Browsing by Author "Hrebenar, O. V."
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Захист трудових прав за законодавством деяких країн Європейського Союзу та України: порівняльний аспект.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гребенар, О. В.; Hrebenar, O. V.Актуальність проблематики захисту трудових прав працівників в Україні зумовлено адаптацією українського законодавства до міжнародних та регіональних стандартів Європейського Союзу та, беззаперечно, необхідністю формування якісного ринку праці. Обґрунтовано доцільність вивчення та аналізу досвіду окремих зарубіжних країн, держав-членів ЄС, з метою можливості вдосконалення трудового законодавства України. Метою цієї статті було проведення порівняльного аналізу досвіду ФРН та Республіки Польщі з питань правового регулювання захисту трудових прав та їх потенційна адаптація й можливість впровадження в трудове законодавство України. Методологія дослідження включала використання різноманітних наукових методів для досягнення поставленої мети, зокрема: теоретичний аналіз літератури, порівняння, формально-правовий метод та документальний аналіз. В ході вивчення теми було з’ясовано, що водночас, як ФРН та Республіка Польща впроваджують Директиву 2003/88/ЄС через детальні статути та колективні переговори, а система України, що спирається на конвенції МОП, встановлює чіткий 40-годинний робочий тиждень та забезпечує захист від понаднормової роботи без узгодження з ЄС. Разом з тим, проведено аналіз окремих наукових розвідок з питань порівняльно-правового аналізу трудового законодавства в аспекті захисту трудових прав працівників держав-членів ЄС та України. У статті розглянуто, застосовуючи порівняльний підхід, конституційне право на захист трудових прав працівників через призму чинного законодавства ФРН, Республіки Польща та України в аспекті розуміння сутності трудового договору, робочого часу та часу відпочинку, правового регулювання підстав для звільнення працівника й видів відпусток тощо. З’ясовано, що системи регулювання трудових відносин кожної з досліджуваних країн в контексті захисту прав працівників у цій царині відображає свою правову традицію і мають єдине спільне зобов'язання щодо гідної праці. Доведено, що застосовуючи порівняльно-правовий підхід до вдосконалення трудового права України в аспекті захисту прав працівників слід вважати, що саме імплементація міжнародних стандартів, зокрема Резолюції ПАРЄ № 1763, у національне законодавство та впровадження передового зарубіжного досвіду (на прикладі ФРН) з питань механізму його реалізації на практиці у врегулюванні трудових правовідносин, зокрема, щодо реалізації найманим працівником права на заперечення з міркувань совісті, забезпечить більш професійну захищеність останніх. Обґрунтовано доцільність проведення подальших наукових розвідок з питань вдосконалення національного трудового законодавства в контексті зміни концептуального підходу до сутнісного розуміння інспектування праці з умовно «карально-наказового» до оцінки фактичного стану додержання норм чинного трудового законодавства. Результати дослідження спрямовані на підвищення обізнаності суспільства та українського законодавця із досвідом держав-членів ЄС з питань захисту трудових прав працівників.Item Особливості захисту конституційного права на працю в сучасних умовах(СНУ ім. В. Даля, 2026) Гребенар, О. В.; Hrebenar, O. V.Гребенар О.В. Особливості захисту конституційного права на працю в сучасних умовах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню правових механізмів захисту конституційного права на працю в умовах цифрової трансформації економіки, воєнного стану та європейської інтеграції України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації традиційних інститутів трудового права до викликів платформної економіки, нестандартних форм зайнятості та гармонізації національного законодавства з acquis communautaire Європейського Союзу. Автором обґрунтовано системний характер взаємозв’язку конституційного права на працю з іншими фундаментальними правами людини та визначено найтіснішу кореляцію з правами на соціальний захист, освіту, гідність та справедливий суд. Розроблено авторську класифікацію концептуальних підходів до розуміння конституційно-правової природи права на працю, а саме: ліберальний, соціал-демократичний та інтегративний підходи. Доведено, що сучасна українська конституційна доктрина тяжіє до інтегративного підходу, який синтезує елементи різних теоретичних концепцій. Встановлено, що інституційна система суб’єктів захисту конституційного права на працю в Україні характеризується множинністю та функціональною диференціацією, де до основних суб’єктів належать судові органи, органи виконавчої влади, правозахисні інституції та міжнародні організації. Розроблено пропозиції про внесення змін до трудового законодавства України щодо посилення контрольних повноважень Державної служби України з питань праці, що передбачає доповнення положеннями про: 1) право Державної служби України з питань праці на негайне призупинення діяльності підприємства при виявленні грубих порушень охорони праці без судового рішення (на строк до усунення порушень); 2) збільшення розміру штрафних санкцій для роботодавців; 3) створення публічного реєстру роботодавців- порушників з обмеженням їх доступу до державних замовлень. Запропоновано внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КЗпП України, передбачивши: створення спеціалізованих трудових судів як окремої ланки судової системи; скорочення строків розгляду трудових спорів до 30 днів для справ про невиплату заробітної плати та 60 днів для інших категорій; встановлення норми, що передбачає право працівника на звернення до суду без обмеження будь-ким строком щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати незалежно від його працевлаштування на момент такого звернення. Визначена необхідність розширення повноважень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у трудовій сфері шляхом внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», надавши Омбудсмену: 1) право звертатися до суду в інтересах невизначеного кола працівників при виявленні масових порушень трудових прав; 2) обов’язковість розгляду органами державної влади подань Омбудсмена протягом 15 днів з наданням письмової відповіді; 3) можливість ініціювання дисциплінарних проваджень щодо посадових осіб органів влади, які систематично ігнорують трудові права громадян. Доведено, що значний сегмент рішень Конституційного Суду України присвячений зміцненню процедурних гарантій захисту трудових прав, що виражається у розширювальному тлумаченні поняття заробітної плати та включенні до нього всіх видів грошових виплат, у тому числі компенсації за вимушений прогул через незаконне звільнення. Наголошується, що такий прогресивний підхід сприяє більш ефективному захисту майнових інтересів працівників та забезпечує справедливе поновлення порушених трудових прав. Виявлено, що КСУ активно інтегрує міжнародні стандарти захисту трудових прав та компаративний досвід зарубіжних конституційних юрисдикцій у національну правозастосовну практику, що забезпечує гармонізацію українського трудового законодавства із сучасними європейськими стандартами та сприяє формуванню одноманітного правового простору у сфері захисту соціально-економічних прав. Встановлено, що систематизація судової практики з різних категорій трудових спорів виявила суттєву нерівномірність судових підходів до вирішення аналогічних правових питань, що детермінує необхідність уніфікації судової практики та розробки деталізованих роз’яснень вищими судовими інстанціями. Визначено, що цифровізація трудових відносин та інтенсивний розвиток нестандартних форм зайнятості формують принципово нові виклики для судової практики, що потребують кардинальної адаптації традиційних підходів до визначення сутнісних ознак трудових відносин та вироблення інноваційних критеріїв їхнього розмежування із цивільно-правовими договорами. Існуюча правозастосовна практика демонструє недостатню готовність судової системи до ефективного вирішення спорів, що виникають в умовах цифрової економіки. Окреслено, що існуючі процедурні особливості розгляду трудових спорів, що включають звільнення від судового збору та скорочені строки судового розгляду, загалом сприяють забезпеченню доступності правосуддя для суб’єктів трудових відносин, проте потребують подальшого концептуального вдосконалення з урахуванням сучасних соціально-економічних та технологічних викликів. Аргументовано, що пріоритетного розвитку потребує система альтернативних способів вирішення трудових спорів, включаючи медіаційні та арбітражні процедури, які мають значний потенціал для суттєвого розвантаження судової системи та забезпечення більш оперативного поновлення порушених трудових прав за одночасного збереження партнерських відносин між учасниками трудового процесу. Визначено, що медіативні процедури врегулювання трудових спорів мають істотні переваги перед традиційним державним судочинством, що виражаються у відсутності процесуальних обмежень щодо підсудності та термінів звернення за вирішенням спору, що значно розширює доступність даного механізму захисту трудових прав. Оперативність медіаційного процесу, зумовлена відсутністю необхідності збирання доказів, призначення експертиз та виклику свідків, дозволяє досягати компромісних рішень у найкоротші терміни, що особливо важливо для поновлення порушених трудових правовідносин. Запропоновано десять пріоритетних стратегічних напрямів оптимізації правового регулювання захисту трудових прав відповідно до орієнтирів європейської інтеграції, а саме: гармонізація законодавства шляхом транспозиції директиви ЄС; створення спеціалізованої системи трудового правосуддя; розвиток альтернативного вирішення трудових спорів; модернізація державного нагляду за дотриманням трудового законодавства; впровадження комплексної системи захисту від дискримінації; розширення регулювання колективних переговорів та посилення соціального діалогу; правове регулювання нестандартних форм зайнятості; цифровізація механізмів захисту трудових прав; забезпечення транскордонної мобільності та захисту прав працівників-мігрантів; розвиток системи безоплатної правничої допомоги у трудових спорах. Обґрунтовано, що ці стратегії утворюють цілісну систему модернізації правового регулювання, яка охоплює нормативні, інституційні, процесуальні та технологічні виміри захисту конституційного права на працю. Необхідність поетапного підходу до реалізації стратегій була встановлена шляхом визначення, як безпосередніх короткострокових пріоритетів (1-2 роки) - прийняття нового Трудового кодексу України, створення центрів медіації та посилення інспекції праці; середньострокових завдань (3-5 років) - формування спеціалізованих трудових судів, систематизація безоплатної правничої допомоги та цифрових платформ; так і довгострокової перспективи (5-10 років) - досягнення європейських орієнтирів щодо ефективності захисту трудових прав та рівня підтримки трудового законодавства. Також було наголошено, що для фінансової та економічної підтримки реформ необхідні як бюджетні кошти, так і ресурси міжнародної технічної допомоги, особливо в рамках Програми Східного партнерства з проєктами ЄС від Міжнародної організації праці. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять науково-теоретичний і практичний інтерес та можуть бути використані в таких напрямах: у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення загальнотеоретичних аспектів стосовно особливостей захисту конституційного права на працю та визначення основних механізмів і форм захисту даного права; у правотворчості – для формулювання пропозицій з метою вдосконалення законодавства, яке регулює питання захисту конституційного права на працю; у правозастосовній діяльності – в аспекті покращення практичної діяльності судових та позасудових органів під час розгляду справ про порушення конституційного права на працю; у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути корисними при підготовці лекцій, методичних матеріалів, підручників і навчальних посібників, проведення занять для студентів юридичних спеціальностей з дисциплін «Теорія держави і права», «Конституційне право», «Трудове право», «Міжнародне право».Item Інституційна система захисту права на працю: міжнародний досвід, конституційні засади та практика реалізації.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гребенар, О. В.; Hrebenar, O. V.Право на працю є одним із основних соціально-економічних прав людини, закріплених у конституціях більшості сучасних держав. Ефективний захист цього права вимагає створення комплексної інституційної системи, яка має забезпечувати не лише декларативне проголошення трудових прав, а й їхню реальну гарантованість через сукупність правових, організаційних та процедурних механізмів. Інституційна система захисту права на працю є багаторівневою структурою, що включає конституційні основи, спеціалізоване трудове законодавство, судову систему, адміністративні органи та альтернативні способи вирішення трудових спорів. Теоретичне обґрунтування цієї системи базується на засадах конституціоналізму, концепції правової держави та доктрині соціальних прав, що визначає методологічні підходи до аналізу ефективності інституційних механізмів. Конституційна теорія захисту трудових прав виходить із визнання праці як основи життєдіяльності людини та суспільства, що зумовлює необхідність створення державних гарантій трудових прав громадян. Конституційне закріплення права на працю передбачає не лише свободу вибору професії та роду діяльності, а й обов'язок держави забезпечувати умови для реалізації цього права, включаючи захист від безробіття, створення справедливих умов праці та соціальний захист працівників. Практична реалізація інституційної системи захисту права на працю стикається з низкою викликів, пов'язаних із трансформацією сучасного ринку праці, розвитком нестандартних форм зайнятості, цифровізацією трудових відносин та глобалізацією економіки. Ці процеси вимагають адаптації існуючих інституціональних механізмів і створення нових інструментів захисту трудових прав, здатних ефективно функціонувати в соціально-економічних умовах, що змінюються. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про різноманітність підходів до побудови інституційних систем захисту трудових прав, що зумовлено відмінностями у правових традиціях, економічних моделях та соціальних системах. Порівняльно-правовий аналіз дозволяє виявити найбільш ефективні практики та механізми, які можуть бути адаптовані до національних умов з урахуванням специфіки правової системи та соціально-економічного розвитку країни. Удосконалення інституційної системи захисту права на працю потребує комплексного підходу, що включає модернізацію правової бази, зміцнення інституційних механізмів, підвищення ефективності правозастосовної практики та розвиток альтернативних засобів захисту трудових прав. Особлива увага має приділятись створенню превентивних механізмів захисту, розвитку соціального партнерства та формуванню культури поваги трудових прав у суспільстві, що сприятиме більш ефективній реалізації конституційних принципів у сфері трудових відносин.