eEastUkrNUIR

Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля


Інституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.

Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.

Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)

Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.

Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)

Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).

 

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 9

Recent Submissions

Item
Зміст трудового договору про дистанційну роботу.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Севост’янов, С. С.
У науковій роботі автором досліджено особливості змісту трудового договору про дистанційну роботу. Встановлено, що узгодження роботодавцем та працівником умов договору є важливим, оскільки дозволяє гарантувати як дотримання трудових прав дистанційного працівника, так і убезпечити роботодавця від небажаних витрат, повʼязаних з виробничим процесом. На підставі аналізу наукових досліджень та чинного законодавства визначено перелік обовʼязкових та додаткових умов трудового договору про дистанційну роботу. Встановлено, що чинне законодавство про працю частково визначає зміст трудового договору шляхом закріплення Типової форми трудового договору про дистанційну роботу. Водночас, чинний Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) містить перелік істотних умов трудового договору лише в умовах спрощеного режиму регулювання дистанційних трудових відносин. Автором досліджено особливості індивідуально-договірного регулювання дистанційних відносин, однією з яких є використання сторонами положень Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, основним призначенням якої є спрощення процедури укладення та забезпечення балансу інтересів сторін трудового договору. З урахуванням загальних положень законодавства, які стосуються особливостей виконання дистанційної роботи, виокремлено обовʼязкові умови трудового договору про дистанційну працю, серед яких: 1) час початку роботи; 2) умова про трудову функцію; 3) місце роботи дистанційного працівника; 4) тривалість робочого часу і часу відпочинку; 5) права та обов’язки сторін трудового договору; 6) умови оплати праці; 7) умови про матеріально-технічне забезпечення; 8) охорона праці. Особливу увагу приділено умовам регулюванню робочого часу у трудовому договорі, які можуть передбачати гнучкий графік роботи, заснований на засадах саморегулювання режиму роботи та гарантування працівнику права на відключення. Автором досліджено питання здійснення роботодавцем цифрового моніторингу з метою обліку робочого часу дистанційного працівника. Наголошено на необхідності дотримання роботодавцем допустимих меж застосування сучасних технологій в у контексті дотримання прав дистанційного працівника. З урахуванням положень чинного законодавства до додаткових умов трудового договору про дистанційну роботу віднесено: умови щодо випробування, захист комерційної таємниці, доступ до якої дистанційний працівник отримав у ході виконання роботи, умови щодо надання додаткових пільг, поліпшення умов праці тощо.
Item
Навчання як спроба розв’язання наукових проблем: компонента дуальності освіти.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Шаповалова, О. В.; Лупенко, А. В.
У статті узагальнено теоретичні та певні практичні здобутки освітян на шляху закладання підвалин щодо розгляду дуальної освіти у всій її комплексності. Аргументовано доцільність вдосконалення не лише наявних моделей дуальної форм освіти, але також – розробки й перспективних моделей для правників. Викладено досвід наукового керівництва студентськими навчально-дослідницькими заходами, підготовкою доповідей, статей, тез та інш., який дозволяє звернути увагу на питання розширення форм застосування елементів дуальної форми здобуття вищої освіти в процесі підготовки фахівців у галузі права. Надається аргументація спроможності робочої гіпотези щодо сприйняття компонентою дуальної освіти навчання вдалу спробу розв’язання здобувачами наявних теоретичних та практичних проблем, які авторитетними фахівцями визнані як такі, що потребують дослідження. Запропоновано у процесі здобуття вищої юридичної освіти запровадити обов’язкове заохочення здобувачів освіти до активної науково-дослідної роботи та інтелектуальної публічності.
Item
Захист прав військовополонених з урахуванням ґендерних аспектів: міжнародні стандарти та практика України.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Степченко, Д. О.; Татаренко, Г. В.
У тривалих збройних конфліктах, таких як збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, захист прав військовополонених і попередження сексуального та ґендерно-зумовленого насильства стають надзвичайно актуальними. Наявність ґендерних особливостей у захисті прав таких осіб потребує особливої уваги, оскільки різні ґендерні групи можуть стиратися з різними формами насильства і дискримінації. Предметом дослідження виступають міжнародні правові стандарти та українське законодавство що регулюють правовий статус військовополонених з акцентом на ґендерну рівність і протидію ґендерно-зумовленому насильству. У дослідженні здійснено аналіз правових аспектів захисту прав військовополонених жінок та представників ЛГБТК+ спільноти що зазнають сексуального та ґендерно-зумовленого насильства пов’язаного зі збройним конфліктом. Розглянуто імплементацію Україною відповідних норм міжнародного права, виявлено прогалини в національному законодавстві та запропоновано комплексний підхід до вдосконалення правового захисту цих груп. Для досягнення цих цілей використовуються методи порівняльного правового аналізу, системного підходу та статистики.
Item
Особливості правового регулювання соціально-трудових прав людини на тимчасово окупованих територіях України.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, Г. В.; Татаренко, Д. В.
У сучасних умовах, коли Україна стикається з агресією та тимчасовою окупацією частини своїх територій, питання захисту соціально-трудових прав громадян набуває особливого значення. Соціально- трудові права є одним із базових аспектів прав людини, і їх порушення на окупованих територіях становить серйозну загрозу для населення. В умовах окупації стає складним забезпечення прав на працю та соціальний захист, оскільки органи державної влади не можуть повноцінно функціонувати на цих територіях. Україна змушена адаптувати законодавство та створювати нові механізми для захисту трудових прав, ґрунтуючись на міжнародних нормах. Головними проблемами є юридична невизначеність щодо застосування національного законодавства, порушення міжнародного права з боку окупанта, обмежений доступ до соціальних гарантій та правосуддя. Розробка нових політичних стратегій і механізмів захисту прав є необхідною для збереження правового зв’язку між державою та її громадянами на окупованих територіях.
Item
Кримінальна відповідальність за воєнні злочини в Україні в контексті імплементації норм Римського статуту міжнародного кримінального суду.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, І. В.; Котова, Л. В.
Стаття присвячена комплексному аналізу поняття та ознак категорії «воєнні злочини» та визначенню особливостей притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини в Україні в умовах імплементації норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). З огляду на зростання кількості воєнних злочинів, скоєних під час російсько-української війни, питання ефективного переслідування винних стає надзвичайно актуальним для правової системи України. Основна мета статті полягає в дослідженні механізмів притягнення до відповідальності осіб, причетних до таких злочинів, через призму міжнародних стандартів, закріплених у Римському статуті. У роботі розглядаються основні виклики, з якими стикається Україна в процесі імплементації цих норм, зокрема проблеми законодавчого регулювання та прогалини у національному законодавстві. Автори акцентують увагу на тому, що хоча Україна не є повноправним учасником Римського статуту, вона визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, скоєних на її території, що створює підґрунтя для притягнення винних до міжнародної кримінальної відповідальності. Увага приділяється також аналізу наявних проблем, пов’язаних з гармонізацією національної правової системи з міжнародними стандартами у сфері кримінальної відповідальності за воєнні злочини. Особливо підкреслюються труднощі в доказуванні таких злочинів, а також у координації зусиль між національними органами влади та міжнародними організаціями. Важливим аспектом дослідження є виявлення юридичних перешкод, що заважають ефективному переслідуванню воєнних злочинців, зокрема тих, які беруть участь у військових діях на території України. Стаття також містить пропозиції щодо вдосконалення правової бази України, з метою підвищення її здатності забезпечити справедливість і невідворотність покарання за воєнні злочини. Окремо наголошується на необхідності внесення змін до Кримінального кодексу України з урахуванням положень Римського статуту, що дозволить більш ефективно застосовувати національні та міжнародні механізми кримінальної відповідальності. В цілому дослідження спрямоване на виявлення шляхів вдосконалення національного законодавства у сфері притягнення до відповідальності за воєнні злочини та забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у галузі міжнародного кримінального права.