eEastUkrNUIR
Інституційний репозитарій Східноукраїнського національного університету
імені Володимира ДаляІнституційний репозитарій eEastUkrNUIR - це електронний архів відкритого типу, реалізований на вільному програмному забезпеченні DSpace, що накопичує електронні повнотекстові документи наукового та методичного призначення, створені працівниками будь-якого структурного підрозділу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, аспірантами, магістрантами чи студентами університету.
Інституційний репозитарій призначений для накопичення, систематизації та зберігання в електронному вигляді інтелектуальних продуктів університетської наукової спільноти, надання безкоштовного відкритого доступу до них засобами Інтернет-технологій, поширення цих матеріалів у світовій науково-освітній простір.
Репозитарій формується та функціонує відповідно до Положення про інституційний репозитарій (електронний архів відкритого доступу) наукових публікацій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. (Положення)
Розміщення електронних публікацій проводиться методом самоархівування із дотриманням вимог, визначених Положенням про інституційний репозитарій.
Як зареєструватися та розмістити публікацію в інституційному репозитарії eEastUkrNUIR Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Інструкція)
Документи, що розміщено в репозитаріі, є складовою частиною фонду електронних документів Наукової бібліотеки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Якщо при роботі з електронним архівом EastUkrtNUIR виникають проблеми, звертайтеся на корпоративний канал підтримки: support@snu.edu.ua, платформу технічної підтримки hesk.snu.edu.ua або через форму зворотного зв'язку (внизу сторінки).
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- У фонді зібрано підручники, навчальні посібники та інші видання освітнього змісту, авторами або укладачами яких є науково-педагогічні працівники СНУ ім. В.Даля
Recent Submissions
Захист трудових прав творчих працівників
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Циганенко, С. В.; Tsyhanenko, S. V.
Циганенко С.В. Захист трудових прав творчих працівників. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичних розробок юридичної науки загалом і доктрини трудового права зокрема розкрити природу і особливості захисту трудових прав творчих працівників та виробити науково обґрунтовані підходи до його застосування. У межах розкриття теоретико-методологічних засад захисту трудових прав творчих працівників за законодавством України окреслено сучасну систему основних трудових прав творчих працівників. Система таких прав за трудовим законодавством України охоплює: по-перше, загальні права, адже творчі працівники повноцінно володіють статусом працівника; по-друге, спеціальні права, властиві творчим працівникам (право на користування творчою свободою, на авторство та захист результатів інтелектуальної діяльності, на пільги у процесі масового вивільнення працівників та ін.); по- третє, особливі права, якими володіють окремі категорії творчих працівників (особи з інвалідністю, особи з особливими сімейними обов’язками та ін.). Обґрунтовано, що сутнісний зміст та об’єктивна обумовленість права творчого працівника на захист трудових прав постає нормативно регламентованим й інституційно-організаційним чином забезпеченим комплексом фундаментальних можливостей (вид і міра поведінки у сфері правоохорони) творчого працівника безперешкодно використовувати юридичні механізми юрисдикційного та/або позаюрисдикційного захисту свого суб’єктивного трудового права, що було порушено, стало оспорюваним або ж не визнається, а також у разі наявності загрози (ризику) його порушення, у результаті чого відповідне трудове право поновлюється, визнається, усуваються бар’єри для повноцінної реалізації такого права, а також запобігається його порушення. Принципами захисту трудових прав творчих працівників запропоновано розуміти обов’язкові до виконання під час захисту трудових прав творчих працівників основоположні (фундаментальні) правові та інституційно- організаційні засади загальноправового, галузевого та особливого (інституційного) характеру, що містяться в джерелах права й за своїм призначенням уможливлюють цілісність правозахисту працівників, забезпечуючи при цьому відповідність процесу і результатів захисту суб’єктивних прав суті об’єктивного права, а також можливість соціально безпечного здійснення права творчого працівника на захист його порушених трудових прав. Систему зазначених принципів складають такі групи засадничих ідей: 1) загальноправові принципи (принципи верховенства права, законності, людиноцентризму, рівності та справедливості); 2) галузеві принципи (принципи свободи праці, гідної праці й пріоритету людини в правозахисному процесі, солідарності в захисті трудових прав працівників, соціальної справедливості, застосування ідеї соціального партнерства під час захисту трудових прав працівників, а також сам принцип захисту трудових прав працівників); 3) інституційні принципи (принципи загальності, системності та комплексності, адаптивності та диференціації, обов’язковості, своєчасності захисту та адекватності (прогнозованості) обсягу й характеру захисту трудових прав творчих працівників). У контексті дослідження організаційно-правових засад захисту трудових прав працівників за законодавством України особлива увага приділена критичному аналізу змісту актуальних факторів порушення трудових прав творчих працівників, які ускладнюють реалізацію права на захист трудових прав. Серед основних таких факторів названо: недостатність нормативно-правового забезпечення гарантування трудових прав творчих працівників і невідворотності юридичної відповідальності за порушення прав творчих працівників у сфері праці та зайнятості; процес десоціалізації сфери праці та зайнятості; тенденцію до послаблення колективного захисту та впливу профспілок, а також до прекаризації трудових відносин і зайнятості у цілому; зростання рівня неформальної зайнятості, а також фіктивної самозайнятості серед творчих працівників; глобальну цифровізацію сфери праці та зайнятості, а також розвиток штучного інтелекту; дискримінацію творчих працівників та окремих категорій таких працівників. Комплексно удосконалено науковий підхід до розуміння характеристики основних юридичних гарантій належного захисту трудових прав творчих працівників, під якими варто розуміти нормативно встановлені, узгоджені з принципами права правові умови і засоби (публічні режимно-статусні, нормативно-правові, інституційно-організаційні), що забезпечують правомірну та ефективну (повноцінну, адекватну, своєчасну, безперешкодну тощо) реалізацію права цих працівників на захист їх трудових прав (порушених чи таких, що можуть бути порушені), а також обов’язок держави (у відповідній мірі – інститутів громадянського суспільства) щодо забезпечення захисту трудових прав творчих працівників. Автором уточнено теоретико-практичне розуміння сучасних юрисдикційних (судова та адміністративна) і неюрисдикційних (самозахист, громадський захист, діяльність комісій по трудових спорах, медіація) форм, способів (правовий ефект, що досягається у межах обраної форми захисту трудових прав творчих працівників, відповідаючи меті та завданням відповідної юридичної форми захисту) і засобів (конкретний типовий інструмент (дія), за допомогою якого реалізовується обраний спосіб захисту трудових прав творчих працівників у межах відповідної юридичної форми правозахисту) захисту трудових прав творчих працівників. У процесі дослідження напрямків удосконалення організаційно-правових засад захисту трудових прав працівників за законодавством України окреслено характеристику актуального стану захисту трудових прав творчих працівників у зарубіжних державах. На підставі проведеного аналізу встановлено відсутність держав, у яких на сьогодні діяла б розвинена систему комплексного захисту трудових прав творчих працівників. На рівні Європейського Союзу триває процес створення стандартів окреслення правового статусу творчих працівників, а також положень про охорону та захист трудових прав творчих працівників. У ряді держав-членів ЄС, зокрема в Іспанії, Німеччині, Франції, визнається, що творчі працівники в силу свого статусу користуються всіма доступними формами, способами та засобами захисту трудових прав працівників. При цьому у цих державах враховується вплив сфери творчої праці на спроможність працівника реалізовувати та захищати свої трудові права, а щонайперше право на працю та користування свободою творчої трудової діяльності (така вразливість працівників компенсується шляхом функціонування відповідних страхових фондів творчих працівників). На основі доповідей і рекомендацій ЮНЕСКО, правотворчих напрацювань Європейського Парламенту та держав-членів ЄС обґрунтовано доцільність комплексного удосконалення правового регулювання захисту трудових прав творчих працівників шляхом: по-перше, внесення змін до Стратегії розвитку культури в Україні на період до 2030 року та створення Концепції охорони і захисту трудових прав творчих працівників в Україні; по-друге, ратифікації Протоколу 2014 року до Конвенції Міжнародної організації праці 1930 року № 29; по-третє, доповнення Кодексу законів про працю України 1971 року главою XI-Б «Праця творчих працівників», що окреслюватиме: поняття, ознаки творчої праці та статусу творчих працівників (їх права, обов’язки та ін.); особливості умов праці цих працівників; порядок укладення, зупинення та припинення трудового договору (контракту) з творчим працівником; засади соціального страхування та створення і забезпечення функціонування Фонду соціального забезпечення творчих працівників; статус профспілок творчих працівників; особливості нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю щодо цієї категорії працюючих громадян; по-четверте, створення та прийняття Закону України «Про Фонд соціального забезпечення творчих працівників», правовий статус та методи функціонування якого будуть відповідати Спілці зі збору внесків на соціальне забезпечення та сімейні допомоги, що діє у Франції, а також Фонду соціального забезпечення творчих працівників, який діє в Німеччині.
Єдність та диференціація правового регулювання праці нотаріусів
(СНУ ім. В. Даля, 2026) Меркулов, П. Ю.; Merkulov, P. Yu.
Меркулов П.Ю. Єдність та диференціація правового регулювання праці нотаріусів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2026. У дисертації здійснено розгляд особи нотаріуса як суб’єкта трудового права та виділено його наступні особливості: 1) характер роботи нотаріуса, який полягає у вчиненні нотаріальної діяльності, що є особливим видом трудової діяльності; 2) правове регулювання діяльності нотаріусів здійснюється нормами Закону України «Про нотаріат», які базуються на нормах трудового законодавства. Є чітка закономірність закріплення гарантій нотаріального процесу на основі тих гарантій, які визначені загальним трудовим законодавством – Кодексом законів про працю України; 3) нотаріус наділений відповідним спеціальним правовим статусом, який і визначає його місце у системі органів влади та поміж інших суб’єктів трудового права, а правовий статус нотаріуса як суб’єкта здійснення нотаріальної діяльності доповнюється ознаками правового статусу працівника; 4) нотаріус є фізичною особою, а кожна фізична особа у міру своїх можливостей стає суб’єктом трудового права, оскільки право на працю є невід’ємним правом кожної особи; 5) нотаріус виступає особливим суб’єктом трудового права, що обумовлено тими завданнями та функціями, які він виконує в процесі здійснення нотаріальної діяльності; 6) нотаріуса як суб’єкта трудового права визначає і встановлений процес оформлення трудових правовідносин нотаріуса, що здійснюється відповідно до певної процедури, яка визначена трудовим законодавством; 7) на нотаріуса поширюються юридичні гарантії, які притаманні суб’єктам трудового права та трудових правовідносин; 8) нотаріуса як суб’єкта трудового права характеризує й така особливість, як найманий характер праці, хоча це стосується, зокрема, державних нотаріусів. Визначено сутність та окреслено значення єдності та диференціації правового регулювання праці нотаріусів. Розглянуто співвідношення єдності та диференціації правового регулювання праці нотаріусів та визначено їх ключові напрями: 1) співвідношення у форматі: загальне та спеціальне, які мають нерозривний зв’язок між собою; 2) співвідношення загальних та спеціальних норм трудового законодавства нотаріусів визначається як співвідношення цілого та частини, де цілим виступає трудове законодавство загалом, а частиною – законодавство, яке регулює ті чи інші правовідносини щодо нотаріусів; 3) співвідношення, при якому забезпечується відповідність спеціальних норм та спеціального законодавства загальним нормам, здійснюється деталізація загальних норм у певних правовідносинах; 4) співвідношення єдності та диференціації праці як суперництво загальної та спеціальної норми. Варто зазначити, що регулювання трудових правовідносин нотаріусів виключно загальними нормами є неможливим, а тому деталізація правового регулювання забезпечується саме спеціальними нормами; 5) співвідношення єдності та диференціації як визначення особливостей певної галузі трудового права; 6) обґрунтовано співвідношення, за якого спеціальні приписи скасовують або обмежують дію загальних приписів (lex specialis derogat legi generali), а отже, саме перші (спеціальні) мають пріоритетне значення при регулюванні праці нотаріусів. Якщо спеціальні приписи скасовують (обмежують) дію загальних (lex specialis derogat legi generali), то пріоритет мають перші (спеціальні); 7) співвідношення, при якому диференційовані норми деталізують загальні норми; 8) співвідношення, при якому диференційовані норми самостійно врегульовують трудові відносини, які не врегульовані загальними нормами. Важливе місце у дисертації займає дослідження критеріїв диференціації правового регулювання праці нотаріусів, зокрема виділено і детально охарактеризовано об’єктивні та суб’єктивні критерії правового регулювання праці нотаріусів. У рамках дослідження здійснено розгляд поняття «кадрове забезпечення нотаріусів», під яким запропоновано розуміти особливий напрямок державної кадрової політики у системі органів нотаріату, який включає в себе реалізацію державної політики щодо формування високопрофесійних кадрів у системі нотаріату, які здатні забезпечувати населення якісними нотаріальними послугами, характеризуються особливими суб’єктом (державний та приватний нотаріус) і об’єктом (надання нотаріальних послуг) у межах відповідної адміністративно- територіальної одиниці (нотаріального округу). Детально досліджено та окреслено вираження єдності та диференціації кадрового забезпечення праці нотаріусів, зроблено акцент на розумінні важливості створення ефективної системи кадрового резерву нотаріусів у кожному конкретному нотаріальному окрузі. Важлива увага у дисертації приділена регулюванню робочого часу нотаріусів і часу їх відпочинку, здійснено виділення основних особливостей регулювання робочого часу та часу відпочинку нотаріусів. Окремо в роботі охарактеризовано питання охорони праці нотаріуса, яку запропоновано розуміти як: 1) охорону праці власне нотаріуса, що виступає суб’єктом нотаріального процесу; 2) охорону умов праці нотаріуса; 3) охорону нотаріальної таємниці; 4) охорону праці нотаріуса у період дії воєнного стану; 5) охорону праці нотаріуса від осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. У дисертації визначено розуміння основних особливостей дисциплінарної та матеріальної відповідальності нотаріуса шляхом їх виділення та детальної регламентації, а також акцентовано увагу на важливості чіткого встановлення рамок дисциплінарної та матеріальної відповідальності нотаріусів. Системно проаналізовано проблеми правового регулювання ЄДПН та визначено напрями удосконалення правового регулювання праці нотаріусів на загальнодержавному та локальному рівнях, серед яких названо: 1) відсутність динаміки у здійсненні правового регулювання єдності та диференціації праці нотаріусів, що виражається у недосконалості законодавства щодо регулювання правового статусу та праці нотаріусів; 2) наявність значної кількості норм, які при здійсненні правового регулювання однакових суспільних відносин суперечать одна одній; 3) складність здійснення нормативно-правового регулювання окремих інститутів трудового права щодо нотаріусів: при застосуванні окремих положень дисциплінарної відповідальності приватних нотаріусів, при розумінні прогулу та систематичності порушення трудової дисципліни приватним нотаріусом, який забезпечує організацію своєї діяльності самостійно; 4) складність забезпечення навчання та підвищення рівня кваліфікації нотаріуса; 5) складність підвищення рівня кваліфікації нотаріусів на основі міжнародних програм роботи нотаріату; 6) недостатність визначення професійних здібностей нотаріуса, що обумовлено відсутністю чіткого розуміння критеріїв оцінювання професійності нотаріусів; 7) відсутність зацікавленості ДН у результатах своєї праці; 8) відсутність чітких критеріїв визначення компетентності нотаріуса; 9) відсутність ефективної системи формування кадрового резерву нотаріусів у конкретному нотаріальному окрузі; 10) відсутність визначеного граничного віку для набуття професії нотаріуса; 11) проблеми правового регулювання нотаріуса з іншими органами влади та посадовими особами, органами місцевого самоврядування, трудовими архівами, органами Пенсійного фонду щодо їх взаємодії між собою; 12) проблема налагодження належного рівня обміну досвідом між нотаріусами в Україні та їх іноземними колегами; 13) відсутність правового механізму притягнення нотаріуса до моральної відповідальності; 14) проблема чіткості визначення рамок дисциплінарної та адміністративної відповідальності нотаріусів. Зроблено висновок про необхідність розроблення Порядку взаємодії нотаріусів з іншими органами державної влади, недержавними органами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, в якому закріпити мету та форми такої взаємодії, принципи її побудови, визначити певні строки для вчинення певних дій, надання відповідей на запити тощо. Окрему увагу приділено дослідженню моральної відповідальності нотаріуса, яку запропоновано розглядати, відштовхуючись від принципу створення презумпції правильного та належного нотаріуса, а отже, й розуміння нотаріуса як особи, яка здійснює нотаріальну діяльності сумлінно, правильно законно та безумовно. Важливе місце у дисертації займає дослідження правового регулювання праці нотаріусів та можливостей його використання в Україні, у роботі також виокремлено й охарактеризовано конкретні особливості регулювання праці нотаріусів у зарубіжних країнах.
Соціальна компетентність молоді та трансформаційний соціум
(ПВТП «LAT&K», 2025) Черновська, Л. В.; Завацька, Н. Є.; Пілецький, В. С.; Завацький, Ю. А.; Блискун, О. О.; Завацький, В. Ю.; Круглов, К. О.; Бровендер, О. О.; Целіщева, М. О.
У монографії здійснено концептуалізацію проблеми дослідження соціальної компетентності молоді через розкриття специфіки взаємовпливу психологічних вимірів соціальної компетентності молоді і сучасних викликів трансформаційного соціуму, актуалізацію гендерної проблематики та висвітлення світоглядних, ціннісних і соціокультурних трансформацій у векторі розвитку соціальної компетентності молоді в умовах трансформаційних змін соціуму. Виокремлено структурні складові соціальної компетентності молоді (парціальні компетентності): комунікативну, громадянську, соціальної взаємодії, культурно-дозвіллєву, здоров᾿язбережувальну, кожна з яких включає когнітивний, аксіологічний, мотиваційний, поведінковий, емоційно-вольовий, рефлексивний компоненти, та розкрито особливості їх поєднання, що забезпечують успішність процесу соціалізації молоді, зокрема у вигляді продуктивного виконання нею соціальних ролей та функцій соціальної орієнтації, адаптації, інтеграції загально-соціального й особистого досвіду. Визначено соціально-психологічні і вікові аспекти динаміки розвитку соціальної компетентності молоді в умовах трансформаційних змін соціуму. Виявлено показники соціальної компетентності молоді у трансформаційному соціумі та проведено їх диференціацію за виокремленими структурними складовими цього конструкту. З’ясовано психологічну специфіку соціальної компетентності молоді, пов᾿язану з особливостями функціонування її структурних складових та рівнями прояву (індивідуально-особистісним, соціальним, діяльнісно-прогностичним) в умовах трансформаційних змін соціуму. Розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації програмно-цільового проєкту психологічного забезпечення оптимізації процесу розвитку соціальної компетентності молоді у трансформаційному соціумі та доведено його ефективність. Для фахівців з соціальної психології, психології соціальної роботи, спеціальної психології, здобувачів вищої освіти.
Соціальна відповідальність особистості в умовах сучасних соціогенних викликів
(ПВТП «LAT&K», 2025) Лукашов, О. О.; Завацька, Н. Є.; Пілецька, Л. С.; Завацький, Ю. А.; Сахарова, К. О.; Круглов, К. О.; Завацький, В. Ю.; Смирнова, О. О.; Бровендер, О. О.
У монографії наведено концептуальне обґрунтування проблеми соціальної відповідальності особистості у соціально-психологічній парадигмі наукового знання в умовах трансформаційного соціуму. Розкрито функціональну структуру соціальної відповідальності особистості, яку складають когнітивно-оцінний, цін-нісно-нормативний, організаційно-діяльнісний компоненти та визначено функції соціальної відповідальності особистості. Виокремлено критерії соціальної відпо-відальності особистості (аналітичний, мотиваційний, вольовий, рефлексивний). Запропоновано модель процесу розвитку соціальної відповідальності особистості та виявлено особливості функціонування компонентів соціальної відповідальності особистості в онто-, соціо- та професіогенезі, що дозволило виокремити показни-ки та рівні її сформованості (початковий, ситуативний, актуальний, смислоутво-рюючий). Розкрито методологічні та організаційно-процесуальні засади системи соціально-психологічного забезпечення процесу розвитку соціальної відповідаль-ності особистості в умовах трансформаційного соціуму, в якій розроблено й імп-лементовано навчально-методичний і змістовно-технологічний супровід цього процесу. Визначено провідні складові ефективної реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу розвитку соціальної відповідальності осо-бистості в умовах трансформаційного соціуму (організаційні, соціально-психологічні, корекційно-розвивальні). Для фахівців з соціальної психології, психології соціальної роботи, організа-ційної психології, здобувачів вищої освіти.
Психологічні основи соціальної мобільності особистості в період криз
(ПВТП «LAT&K», 2023) Завацький, Ю. А.; Бурлакова, І. А.; Гейко, Є. В.; Заверуха, О. Я.; Завацька, Н. Є.
У монографії визначено концептуальні психологічні основи дослідження соціальної мобільності особистості в період криз. Обгрунтовані теоретико-методологічні засади та методична база дослідження соціальної мобільності особистості в період криз, спрямовані на вивчення психологічних компонентів і предикатів соціальної мобільності у взаємодії з провідними психологічними ха-рактеристиками особистості (активністю, самодетермінацією, саморегуляцією, саморозвитком, самовдосконаленням, стратегіями атрибуції та копінг-ресурсами). Встановлено системний характер і соціально-психологічні критерії соціальної мобільності особистості в період криз (ступінь її інтегрованості і субʼєктності у соціальному пізнанні; рівень розвитку соціально значущих якос-тей) та виокремлено основні психологічні детермінанти соціальної мобільності особистості (готовність і здатність до конструювання образу соціального світу, адекватного соціальній реальності, здатність до самоуправління, як системоут-ворююча функція субʼєктності) в період криз. Обгрунтовано концептуальні й змістовно-процесуальні засади побудови та реалізації системно-інтегрованого проекту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобі-льності особистості в період криз, заснованого на організаційно-методичних принципах науковості, поступовості, послідовності, урахування вікових особли-востей, комплексного використання психотехнологій, просоціальної орієнтації, культуровідповідності, й доведено його ефективність. Для фахівців з соціальної психології, організаційної, педагогічної психології, здобувачів вищої освіти.