DSpace :: Browsing by Author "Tatarenko, H. V."

Browsing by Author "Tatarenko, H. V."

Now showing 1 - 12 of 12

Аналіз ефективності впровадження механізмів правового регулювання та забезпечення ґендерної політики в Україні на сучасному етапі.
(СНУ ім. В. Даля, 2020) Татаренко, Г. В.; Колесник, В. Е.; Tatarenko, H. V.; Kolesnyk, V. E.
Актуальність обраної теми є очевидною, тому що ґендерна рівність є однією з умов забезпечення суспільного розвитку. Перед суспільством постають нові виклики та можливості, які необхідно використовувати для подальшого розвитку. Ґендерна політика є одним із пріоритетів державної внутрішньої політики, яка направлена на покращення життя людей. Дослідження цього питання обумовлене необхідністю впровадження державної ґендерної політики як важливої умови розвитку демократичного суспільства і становлення ґендерної рівності, де кожному громадянину забезпечується рівний доступ до інформації та знань, розширенню можливостей реалізації власного потенціалу, що сприяє суспільному і особистісному розвиткові, підвищенню якості життя та створює умови для відкритого і прозорого державного управління. Метою дослідження є: здійснити теоретичний аналіз поняття «ґендер»; проаналізувати засади та механізми формування державної ґендерної політики; надати правову оцінку здійснення та закріплення ґендерної політики в Україні; проаналізувати стан державної ґендерної політики в Україні на місцевому та регіональному рівнях; охарактеризувати існуючі правові проблеми розвитку та впровадження ґендерної політики в Україні; розробити пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення ґендерної політики на сучасному етапі.
До питання правового забезпечення парадипломатії в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Нікітіна, О. В.; Tatarenko, H. V.; Nikitina, O. V.
У статті досліджено сучасний стан правового забезпечення парадипломатичної діяльності в Україні з урахуванням динаміки децентралізаційних процесів, євроінтеграційного курсу держави та викликів воєнного часу. Зазначено, що парадипломатія - як форма зовнішньої діяльності органів місцевого самоврядування та регіональної влади - поступово набуває системного характеру, але водночас стикається з низкою правових, інституційних та процедурних обмежень. Проаналізовано основні законодавчі акти, що регулюють міжнародну взаємодію на субнаціональному рівні, зокрема Закон України «Про міжнародне територіальне співробітництво», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інші дотичні нормативно-правові документи. Автори наголошено на фрагментарності чинної нормативної бази, відсутності єдиного реєстру угод органів місцевого самоврядування та потребі у кращій координації з боку центральних органів виконавчої влади, насамперед Міністерства закордонних справ. У статті запропоновано напрями вдосконалення правового механізму парадипломатії в Україні, зокрема шляхом кодифікації відповідних повноважень, створення спеціалізованого підрозділу МЗС, спрощення процедур участі в міжнародних програмах, а також закріплення міжнародної діяльності регіонів як пріоритетного напряму в державній регіональній політиці. Зроблено висновок, що правове оновлення парадипломатії є необхідною умовою її подальшого розвитку як інструмента міжнародної суб'єктності регіонів України.
Модернізація трудового законодавства україни в контексті нестандартної зайнятості: національні і міжнародні орієнтири.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.
У статті досліджено правову природу нестандартних форм зайнятості в умовах трансформації ринку праці, воєнного стану, цифровізації та соціальних змін в Україні. Автор аналізує теоретичні підходи до поняття нестандартної зайнятості, виокремлює її ключові різновиди (дистанційна, надомна, гнучка, тимчасова, платформна праця) та визначає основні виклики, що постають перед державою, роботодавцями і працівниками. Розкрито вплив міжнародних стандартів - Конвенцій та Рекомендацій МОП, директив ЄС - на формування національної політики у сфері регулювання нетипових форм праці. У роботі здійснено огляд судової практики, зокрема рішення Верховного Суду України та ключових рішень іноземних судів (наприклад, справа «Uber BV v Aslam»), що впливають на кваліфікацію трудових відносин у цифровому середовищі. Автором обґрунтовано необхідність оновлення КЗпП України з урахуванням нових реалій праці, запропоновано конкретні зміни до статей Кодексу відповідно до вимог юридичної техніки. Зроблено висновок про те, що нестандартна зайнятість перестає бути периферійним явищем і перетворюється на стійкий елемент ринку праці, що вимагає справедливої, гнучкої та інклюзивної моделі правового регулювання.
Перспективи створення військової поліції в Україні.
(СНУ ім. В. Даля, 2023) Татаренко, Г. В.; Денисенко, Г. О.; Tatarenko, H. V.; Denysenko, H. O.
статті, з урахуванням історичного аспекту проблеми та міжнародного досвіду, висвітлюються підстави, аргументи на підтримку та заперечення щодо законодавчих ініціатив про створення військової поліції, як важливого складового елемента в системі правоохоронних органів у сучасних збройних силах; розглядається роль військової поліції у забезпеченні військового правопорядку, включаючи превентивні заходи, діяльність під час воєнних конфліктів та у мирний час; організаційні та функціональні особливості здійснення діяльності військової поліції за кордоном.
Правове забезпечення релокації суб’єктів господарювання під час збройної агресії: теоретичні концепції та моделі для України.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Глущенко, І. Ю.; Tatarenko, H. V.; Hlushchenko, I. Yu.
У статті здійснено комплексне наукове дослідження правового забезпечення релокації суб’єктів господарювання в умовах збройної агресії з урахуванням специфіки сучасної нормативно-правової бази України. Запропоновано теоретико-правове осмислення поняття «релокація», яке охоплює процеси примусового або добровільного переміщення підприємств та їхніх активів із територій підвищеного ризику в більш безпечні регіони з метою збереження виробничого потенціалу та економічної стійкості країни. У межах дослідження проаналізовано правову природу релокації як інструмента стабілізації національної економіки в умовах воєнного стану та обґрунтовано роль державного втручання у цьому процесі. Визначено основні завдання та мету релокації, зокрема збереження економічної активності, запобігання руйнації інфраструктури, підтримка зайнятості та забезпечення континуальності надання критичних послуг. Розглянуто особливості релокації комунальних підприємств, що відіграють ключову роль у задоволенні базових потреб населення та стабільному функціонуванні комунально-побутової інфраструктури. У статті висвітлено специфічні правові виклики, пов'язані з переміщенням комунальних підприємств, такі як захист прав власності, забезпечення безперервності діяльності, а також юридичні та фінансові обмеження, що гальмують процес релокації. Проаналізовано основні прогалини чинного законодавства України щодо забезпечення релокації підприємств в умовах воєнного стану, а також запропоновано вдосконалення нормативної бази на основі міжнародного досвіду. Зокрема, стаття звертає увагу на досвід США, Ізраїлю та Німеччини, де на рівні законодавства передбачені комплексні механізми компенсації витрат на релокацію, податкові пільги, субсидії та пільгове кредитування для переміщених підприємств. Запропоновано законодавчі моделі для України, що передбачають упровадження фінансових стимулів, спеціалізованих адміністративних процедур для комунальних підприємств, а також компенсаторних механізмів, спрямованих на зниження фінансових втрат релокованих суб’єктів господарювання. Стаття обґрунтовує необхідність розробки інституційно-правових механізмів, які сприяли б реалізації державної політики щодо релокації підприємств на засадах ефективності, прозорості та відповідальності.
Правові аспекти міжнародної співпраці у сфері протидії домашньому насильству.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Канський, О. А.; Татаренко, Г. В.; Kanskyi, О. А.; Tatarenko, H. V.
У статті досліджуються ключові механізми міжнародного правового співробітництва у боротьбі з домашнім насильством, аналізуються нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу, а також визначаються проблеми та перспективи інтеграції України у міжнародну систему захисту прав постраждалих. Окрему увагу приділено ролі міжнародних організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу та Організації з безпеки і співробітництва в Європі у формуванні загальних стандартів запобігання та реагування на випадки насильства в сім’ї. Аналізується імплементація міжнародних зобов’язань у національне законодавство України, зокрема виконання положень Стамбульської конвенції, яка передбачає комплексний підхід до боротьби з гендерно зумовленим насильством. Стаття також висвітлює ефективність національної правозастосовної практики, особливості криміналізації домашнього насильства відповідно до статті 126-1 Кримінального кодексу України, а також проблеми взаємодії між державними та міжнародними інституціями. Досліджується фінансове забезпечення державних програм підтримки постраждалих та їх залежність від міжнародних донорів, що впливає на сталість системи соціального захисту. У статті проаналізовано ключові міжнародні ініціативи та програми, такі як «ЄС за ґендерну рівність», Позабюджетна програма підтримки ОБСЄ для України та регіональний моніторинговий посібник щодо роботи з кривдниками, які сприяють розвитку національних механізмів протидії домашньому насильству та підвищенню рівня обізнаності суспільства. У висновках обґрунтовано необхідність посилення міжвідомчої координації, розширення фінансування кризових центрів, вдосконалення міжнародного правового співробітництва та адаптації українського законодавства до сучасних міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини.
Правові засади регулювання діяльності рекрутингових центрів збройних сил України.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Хилюк, О. В.; Гармаш, Т. В.; Татаренко, Г. В.; Khyliuk, O. V.; Harmash, T. V.; Tatarenko, H. V.
У статті розглянуто актуальні правові аспекти функціонування рекрутингових центрів Збройних Сил України в умовах збройної агресії рф. Наголошується на потребі реформування системи рекрутингу для підвищення обороноздатності держави та забезпечення прозорих, добровільних і ефективних механізмів комплектування ЗСУ. Авторами визначено ключові виклики правового регулювання, зокрема відсутність комплексного підходу до цифровізації, недостатнє правове врегулювання участі іноземців, обмежені соціальні гарантії та правовий захист для рекрутів. У роботі проаналізовано міжнародний досвід функціонування рекрутингових моделей у Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії та США. Наведено приклади правових стандартів НАТО, зокрема STANAG 2116 та 6001, які можуть бути імплементовані в українську нормативну базу. Висвітлено історичну еволюцію рекрутингу як явища, починаючи з античності до сучасності, а також трансформацію поняття «рекрутинг» у контексті професіоналізації армій. Обґрунтовано необхідність гармонізації національного законодавства зі стандартами Альянсу та міжнародним гуманітарним правом. Окрему увагу приділено аналізу Постанови КМУ № 564 від 16.05.2024, яка визначає статус та функції рекрутингових центрів ЗСУ. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що сприятиме зміцненню обороноздатності України, підвищенню соціальної довіри до армії та створенню професійної системи військового рекрутингу.
Принципи та методи соціальної кваліметрії при стандартизації соціальних послуг в умовах децентралізації.
(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.
Інтенсивний рух України до членства у Європейському союзі добіг до етапу початку скрінінгу щодо переговорів про вступ до ЄС. У відповідності до Угоди про асоціацію, встановлено зобов'язання сторін співпрацювати у галузі гідної праці, політики зайнятості, умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації, та адаптації національного законодавства до правових норм Європейського Союзу, а також виконання міжнародно-правових зобов'язань у контексті європейської інтеграції. Стаття присвячена особливостям стандартизації соціальних послуг, визначенню критеріїв якості змісту соціальних послуг та якості процедури їх надання, розглянуті питання формування ефективного управління системою надання соціальних послуг в умовах децентралізації. Розглянуті окремі аспекти ефективної реалізації політики децентралізації в сфері соціальної політики в Україні, з урахуванням міжнародного досвіду та стандартів. Акцентовано на необхідності застосування кваліметричних технологій в системі соціального забезпечення з метою вимірювання якості соціальних послуг, підвищення кваліфікації працівників, забезпечення можливостей моніторингу якості з боку організацій громадянського суспільства.
Реформа інституту викривачів корупції в Україні: довгоочікувані зміни чи імітація прогресу.
(СНУ ім. В. Даля, 2020) Татаренко, Г. В.; Мезеря, О. А.; Татаренко, І. В.; Tatarenko, H. V.; Mezeria, O. A.; Tatarenko, I. V.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю всебічного аналізу правового інституту викривачів корупції, як нового явища у сфері боротьби з корупцією, наданням рекомендації щодо удосконалення положень та усунення протиріч між нормами діючого законодавства у сфері запобігання та боротьби з корупцією. Об’єктом дослідження є правовий статус викривачів корупції, механізми його захисту та відновлення, правова взаємодія з іншими учасниками антикорупційних правовідносин. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти регулювання правосуб’єктності викривачів корупції, норми чинного законодавства та правозастосовна практика щодо реалізації положень інституту викривачів корупції. Метою дослідження є аналіз останніх законодавчих змін щодо викривачів корупції в Україні на предмет дієвості та наявності прорахунків, визначення напрямів розвитку правового регулювання інституту. За для досягнення поставленої мети у роботі були визначені та проаналізовані основні міжнародно-правові акти, законодавчі та інші правові акти України, що стосуються правового статусу викривачів корупції; виявлені прогалини в національному законодавстві у сфері функціонування інституту викривачів корупції та запропоновані шляхи їх вирішення.
Сучасні системи рекрутингу у збройних силах: досвід Європи, США і перспективи для України.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Хилюк, О. В.; Гармаш, Т. В.; Tatarenko, H. V.; Khyliuk, O. V.; Harmash, T. V.
У статті здійснено комплексний аналіз сучасних систем рекрутингу у збройних силах країн Європейського Союзу, США та Великої Британії. Досліджено основні підходи до залучення військовослужбовців, зокрема широке використання цифрових технологій для оптимізації процесу відбору, запровадження мотиваційних програм, спрямованих на підвищення привабливості військової служби, інтеграцію принципів гендерної рівності та акцент на професіоналізації підготовки особового складу. Розглянуто приклади успішного функціонування систем добровільного комплектування армій у Франції, Італії, Польщі, США та Великій Британії, які адаптують свої моделі до сучасних викликів безпеки. Особливу увагу приділено ролі рекрутингових центрів та впровадженню інноваційних підходів у залученні молоді до служби. Окреслено сучасний стан рекрутингу в Україні в умовах повномасштабної війни проти Російської Федерації. Проаналізовано основні досягнення, серед яких активізація контрактного набору, цифровізація процедур через національні платформи, реформування територіальних центрів комплектування та посилення інформаційних кампаній. Водночас виявлено критичні проблеми: корупційні ризики у ТЦК та СП, недостатній рівень мотивації серед молоді, недоліки в системі соціального забезпечення військовослужбовців та проблеми прозорості мобілізаційних процедур. Наголошено на важливості завершення реформ, запровадження комплексних мотиваційних програм і забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців. Обґрунтовано необхідність здійснення системних правових досліджень у сфері регулювання рекрутингових процесів в Україні. Пропонується впровадження національної концепції розвитку рекрутингу на основі найкращих міжнародних практик із врахуванням реалій воєнного часу. Акцентовано на важливості гармонізації національної моделі комплектування зі стандартами НАТО та ЄС для зміцнення обороноздатності держави та сприяння її євроатлантичній інтеграції.
Щодо принципів в праві соціального забезпечення.
(СНУ ім. В. Даля, 2023) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.
Стаття присвячена теоретичному дослідженню принципів права соціального забезпечення, через дослідження їх як динамічної фундаментальної категорії. Розглянуті окремі наукові положення щодо розвитку доктринального вчення щодо категорії «принципи права» та їх впливу на визначення і класифікацію принципів права соціального забезпечення. Наведені класифікації принципів права соціального забезпечення за різними критеріями та визначені тенденції розвиту галузевих принципів. Визначено, що ефективність правового регулювання в сфері соціального забезпечення злежить від степеня відображення принципів галузі права соціального забезпечення у нормативних актах. Підкреслено, що сприяння соціальному забезпеченню та соціальній підтримки є ефективним інструментом для розширення соціального захисту людини, у тому числі шляхом універсального (міжнародно-правовового), регіонального та національного регулювання соціальних відносин. Вказано, що гармонізація національного законодавства та законодавства ЄС з питань соціального забезпечення є важливою прикметою розвітку міжнародно-договірних відносин між Україною та державами-членами ЄС. Також визачено вплив на формування галузевих принципів права соціального забезпечення загальноправових та конституційних принципів права, зокрема, принципу верховенства права.
Ґенеза концепцій децентралізації влади.
(СНУ ім. В. Даля, 2022) Панов, І. В.; Татаренко, Г. В.; Panov, I. V.; Tatarenko, H. V.
Децентралізація є складним поняттям, що включає такі аспекти як адміністративно-територіальний устрій держави, система органів публічної адміністрації та розподіл між ними функцій, повноважень та фінансових ресурсів. Існуючі сьогодні концепції децентралізації публічної влади є своєрідним результатом боротьби протиріч філософських, політичних, економічних поглядів. У роботі здійснюється аналіз ґенези ідеї децентралізації в європейській політико-правовій традиції, досліджується поняття «децентралізація» з позицій історіографії та методології формування публічної влади, проводитися узагальнення основних сучасних концепцій децентралізації влади; аналізується вплив процесів глобалізації на децентралізацію публічної влади. Дослідження базується на правовому аналізі значення та форм запровадження стандартів Європейської хартії місцевого самоврядування. У роботі зроблено висновок щодо необхідності вивчення досвіду держав з високим рівнем децентралізації. Визначено, що формування демократичних інститутів у галузі розвитку місцевого самоврядування може бути цікавим для України з урахуванням особливостей регіонального розвитку та розвитком муніципально-цивільного партнерства. Наголошено на важливості проведення досліджень адміністративних аспектів децентралізації, як способу формування публічної влади та ефективного розподілу повноважень управлінського характеру.

Browsing by Author "Tatarenko, H. V."

Results Per Page

Sort Options