Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2024. Т. 1, № 1 (108)

Permanent URI for this collection

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/1482

Browse

Browsing Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2024. Т. 1, № 1 (108) by Author "Шевченко, Г. П."

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Методологічні аспекти дослідження духовності.
    (СНУ ім. В. Даля, 2024) Чурсін, М. М.; Шевченко, Г. П.; Антоненко, Т. Л.
    В статті розглядається поняття духовності, яке залишається актуальним, попри прогрес технологій, зокрема інформаційних. Вивченню цього поняття може сприяти поява низки нових пізнавальних засобів у науці, зокрема, кібернетики, теорії систем, теорії комунікацій, синергетики і навіть теорії інформації у її класичних і семантичних концепціях. Виділяються кілька напрямів (і відповідних методів) у дослідженні духовності, пов'язаних, зокрема, з поступовим переходом у розумінні духовності від віри в Бога до примату «всесвітньої Свідомості», до раціональної свідомості, до інтелекту; із утвердженням інтелекту як властивості всього людства чи певної групи людей; з редукціонізмом, прагненням уявити феномени свідомості й духовності як щаблі еволюції мозку людини, біологічних і хімічних основ поведінки, які є й у примітивних видів, навіть вивести їх із властивостей елементарних частинок і закономірностей мікросвіту, тобто формування фізичного фундаменту духовності. Специфічною проблемою у цьому виступає узагальнення результатів вивчення духовності методами різних наук та формування загального її розуміння. Доводиться, що прагнення до редукції, формалізації, наукової строгості та однозначності в перерахованих напрямах не призводить до розкриття поняття духовності: уточнення механізмів її досягнення (аж до молекулярних, комунікаційних, програмних системних моделей) супроводжується втратою інтуїтивно сприйманої сутності духовності. Наголошується на перспективності інформаційного підходу у дослідженні духовності з урахуванням її нематеріальної природи. Об'єктивні проблеми формування узагальнення результатів у дослідженні духовності знаходять пояснення у межах концепції ієрархії контекстів, представленої Г. Бейтсоном. Виходячи з неї, відносини між повідомленням та його контекстом мають не логічну, а комунікативну природу. Звідси сутність духовності може бути розкрито шляхом редукції.