eEastUkrNUIR
Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету
імені Володимира ДаляІнституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.
Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.
Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)
Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.
Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)
Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- У фонді зібрано підручники, навчальні посібники та інші видання освітнього змісту, авторами або укладачами яких є науково-педагогічні працівники СНУ ім. В.Даля
Recent Submissions
Забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств шляхом запровадження адаптивних систем управління ресурсами та витратами.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Христенко, Л. М.; Чорна, О. Ю.; Велитченко, О. А.; Khrystenko, L. M.; Chorna, O. Y.; Velytchenko, O. A.
У статті розглянуто актуальні питання забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств України в умовах безпрецедентних економічних та геополітичних викликів, зумовлених воєнними діями, руйнуванням інфраструктури та ринковою нестабільністю, що вимагають докорінної перебудови управлінських підходів. Проаналізовано та узагальнено сучасні наукові погляди на сутність поняття «стратегічний розвиток», виокремлено ключові напрями наукової думки. На цій основі сформовано комплексне бачення стратегічного розвитку як цілісного, безперервного процесу якісних трансформацій, що ґрунтується на адаптивній стратегії та нерозривно пов'язаний з його гнучкістю й проактивною адаптивністю. Підкреслено ключову роль адаптивних систем управління ресурсами та витратами. Адаптивна система управління ресурсами визначена як механізм їх ефективного формування, розподілу й використання відповідно до стратегічних цілей та змін середовища. Адаптивна система управління витратами – як комплекс заходів для обґрунтованого планування, контролю й оптимізації витрат у процесі поточної та стратегічної діяльності. Продемонстровано, що їх адаптивність полягає у гнучкому реагуванні на динаміку середовища, спираючись на цифрові технології та аналітику даних для зважених рішень. Обґрунтовано, що ці системи роблять визначальний внесок у стратегічний розвиток підприємства: вони забезпечують фінансову підтримку стратегічних ініціатив та інновацій, підвищують якість стратегічного планування та обґрунтованість рішень, прискорюють вихід на нові ринки та запуск продуктів. Окрім того, сприяють формуванню унікальних організаційних компетенцій, досягненню стійких конкурентних переваг, підвищенню загальної стійкості й гнучкості підприємства та активному формуванню ним свого конкурентного майбутнього в динамічному середовищі. Підкреслено існування позитивного зворотного зв'язку між стратегічним розвитком та вдосконаленням адаптивних управлінських систем. Зазначено, що розробка дієвих методик та практичних інструментів їхнього впровадження, з урахуванням галузевої специфіки та завдань повоєнного відновлення, є перспективним напрямом подальших досліджень.
Цифрова трансформація як інструмент забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризи.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Хандій, О. О.; Архипов, П. О.; Khandiі, O. O.; Arkhypov, P. О.
У статті досліджено сучасні підходи до забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризових трансформацій, зокрема внаслідок повномасштабної війни, глобальних загроз і внутрішньої структурної нерівномірності. Актуальність теми обумовлена необхідністю переосмислення інституційних механізмів безпеки на регіональному рівні з урахуванням новітніх викликів, серед яких ключовими є збройна агресія, економічні шоки, демографічні диспропорції, зниження інвестиційної активності та критична залежність від зовнішньої підтримки. У роботі обґрунтовано, що економічна безпека регіонів є похідною від загальнодержавної безпеки, однак вона повинна мати власну структуровану систему інструментів і суб’єктів реалізації. Окрему увагу приділено аналізу цифрової трансформації як важливого інструменту забезпечення стійкості в умовах кризи. Автори визначають цифровізацію не лише як технологічне оновлення, а як засіб організації управлінських, інформаційних, фінансових і соціальних функцій, що впливають на ефективність функціонування механізму забезпечення економічної безпеки регіону. У межах емпіричного аналізу розкрито динаміку основних ризиків економічної безпеки на прикладі оцінок експертного середовища та офіційних інституцій. Наголошено на критичності таких чинників, як втрата трудового потенціалу, розриви виробничих ланцюгів, зниження доступу до фінансування та зростання частки проблемних кредитів. Водночас дослідження демонструє, що процес децентралізації, посилення інституцій регіонального розвитку, а також спроможність окремих громад до транскордонної співпраці і самоорганізації виступають компенсаторними механізмами протидії ризикам. Практичні приклади діяльності агенцій регіонального розвитку свідчать про наявність локальних точок стійкості, які потребують підтримки через цілеспрямовану цифрову політику, зростання автономності та координацію з державними і міжнародними структурами. Зроблено висновок про необхідність розробки багаторівневої, законодавчо закріпленої стратегії забезпечення економічної безпеки регіонів України, що має базуватися на принципах резилієнтності, цифрової інтеграції, міжрегіональної солідарності та адаптивного управління. Розширення повноважень регіональних інституцій, модернізація цифрової інфраструктури, розвиток людського капіталу та реалізація принципів сталого розвитку є основними передумовами формування ефективної системи економічної безпеки в довгостроковій перспективі.
Постулати, закономірності та принципи зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Севост’янов, В. С.; Sevostianov, V. S.
Розглянуто підходи до розуміння економічної безпеки підприємства, зокрема захисний, конкурентний, ресурсний, стійкісний, еволюційний, процесний, гармонізаційний та конвергентний. Надано розуміння економічної безпеки підприємства у межах кожного з таких підходів. Висвітлено поняття системи економічної безпеки підприємства та надано її розуміння. Показано, що наявні різні підходи до розуміння відповідної системи, зокрема її сприйняття як сукупності функцій, суб’єктів, об’єктів та методів; як сукупності заходів різного характеру; як сукупності суб’єктів й об’єктів економічної безпеки підприємства, правил, принципів та процедур; як комплексу взаємопов’язаних дій організаційно-економічного, правового, функціонального характеру. Окреслено наявні підходи до розуміння потенціалу у загальнонауковій його трактовці. Показано, що у економічній науці поняття потенціалу використовується стосовно різних об’єктів, у тому числі держави, галузі, регіону, міста, підприємства та окремих підсистем у складі підприємства. Запропоновано розуміння потенціалу системи економічної безпеки підприємства у вигляді наявних у підприємства можливостей, засобів та ресурсів, що можуть бути використані у системі економічної безпеки підприємства для його убезпечення від ризиків та загроз як у його внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі, негативного впливу їхніх наслідків, подолання таких ризиків та загроз та обмеження їхнього негативного впливу. У складі принципових засад зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства розглянуто постулати, закономірності та принципи й показано призначення кожного з них. Розглянуто склад постулатів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Розглянуто склад та описано зміст закономірностей зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Запропоновано склад принципів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, зокрема виділено принципи законності, цілісності, цільового характеру, суб’єктності, планомірності, охоплення підприємства, непереривності, ритмічності, випереджального характеру, економічної доцільності, балансу централізації та децентралізації, достатності, надлишкового характеру, унікальності дій, адаптивності дій та замінності складників. Для кожного з таких принципів розкрито його зміст та показано негативні наслідки його недотримання.
Методи та підходи до оцінювання інноваційно–інвестиційного потенціалу підприємства.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івченко, Є. А.; Івченко, Ю. А.; Ivchenko, Ye. A.; Ivchenko, Yu. A.
В статті досліджено науково-методичні підходи до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Визначено, що оцінка інноваційно- інвестиційного потенціалу підприємства належить до складних економічних завдань, оскільки її результативність залежить від чіткого розуміння природи цього елементу загального потенціалу підприємства, правильного вибору методів оцінювання та точного визначення показників. Дослідження розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу набуває особливої актуальності та вимагає ґрунтовного аналізу факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Аналізуючи наукові підходи до структурування інноваційного потенціалу підприємства зроблено висновок про значну варіативність у визначенні його складових. У різних авторів відрізняються як назви, так і зміст структурних елементів, що ускладнює уніфікований підхід до оцінювання цього потенціалу. Виділено специфіку застосування підходів до оцінювання інноваційного і інвестиційного потенціалів окремо, враховуючи відмінності у їх змістовному наповненні та функціональному призначенні. Проаналізовані наукові підходи до оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалу підприємств свідчать про наявність спільних методів і показників, що дало змогу узагальнити та формалізувати єдиний підхід до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Розглянуто підходи, які не враховують ризики, пов’язані з інноваційно- інвестиційною діяльністю, що набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. У результаті проведеного дослідження визначено та систематизовано складові інноваційного потенціалу підприємства, які виділяють вітчизняні науковці, а також сформовано узагальнений перелік елементів інноваційно-інвестиційного потенціалу. За результатами аналізу сучасних наукових підходів проаналізовано сучасні наукові підходи до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Обґрунтовано напрямки вдосконалення теоретико- методичного підходу до оцінювання інноваційно- інвестиційного потенціалу в умовах постконфліктної трансформації. Запропоновано обов’язкове включення в систему оцінки таких елементів, як ресурси, можливості, здатності та ризики.
Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля = Visnik of the Volodymyr Dahl East Ukrainian national university : наук. журн. 2026. – № 4 (302).
(СНУ ім. В. Даля, 2026)
Журнал входить до переліку спеціалізованих наукових видань України категорії "Б", в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт для здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук 1) до 31/05/2026 р. з технічних наук та економічних наук відповідно: * з економічних наук (перереєстрація: Наказ МОН України №886 від 02.07.2020) за спеціальностями 051 - Економіка; 073 - Менеджмент; 075 - Маркетинг; * з технічних наук (перереєстрація: Накази МОН України № 886, №1188, №157 від 02.07.2020, 24.09.2020, 09.02.2021 відповідно) за спеціальностями 122 – Комп’ютерні науки; 131 – Прикладна механіка; 132 - Матеріалознавство; 133 – Галузеве машинобудування; 141 – Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка; 151 – Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології; 161 – Хімічні технології та інженерія; 273 – Залізничний транспорт. Наказ МОН України № 886 від 02.07.2020, спеціальності – 051, 073, 075, 131, 132, 133, 141; Наказ МОН України № 1188 від 24.09.2020, спеціальності – 122, 151, 273; Наказ МОН України № 157 від 09.02.2021, спеціальність – 161. 2) з 01/06/2026 р. з технічних наук в кластері "Інформаційні технології та електроніка" відповідно. Журнал «Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля» (кластер «Інформаційні технології та електроніка») має за мету оприлюднення результатів наукових досліджень у сфері розроблення, впровадження та ефективного використання сучасних інформаційних технологій, комп’ютерних систем, програмного забезпечення, електроніки та телекомунікаційних засобів. Сферою інтересів кластера «Інформаційні технології та електроніка» є процеси проєктування, моделювання, аналізу та оптимізації інформаційних систем і електронних пристроїв, розробка інтелектуальних технологій обробки даних, кіберфізичних систем, вбудованих та мікропроцесорних систем, цифрової електроніки, мережевих і телекомунікаційних технологій. До основних напрямів (спеціальностей) належать, зокрема: - F2 інженерія програмного забезпечення - F3 комп’ютерні науки; - F4 системний аналіз та наука про дані; - F5 кібербезпека та захист інформації; - F6 інформаційні системи і технології; - F7 комп’ютерна інженерія; - G5 електроніка, електронні комунікації, приладобудування та радіотехніка; - G6 інформаційно-вимірювальні технології; - G7 автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка.