Права працівників в сучасних умовах: правове регулювання та обмеження
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
СНУ ім. В. Даля
Abstract
Севост’янова К.А. Права працівників в сучасних умовах: правове регулювання та обмеження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізу теоретичних і практичних аспектів визначення, правового закріплення, розвитку та реалізації трудових прав працівників, а також правомірності їх обмежень у сучасних умовах. На основі дослідження міжнародного, національного законодавства та практики його застосування сформульовано нові наукові висновки та розроблено пропозиції щодо оптимізації трудового законодавства України та вдосконалення механізмів захисту трудових прав працівників. У роботі за результатами аналізу змісту та тлумачення категорій «працівник», «наймані працівники», «працівники «подібні» найманим», «незалежні підрядники», «робітники», «наймані службовці», «тимчасові працівники», «працевлаштовані особи», «працівники ІT-сфери», «працівники нового типу», тощо аргументовано, що основна структура категорії «працівник» подібна в різних країнах, які хоча і належать до відмінних правових систем, однак закріпили важливі характеристики, що є універсальними, а саме, працівник – це фізична особа, яка досягла встановленого законом віку; уклала трудовий договір або перебуває у трудових відносинах з роботодавцем на підставі трудового договору; отримує систематичну оплату праці. Досліджено позитивний європейський досвід застосування багатофакторних тестів для визначення трудоправововго статусу «працівника» та розмежування трудових і цивільно-правових договорів, що передбачає правову презумпцію існування трудового договору за наявності визначених законом індикаторів. Перспектива впровадження подібної методики відображена у проєкті ТКУ, що свідчить про адаптацію українського законодавства до європейських трудових стандартів. У роботі виокремлено три основні етапи розбудови та модернізації трудового законодавства незалежної України: І (1991-2001 р.р.) – становлення незалежної національної системи трудового права, де основним актом залишався КЗпП України (1971 р.) та активно вносилися зміни у зв'язку з переходом до ринкової економіки; ІІ (2001-2014 р.р.) – активна розробка проєктів нового ТКУ, з метою осучаснення трудового законодавства відповідно до міжнародних стандартів та нових економічних реалій; ІІІ (з 2014-дотепер) – поточний етап, який відзначається кризовою адаптацією до умов воєнного стану, включаючи прийняття ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та розробку нового проєкту ТКУ (2024 р.), спрямованого на комплексну реформу трудового законодавства в умовах повоєнного відновлення та євроінтеграції. Кожен етап характеризувався специфічними змінами у закріпленні та обмеженні трудових прав працівників. У роботі чітко обґрунтовано, що трудові права працівників є динамічною системою законодавчо закріплених основоположних можливостей та гарантій, спрямованих на забезпечення справедливих і гідних умов праці працівників та захисту їх інтересів, де гідність працівника є ключовою цінністю. Розвиток цих основних прав визначається різноманітними факторами та засадами, що впливають на динаміку формування та еволюцію трудового законодавства, виступаючи каталізаторами змін і умовами, що можуть як сприяти розвитку, закріпленню та розширенню, так і обмежувати трудові права працівників. Авторка виокремила 4 основні групи відправних факторів і засад розвитку трудових прав працівників: 1) філософсько-історичні; 2) глобалізаційно-євроінтеграційні; 3) фактори розвитку інформаційних технологій і цифровізації; 4) фактори глобальних загроз та надзвичайних правових режимів. З метою впровадження Концепції гідної праці та положень Конвенції МОП № 190 щодо викорінення насильства й домагань у сфері праці, аргументовано доцільність внесення відповідних змін до чинного КЗпП України, а саме щодо доповнення: - ст. 2-1 частиною наступного змісту: «Забороняється насильство, домагання чи будь-які форми дискримінації на робочому місці. Роботодавець зобов’язаний забезпечити умови, що виключають будь-які прояви насильства чи домагань»; - ст. 153 частиною наступного змісту: «Роботодавець зобов’язаний розробляти політику протидії насильству та домаганням, забезпечувати її виконання, а також проводити регулярне навчання працівників з цих питань». З огляду на збільшення числа працівників, які працюють дистанційно та в умовах гіг-економіки, у роботі чітко обґрунтовано позицію щодо необхідності внесення наступних змін до КЗпП України шляхом: запровадження нової статті в такій редакції: ст. 60-3. Гіг-економіка та права працівників: «Працівники, залучені до гіг-економіки, мають право на соціальні гарантії, включаючи доступ до страхування, відпусток і мінімальної заробітної плати. Роботодавець зобов’язаний забезпечувати прозорість умов праці та оплату за фактично виконану роботу»; та доповнення ст. 259 КЗпП «Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» нормами, що передбачають: підвищення розмірів штрафів за порушення трудового законодавства; встановлення обов’язкових перевірок для роботодавців із високим рівнем скарг працівників; розширення повноважень інспекторів праці щодо негайного усунення порушень. Авторка доводить, що війна в Україні актуалізувала потребу в перекваліфікації та реінтеграції нових соціальних груп на ринку праці, таких як: 1) ВПО та мігранти; 2) військовослужбовці, УБД, ветерани війни, що вимагає розробки спеціальних інклюзивних адаптаційних програм до звичайного робочого життя. Досліджено стратегічну роль професійного розвитку працівників для їх кар'єрного зростання та адаптивності організацій-роботодавців, та виокремлено ключові сучасні тенденції у сфері професійного розвитку, включаючи навчання протягом кар'єри, гнучкість та розвиток soft та digital skills. В роботі досліджено проблему правомірності обмежень трудових прав працівників та запропоновано авторське визначення поняття «обмеження трудових прав». Доведено, що обмеження не є безмежними та повинні відповідати конституційним принципам, мати легітимну мету, бути обґрунтованими, справедливими, пропорційними. Визначено фактори, що впливають на обмеження, включаючи недоліки законодавства та корпоративні політики. Аргументована позиція, що гарантування права на ефективний судовий захист є універсальною вимогою працівника щодо усунення обмежень, порушень та відновлення його трудових прав, де юрисдикційний судовий порядок залишається ключовим та ефективним механізмом. Також авторка обґрунтувала позицію, що зважаючи на перевантаженість судової системи та позитивний закордонний досвід, доцільним є розвиток трудової медіації як альтернативного позасудового, добровільного та конфіденційного механізму врегулювання трудових спорів між працівниками та роботодавцями, що сприятиме конструктивному діалогу, швидшому вирішенню конфліктів, розвантаженню національної судової системи та збереженню часових та фінансових ресурсів. У дисертації обґрунтована необхідність прийняття нового ТКУ - кодифікованого нормативно-правового акта, узгодженого з трудовими стандартами ЄС, який має певні елементи структури, а саме: - щодо термінологічного закріплення основних понять, зокрема, «працівник», «трудові права працівників», «цифрові трудові права», «обмеження трудових прав», «трудова медіація», тощо; - щодо закріплення переліку ознак трудових відносин, що підтверджують наявність трудових відносин незалежно від назви договору; - щодо виокремлення загальних прав та обов'язків сторін трудових відносин, а також необхідності виокремлення основних цифрових трудових прав працівників, враховуючи специфіку дистанційної роботи та гіг-економіки, зокрема, права на захист персональних даних в «цифрі», права на безпечні та здорові умови праці при дистанційній роботі, на розмежування робочого та особистого часу, право на відключення та забуття, тощо; щодо доцільності закріплення норми-принципу в аспекті широкого тлумачення існуючих трудових прав з урахуванням процесів цифровізації, і інші структурні елементи. Результати цього дослідження можуть бути використані: - у науці – для подальшого вивчення ключових характеристик статусу працівника та його основних прав; - в освіті – при викладанні дисциплін «Трудове право та право соціального забезпечення», «Правове регулювання трудових та процесуальних трудових відносин», а також для підготовки навчальних матеріалів (програм, силабусів, підручників, посібників); - у правотворчості – при розробці змін до чинних нормативно-правових актів у трудовій сфері, а також підзаконних актів та нового Трудового кодексу України; - у правозастосуванні – у практичній діяльності державних та місцевих органів влади та в судовій практиці.
Description
Keywords
Citation
Севост’янова К. А. Права працівників в сучасних умовах: правове регулювання та обмеження : дис. … д-ра філос. : 081 – Право. СНУ ім. В. Даля. Київ, 2025. 272 с.