Browsing by Author "Snopenko, M. H."
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Управлінський вплив як ключова складова ефективного управління в умовах соціально-економічних трансформацій.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івченко, Є. А.; Снопенко, М. Г.; Ivchenko, E. A.; Snopenko, M. H.Для забезпечення ефективного управління організаціями в умовах сучасних соціально- економічних трансформацій та кризових явищ надзвичайно важливо розуміти механізми управлінського впливу, які є ключовими для адаптації, стійкості та конкурентоспроможності організацій. Метою статті є аналіз сучасних наукових підходів до трактування поняття «управлінський вплив», визначення його основних характеристик та проведення порівняльного аналізу з поняттями «управління» та «менеджмент». Для досягнення поставленої мети автори здійснили комплексний аналіз літературних джерел, у тому числі праць вітчизняних та зарубіжних науковців, що дозволило виокремити різні підходи до розуміння управлінського впливу як цілеспрямованого процесу взаємодії суб’єкта управління з об’єктом за допомогою широкого спектру методів, прийомів та інструментів. Стаття демонструє, що існуюча систематизація понять «управління», «менеджмент» та «управлінський вплив» є недостатньою, що створює передумови для подальшого вдосконалення інструментарію управлінських рішень. Висвітлено основні характеристики управлінського впливу та продемонстровано його роль у підвищенні організаційної ефективності й адаптивності. Запропоновано узагальнені авторські визначення та характеристики понять «управління», «менеджмент», а також їх порівняння з наведеним авторами в іншому дослідження визначенням категорії «управлінський вплив». Результати дослідження підкреслюють важливість розробки та запровадження інструментарію підсилення управлінського впливу для досягнення стійкості, адаптації й успішного функціонування організацій у динамічному середовищі. Отримані результати свідчать про необхідність розробки інтегрованої методології для оцінки та підсилення управлінського впливу, що сприятиме більш ефективній адаптації організацій до невизначеності та швидкозмінних умов зовнішнього середовища. Актуальність дослідження полягає в його потенціалі для впровадження інноваційних підходів у як наукові дослідження, так і в практику управлінської діяльності, що сприятиме підвищенню організаційної спроможності та конкурентних позицій суб’єктів господарювання.Item Інструментарій удосконалення системи управлінського впливу на підприємствах(СНУ ім. В. Даля, 2026) Снопенко, М. Г.; Snopenko, M. H.Снопенко М. Г. Інструментарій удосконалення системи управлінського впливу на підприємствах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент» – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ, 2026. Роботу присвячено вирішенню науково-практичного завдання удосконалення системи управлінського впливу на підприємствах шляхом розроблення та впровадження відповідного інструментарію, що базується на уточненні теоретико- понятійних засад дослідження управлінського впливу, розкритті механізму функціонування системи управлінського впливу, формуванні засад її діагностики та обґрунтуванні підходів до розроблення й впровадження інструментарію її удосконалення. Розкрито, що в сучасних умовах управлінський вплив на підприємствах реалізується в середовищі підвищеної турбулентності, сформованої воєнною нестабільністю, прискореною цифровізацією, кадровими втратами, логістичними порушеннями, інформаційною невизначеністю та загальним зростанням складності управлінського середовища. Це зумовлює якісні зміни характеру управлінського впливу, що проявляються у затримках реагування, посиленні реактивності управління, фрагментації дій, втраті змісту управлінських рішень та нестійкості одержуваних результатів. Розмежовано поняття «управління» та «менеджмент», узагальнено підходи до управління у чотири інтегровані групи – класичну, процесно-ситуаційну, проєктно- системну та цифрово-адаптивну. На цій основі сформовано визначення поняття «управлінський вплив», уточнено його місце серед суміжних категорій, а для розкриття внутрішньої якості його здійснення обґрунтовано управлінську конверсію як якісну характеристику переходу управлінського імпульсу у практичну організаційну дію та її результат, а також уточнено зміст відтворюваності управлінського впливу як системної здатності організації повторно забезпечувати належну управлінську конверсію в різних управлінських ситуаціях і за варіативності контексту. Запропоновано визначення системи управлінського впливу як впорядкованої конфігурації суб’єктів, об’єктів, методів, інструментів, процедур, зв’язків і каналів зворотного зв’язку, що забезпечують керований і відтворюваний перехід від управлінського імпульсу до практичної реалізації, результату, його оцінювання та коригування. Сформовано науковий паспорт системи управлінського впливу, визначено її функції, принципи, параметри та критерії, а також розроблено двоплощинну аналітичну рамку її дослідження. У межах цієї рамки, з одного боку, визначено мінімально достатні параметри функціонування системи управлінського впливу – легітимність, спроможність, оцінюваність та інтегрованість, а з іншого – виокремлено чотири групи критеріїв опису управлінського впливу – структурно-просторові, динамічні, соціально-організаційні та стратегічно-поведінкові. Це дало змогу відокремити характеристики внутрішньої організації та функціонування системи управлінського впливу від форм її прояву в практиці управлінської діяльності. Запроваджено категорію механізму функціонування системи управлінського впливу, що дало змогу розкрити внутрішню логіку її практичної реалізації в межах підприємства та відмежувати її від загальних циклічних моделей управління акцентом на проходженні управлінського імпульсу. Його подано у структурно- компонентному та процесному вимірах, а також сформовано інтегровану типологію чинників системи управлінського впливу, що охоплює внутрішні, зовнішні, суб’єктно-поведінкові та інформаційно-цифрові чинники. Сформовано категоріальну рамку інструментарію удосконалення системи управлінського впливу, у межах якої розмежовано інструментарій удосконалення системи управлінського впливу як цілісну систему взаємопов’язаних рішень, окремий інструмент як локалізований засіб впливу на конкретні аспекти функціонування системи, інструменти системного й адресного рівнів, діагностичний профіль стану, очікуваний ефект інструмента та умови його верифікації. Це дозволило впорядкувати понятійний апарат дослідження та пов’язати розроблення інструментарію з результатами діагностики стану системи управлінського впливу. Сформовано загальні засади діагностики системи управлінського впливу, до яких віднесено її мету і завдання, об’єкт і предмет, особливості системи управлінського впливу як об’єкта діагностичного аналізу, вимоги до процедури та результатів діагностики, користувачів результатів і напрями їх використання, інструментальне забезпечення, а також базові припущення й методологічні обмеження діагностики механізму функціонування системи управлінського впливу. На цій основі розроблено діагностичну модель системи управлінського впливу, орієнтовану на визначення працездатності механізму її функціонування. Її побудовано на основі структуровано-процесної матриці, стандартизованого опису функціональних перетинів і системи діагностичних показників та доповнено блоком оцінювання тиску чинників, що дало змогу враховувати чинникове навантаження на окремі ланки механізму й відмежувати модель від споріднених оціночних підходів акцентом на працездатності механізму функціонування системи управлінського впливу. Результати діагностики узагальнюються у вигляді цілісного діагностичного профілю стану системи управлінського впливу, а апробація моделі підтвердила її аналітичну придатність і здатність забезпечувати змістовно диференційоване пояснення стану системи управлінського впливу. Визначено загальні засади розроблення та впровадження інструментарію удосконалення системи управлінського впливу, що охоплюють постулати, закономірності, обмеження, принципи, методологічні застереження та організаційні умови його реалізовності. Розкрито операційні ознаки відтворюваності управлінського впливу та інституціоналізації результативного інструментарію, що дозволило конкретизувати зміст удосконалення системи управлінського впливу як діагностично обґрунтованого та інструментально забезпеченого процесу. Обґрунтовано логіку переходу від результатів діагностики до розроблення інструментарію, узагальнено типи стану механізму функціонування системи управлінського впливу з урахуванням рівня тиску чинників і запропоновано відповідні підходи до його удосконалення. Сформовано дворівневу структуру інструментарію, виокремлено основні типи інструментів, систематизовано їх організаційні форми та встановлено зв’язок між групами чинників, локалізацією порушень у механізмі функціонування системи управлінського впливу і пріоритетними інструментальними рішеннями. На основі діагностичних профілів досліджуваних підприємств та організації визначено пріоритетні підходи до розроблення інструментарію удосконалення системи управлінського впливу та конкретизовано його проєктні конфігурації за рівнем інструментарію, пріоритетними типами інструментів, ключовими інструментами та очікуваним напрямом удосконалення. Це дозволило показати, що розроблення інструментарію удосконалення системи управлінського впливу має здійснюватися не за універсальною схемою, а з урахуванням конкретного діагностичного профілю організації, локалізації проблемності, характеру чинникового тиску та особливостей її функціонування, що підтвердило прикладну релевантність запропонованого підходу. Розкрито загальну логіку практичного впровадження інструментарію удосконалення системи управлінського впливу, яка охоплює вибір способу впровадження, послідовність етапів розгортання інструментів, оцінювання рівня їх застосування, функціонального результату та відтворюваності управлінського впливу, верифікацію досягнутого ефекту, а також прийняття подальших рішень щодо корекції інструментарію та його інституціоналізації. Це забезпечило методичну завершеність запропонованого підходу та зв’язок між діагностикою, розробленням, впровадженням, оцінюванням і закріпленням результату. Отримані результати та розроблені підходи використано в діяльності досліджуваних підприємств та організації.