eEastUkrNUIR
Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету
імені Володимира ДаляІнституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.
Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.
Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)
Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.
Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)
Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- У фонді зібрано підручники, навчальні посібники та інші видання освітнього змісту, авторами або укладачами яких є науково-педагогічні працівники СНУ ім. В.Даля
Recent Submissions
Правовий захист іноземців у системі міграційної політики України в умовах війни: європейські стандарти та роль громадянського суспільства.
(Державний університет «Житомирська політехніка», 2026) Татаренко, Г. В.
Колективна монографія присвячена комплексному дослідженню проблем гармонізації міграційної політики України з правом Європейського Союзу в умовах війни та повоєнного відновлення. Розглянуто демографічні, нормативно-правові, соціально-економічні, секторальні та безпекові виміри трансформації міграційної політики, узагальнено досвід країн ЄС та окреслено перспективи його імплементації в Україні. Видання адресоване науковцям, викладачам, аспірантам, студентам, а також фахівцям органів державної влади, які опікуються питаннями міграційної та демографічної політики. Матеріали монографії підготовлено за результатами виконання проєкту Модуль Жана Моне «Гармонізація міграційної політики України: досвід країн ЄС (UAMigrEU)» (ERASMUS+ №101126808 2023-2026).
Проблеми правового регулювання виконання функцій медицини катастроф в Україні в умовах війни.
(Харків : Право, 2026) Татаренко, Г. В.
Колективну монографію присвячено дослідженню теоретичних, методологічних і практичних засад феномену війни, її сутності, ознак і закономірностей. Розглянуто трансформацію модусу війни з часів давнини до сьогодення, визначено тенденції сучасної війни та війн майбутнього. Особливу увагу приділено правовому осмисленню явища війни, інформаційної складової сучасної війни, різноманіттю проявів війни в різних сферах буття сучасного суспільства, економіці війні. Важливою проблемою дослідження війни як модусу соціального буття є людина на війні, її поведінка під час бойових дій та особливості повернення до мирного життя, подолання посттравматичного синдрому.
Інноваційно-підприємницька інфраструктура регіонального розвитку
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Слотюк, А. С.; Slotiuk, A.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 05 – Соціальні та гуманітарні науки за спеціальністю 051 – Економіка – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2026. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у формуванні науково обґрунтованого підходу до розвитку та управління інноваційно-підприємницькою інфраструктурою регіону на основі поєднання інструментів економічного моделювання, оцінки ефективності та поведінкового аналізу, що дозволяє підвищити результативність інноваційної діяльності, забезпечити технологічний розвиток регіональної економіки та посилити її конкурентоспроможність в умовах сучасних трансформаційних викликів. У роботі удосконалено модель інноваційної інфраструктури в системі економіки, яка відображає багаторівневу взаємодію суб’єктів інноваційної діяльності, інфраструктурних інститутів, ресурсного забезпечення та механізмів трансформації ресурсів в інноваційні товари, послуги і технології. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінювати роль інноваційної інфраструктури в економічному розвитку та обґрунтовувати напрями формування інноваційно-підприємницької інфраструктури регіону. Доведено, що ефективність функціонування інноваційної системи залежить від рівня координації між її структурними елементами, ресурсного забезпечення та здатності до комерціалізації інноваційних результатів. В дослідженні набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо формування інноваційної інфраструктури регіону шляхом систематизації передумов її розвитку з позицій економіки розвитку та економіки розміщення. Доведено, що ключовими чинниками становлення інноваційної інфраструктури виступають просторові умови, ресурсний потенціал території, інституційне середовище, рівень підприємницької активності та інноваційна спроможність регіону. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінювати передумови регіонального розвитку та обґрунтовувати напрями удосконалення інноваційно-підприємницької інфраструктури. Також у дослідженні удосконалено уявлення про еволюцію парадигм теорії розміщення продуктивних сил та теорії інновацій шляхом включення сучасного підходу, що базується на розвитку інноваційно-підприємницької інфраструктури регіонів. Обґрунтовано, що за умов зростання ролі внутрішніх ресурсів розвитку саме інноваційна інфраструктура забезпечує технологічну модернізацію економіки, прискорення інноваційних процесів, ефективне використання регіонального потенціалу та формування передумов для технологічного прориву національної економіки. В дисертації удосконалено концептуальний підхід до формування інноваційно-підприємницької інфраструктури в системі регіональної економіки, який базується на поєднанні структурно-функціонального, організаційного та нормативного аспектів її розвитку. Визначено типову структуру інфраструктурного об’єкта, ключові ознаки функціонування, етапи створення, принципи проєктування, критерії прийняття управлінських рішень та законодавчі обмеження розвитку. Уточнено економічну сутність інноваційно- підприємницької інфраструктури регіону як системи, що забезпечує взаємодію бізнесу, науки, інвесторів і влади у процесі створення та комерціалізації інновацій. Запропонований підхід сприяє підвищенню ефективності регіональної економічної політики, активізації підприємництва та зростанню інноваційної спроможності територій. У дослідженні визначено напрями вдосконалення регулювання процесів формування та розвитку інноваційно-підприємницької інфраструктури регіонів. Розвинено методичні підходи до оцінки ефективності інноваційної інфраструктури в системі регіональної економіки, які передбачають комплексне врахування економічних, інституційних та інноваційних параметрів її функціонування. Запропоновані підходи дозволяють підвищити об’єктивність оцінювання результативності інфраструктурних об’єктів, а також сприяють формуванню ефективної політики розвитку інноваційно-підприємницького середовища на регіональному рівні. Також в роботі розкрито особливості економічної імітації та підприємницького епігонства в системі сучасної підприємницької діяльності. Уточнено підходи до розмежування економічної імітації як форми незаконного копіювання та підприємницького епігонства як механізму творчої адаптації й удосконалення інноваційних ідей. Введення категорії «підприємницьких епігонів» до теорії підприємництва дозволило по-новому інтерпретувати роль наслідування в економічному розвитку та обґрунтувати доцільність підтримки підприємницького епігонства як перспективного напряму державної політики у сфері інноваційного підприємництва. У дослідженні удосконалено методику інтегрального аналізу інноваційних проєктів на основі моделі поведінкових уподобань. Принциповою відмінністю запропонованого підходу є можливість пріоритетного врахування якісних характеристик інноваційних проєктів поряд із традиційними кількісними критеріями оцінювання. Це дозволяє комплексно оцінювати інноваційно-проєктну діяльність з урахуванням стратегічної значущості проєктів, рівня їх інноваційності, адаптивності, потенціалу розвитку та відповідності індивідуальним цілям суб’єктів інноваційно-підприємницької інфраструктури. Запропоновані методичні розробки сприяють розвитку інструментарію стратегічного управління інноваційною діяльністю та підвищують обґрунтованість вибору найбільш перспективних інноваційних проєктів для підприємств інноваційної інфраструктури. Практична апробація методики підтвердила її ефективність і можливість використання у процесі прийняття управлінських рішень у сфері регіонального інноваційного розвитку. У роботі розроблено рекомендації щодо розвитку інноваційно- підприємницької інфраструктури регіону з метою підвищення ефективності її функціонування в умовах необхідності забезпечення технологічного прориву. Запропоновані рекомендації базуються на результатах моделювання ефективності функціонування інноваційної інфраструктури та передбачають комплексне врахування інституційних, економічних, ресурсних та організаційних чинників регіонального розвитку. Їх реалізація сприяє підвищенню результативності інноваційної діяльності, посиленню взаємодії між суб’єктами інноваційно-підприємницької інфраструктури, активізації підприємництва та формуванню умов для довгострокового технологічного розвитку регіональної економіки.
Інноваційне забезпечення економічного розвитку та конкурентоспроможності промислових кластерів регіону
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Піменов, В. С.; Pimenov, V.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 05 – Соціальні та гуманітарні науки за спеціальністю 051 – Економіка – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2026. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні та розробленні цілісної системи інноваційного забезпечення економічного розвитку і конкурентоспроможності промислових кластерів регіону, що поєднує теоретичні положення неокластеризації, методичний інструментарій оцінювання, економіко-математичне моделювання та організаційно-економічний механізм, що дозволяє забезпечити узгоджену взаємодію суб'єктів кластерної екосистеми, визначати пріоритетні напрями інноваційного розвитку, підвищувати результативність функціонування промислових кластерів та їх внесок в економічний розвиток і конкурентоспроможність регіону. В роботі досліджено теоретичні засади функціонування промислових кластерів як інституційної основи інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності регіону. Удосконалено теоретичний підхід до трактування інноваційного промислового кластера шляхом його розгляду як інституційно інтегрованої системи взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності, функціонування якої забезпечується технологічною мережею, що поєднує виробничі, наукові, освітні та інфраструктурні компоненти. Це дозволило розширити наукові уявлення про роль промислових кластерів у розвитку інноваційного потенціалу, активізації трансферу знань і технологій, формуванні синергетичних ефектів та забезпеченні довгострокової конкурентоспроможності регіону. Також обгрунтовано формування конкурентоспроможності промислових кластерів на основі інноваційного розвитку. Удосконалено концептуальний підхід до побудови моделі конкурентоспроможності промислового кластера, що передбачає інтеграцію організаційно-економічних, техніко-технологічних, науково-освітніх та інституційних складових у єдину систему формування конкурентних переваг. Запропонований підхід створює підґрунтя для комплексного оцінювання рівня конкурентоспроможності кластерів, активізації інноваційної діяльності їх учасників, ефективнішого використання регіонального потенціалу та забезпечення сталого економічного розвитку. В дисертації розроблено концептуальну модель взаємозв'язку інноваційного забезпечення, конкурентоспроможності промислових кластерів та економічного розвитку регіону, яка систематизує взаємодію ресурсного потенціалу, організаційного, інституційного, фінансового, інформаційного й цифрового забезпечення з інноваційними процесами, формуванням конкурентних переваг і досягненням економічних результатів розвитку регіону. Особливістю моделі є відображення послідовної трансформації ресурсного потенціалу у конкурентоспроможність промислових кластерів через механізми інноваційного забезпечення та наявність зворотних зв'язків, що забезпечують безперервність інноваційного розвитку, адаптацію кластерів до змін зовнішнього середовища й підвищення ефективності регіональної економіки. У дисертаційній роботі удосконалено матрицю комплексної оцінки інноваційної спроможності розвитку промислових кластерів, побудовану на інтеграції міжнародних індикаторів Global Innovation Index, регіональних статистичних показників інноваційної діяльності та авторської оцінки ключових складових інноваційного забезпечення. На відміну від існуючих підходів, запропонована матриця забезпечує комплексне оцінювання взаємозв'язку інституційних, кадрових, фінансових, виробничих і технологічних чинників розвитку промислових кластерів, дає можливість визначати рівень їх інноваційної спроможності, виявляти критичні обмеження розвитку та обґрунтовувати пріоритетні стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності й забезпечення економічного розвитку регіонів. У дисертації набули подальшого розвитку теоретико-методичні положення щодо неокластеризації промислових кластерів, засновані на переході від традиційних територіально локалізованих кластерів до цифрових мережевих інноваційних екосистем. Запропонована концепція поєднує цифрові платформи, технологічні мережі, крос-інновації, відкриті інновації, механізми трансферу технологій, інструменти штучного інтелекту та цифрової трансформації в єдину систему взаємодії науки, бізнесу, освіти й органів влади. Реалізація такого підходу забезпечує прискорення інноваційних процесів, розвиток високотехнологічного виробництва, підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу, посилення конкурентоспроможності промислових кластерів та формування стійких передумов для економічного розвитку регіонів в умовах цифровізації й європейської інтеграції. У дослідженні удосконалено економіко-математичну модель та методику оцінювання рівня конкурентоспроможності промислових кластерів, які ґрунтуються на комплексному врахуванні динаміки виробництва, реалізації продукції та ключових показників інноваційного розвитку. На відміну від існуючих підходів, запропонована модель забезпечує визначення інтегрального коефіцієнта конкурентоспроможності кластера, оцінювання динаміки його розвитку, виявлення впливу інноваційного забезпечення на результати діяльності та прогнозування змін конкурентних позицій. Використання розробленої методики сприяє підвищенню обґрунтованості стратегічних управлінських рішень щодо розвитку промислових кластерів, зміцненню їх конкурентних переваг і формуванню передумов для сталого економічного розвитку регіонів. У дисертації удосконалено організаційно-економічний механізм інноваційного забезпечення розвитку та конкурентоспроможності промислових кластерів регіону, який, на відміну від існуючих, поєднує модулі організаційного, ресурсного, інфраструктурного, інформаційно-аналітичного та нормативно-правового забезпечення із сучасними цифровими інструментами управління, принципами неокластеризації та економіко-математичним оцінюванням рівня конкурентоспроможності. Запропонований механізм забезпечує узгоджену взаємодію органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, наукових установ, закладів вищої освіти та інших учасників кластерної екосистеми, сприяє підвищенню інноваційної активності, посиленню синергетичних ефектів, збільшенню доданої вартості, зміцненню конкурентних переваг промислових кластерів та створенню передумов для сталого економічного розвитку регіонів. У дисертації удосконалено інструментарій реалізації організаційно- економічного механізму інноваційного забезпечення промислових кластерів, який базується на інтеграції економічних інтересів підприємств-резидентів, науки, освіти, органів державної влади та інститутів підтримки інновацій. Запропонований підхід забезпечує ефективну взаємодію учасників кластерної екосистеми, посилення синергетичних ефектів, активізацію інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності промислових кластерів та їх внеску в економічний розвиток регіону.
Забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств шляхом запровадження адаптивних систем управління ресурсами та витратами.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Христенко, Л. М.; Чорна, О. Ю.; Велитченко, О. А.; Khrystenko, L. M.; Chorna, O. Y.; Velytchenko, O. A.
У статті розглянуто актуальні питання забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств України в умовах безпрецедентних економічних та геополітичних викликів, зумовлених воєнними діями, руйнуванням інфраструктури та ринковою нестабільністю, що вимагають докорінної перебудови управлінських підходів. Проаналізовано та узагальнено сучасні наукові погляди на сутність поняття «стратегічний розвиток», виокремлено ключові напрями наукової думки. На цій основі сформовано комплексне бачення стратегічного розвитку як цілісного, безперервного процесу якісних трансформацій, що ґрунтується на адаптивній стратегії та нерозривно пов'язаний з його гнучкістю й проактивною адаптивністю. Підкреслено ключову роль адаптивних систем управління ресурсами та витратами. Адаптивна система управління ресурсами визначена як механізм їх ефективного формування, розподілу й використання відповідно до стратегічних цілей та змін середовища. Адаптивна система управління витратами – як комплекс заходів для обґрунтованого планування, контролю й оптимізації витрат у процесі поточної та стратегічної діяльності. Продемонстровано, що їх адаптивність полягає у гнучкому реагуванні на динаміку середовища, спираючись на цифрові технології та аналітику даних для зважених рішень. Обґрунтовано, що ці системи роблять визначальний внесок у стратегічний розвиток підприємства: вони забезпечують фінансову підтримку стратегічних ініціатив та інновацій, підвищують якість стратегічного планування та обґрунтованість рішень, прискорюють вихід на нові ринки та запуск продуктів. Окрім того, сприяють формуванню унікальних організаційних компетенцій, досягненню стійких конкурентних переваг, підвищенню загальної стійкості й гнучкості підприємства та активному формуванню ним свого конкурентного майбутнього в динамічному середовищі. Підкреслено існування позитивного зворотного зв'язку між стратегічним розвитком та вдосконаленням адаптивних управлінських систем. Зазначено, що розробка дієвих методик та практичних інструментів їхнього впровадження, з урахуванням галузевої специфіки та завдань повоєнного відновлення, є перспективним напрямом подальших досліджень.