та проблеми прозорості мобілізаційних процедур. Наголошено на важливості завершення реформ, запровадження комплексних мотиваційних програм і забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців. Обґрунтовано необхідність здійснення системних правових досліджень у сфері регулювання рекрутингових процесів в Україні. Пропонується впровадження національної концепції розвитку рекрутингу на основі найкращих міжнародних практик із врахуванням реалій воєнного часу. Акцентовано на важливості гармонізації національної моделі комплектування зі стандартами НАТО та ЄС для зміцнення обороноздатності держави та сприяння її євроатлантичній інтеграції.Item Актуальні аспекти реалізації соціальних гарантій в умовах воєнного стану в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Д. В.; Tatarenko, D. V.Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей реалізації соціальних гарантій в умовах воєнного стану в Україні, з урахуванням періоду введення режиму у 2018 році та в контексті повномасштабної агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року. Розглянуто основні конституційні положення, що визначають право громадян на соціальний захист, та механізми їх реалізації в умовах обмеження прав і свобод. Особлива увага приділена змінам у законодавстві України, прийнятим для адаптації соціальної політики до реалій війни, включаючи Закони України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Проаналізовано вплив міжнародного права, зокрема норм Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та практики ЄСПЛ щодо забезпечення мінімальних стандартів соціального захисту навіть у надзвичайних умовах. Наведено приклади судової практики України щодо захисту соціальних прав в умовах війни. Досліджено зарубіжний досвід Франції, Ізраїлю, США, Швеції щодо гарантування соціальних прав під час кризових ситуацій. На основі проведеного аналізу розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства: закріплення принципу невідворотності соціальних прав під час воєнного стану, вдосконалення механізмів видачі обмежувальних приписів, оптимізація процедур соціальної підтримки для внутрішньо переміщених осіб і ветеранів війни. Наголошено на важливості інтеграції кращих міжнародних практик із урахуванням національних особливостей. Стаття обґрунтовує необхідність поєднання законодавчого вдосконалення, адміністративної ефективності та посиленого парламентського контролю за збереженням соціальних гарантій у кризові періоди.Item Проблемні аспекти виконання обов’язків за трудовим договором про дистанційну роботу.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Севост’янов, С. С.; Sevostyanov, S. S.У статті досліджено проблему належного виконання сторонами трудових обов’язків у договорі про дистанційну роботу. Акцентовано увагу на зростанні кількості трудових конфліктів, зумовлених відсутністю фізичного контролю роботодавця, розмитими межами робочого часу та труднощами документального підтвердження результатів праці. Автор аналізує норми КЗпП України, Типову форму трудового договору про дистанційну роботу, правову доктрину та судову практику, зокрема рішення Верховного Суду періоду постпандемії та воєнного стану. Наведено приклади типових спорів: дисциплінарні стягнення без чітких критеріїв, відмови у виплаті заробітної плати, порушення права на приватність, невизначеність матеріально-технічного забезпечення. Окреслено переваги договірної моделі, що конкретизує трудову функцію, процедури постановки завдань і звітування, канали комунікації та підтвердження доручень, графік доступності й «право на відключення», а також розподіл обов’язків щодо обладнання, компенсацій і стандартів інформаційної безпеки. На підставі порівняльно-правового та аналізу судової практики зроблено висновок про обмеженість чинного регулювання, яке мінімізує інструменти контролю дисципліни та прозорого обліку робочого часу, залишає прогалини в доказуванні виконання роботи й у пропорційності моніторингу. Автор обґрунтовує потребу у стандартизації договірних положень і методичних рекомендацій а також у впровадженні цифрових інструментів (електронна звітність) з гарантіями пропорційності контролю. У висновках наголошено, що комплексне узгодження законодавства, договірної практики та судових підходів зменшить конфліктність, підвищить правову визначеність і забезпечить баланс інтересів працівника й роботодавця.Item Модернізація трудового законодавства україни в контексті нестандартної зайнятості: національні і міжнародні орієнтири.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.У статті досліджено правову природу нестандартних форм зайнятості в умовах трансформації ринку праці, воєнного стану, цифровізації та соціальних змін в Україні. Автор аналізує теоретичні підходи до поняття нестандартної зайнятості, виокремлює її ключові різновиди (дистанційна, надомна, гнучка, тимчасова, платформна праця) та визначає основні виклики, що постають перед державою, роботодавцями і працівниками. Розкрито вплив міжнародних стандартів - Конвенцій та Рекомендацій МОП, директив ЄС - на формування національної політики у сфері регулювання нетипових форм праці. У роботі здійснено огляд судової практики, зокрема рішення Верховного Суду України та ключових рішень іноземних судів (наприклад, справа «Uber BV v Aslam»), що впливають на кваліфікацію трудових відносин у цифровому середовищі. Автором обґрунтовано необхідність оновлення КЗпП України з урахуванням нових реалій праці, запропоновано конкретні зміни до статей Кодексу відповідно до вимог юридичної техніки. Зроблено висновок про те, що нестандартна зайнятість перестає бути периферійним явищем і перетворюється на стійкий елемент ринку праці, що вимагає справедливої, гнучкої та інклюзивної моделі правового регулювання.Item Міжнародні стандарти в сфері охорони та безпеки праці: сучасний стан та адаптація в аспекті гармонізації національного законодавства.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Станішевський, Є. В.; Stanishevskiy, Е.В сучасних умовах розвитку України, глобалізації та інтеграційних процесів, під час воєнного стану, забезпечення безпеки та охорони праці набуває пріоритетного значення на національному рівні. Стандарти в цій сфері визначають основні вимоги до охорони та безпеки життя та здоров’я працівників (у тому числі психологічного), середовища праці, профілактики виробничого травматизму, особливо в умовах нескінчених обстрілів та інших проявів збройної агресії. Європейські країни та міжнародні організації, зокрема Міжнародні організація праці (МОП), ISO, Європейський Союз активно впроваджують та розвивають системи стандартів в сфері охорони та безпеки праці, які мають універсальне значення та застосування. Наша ж держава перебуває в процесі реформування національного законодавства, особливо що стосується безпеки праці. А тому важливим є адаптація таких стандартів до наших внутрішніх правових і соціально-економічних реалій. Прагнучи до євроінтеграції, Україна повинна гармонізувати своє трудове законодавство з міжнародними нормами, зокрема конвенціями МОП та директивами ЄС. Тому актуалізується аналіз стану міжнародних стандартів в сфері безпеки та охорони праці, дослідження ступеня їх впровадження в національному законодавстві та визначення ключових перспектив на шляху гармонізації нормативно-правової бази.Item Соціальна культура підтримки ветеранів та ветеранок в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Загоруй, Л. М.; Загоруй, І. С.; Zagoruy, L. M.; Zagoruy, I. S.У статті розглянуто поняття «соціальна культура підтримки ветеранів» в Україні як комплекс норм, цінностей та практик, що формують ставлення суспільства до цієї категорії громадян. Сформульовано характерні риси соціальної культури підтримки ветеранів. Проаналізовано ключові теоретичні та практичні проблеми, які виникають у процесі формування досліджуваного явища. Авторами здійснено огляд сучасного стану наукового дослідження теми соціальної культури підтримки ветеранів в Україні. Розкрито основні наукові напрями, у межах яких здійснюється вивчення цієї теми, виокремлено недостатньо досліджені аспекти та зроблено висновки щодо перспектив подальших міждисциплінарних студій. Також у статті зроблено порівняльний аналіз понять «ветеранська політика» та «соціальна культура підтримки ветеранів», встановлено відмінності між ними. Запропоновано внесення змін до законодавства про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу в частині спрямованості закону на удосконалення політики соціальної культури підтримки ветеранів в Україні.Item До питання правового забезпечення парадипломатії в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Нікітіна, О. В.; Tatarenko, H. V.; Nikitina, O. V.У статті досліджено сучасний стан правового забезпечення парадипломатичної діяльності в Україні з урахуванням динаміки децентралізаційних процесів, євроінтеграційного курсу держави та викликів воєнного часу. Зазначено, що парадипломатія - як форма зовнішньої діяльності органів місцевого самоврядування та регіональної влади - поступово набуває системного характеру, але водночас стикається з низкою правових, інституційних та процедурних обмежень. Проаналізовано основні законодавчі акти, що регулюють міжнародну взаємодію на субнаціональному рівні, зокрема Закон України «Про міжнародне територіальне співробітництво», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інші дотичні нормативно-правові документи. Автори наголошено на фрагментарності чинної нормативної бази, відсутності єдиного реєстру угод органів місцевого самоврядування та потребі у кращій координації з боку центральних органів виконавчої влади, насамперед Міністерства закордонних справ. У статті запропоновано напрями вдосконалення правового механізму парадипломатії в Україні, зокрема шляхом кодифікації відповідних повноважень, створення спеціалізованого підрозділу МЗС, спрощення процедур участі в міжнародних програмах, а також закріплення міжнародної діяльності регіонів як пріоритетного напряму в державній регіональній політиці. Зроблено висновок, що правове оновлення парадипломатії є необхідною умовою її подальшого розвитку як інструмента міжнародної суб'єктності регіонів України.