Дисертації, спеціальність 034 Культурологія

Permanent URI for this collection

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/1625

Browse

Browsing Дисертації, спеціальність 034 Культурологія by Subject "іконопис"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Програми розписів православних храмів сходу України кінця ХХ – початку ХХІ століття : культурологічний вимір
    (СНУ ім. В. Даля, 2024) Хлистун, Ю. І.
    У роботі вперше здійснено культурологічний аналіз програм розписів православних храмів Сходу України кінця ХХ – початку ХХІ століть. Фіксація та наукове осмислення зразків розписів православних храмів цього регіону і періоду є винятково актуальним через їх недостатню вивченість, стійке сприйняття Сходу України переважно як промислового, а не культурного регіону та повномасштабну російську агресією проти України, що призводить до знищення храмів та їхнього внутрішнього оздоблення. Авторкою удосконалено тлумачення терміну «програма розпису православного храму», який представлено як комплекс взаємопов‟язаних іконографічних сюжетів, які відображають духовні та культурні цінності православ‟я, а також історико-культурні традиції конкретного регіону, і будується за принципами, властивими організації культурного простору (наприклад, архітектонічність, ієрархічність). Авторка аргументує, яким чином на формування програми розпису впливає архітектура храму, його присвята, богословський зміст призначення храму, побажання замовника, раніше створений зразок, обраний для наслідування, іконостас, що складає композиційну єдність із храмовим розписом, духовно-мистецьку атмосферу, місцеві традиції та культурно-історичну ситуацію. Програма розпису православного храму суворо ієрархічна, спрямована на формування та структурування релігійності внутрішнього світу людини, що знаходиться всередині храму. 3 Оскільки розпис православного храму є текстом, з погляду семіотики, в ньому присутні всі три види знаків, запропонованих американським ученим Чарльзом Пірсом: іконічні, індексальні та символічні. Аналіз семіотичних знаків у монументальному церковному живописі сприяє більш детальному «прочитанню» розпису православного храму, виявленню прихованої семантики іконографічних сюжетів, глибшому розумінню східнохристиянського світогляду. Авторкою запропоновано класифікацію сакральних символів у розписах православних храмів Сходу України та виявлено такі їх види: персоніфікуючі, літургійні, апокаліптичні, містичні, абстрактно-спіритуалістичні, декоративні, пейзажні та символічні елементи. У роботі проаналізовано використання найбільш/найменш поширених іконографічних сюжетів у розписах православних храмів Cходу України зазначеного періоду. У зазначений період спостерігається зацікавленість ранньохристиянською символікою та її інтерпретацією. Серед символічних зображень досить поширеними є «апокаліптичні» знаки, що несуть семантику кінця часів та Другого Христового пришестя. Авторкою виявлено, що в якості зразків для наслідування найбільшого поширення набули іконографічні сюжети В.М. Васнецова «Страшний Суд», «Розіп‟ятий Ісус Христос» та «Бог Саваоф», написані в 1885-1896 роках для київського Володимирського собору. «Страшний Суд» зображують на західній стіні, сюжети «Розіп‟ятий Ісус Христос» та «Бог Саваоф» розташовуються найчастіше у склепіннях центральної та бічних частин храму. Дослідження показало, що в монументальних розписах православних храмів Сходу України к. ХХ – поч. ХХІ ст. знайшли поширення загальні тенденції, характерні для розпису православних храмів цього історичного періоду, побудованих як на території України, так і на території інших країн (підкреслене значення присвяти храму, зацікавленість ранньохристиянською символікою, візантійським іконописним стилем та фрескою, вплив візуального повороту на церковне мистецтво), а також індивідуальні 4 особливості, притаманні храмам цього регіону, пов‟язані, насамперед, із творчими рішеннями іконописців та замовників у складанні програм розписів. Купол і вівтар православного храму авторкою були розглянуті як нетотожно сакральні його частини і водночас найбільш сакральні храмові простори, що відображено в програмах їх розписів. У храмі, який є священним за своїм призначенням, водночас наявні відмінності у вираженні святості. Ці відмінності з погляду культурологічного підходу можна позначити бінарною опозицією «sanctus – sacer». Так, і в підкупольному, і в вівтарному просторі православного храму знаходяться відображення основних церковних догматів та віроповчальних істин, що підкреслює їхню сакральність у значенні sanctus. Водночас розпис сакрального простору куполу відбиває православне вчення, відкрите кожному християнинові, тоді як розпис вівтаря вказує на сакральність у значенні sacer, тому що це місце служіння «посвячених», доступне лише священнослужителям, звершувачам церковних таїнств, переважно Євхаристії. Також у роботі було проведено порівняння між структурою програми розпису православного храму та ієрархією християнських етичних цінностей. Ієрархічність храмового розпису можна порівняти з ієрархією християнських чеснот. Ідея духовного вдосконалення та сходження від однієї чесноти до іншої підкреслюється багаторівневістю розпису храму та змістовною наповненістю кожного рівня. Тричастинна структура храмового розпису наочно ілюструє вчення про чесноти трьох рівнів: фундаментального, душевного та духовного. Така ієрархія християнських етичних цінностей була розроблена у багатьох отців церкви, зокрема у преподобного Іоанна Кассіана Римлянина. Дослідження показало, що саме «дольня» частина храму відображає злиття духовно-релігійних традицій, культурних впливів та індивідуального творчого бачення митця, створюючи особисту духовну атмосферу храму, 5 вона завжди відрізняється різноманітністю вибору сюжетів, причому як у розписах храмів, так і в розписах каплиць. У роботі отримало подальший розвиток вивчення особливостей сприйняття стилів розпису православного храму в контексті впливу візуальної культури. Використання того чи іншого стилю в розписі православного храму може вплинути не тільки на сприйняття самих зображень, але й на формування світогляду людини, яка перебуває у храмі. Виявлено, що в сучасних храмових розписах подекуди використовується так званий стиль 3D. Його поява, з одного боку, зумовлена прагненням надати більшого смислового значення іконографічним образам і сюжетам, з іншого боку, прив‟язує увагу того, хто дивиться, до самих цих образів, переводячи від умоглядного до зорового, що зрештою, знижує властивий іконопису рівень символічного. У дослідженні обґрунтований взаємозв‟язок між програмою розпису православного храму та його іконостасом, що визначається, перш за все, їх христоцентричністю – однією з головних характерних рис православного іконостасу. Програма розпису храму є продовженням розкриття теми іконостасу. Догмат про Боговтілення Ісуса Христа є центральним як для структури іконостасу, так і для програми розпису православного храму, незалежно від його призначення та посвячення. Авторкою запропоновано класифікацію програм розпису православних храмів, які вона поділяє за рівнем складності на прості, програми середньої складності та складні програми, враховуючи кількість рівнів розпису «горньої» і «дольньої», а також за змістовною наповненістю, а саме за кількістю тем, що використовуються в розписі храму. Серед програм розписів православних храмів Сходу України у роботі виділяються за тематикою кілька найпоширеніших видів програм: програми з переважанням різних євангельських сюжетів, програми зі Страсним і Великоднім циклом як основною частиною розпису, програми з переважанням житійних циклів та 6 зображень святих, програми із зображенням великих свят і святих, складні програми та випадкові програми. Сформульовані в процесі дослідження висновки й отримані результати можуть бути використані: – у науково-дослідницькій роботі – під час подальших культурологічних досліджень монументального церковного живопису, наприклад, при вивченні втраченої культурної спадщини України, оскільки частина храмів, які увійшли до даної роботи, вже повністю або частково зруйнованими внаслідок повномасштабної війни; – в освітньому процесі – під час вивчення дотичних навчальних дисциплін, у процесі висвітлення відповідних тем із культурології або мистецтвознавства, при складанні лекційного циклу по іконографії, а також дисциплін, присвячених вивченню храмового розпису в духовних школах і семінаріях; – при реставраційних роботах у храмах з пошкодженим розписом; – при складанні екскурсійної програми, що включає відвідування збережених православних храмів Сходу України; – при подальшій розробці програм розписів православних храмів в Україні.