eEastUkrNUIR

Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля


Інституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.

Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.

Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)

Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.

Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)

Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).

 

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 8

Recent Submissions

No Thumbnail Available
Item
Наукові основи способів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив
(2019) Целіщев, О. Б.; Tselisсhev, O. B.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. – Національний авіаційний університет, Київ, 2019. Дисертація присвячена вивченню технологічних аспектів і принципів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив, що базуються на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом. Встановлено й доведено, що гідроксильний радикал є найбільш ефективним активатором алканів (енергія активації становить величину ~ Еа = 8 кДж/моль), отже процеси, що побудовані на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом, будуть відрізнятися мінімальними енерговитратами. Крім того, в роботі показано, що гідроксильний радикал відіграє головну роль в окисленні молекулярного азоту до закису нітрогену. Розглянуто способи промислової реалізації генераторів гідроксильних радикалів: для технології прямої конверсії алканів у метанол у «м’яких» умовах на основі фоторозкладання парів нітратної кислоти (λ ~ 330 нм) і фотохімічної взаємодії діоксиду нітрогену з молекулою води (λ ~ 420 нм), для технології підвищення якості моторних палив – на основі динамічної кавітації перекису водню, для технології окиснення молекулярного азоту – термічне розкладання перекису водню (Т ~ 773 К). Розроблено конструкції реакційних апаратів, запропоновані технологічні схеми, що реалізують запропоновані технологічні процеси. Аналіз експериментальних даних дозволив дійти висновку про те, що внаслідок прямої конверсії алканів С1–С4 в метанол у «м’яких» умовах вдається досягти ступінь конверсії ~ 10 %, а під час перероблення алканів С5–С10 бензину в високооктанові компоненти (толуол, метанол, ізоалкани) вдається збільшити ОЧ на ~ 12 од. Виконано аналіз прямих матеріальних витрат для запропонованих технологічних схем і встановлено, що вони є цілком прийнятними.
No Thumbnail Available
Item
No Thumbnail Available
Item
Лорія М. Г. Методологічні засади математичного моделювання та оптимального керування виробництвом метанолу
(СНУ ім. В. Даля, 2019) Лорія, М. Г.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальні-стю 05.13.07 – Автоматизація процесів керування. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Сєвєродо-нецьк, 2019. Дисертацію присвячено дослідженню методологічних засад застосування мате-матичних моделей технологічних об’єктів виробництва метанолу для побудови сис-теми оптимального керування. Запропоновано сучасну класифікацію математичних моделей, що дозволило визначити пріоритетні шляхи їхнього використання для розв’язання задач оптимізації технологічних процесів через вдосконалення роботи систем автоматичного регулювання. Проведено ідентифікацію кривих розгону екві-валентних об’єктів керування перехідною характеристикою ланки 2–4 порядку через характерні точки, які визначаються як екстремуми похідних кривої розгону об’єкта керування, що дозволило зменшити похибку апроксимації до 2% в порівнянні з апро-ксимацією рівномірним розподілом точок. Дістало подальшого розвитку використан-ня квадратичної оптимізаційної функції для отримання оптимальних настроювань ПІД-регулятора, шляхом використання ідентифікованих через ХТ математичних мо-делей еквівалентних об’єктів керування, що дозволило покращити динамічні показ-ники систем автоматичного регулювання. Вдосконалено метод пошуку глобального екстремуму полімодальної функції шляхом визначення початкових координат пошуку екстремуму як екстремум запропонованої оптимізаційної функції, що дозволило зме-ншити кількість кроків до досягнення глобального екстремуму. Розроблено структур-ну інформаційну схему багатополичної колони синтезу метанолу у виробництві мета-нолу, що дозволило врахувати складні внутрішні взаємозв’язки та запропонувати ал-горитм оптимального керування з моделлю. Розроблено комбіновану математичну модель багатополичної колони синтезу метанолу у виробництві метанолу, яка має порядок не більше 4-го, що допомогло достатньо легко знайти зворотну модель та визначити значення поточних витрат синтез-газу по ХБ колони для досягнення мак-симальної концентрації цільового компоненту на виході колони. Запропоновано алго-ритм роботи системи керування з моделлю багатополичної колони синтезу метанолу у виробництві метанолу, який включає блок адаптації математичної моделі колони, що дозволило підтримувати адекватність математичної моделі в широкому діапазоні зміни параметрів. Для керування послідовно з’єднаними повітряними теплообмінни-ками запропоновано систему дискретного регулювання з моделлю, яка враховує ди-намічну зміну коефіцієнту забруднення поверхні теплообмінника, що дозволило під-вищити ефективність роботи вузла охолодження та конденсації
No Thumbnail Available
Item
No Thumbnail Available
Item
Поліградієнтні електромагнітні сепаратори з удосконаленими структурами пластинчастих матриць
(СНУ ім. В. Даля, 2019) Романченко, Ю. А.
Романченко Ю. А. Поліградієнтні електромагнітні сепаратори з удосконаленими структурами пластинчастих матриць. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 05.09.01 «Електричні машини й апарати» (141 – Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка). – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Сєвєродонецьк, 2019. Захист дисертації відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 45.052.01 Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Дисертація присвячена вирішенню актуального наукового завдання з визначення удосконалених структур пластинчастих матриць поліградієнтних електромагнітних сепараторів для вилучення феромагнітних частинок з дисперсних середовищ із використанням сукупності системних методів синтезу і аналізу для підвищення ефективності видалення феромагнітних домішок розміром до 1 мм. У роботі дістали подальшого розвитку структурно-системні дослідження функціонального класу магнітних сепараторів, що дозволило визначити генетичну структуру, кількісний склад і межі існування видів поліградієнтних магнітних сепараторів. Здійснений спрямований пошук нових структурних варіантів пластинчастої поліградієнтної матриці на основі трикутних породжувальних елементів шляхом моделювання процесів структуроутворення функціонального класу магнітних сепараторів. За результатами дослідження розроблено нові технічні рішення магнітних систем електромагнітного сепаратора, структури яких попередньо були синтезовані за допомогою методів генетичного моделювання та перетворень симетрії, що підтверджено відповідними патентами України. Показано, що збільшення інтенсивності магнітного поля у сепараторах з електромагнітним збудженням має свою межу, обумовлену насиченням елементів магнітопроводу. Також зростання напруженості магнітного поля пов’язане з підвищенням споживаної потужності, що може призвести до більш високої вартості магнітних сепараторів. В той же час збільшення неоднорідності магнітного поля можливо досягти за рахунок оптимізації геометричних розмірів, форми і взаємного розташування елементів багатокомпонентної магнітної матриці сепаратора. Проведені дослідження ступеня неоднорідності магнітного поля та оцінка спектру силового поля в площині робочих зон синтезованих структур, що дозволило визначити раціональні структурні варіанти матриць на основі параметру ефективної площі робочої зони. Запропоновано підхід до визначення граничної умови (векторного магнітного потенціалу) двовимірних розрахункових областей, який ґрунтується на дослідженні просторового розподілу магнітного поля в робочій зоні електромагнітного сепаратора. Вперше отримано новий аналітичний вираз для розрахунку векторного магнітного потенціалу вздовж границь двовимірних розрахункових моделей робочих зон синтезованих структур поліградієнтної матриці, який враховує геометричні розміри магнітних систем, що, на відміну від відомих, дозволяє проводити порівняльний аналіз структурних варіантів магнітних систем електромагнітного сепаратора та наближає результати розрахунків до реальних процесів. Проведений аналіз з використанням методу простого перебору варіантів, за допомогою якого визначена раціональна структура з точки зору високого значення ефективної площі робочої зони, для якої максимальна напруженість та максимальний градієнт напруженості магнітного поля перевищують майже у 3 рази відповідні показники базової структури, а розраховане значення ефективної площі робочої зони майже у 7 разів більше, ніж у базової. Запропонована удосконалена конструкція поліградієнтного електромагнітного сепаратора, в якій суміжні ряди паралельних феромагнітних пластин матриці встановлено із чергуванням виступів та впадин трикутної форми у протилежних напрямках, що забезпечує більш рівномірний розподіл локальних зон високої інтенсивності та підвищення неоднорідності магнітного поля в робочому об’ємі матриці. Встановлено, що при зміні форми трикутних пластин на трапецеїдальні при незмінному максимальному значенні напруженості магнітного поля у повітряному проміжку параметр ефективної площі робочої зони збільшується майже у 2 рази.