Дисертації, галузь 13 – Педагогічні науки

Permanent URI for this collection

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/97

Browse

Browsing Дисертації, галузь 13 – Педагогічні науки by Subject "academic integrity"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Сучасні тенденції розвитку вищої освіти Великої Британії (друга пол. ХХ – початок ХХІ ст.)
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Модестова, Т. В.; Modestova, T. V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки». – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ, 2019. Дослідження присвячено проблемі розвитку сучасних тенденцій вищої освіти Великої Британії періоду другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Схарактеризовано вищу освіту Великої Британії як історико-культурний феномен, що існує в умовах сталої напруги між необхідністю імплементації інноваційних підходів до організації діяльності сучасних закладів вищої освіти та доцільністю збереження традиційних національних надбань освітньої галузі. Вибудовано логічний зв’язок між складним досвідом минулого країни та перспективами розвитку британської системи вищої освіти у ХХІ столітті. Відповідно до мети дослідження сучасні тенденції розвитку вищої освіти пропонується розглядати як протиріччя, що зумовлюють унікальність та окреслюють національний характер британської освітньої галузі, а також, потребують інноваційних підходів до їх розв’язання у сучасному контексті. Обґрунтовано доцільність виокремлення та більш глибокого вивчення тенденцій, перспективних з точки зору підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти. Зокрема, таких, що в довгостроковій перспективі спрямовані на розвиток українського суспільства, особистості випускника вітчизняної вищої школи, відповідають державним ініціативам реформування вищої освіти України. В свою чергу, короткострокові перспективи вивчення та адаптації позитивного світового досвіду передбачають успішне працевлаштування вітчизняних фахівців та залучення міжнародної грантової підтримки закладами вищої освіти України. Визначено, що відповідно до мети дослідження доцільно встановити такий хронологічний розподіл періоду становлення та розвитку вищої освіти Великої Британії у другій пол. ХХ – початку ХХІ ст.: перша хвиля (60-ті роки ХХ ст., що ознаменувалися бурхливим розвитком галузі та збільшенням кількості закладів вищої освіти за рахунок створення нового покоління «скляних» університетів), друга хвиля (90-ті роки ХХ ст., характерною відзнакою яких стала маркетизація галузі й започаткування наступного покоління «нових» університетів, створених після 1992 року) та третя хвиля (початок ХХІ ст. – кардинальне реформування регуляторної політики вищої освіти, розширення можливостей для здійснення вибору студентами та удосконалення наукової складової). З’ясовано, що передумови становлення та розвитку сучасної вищої освіти Великої Британії другої пол. ХХ – початку ХХІ ст. охоплюють тривалий проміжок часу, починаючи з ХІІ століття (заснування перших національних вищих навчальних закладів) до кінця першої пол. ХХ (початку післявоєнної освітньої революції). Визначено, що протягом означеного періоду було закладено основу національної моделі вищої школи Великої Британії, що відобразила бурхливий історико-культурний контекст переходу британського суспільства від аграрно-феодальних до індустріально-капіталістичних відносин у ХVІІ столітті та від елітарного до масового характеру вищої освіти у ХХ столітті. На основі вищевикладеного виокремлено та обґрунтовано такі сучасні тенденції розвитку вищої освіти Великої Британії в контексті підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти: інтернаціоналізація університетів як перспективний напрям вирішення наявного протиріччя між комерціалізацією галузі та збереженням справжніх академічних цінностей (таких як самоцінність інтелектуальної праці, знань, наукового пошуку тощо). На сучасному етапі ключовим засобом успішної реалізації окресленого напряму є використання англійської мови в освітньому процесі, що дозволяє закладам вищої освіти займати активну позицію на міжнародній арені та бути привабливими для іноземних абітурієнтів. Актуальність виокремленого вектору для вітчизняної галузі вищої освіти, також, зумовлена важливістю озброєння українських випускників ключовим умінням ХХІ століття, яке надасть нашим співвітчизникам свободу мислити, взаємодіяти та здобувати освіту на рівних правах в глобальному контексті, гідно представляти інтереси нашої країни на міжнародному рівні, повноцінно реалізувати власний потенціал. Відповідними механізмами реалізації виокремленого вектору в межах дослідження визначено здійснення професійної підготовки англійською мовою, дотримання міжнародних стандартів викладання та оцінювання володіння англійською мовою, впровадження міжнародних систем оцінювання якості мовної освіти; інноваційність вищої освіти, що розкриває проблему домінування інструментального підходу до підготовки фахівців (концентрація уваги на суто фахових уміннях та навичках) та суспільним запитом на підвищення рівня соціальної відповідальності молоді (коли прийняття рішення на індивідуальному рівні передбачає орієнтацію на інтереси та цінності ширшого кола зацікавлених сторін та суспільства в цілому). Основним підходом до реалізації виокремленої тенденції визначено зосередження зусиль вищої школи на отриманні студентом унікального позитивного досвіду під час здобуття вищої освіти та сприяння встановленню міцних відносин між закладом вищої освіти та здобувачем в контексті реалізації концепції безперервного навчання протягом життя. Відповідний підхід передбачає відношення до кожного студента як до унікальної особистості, потенціальну успішність якої не можна вимірювати лише за академічними показниками. Іншими словами – неуспішних студентів не буває, у кожного є свій талант. Тож, ключовим завданням сучасної вищої освіти стає пошук інноваційних шляхів взаємодії зі студентом в контексті підтримки його всебічного розвитку та врахування індивідуальних життєвих обставин, надання ширших можливостей для реалізації особистісного потенціалу під час здобуття вищої освіти. Інший аспект цього освітнього вектору репрезентує важливість забезпечення балансу між професійною складовою й емоційним, моральним та етичним аспектом підготовки фахівця на базі вищої школи, де в центрі уваги – Людина з великої літери. В межах представленого підходу період здобуття вищої освіти виступає каталізатором особистісного становлення студента в контексті формування персональної та соціальної відповідальності, коли в процесі переживання досвіду «дорослого життя» ключовими завданнями постає переосмислення сенсу життя та пріоритетів, перебудова системи цінностей та духовне вдосконалення особистості; інститут лідерства вищої освіти окреслює перспективний шлях розвитку через активізацію кадрового та студентського потенціалу ЗВО в умовах обмежених ресурсів та викликів нової стратегії реформування галузі. В межах виокремленого освітнього тренду особлива увага надається духовному становленню та розвитку освіченої людини, де головним завданням вищої освіти є формування особистості, що сповідує високі моральні цінності, відрізняється етичністю, чуйністю, чесністю, порядністю; для якої найвищою цінністю є люди, а не гроші, слава та кар’єра. У практичному плані зазначений аспект фокусує увагу на необхідності розвитку організаторських навичок у сучасної молоді, формування її активної громадянської позиції, підтримки прагнення до самовдосконалення та самоорганізації. На базі вітчизняної вищої школи розвиток лідерського потенціалу на особистісному та командному рівнях дозволить просувати позитивні зрушення в зазначеному напрямі, ефективно протистояти руйнівному впливу технократичного мислення та активізувати окремі колективи на благо всього суспільства; соціально-комунікативна компетенція випускників британської вищої школи як сучасна тенденція розвитку вищої освіти Великої Британії пов’язана з необхідністю досягнення взаєморозуміння та об’єднання задля ефективної реалізації загального потенціалу освітньої галузі, де головна ідея сформульована таким чином: чотири нації – одна країна. Цей вектор ототожнює такі позитивні людські якості як доброзичливість, дипломатичність, співчуття, порядність, етичність тощо. В умовах складного політичного, соціального, релігійного та економічного світового контексту відповідне знання людської природи та навички ефективної взаємодії (зокрема, опрацювання конфліктних ситуацій, спілкування з колективом, етична поведінка в професійній сфері, врахування інтересів інших учасників, уміння домовлятися, переконливо презентувати власну позицію, повага до відмінностей тощо) розглядається британськими фахівцями в якості важливого складника професійної підготовки фахівців у вищій школі. В контексті підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти виокремлений вектор набуває надзвичайної цінності у зв’язку з останніми соціально-політичними подіями. Тож, вивчення та адаптація позитивного досвіду вищої школи Великої Британії в окресленому контексті в довготерміновій перспективі спрямовано на збереження національної цілісності України. В короткостроковій перспективі розробка та впровадження відповідних ініціатив на базі вітчизняної вищої школи сприятиме зниженню суспільної напруги та підвищенню якості підготовки вітчизняних фахівців як свідомих членів суспільства на регіональному на глобальному рівнях. Науковий аналіз теорії і практики вищої школи Великої Британії в межах виокремлених тенденцій дозволив нам дійти висновку щодо важливості підготовки нового покоління вітчизняних фахівців з урахуванням вище викладених підходів, спрямованих, загалом, на збереження нашої держави через реалізацію потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти. В зазначеному контексті, надзвичайно важливої ролі набуває кваліфікована підтримка персоналу закладів вищої освіти в умовах, коли освітня галузь переживає складний період значних трансформаційних змін. В результаті, в межах представленого дослідження було розроблено та схарактеризовано теоретичну модель підтримки персоналу закладів вищої освіти у часи змін, яка передбачає функціонування на організаційному та командному рівнях відповідно до чотирьох етапів розвитку групи (формування, штормування, нормування та виконання). Метою представленої моделі визначено надання кваліфікованої підтримки співробітникам закладів вищої освіти у часи змін, а результатом – ефективна робота колективу на рівні організації та успішна реалізація проекту – на рівні команд (проектних груп). Ключовою умовою успішної реалізації запропонованого підходу визначено наскрізне навчання, а також, своєчасне та повноцінне інформування колективу, що проходить скрізь складний процес трансформаційних змін. На основі вище викладеного перспективними шляхами імплементації успішного досвіду вищої школи Великої Британії на базі вітчизняних закладів вищої освіти визначено такі: розширення участі університетів України в міжнародних проектах, спрямованих на дослідження передового педагогічного досвіду та налагодження інтернаціонального партнерства; вдосконалення кваліфікації персоналу освітніх закладів та здобувачів вищої освіти, зокрема, в межах виокремлених тенденцій розвитку вищої освіти (тренінги, школи, стажування, проектна діяльність, онлайн-навчання тощо); співпраця зі світовою академічною спільнотою (зокрема, в межах, двох- та трьохсторонніх угод, спільної наукової та науково-освітньої діяльності); активізація студентства, науково-викладацького складу, керівництва старшої та середньої ланки, а також, інших сторін, причетних та зацікавлених в реалізації потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти (зокрема, в контексті побудови діалогу з владою та бізнесом, розробки та впровадження пропозицій і проектів, спрямованих на удосконалення діяльності освітніх закладів та галузі в цілому); залучення до спільної організаційної діяльності представників усіх рівнів університетської вертикалі (адміністративний склад старшої та середньої ланки, науково-педагогічний персонал, студентство) у формі проектних команд; впровадження ширшого міждисциплінарного підходу та частки практичної підготовки в контексті формування конкурентоспроможного фахівця на базі вітчизняної вищої школи.