Browsing by Author "Ivchuk, Yu."
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Доступ до суду у кримінальному провадженні у практиці ЄСПЛ.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У науковій роботі на підставі аналізу вітчизняної правової доктрини та практики Європейського суду з прав людини визначено особливості поняття доступу до суду та відмінність його від інших суміжних категорій. Досліджено правові позиції Європейського суду з прав людини, у яких втілюється змістовне значення категорії «доступ до суду» та випадки його обмеження. З урахуванням вітчизняних наукових підходів виокремлено такі основні значення категорії «доступ до суду»: 1) доступ до суду як елемент права на справедливий суд; 2) доступ до суду як суб’єктивне право особи. Зроблено висновок про змістовну взаємопов’язаність доступу до суду з іншими складовими права на справедливий суд, такими як публічність, гласність і відкритість судового провадження, забезпечення права на захист та рівність перед законом і судом. З урахуванням особливостей кримінального процесуального законодавства, надано визначення права доступу до суду як можливість звернення особи до суду у класичному розумінні, як до державної інституції, встановленої законом. Автором досліджено зміст поняття права доступу до правосуддя, під як им розуміють як формальну можливість звернення до суду як до інституції, так і можливість особи брати активну участь під час судового розгляду у кримінальному провадженні. На підставі аналізу практики ЄСПЛ досліджені найбільш поширені види обмежень права на доступ до суду, серед яких процесуальні обмеження, які полягають у закріпленні у національному процесуальному законодавстві обмежень щодо строку звернення до суду, а також підстав для перегляду справи судами вищої інстанції. Проаналізовано актуальні судові справи, у яких заявники скаржились на порушення права на доступ до суду у кримінальному провадження, серед яких: «Карт проти Туреччини», «Дорадо Баульде проти Іспанії», «Герен проти Франції», «Пуатрімоль проти Франції», «Маресті проти Хорватії». Автором досліджено найбільш поширені випадки процесуальних обмежень права на доступ до суду у практиці ЄСПЛ, серед яких зокрема: відмова у касаційному перегляді з підставі невиконання заявником ордеру на його арешт, відмова у перегляді рішення з підстав пропущення заявником строків, законодавче обмеження підстав перегляду рішення нижчої інстанції.Item Колективні позови у трудових спорах: зарубіжний досвід та перспективи національної практики.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У статті досліджено проблему відсутності механізму колективного позову у сфері трудових правовідносин в українському законодавстві. Наголошено на зростанні потреби у консолідованому судовому захисті працівників в умовах індивідуалізації трудових спорів та масових порушень трудових прав. Автор аналізує міжнародний досвід функціонування інституту колективного позову (class action) у країнах англо-американської та континентальної правової традиції, зокрема в США, Канаді, Великій Британії, Італії, Франції та Нідерландах. Наведено приклади успішних трудових колективних позовів щодо дискримінації, несплати понаднормових, неправомірного обмеження трудових прав. Окреслено переваги моделей opt-in та opt-out, їхню роль у забезпеченні ефективного доступу до правосуддя для великої кількості працівників, які зазнали однотипної шкоди. На підставі порівняльного аналізу піддано зроблено висновок про обмеженість українського механізму процесуальної співучасті та неефективність представництва інтересів трудового колективу через профспілки. Вказано, що чинне законодавство не передбачає чітко визначеної процедури для групових позовів у трудовій сфері, а судова практика демонструє фрагментарність підходів. Автор обґрунтовує потребу у запровадженні в Україні повноцінного інституту колективного позову з урахуванням правової моделі країн ЄС. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення законодавства: закріплення статусу представника групи, адаптація системи судового збору, розробка цифрових інструментів для онлайн-приєднання до колективного позову, а також надання профспілкам права подавати позов без необхідності індивідуальних довіреностей. У висновках наголошено, що розвиток інституту колективного позову в Україні має потенціал стати ключовим елементом ефективного захисту трудових прав. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено аналіз моделей колективного захисту, розробку процесуального механізму для їх імплементації в національне судочинство та оцінку ролі цифровізації правосуддя в цьому процесі.Item Проблемні аспекти регулювання охорони праці в умовах дистанційної зайнятості: національне законодавство та досвід ЄС.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У статті досліджено проблеми охорони праці при дистанційній зайнятості в Україні в умовах воєнного стану. Наголошено, що після 2022 року дистанційна робота стала сталою практикою, однак норми КЗпП та Закону «Про охорону праці» фактично перекладають відповідальність за безпечність робочого місця на працівника й не встановлюють механізмів оцінювання та контролю ризиків з боку роботодавця. Підкреслено ігнорування психосоціальних факторів (стрес, вигорання), що формує правовий вакуум і розрив зі стандартами ЄС. Автор аналізує вітчизняні норми та правову доктрину й зіставляє їх із Рамковою угодою ЄС про телероботу 2002 р. і практикою її запровадження країнами ЄС (Франції, Іспанії, Німеччини). Наведено приклади зарубіжних варіантів рішень, які підвищують рівень безпеки дистанційних працівників: презумпція виробничого характеру нещасного випадку під час телероботи (Франція), обов’язкова оцінка ризиків із можливістю самооцінки за згодою працівника (Іспанія), поширення загальних правил охорони праці на домашні робочі місця та розмежування telework/mobiles work (Німеччина). Окреслено переваги європейської моделі із пріоритетом обов’язків роботодавця: системне управління ризиками, забезпечення обладнанням і витрат, запровадження «права на відключення» та заходів проти ізоляції працівника. На підставі порівняльного аналізу зроблено висновок про обмеженість вітчизняного підходу, який мінімізує участь роботодавця, не врегульовує кваліфікацію нещасних випадків та не містить інструментів профілактики психосоціальних ризиків. Встановлено, що чинне законодавство потребує гармонізації зі стандартами ЄС. Автор обґрунтовує доцільність: закріплення обов’язку роботодавця забезпечувати безпечні умови праці незалежно від місця її виконання; запровадження первинної та періодичної оцінки ризиків (у т.ч. за чек-листами самооцінки); удосконалення процедури розслідування нещасних випадків (з урахуванням європейських підходів та ін. У висновках наголошено, що впровадження запропонованих змін зменшить травматизм і вигорання, підвищить правову визначеність для бізнесу та сприятиме євроінтеграції трудового законодавства України.Item Розумний строк кримінального провадження: практика ЄСПЛ та деякі особливості законодавчого врегулювання.(СНУ ім. В. Даля, 2022) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.Статтю присвячено питанню розуміння змісту процесуальної вимоги розумного строку кримінального провадження у практиці Європейського суду з прав людини, а також деяким особливостям та недолікам її реалізації на стадії досудового розслідування згідно з чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. Актуальність питань, що розглядаються в статті, обумовлена тим, що здійснення кримінального провадження у розумні строк є однією з ключових гарантій з боку держави у контексті виконання нею своїх зобов’язань за ст.6 ЄКПЛ. Україна як учасниця Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) повинна враховувати правові позиції Європейського Суду з прав людини для створення дійсно ефективного механізму захисту прав людини. На підставі аналізу наукових праць, процесуального законодавства та рішень ЄСПЛ висвітлено підходи до розуміння сутності категорії «розумний строк». На прикладі низки рішень висвітлено правові позиції Суду щодо початку, перебігу та закінчення періоду, який необхідно враховувати при визначенні строку кримінального провадження у конкретній справі. З урахуванням положень чинного Кримінального процесуального кодексу України та практики ЄСПЛ автором визначені основні критерії «розумного строку» у кримінальному провадженні: складність справи, поведінка заявника та поведінка відповідних компетентних органів державної влади. Надано окрему характеристику кожного з критеріїв визначення розумного строку кримінального провадження. На підставі узагальнення правових позицій ЄСПЛ щодо критерію складності справи зроблено висновок про неможливість вироблення єдиного підходу до оцінки розумної тривалості з огляду на особливості кожного кримінального провадження. На підставі аналізу положень статті 308 КПК України визначено механізм оскарження недотримання розумних строків на стадії досудового розслідування, окреслено проблемні питання дієвого оскарження строків досудового розслідування до прокурора вищого рівня.Item Соціальний захист окремих категорій громадян в умовах воєнного стану: законодавчі новели та проблемні аспекти.(СНУ ім. В. Даля, 2023) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.Статтю присвячено питанню соціального захисту окремих категорій громадян в умовах запровадження воєнного стану на території України. Досліджено особливості та проблемні аспекти соціального захисту військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. На підставі аналізу наукових підходів вітчизняних вчених до розуміння категорії «соціальний захист» здійснено спробу сформулювати визначення права на соціальний захист як суб’єктивного індивідуального права комплексного характеру. У науковій роботі проведено системний аналіз чинних національних нормативно-правових актів, позицій вітчизняних вчених, спрямованих на визначення обсягу правового статусу військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб як суб’єктів соціального захисту. Висвітлено нормативно-правові акти у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, серед яких Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо. На підставі аналізу чинного законодавства виокремлено основні законодавчі новели, запроваджені в умовах воєнного стану, які мають визначний вплив на сутнісне наповнення поняття права на соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей. У якості проблемного аспекту висвітлені перешкоди на шляху ефективної реалізація права на житло військовослужбовців та членів їх сімей, серед яких основною є відсутність загальнодержавної концепції і цільової програми житлового забезпечення військовослужбовців. Проаналізовано законодавчі зміни у сфері соціального захисту в умовах воєнного стану, спрямовані на покращення правового статусу внутрішньо переміщених осіб, серед яких: спрощення процедури отримання статусу ВПО, збільшення розміру щомісячної грошової допомоги тощо. Досліджено окремі проблемні питання соціального захисту ВПО в умовах воєнного стану, зокрема недостатнє фінансування житлових потреб та недоліки у законодавчому регулюванні процедури призначення пенсій.