2025 р.

Permanent URI for this community

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/2438

Browse

Now showing 1 - 20 of 30

Актуальні аспекти реалізації соціальних гарантій в умовах воєнного стану в Україні.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Д. В.; Tatarenko, D. V.
Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей реалізації соціальних гарантій в умовах воєнного стану в Україні, з урахуванням періоду введення режиму у 2018 році та в контексті повномасштабної агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року. Розглянуто основні конституційні положення, що визначають право громадян на соціальний захист, та механізми їх реалізації в умовах обмеження прав і свобод. Особлива увага приділена змінам у законодавстві України, прийнятим для адаптації соціальної політики до реалій війни, включаючи Закони України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Проаналізовано вплив міжнародного права, зокрема норм Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та практики ЄСПЛ щодо забезпечення мінімальних стандартів соціального захисту навіть у надзвичайних умовах. Наведено приклади судової практики України щодо захисту соціальних прав в умовах війни. Досліджено зарубіжний досвід Франції, Ізраїлю, США, Швеції щодо гарантування соціальних прав під час кризових ситуацій. На основі проведеного аналізу розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства: закріплення принципу невідворотності соціальних прав під час воєнного стану, вдосконалення механізмів видачі обмежувальних приписів, оптимізація процедур соціальної підтримки для внутрішньо переміщених осіб і ветеранів війни. Наголошено на важливості інтеграції кращих міжнародних практик із урахуванням національних особливостей. Стаття обґрунтовує необхідність поєднання законодавчого вдосконалення, адміністративної ефективності та посиленого парламентського контролю за збереженням соціальних гарантій у кризові періоди.
Визнання недійсним нотаріально посвідченого правочину: проблеми та шляхи вирішення.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Загоруй, Л. М.; Загоруй, І. С.; Zagoruy, L. M.; Zagoruy, I. S.
Метою статті є аналіз проблемних питань, що виникають при визнанні недійсними правочинів, посвідчених нотаріусом, з урахуванням чинного законодавства України, судової практики та європейського досвіду країн латинської моделі нотаріату. Особливу увагу приділено теоретичним дискусіям щодо меж відповідальності нотаріуса та ролі нотаріального акту як публічного документа. У статті наведено приклади актуальних рішень Верховного Суду, які демонструють підходи до оцінки дійсності нотаріально посвідчених договорів та підстав визнання їх недійсними, зокрема у разі помилки позивача щодо обставин, які мають істотне значення або у разі доведення наявності підстав вважати нотаріально посвідчений договір неукладеним, або у разі вчинення фраудаторного договору. На основі аналізу судової практики висновано, що навіть за умов дотримання формальних процедур нотаріального посвідчення суди можуть визнавати договори недійсними на підставі поглибленого аналізу волі сторін, обсягу дієздатності особи чи наявності обману, насильства тощо, та сформульовано пропозиції до ЦК України щодо вдосконалення цивільно-правової відповідальності нотаріусів. Встановлено співвідношення фраудаторного та фіктивного договору й доведено, що за наявності спільних рис вони суттєво відрізняються за метою вчинення та механізмом доведення недійсності. На підставі зазначеного пропонується внести доповнення у ЦК України. Ключовим елементом при цьому має стати належний та збалансований підхід між захистом прав клієнтів і гарантіями для нотаріуса.
До питання правового забезпечення парадипломатії в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Нікітіна, О. В.; Tatarenko, H. V.; Nikitina, O. V.
У статті досліджено сучасний стан правового забезпечення парадипломатичної діяльності в Україні з урахуванням динаміки децентралізаційних процесів, євроінтеграційного курсу держави та викликів воєнного часу. Зазначено, що парадипломатія - як форма зовнішньої діяльності органів місцевого самоврядування та регіональної влади - поступово набуває системного характеру, але водночас стикається з низкою правових, інституційних та процедурних обмежень. Проаналізовано основні законодавчі акти, що регулюють міжнародну взаємодію на субнаціональному рівні, зокрема Закон України «Про міжнародне територіальне співробітництво», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інші дотичні нормативно-правові документи. Автори наголошено на фрагментарності чинної нормативної бази, відсутності єдиного реєстру угод органів місцевого самоврядування та потребі у кращій координації з боку центральних органів виконавчої влади, насамперед Міністерства закордонних справ. У статті запропоновано напрями вдосконалення правового механізму парадипломатії в Україні, зокрема шляхом кодифікації відповідних повноважень, створення спеціалізованого підрозділу МЗС, спрощення процедур участі в міжнародних програмах, а також закріплення міжнародної діяльності регіонів як пріоритетного напряму в державній регіональній політиці. Зроблено висновок, що правове оновлення парадипломатії є необхідною умовою її подальшого розвитку як інструмента міжнародної суб'єктності регіонів України.
Забезпечення справедливих умов праці та захист прав працівників у цифрову епоху: законодавчі ініціативи та судова практика.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Котлярова, І. Ю.; Kotliarova, I. Yu.
Стаття присвячена дослідженню правового регулювання та захисту трудових прав в умовах цифрової трансформації через призму аналізу законодавчих ініціатив та судової практики. Авторка вказує на міжгалузевий характер цієї проблеми та необхідність системного, випереджального реформування законодавства. Дослідження підкреслює, що адаптація законодавства до технологічних змін відбувається повільно, створюючи «цифровий розрив» та зони підвищеного ризику для працівників. Особлива увага приділяється захисту прав гіг-працівників, зокрема від алгоритмічного управління та неправомірної класифікації. На міжнародному рівні ключову роль відіграють Міжнародна організація праці (МОП) та європейське законодавство, зокрема Директива про працівників платформ. Українське законодавство, попри значні успіхи в цифровізації, все ще потребує вдосконалення та посилення захисту трудових прав працівників. Аналіз судової практики України та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) демонструє тенденцію до захисту прав працівників, особливо щодо правомірності дистанційної роботи та конфіденційності персональних даних. Проте, існують виклики, у тому числі пов'язані з обмеженістю повноважень органів нагляду, тощо. Стаття підкреслює, що забезпечення гідної праці в цифрову епоху є фундаментальним правовим завданням, що відображає якість публічної політики та зрілість правової системи держави та вимагає системного реформування трудового законодавства.
Захист прав людини при внесенні інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гриценко, Г. М.; Беспалов, М. О.; Hrytsenko, H.; Bespalov, M.
У статті розглянуто процеси створення та функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). На основі аналізу практики його застосування окреслено як позитивні аспекти, так і чинники, що можуть негативно впливати на кримінальне судочинство, зокрема, на початкову стадію досудового розслідування. У ході дослідження розглянуто історію створення ЄРДР, проаналізовано стан вивчення цієї проблеми українськими науковцями, а також узагальнено судову практику щодо зазначених питань. Встановлено низку проблемних аспектів функціонування ЄРДР, а також колізії між Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та іншими Законами України. Розкриті проблемні питання, які пов'язані з обробкою анонімних повідомлень, правовою природою малозначних діянь, реєстрацією злочинів, суб'єктом яких є конкретна фізична або юридична особа, а також з використанням ЄРДР під час воєнного стану та військових дій. Запропоновано впровадження технологій штучного інтелекту для оптимізації функціонування ЄРДР. Наголошено на необхідності гармонізації норм КПК України з міжнародними правовими стандартами, зокрема, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права та нормами європейського права, з метою забезпечення принципу верховенства права та процесуальної рівності сторін у кримінальному процесі.
Захист прав споживачів у цифровому середовищі: від римського приватного права до європейських реалій.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Капліна, Г.; Мезеря, О.; Kaplina, H.; Mezerya, O.
Стаття присвячена дослідженню еволюції правового захисту споживачів від часів римського приватного права до сучасних європейських підходів, з особливим акцентом на виклики цифрової доби. Автори аналізують, яким чином базові римські принципи — добросовісність (bona fides), відповідальність за приховані недоліки товару та захист слабшої сторони стали методологічною основою для сучасного договірного та споживчого права, включно з цифровим середовищем. У статті обґрунтовується, що навіть за відсутності формального статусу «споживача» в римському праві, численні положення мали на меті забезпечити рівновагу між сторонами правочину, що набуває особливого значення в умовах цифрової економіки. Сучасний етап розвитку електронної торгівлі, онлайн-сервісів та цифрового контенту створює низку загроз для споживачів — від фішингових атак до недобросовісної реклами та несанкціонованого збору персональних даних. Увагу приділено прогалинам українського законодавства в контексті цифрової трансформації: застарілі норми, обмежена інституційна відповідальність, слабкий механізм контролю за онлайн-продавцями. Аналізується нова редакція Закону України «Про захист прав споживачів» (2023), яка спрямована на гармонізацію з правом ЄС. Окремо розглядається поняття цифрового контенту, права споживача на якість і безпеку послуг, запровадження Порталу е-покупець та системи перевірених постачальників. Автори проводять порівняльний аналіз норм римського, німецького, французького та англійського правопорядків щодо добросовісності, гарантій та договірної відповідальності, і демонструють їхню еволюцію до сучасних європейських регламентів, таких як Директива (ЄС) 2019/770, GDPR, Digital Services Act. Окреслюються конкретні пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства: прийняття Закону про цифрові права споживачів, модернізація Закону «Про електронну комерцію», створення цифрових стандартів інформування споживача. Визнається ключова роль державного нагляду, цифрової грамотності населення та прозорості платформ у забезпеченні ефективного захисту. Матеріал має міждисциплінарний характер, поєднуючи історико-правовий аналіз, європейське право та сучасні проблеми цифрової безпеки. Стаття буде корисною для науковців, законодавців, юристів-практиків та всіх, хто зацікавлений у розбудові споживчого права в умовах цифрової трансформації.
Захист трудових прав за законодавством деяких країн Європейського Союзу та України: порівняльний аспект.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Гребенар, О. В.; Hrebenar, O. V.
Актуальність проблематики захисту трудових прав працівників в Україні зумовлено адаптацією українського законодавства до міжнародних та регіональних стандартів Європейського Союзу та, беззаперечно, необхідністю формування якісного ринку праці. Обґрунтовано доцільність вивчення та аналізу досвіду окремих зарубіжних країн, держав-членів ЄС, з метою можливості вдосконалення трудового законодавства України. Метою цієї статті було проведення порівняльного аналізу досвіду ФРН та Республіки Польщі з питань правового регулювання захисту трудових прав та їх потенційна адаптація й можливість впровадження в трудове законодавство України. Методологія дослідження включала використання різноманітних наукових методів для досягнення поставленої мети, зокрема: теоретичний аналіз літератури, порівняння, формально-правовий метод та документальний аналіз. В ході вивчення теми було з’ясовано, що водночас, як ФРН та Республіка Польща впроваджують Директиву 2003/88/ЄС через детальні статути та колективні переговори, а система України, що спирається на конвенції МОП, встановлює чіткий 40-годинний робочий тиждень та забезпечує захист від понаднормової роботи без узгодження з ЄС. Разом з тим, проведено аналіз окремих наукових розвідок з питань порівняльно-правового аналізу трудового законодавства в аспекті захисту трудових прав працівників держав-членів ЄС та України. У статті розглянуто, застосовуючи порівняльний підхід, конституційне право на захист трудових прав працівників через призму чинного законодавства ФРН, Республіки Польща та України в аспекті розуміння сутності трудового договору, робочого часу та часу відпочинку, правового регулювання підстав для звільнення працівника й видів відпусток тощо. З’ясовано, що системи регулювання трудових відносин кожної з досліджуваних країн в контексті захисту прав працівників у цій царині відображає свою правову традицію і мають єдине спільне зобов'язання щодо гідної праці. Доведено, що застосовуючи порівняльно-правовий підхід до вдосконалення трудового права України в аспекті захисту прав працівників слід вважати, що саме імплементація міжнародних стандартів, зокрема Резолюції ПАРЄ № 1763, у національне законодавство та впровадження передового зарубіжного досвіду (на прикладі ФРН) з питань механізму його реалізації на практиці у врегулюванні трудових правовідносин, зокрема, щодо реалізації найманим працівником права на заперечення з міркувань совісті, забезпечить більш професійну захищеність останніх. Обґрунтовано доцільність проведення подальших наукових розвідок з питань вдосконалення національного трудового законодавства в контексті зміни концептуального підходу до сутнісного розуміння інспектування праці з умовно «карально-наказового» до оцінки фактичного стану додержання норм чинного трудового законодавства. Результати дослідження спрямовані на підвищення обізнаності суспільства та українського законодавця із досвідом держав-членів ЄС з питань захисту трудових прав працівників.
Збір та верифікація доказів у провадженнях про воєнні злочини: теоретичні та практичні аспекти.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, І. В.; Tatarenko, I. V.
Стаття присвячена комплексному дослідженню правових проблем збору доказів та їх верифікації у контексті притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини. У центрі уваги перебувають особливості національного законодавства України, яке активно розвивається з 2014 року під впливом збройної агресії російської федерації, а також міжнародно-правові стандарти та практичні підходи окремих держав — Ізраїлю, Іраку, Афганістану та Німеччини. На основі аналізу норм Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Женевських конвенцій, національних кодексів інших країн і рішень Європейського суду з прав людини визначено основні виклики, що постають перед правоохоронними органами при документуванні воєнних злочинів. Особлива увага приділена процесуальним аспектам збору цифрових, документальних та свідчень потерпілих, а також процедурі їх автентифікації для судового розгляду. Висвітлено проблематику втрати доказів через руйнування об'єктів, залякування свідків, обмежений доступ до місць злочинів і недосконалість механізмів міжнародного співробітництва. У статті також системно досліджено стандарти допустимості доказів у міжнародній та національній судовій практиці, особливо в аспекті заборони використання доказів, здобутих із порушенням прав людини. Розглянуто досвід ведення розслідувань у постконфліктних регіонах та запропоновано конкретні шляхи вдосконалення українського законодавства: деталізацію складів воєнних злочинів у Кримінальному кодексі, створення спеціалізованих підрозділів для збору доказів, вдосконалення процесуальних норм щодо роботи з електронними доказами, а також інституціоналізацію міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях за воєнними злочинами. Практичні рекомендації спрямовані на підвищення ефективності документування фактів злочинів і забезпечення справедливого судового розгляду в контексті дотримання міжнародних стандартів правосуддя.
Колективні позови у трудових спорах: зарубіжний досвід та перспективи національної практики.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.
У статті досліджено проблему відсутності механізму колективного позову у сфері трудових правовідносин в українському законодавстві. Наголошено на зростанні потреби у консолідованому судовому захисті працівників в умовах індивідуалізації трудових спорів та масових порушень трудових прав. Автор аналізує міжнародний досвід функціонування інституту колективного позову (class action) у країнах англо-американської та континентальної правової традиції, зокрема в США, Канаді, Великій Британії, Італії, Франції та Нідерландах. Наведено приклади успішних трудових колективних позовів щодо дискримінації, несплати понаднормових, неправомірного обмеження трудових прав. Окреслено переваги моделей opt-in та opt-out, їхню роль у забезпеченні ефективного доступу до правосуддя для великої кількості працівників, які зазнали однотипної шкоди. На підставі порівняльного аналізу піддано зроблено висновок про обмеженість українського механізму процесуальної співучасті та неефективність представництва інтересів трудового колективу через профспілки. Вказано, що чинне законодавство не передбачає чітко визначеної процедури для групових позовів у трудовій сфері, а судова практика демонструє фрагментарність підходів. Автор обґрунтовує потребу у запровадженні в Україні повноцінного інституту колективного позову з урахуванням правової моделі країн ЄС. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення законодавства: закріплення статусу представника групи, адаптація системи судового збору, розробка цифрових інструментів для онлайн-приєднання до колективного позову, а також надання профспілкам права подавати позов без необхідності індивідуальних довіреностей. У висновках наголошено, що розвиток інституту колективного позову в Україні має потенціал стати ключовим елементом ефективного захисту трудових прав. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено аналіз моделей колективного захисту, розробку процесуального механізму для їх імплементації в національне судочинство та оцінку ролі цифровізації правосуддя в цьому процесі.
Механізми захисту права на справедливі умови праці за європейською соціальною хартією в умовах воєнного стану в Україні.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Голтвяницький, М. В.; Holtvainytskyi, M.
У статті досліджено правові механізми захисту права на справедливі умови праці в Україні в умовах воєнного стану через призму зобов’язань, що випливають з Європейської соціальної хартії (переглянутої) як важливого орієнтиру єдиних стандартів в сфері соціально-економічного забезпечення прав людини.. Автором здійснено аналіз норм національного трудового законодавства, що були змінені чи тимчасово призупинені у зв’язку з воєнними діями, та надано оцінку їх відповідності міжнародним стандартам. Здійснено узагальнення підходів, що існують у правовій доктрині та практиці, до забезпечення балансу між потребами національної безпеки та дотриманням соціально-трудових гарантій. У роботі акцентовано увагу на необхідності збереження ядра соціальних прав навіть у періоди надзвичайного правового режиму. В статті здійснено аналіз норм проекту нового Трудового кодексу України та робляться висновки щодо необхідності вдосконалення деяких з них. Зокрема, автором наголошено на необхідності закріплення дефініції «справедливі умови праці», яке спрятиме однозначності тлумачення норм кодифікованого акту та єдності правозастосовної практики, Також в статті запропоновано напрями удосконалення механізмів правового захисту, що мають забезпечити сталість євроінтеграційного вектору України в умовах збройного конфлікту.
Модернізація трудового законодавства україни в контексті нестандартної зайнятості: національні і міжнародні орієнтири.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.
У статті досліджено правову природу нестандартних форм зайнятості в умовах трансформації ринку праці, воєнного стану, цифровізації та соціальних змін в Україні. Автор аналізує теоретичні підходи до поняття нестандартної зайнятості, виокремлює її ключові різновиди (дистанційна, надомна, гнучка, тимчасова, платформна праця) та визначає основні виклики, що постають перед державою, роботодавцями і працівниками. Розкрито вплив міжнародних стандартів - Конвенцій та Рекомендацій МОП, директив ЄС - на формування національної політики у сфері регулювання нетипових форм праці. У роботі здійснено огляд судової практики, зокрема рішення Верховного Суду України та ключових рішень іноземних судів (наприклад, справа «Uber BV v Aslam»), що впливають на кваліфікацію трудових відносин у цифровому середовищі. Автором обґрунтовано необхідність оновлення КЗпП України з урахуванням нових реалій праці, запропоновано конкретні зміни до статей Кодексу відповідно до вимог юридичної техніки. Зроблено висновок про те, що нестандартна зайнятість перестає бути периферійним явищем і перетворюється на стійкий елемент ринку праці, що вимагає справедливої, гнучкої та інклюзивної моделі правового регулювання.
Міжнародно-правове регулювання охорони археологічної спадщини під час війни.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Флященко, О.; Fliashchenko, O.
Стаття присвячена комплексному аналізу міжнародно-правових і національно-правових аспектів охорони археологічної спадщини під час збройних конфліктів. Основними напрямами дослідження стали вивчення міжнародних нормативно-правових актів, зокрема Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, її Протоколів 1954 і 1999 років, положень Додаткових протоколів до Женевських конвенцій 1977 року, резолюцій Організації Об'єднаних Націй, Статуту Міжнародного кримінального суду, а також інших документів ЮНЕСКО, що регламентують захист культурної спадщини під час воєнних дій. Значну увагу приділено аналізу національного законодавства України, яке регулює сферу охорони культурної та археологічної спадщини, зокрема Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини», а також положенням Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за воєнні злочини проти культурних цінностей. Особливий акцент зроблено на дослідженні проблематики імплементації міжнародних стандартів у національну правову систему, а також на практичному аналізі конкретних випадків руйнування, пошкодження та нелегального вивезення археологічних об’єктів у період збройного конфлікту в Україні 2014–2025 років. Розглянуто наукові підходи українських та зарубіжних дослідників щодо охорони культурної спадщини в умовах війни, виявлено ключові правові виклики та суперечності у сфері її захисту. У результаті дослідження сформульовано висновки та запропоновано правові рекомендації, спрямовані на удосконалення національного законодавства та практичних механізмів охорони археологічної спадщини у період збройних конфліктів.
Міжнародні стандарти в сфері охорони та безпеки праці: сучасний стан та адаптація в аспекті гармонізації національного законодавства.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Станішевський, Є. В.; Stanishevskiy, Е.
В сучасних умовах розвитку України, глобалізації та інтеграційних процесів, під час воєнного стану, забезпечення безпеки та охорони праці набуває пріоритетного значення на національному рівні. Стандарти в цій сфері визначають основні вимоги до охорони та безпеки життя та здоров’я працівників (у тому числі психологічного), середовища праці, профілактики виробничого травматизму, особливо в умовах нескінчених обстрілів та інших проявів збройної агресії. Європейські країни та міжнародні організації, зокрема Міжнародні організація праці (МОП), ISO, Європейський Союз активно впроваджують та розвивають системи стандартів в сфері охорони та безпеки праці, які мають універсальне значення та застосування. Наша ж держава перебуває в процесі реформування національного законодавства, особливо що стосується безпеки праці. А тому важливим є адаптація таких стандартів до наших внутрішніх правових і соціально-економічних реалій. Прагнучи до євроінтеграції, Україна повинна гармонізувати своє трудове законодавство з міжнародними нормами, зокрема конвенціями МОП та директивами ЄС. Тому актуалізується аналіз стану міжнародних стандартів в сфері безпеки та охорони праці, дослідження ступеня їх впровадження в національному законодавстві та визначення ключових перспектив на шляху гармонізації нормативно-правової бази.
Особливості правового регулювання трудових відносин в частині призупинення дії трудового договору в умовах війни.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Петросян, К. Є.; Котова, Л. В.; Petrosyan, K. E.; Kotova, L. V.
У статті здійснено аналіз сутності трудових правовідносин, які становлять фундамент суспільного життя. Встановлено, що в рамках трудових відносин людина задовольняє свої потреби і створює матеріальні блага, а держава зобов’язана забезпечити гідні умови праці для розвитку цих відносин. Визначено вплив запровадженого в Україні воєнного стану на організацію трудових відносин шляхом прийняття спеціального Закону України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Проаналізовано пріоритетне застосування на період дії воєнного стану норм прийнятого закону № 2136-ІХ у порівнянні із КЗпП України, положення якого мають застосовуватися лише в частині, що не суперечать положенням закону. Досліджено новелу в трудових відносинах - призупинення дії трудового договору, яке є тимчасовим, не тягне за собою припинення трудових відносин, а ініціатором призупинення можуть бути працівник і роботодавець, від чого залежить сам механізм призупинення. Досліджено основні умови призупинення дії трудового договору. Також в статті проведено порівняльний аналіз нормативного врегулювання інституту призупинення трудового договору в законодавчих актах Молдови, Литви, США, Норвегії, Німеччини та інших, на підставі чого встановлено різні підходи використання країнами механізму призупинення трудових договорів, залежно від правової системи та економічних умов. Здійснено огляд національної судової практики з розгляду справ щодо оскарження наказу про призупинення дії трудового договору працівниками та запропоновано вдосконалення трудових відносин в сучасних реаліях з урахуванням інтересу працівників як за умов воєнного стану та повоєнного відновлення шляхом запровадження ефективних механізмів та закріплення їх на рівні Трудового кодексу України.
Особливості правового регулювання цифрових прав людини.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Сєрєбряк, С. В.; Sieriebriak, S. V.
У дослідженні розглядається трактування прав і свобод людини в контексті глобалізаційних змін. Визначено основні характеристики людського виміру глобалізації, а також чинники, що формують зміст прав і свобод як індивідів, так і народів. Особливу увагу приділено аналізу стандартів захисту прав людини у сфері новітніх інформаційних технологій. Аналіз цифрових прав людини в сучасних умовах потребує всебічного та інтегрованого підходу, що охоплює як національні реалії, так і європейський досвід. Вітчизняні науковці підкреслюють значущість цієї тематики та необхідність її подальшого дослідження. У добу стрімкого технологічного прогресу цифрові права стали невід’ємною складовою суспільного життя, кардинально змінюючи форми спілкування й взаємодії. Україна, подібно до інших держав, зіштовхується з численними викликами у цій сфері, викликаними розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. У такому контексті, по-перше, усвідомлення сутності цифрових прав та їх значення є необхідним для кожного громадянина, особливо в частині захисту персональної інформації та права на приватність; по-друге, формування національної політики у цій сфері має спиратися на найкращі практики європейських країн і міжнародні правові норми. Першочерговими кроками є модернізація законодавства, просвітницька діяльність серед населення та зміцнення системи кібербезпеки; по-третє, ефективний захист цифрових прав можливий лише за умови тісної взаємодії між державними структурами, громадянським суспільством, бізнесом і науковими інституціями. Лише завдяки об'єднанню зусиль усіх зацікавлених сторін можна забезпечити надійні та дієві механізми реалізації цифрових прав в Україні. Відзначено основні ризики та виклики для реалізації цифрових прав людини. У результаті проведеного аналізу окреслено потенційні шляхи зменшення існуючих ризиків і загроз, а також розглянуто інструменти контролю за обігом персональних даних в Інтернеті на рівні законодавства та відповідних інституцій. В умовах сучасного інформаційного суспільства право на приватність набуває особливої ваги, адже цифрові права мають гарантуватися не меншою мірою, ніж права у традиційному офлайн-середовищі. Ефективний захист особистого життя в онлайн-просторі передбачає впровадження комплексного нормативно-правового регулювання та створення спеціалізованої установи, що здійснюватиме моніторинг і контроль за станом безпеки персональних даних.
Порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за домашнє насильство в Україні та за кордоном.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Канський, О. А.; Kanskyі, О. А.
Стаття присвячена комплексному аналізу кримінальної відповідальності за домашнє насильство в Україні в контексті сучасних законодавчих змін та міжнародних правових стандартів. Розглянуто генезис правового регулювання домашнього насильства, включно з етапами прийняття статті 1261 Кримінального кодексу України, що визначає кримінальне покарання за систематичне фізичне, психологічне та економічне насильство у сімейних чи близьких стосунках. Детально проаналізовано вплив міжнародних зобов'язань України, насамперед положень Стамбульської конвенції, на процес криміналізації домашнього насильства та вдосконалення національної правової системи. Увагу приділено співвідношенню кримінально-правових і адміністративно-правових заходів реагування на факти домашнього насильства, виявлено основні проблеми правозастосування, зокрема у частині доведення систематичності вчинення насильницьких дій. Стаття також включає порівняльно-правовий аналіз підходів до кримінальної відповідальності за домашнє насильство у низці зарубіжних країн, серед яких США, Канада, Франція, Німеччина, Іспанія, Швеція та Норвегія. Особлива увага приділена розгляду моделей законодавчого регулювання домашнього насильства, ролі захисних приписів, реабілітаційних програм для кривдників та підходів до захисту жертв. Висвітлено як позитивні аспекти міжнародного досвіду, так і його потенційні ризики для безпосередньої імплементації в українських реаліях. На основі проведеного дослідження запропоновано напрями вдосконалення кримінально-правових механізмів боротьби з домашнім насильством в Україні, зокрема щодо уточнення складу злочину, підвищення ефективності захисних заходів, посилення кримінальної відповідальності та розвитку системи соціальної підтримки постраждалих осіб. Обґрунтовано необхідність забезпечення системного наукового супроводу реформ у сфері протидії домашньому насильству та активного використання позитивного зарубіжного досвіду з урахуванням національної специфіки.
Правове забезпечення релокації суб’єктів господарювання під час збройної агресії: теоретичні концепції та моделі для України.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Татаренко, Г. В.; Глущенко, І. Ю.; Tatarenko, H. V.; Hlushchenko, I. Yu.
У статті здійснено комплексне наукове дослідження правового забезпечення релокації суб’єктів господарювання в умовах збройної агресії з урахуванням специфіки сучасної нормативно-правової бази України. Запропоновано теоретико-правове осмислення поняття «релокація», яке охоплює процеси примусового або добровільного переміщення підприємств та їхніх активів із територій підвищеного ризику в більш безпечні регіони з метою збереження виробничого потенціалу та економічної стійкості країни. У межах дослідження проаналізовано правову природу релокації як інструмента стабілізації національної економіки в умовах воєнного стану та обґрунтовано роль державного втручання у цьому процесі. Визначено основні завдання та мету релокації, зокрема збереження економічної активності, запобігання руйнації інфраструктури, підтримка зайнятості та забезпечення континуальності надання критичних послуг. Розглянуто особливості релокації комунальних підприємств, що відіграють ключову роль у задоволенні базових потреб населення та стабільному функціонуванні комунально-побутової інфраструктури. У статті висвітлено специфічні правові виклики, пов'язані з переміщенням комунальних підприємств, такі як захист прав власності, забезпечення безперервності діяльності, а також юридичні та фінансові обмеження, що гальмують процес релокації. Проаналізовано основні прогалини чинного законодавства України щодо забезпечення релокації підприємств в умовах воєнного стану, а також запропоновано вдосконалення нормативної бази на основі міжнародного досвіду. Зокрема, стаття звертає увагу на досвід США, Ізраїлю та Німеччини, де на рівні законодавства передбачені комплексні механізми компенсації витрат на релокацію, податкові пільги, субсидії та пільгове кредитування для переміщених підприємств. Запропоновано законодавчі моделі для України, що передбачають упровадження фінансових стимулів, спеціалізованих адміністративних процедур для комунальних підприємств, а також компенсаторних механізмів, спрямованих на зниження фінансових втрат релокованих суб’єктів господарювання. Стаття обґрунтовує необхідність розробки інституційно-правових механізмів, які сприяли б реалізації державної політики щодо релокації підприємств на засадах ефективності, прозорості та відповідальності.
Правове регулювання трудових прав працівників в сучасних умовах: крізь призму концепцій гідної праці та сталого розвитку.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Севост’янова, К. А.; Sevostianova, K. A.
Проблематика та перспективи розвитку основних трудових прав на певному етапі суспільно-державного розвитку визначаються взаємодією філософсько-історичних, глобалізаційно-євроінтеграційних, інформаційно-технологічних чинників, а також залежать від глобальних викликів і загроз. В дослідженні зазначено, що в основі сучасного розуміння цієї проблематики лежить парадигма гідної праці, яка є ключовим елементом сталого розвитку. У статті, на підставі аналізу думок вчених, національного та міжнародного законодавства, охарактеризовано сучасну концепцію гідної праці. Вказується, що в контексті реалізації цієї концепції ключовим елементом є ратифікація міжнародних трудових стандартів, зокрема основоположних Конвенцій МОП. Авторка наголошує на необхідності ратифікації Конвенції МОП № 190 про викорінення насильства та домагань у сфері праці (2019 р.), яка разом із Рекомендацією МОП № 206 – є важливим інструментом для захисту прав працівників від психологічного, фізичного чи сексуального насильства, що є частиною концепції гідної праці. В статті окреслюються і інші проблеми, у тому числі, недостатньою є імплементація норм уже ратифікованих конвенцій МОП у національну практику. Важливим аспектом дослідження є аналіз такого напрямку розвитку трудового права як концепція сталого розвитку, що ініційована ООН. Досягнення сталого розвитку є глобальним інтересом, в якому Україна дала свою згоду та визначила коло міжнародних зобов’язань, реалізація яких ґрунтується на економічній, соціальній та екологічній складових, базисом яких є праця. В статті, зокрема вказується, що екологізація ринку праці є одним з пріоритетних напрямів розвитку трудової галузі в аспекті сталого розвитку. Авторка також робить висновок про необхідність прийняття нового Трудового кодексу України, що є кроком для створення єдиної та систематизованої нормативно-правової бази, яка регулюватиме всі аспекти трудових відносин, базуючись на концепціях гідної праці та сталого розвитку. На підставі проведеного дослідження сформовано ряд інших теоретичних та практичних рекомендацій задля вдосконалення трудового законодавства України.
Правові аспекти міжнародної співпраці у сфері протидії домашньому насильству.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Канський, О. А.; Татаренко, Г. В.; Kanskyi, О. А.; Tatarenko, H. V.
У статті досліджуються ключові механізми міжнародного правового співробітництва у боротьбі з домашнім насильством, аналізуються нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу, а також визначаються проблеми та перспективи інтеграції України у міжнародну систему захисту прав постраждалих. Окрему увагу приділено ролі міжнародних організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу та Організації з безпеки і співробітництва в Європі у формуванні загальних стандартів запобігання та реагування на випадки насильства в сім’ї. Аналізується імплементація міжнародних зобов’язань у національне законодавство України, зокрема виконання положень Стамбульської конвенції, яка передбачає комплексний підхід до боротьби з гендерно зумовленим насильством. Стаття також висвітлює ефективність національної правозастосовної практики, особливості криміналізації домашнього насильства відповідно до статті 126-1 Кримінального кодексу України, а також проблеми взаємодії між державними та міжнародними інституціями. Досліджується фінансове забезпечення державних програм підтримки постраждалих та їх залежність від міжнародних донорів, що впливає на сталість системи соціального захисту. У статті проаналізовано ключові міжнародні ініціативи та програми, такі як «ЄС за ґендерну рівність», Позабюджетна програма підтримки ОБСЄ для України та регіональний моніторинговий посібник щодо роботи з кривдниками, які сприяють розвитку національних механізмів протидії домашньому насильству та підвищенню рівня обізнаності суспільства. У висновках обґрунтовано необхідність посилення міжвідомчої координації, розширення фінансування кризових центрів, вдосконалення міжнародного правового співробітництва та адаптації українського законодавства до сучасних міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини.
Правові засади регулювання діяльності рекрутингових центрів збройних сил України.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Хилюк, О. В.; Гармаш, Т. В.; Татаренко, Г. В.; Khyliuk, O. V.; Harmash, T. V.; Tatarenko, H. V.
У статті розглянуто актуальні правові аспекти функціонування рекрутингових центрів Збройних Сил України в умовах збройної агресії рф. Наголошується на потребі реформування системи рекрутингу для підвищення обороноздатності держави та забезпечення прозорих, добровільних і ефективних механізмів комплектування ЗСУ. Авторами визначено ключові виклики правового регулювання, зокрема відсутність комплексного підходу до цифровізації, недостатнє правове врегулювання участі іноземців, обмежені соціальні гарантії та правовий захист для рекрутів. У роботі проаналізовано міжнародний досвід функціонування рекрутингових моделей у Франції, Італії, Іспанії, Великій Британії та США. Наведено приклади правових стандартів НАТО, зокрема STANAG 2116 та 6001, які можуть бути імплементовані в українську нормативну базу. Висвітлено історичну еволюцію рекрутингу як явища, починаючи з античності до сучасності, а також трансформацію поняття «рекрутинг» у контексті професіоналізації армій. Обґрунтовано необхідність гармонізації національного законодавства зі стандартами Альянсу та міжнародним гуманітарним правом. Окрему увагу приділено аналізу Постанови КМУ № 564 від 16.05.2024, яка визначає статус та функції рекрутингових центрів ЗСУ. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що сприятиме зміцненню обороноздатності України, підвищенню соціальної довіри до армії та створенню професійної системи військового рекрутингу.

Browse

Browsing 2025 р. by Title

Results Per Page

Sort Options