Дисертації та автореферати дисертацій
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Дисертації та автореферати дисертацій by Subject "adaptation"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Управління трудовим потенціалом підприємства в умовах невизначеності(СНУ ім. В. Даля, 2026) Зеленко, О. В.Зеленко О.В. Управління трудовим потенціалом підприємства в умовах невизначеності. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 – Управління та адміністрування, за спеціальністю 073 – Менеджмент – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2026. Головний науковий результат дисертаційної роботи полягає у розвитку теоретико-методичних і прикладних засад управління трудовим потенціалом підприємства в умовах невизначеності шляхом формування гібридно-адаптивної концепції управління, визначення аналітичної основи управління трудовим потенціалом, ідентифікації факторів невизначеності, проведення комплексної діагностики стану управління трудовим потенціалом, а також розроблення організаційно-економічного механізму, орієнтованого на підвищення кадрової стійкості, адаптивності та резильєнтності підприємств. Запропонований у дисертаційному дослідженні підхід формує нове бачення трудового потенціалу не як статичної сукупності трудових ресурсів, а як динамічної системи кількісних і якісних характеристик працівників, їхніх компетентностей, мотивації, організаційної взаємодії, здатності до професійного розвитку та адаптації, що в сукупності визначає можливості підприємства досягати стратегічних і операційних цілей в умовах нестабільного зовнішнього та внутрішнього середовища. У ході дослідження визначено, що в сучасних українських умовах трудовий потенціал підприємства має ієрархічно-компонентну структуру і виступає стратегічним ресурсом, від якого залежать не лише продуктивність праці, результативність діяльності персоналу та фінансово-економічні показники підприємства, а і його здатність до відновлення, збереження функціональної стабільності, організаційної гнучкості та подальшого розвитку після кризових шоків. Обґрунтовано, що саме в умовах воєнних викликів, демографічних втрат, кадрового дефіциту, міграційних процесів, цифровізації та загальної нестабільності середовища трудовий потенціал перетворюється на ключову умову забезпечення життєздатності підприємства. Тому управління трудовим потенціалом запропоновано розглядати як безперервний, цілеспрямований, багатоаспектний процес формування, розвитку, використання, оцінювання та адаптації кадрових можливостей підприємства під впливом факторів невизначеності. У роботі сформовано гібридно-адаптивну концепцію управління трудовим потенціалом підприємств в умовах невизначеності, яка поєднує ресурсний, компетентнісний, людиноцентричний, інституційний, цифровий та інноваційно-адаптивний підходи. Її особливість полягає у комплексному поєднанні стратегічного бачення ролі трудового потенціалу з необхідністю його гнучкого управлінського налаштування відповідно до змін зовнішнього середовища. Розроблена концепція дає можливість всебічно пояснити природу трудового потенціалу, розкрити його місце і значення як ключового чинника організаційної стійкості, а також закласти методологічну основу для побудови сучасної системи управління персоналом, орієнтованої не лише на використання наявних кадрових ресурсів, а передусім на розвиток їхнього потенціалу в довгостроковій перспективі. Вагомим результатом дисертаційної роботи став уточнений методичний підхід до ідентифікації факторів невизначеності в управлінні трудовим потенціалом підприємства. Запропоновано розглядати їх не ізольовано, а як взаємопов’язану систему чинників, що формують чутливість підприємства до змін середовища та впливають на якість кадрових рішень. Такий підхід дозволив довести, що глибина впливу невизначеності залежить не лише від сили зовнішніх загроз, а й від внутрішнього стану підприємства, рівня розвитку системи управління, організаційної культури, стану кадрового резерву, мотивації персоналу та здатності до адаптації. У такий спосіб фактори невизначеності в роботі розкрито не лише як джерело ризиків, а і як аналітичну основу для побудови адаптивної системи управління трудовим потенціалом, здатної забезпечити більш високий рівень стійкості підприємства. Доведено, що результативність управління трудовим потенціалом в умовах невизначеності значною мірою залежить від якості його аналітичного забезпечення. У зв’язку з цим у роботі удосконалено аналітичний інструментарій комплексної діагностики стану трудового потенціалу. Запропоновано використовувати систему показників, яка дає змогу оцінювати не лише чисельність і структуру персоналу, а й продуктивність праці, кадрову стійкість, внутрішні резерви розвитку, рівень соціальної напруги, ризики професійного вигорання, адаптаційні можливості працівників, якість кадрових процесів і здатність підприємства підтримувати функціональність у кризових умовах. Такий підхід забезпечує перехід від фрагментарного контролю кадрової ситуації до комплексної діагностики, яка може бути основою для прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень, а також для прогнозування перспектив розвитку підприємства. Водночас запропонований діагностичний підхід створює можливість своєчасного виявлення слабких місць у системі управління трудовим потенціалом і формування обґрунтованих управлінських заходів для їх усунення. Ключове місце в дослідженні посідає розроблений організаційно-економічний механізм управління трудовим потенціалом підприємства в умовах невизначеності, який є не окремим інструментом, а цілісною системою управлінського впливу, що включає організаційну, економічну, інституційну та інформаційно-аналітичну підсистеми. Визначено, що функціональне призначення цього механізму полягає у забезпеченні збереження кадрового ядра, розвитку компетентностей працівників, формуванні кадрового резерву, підвищенні гнучкості трудових процесів, посиленні мотивації, підтриманні корпоративної культури, зниженні кадрових ризиків та узгодженні кадрових рішень зі стратегічними цілями підприємства. Запропонований механізм дозволяє поєднати довгострокову логіку управління персоналом із необхідністю оперативного реагування на кризові зміни, що особливо важливо в умовах нестабільного соціально-економічного середовища. Його практична цінність полягає в тому, що він може бути використаний як основа для побудови або модернізації кадрової політики підприємств різних видів економічної діяльності. У дисертації також набула подальшого розвитку система моніторингу організаційно-економічного механізму управління трудовим потенціалом з подальшим оцінюванням ефекту адаптації. Обґрунтовано, що моніторинг не повинен зводитися до механічного відстеження окремих індикаторів, а має виступати інструментом операціоналізації механізму, який забезпечує своєчасне виявлення критичних відхилень, оцінювання стану його підсистем, аналіз динаміки кадрових процесів і вибір коригувальних дій. В свою чергу ефект адаптації визначено як інтегральний результат узгодженого функціонування всіх підсистем механізму, його резильєнтність у відповідь на зовнішні зміни, що проявляється у зростанні ефективності використання трудових ресурсів, зниженні кадрових втрат, підтриманні продуктивності праці, покращенні якості кадрових рішень та зміцненні кадрової стійкості. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих теоретичних положень, методичних підходів та прикладних рекомендацій у діяльності підприємств для вдосконалення кадрової політики, підвищення ефективності використання персоналу, посилення кадрової стійкості, розвитку адаптаційного потенціалу працівників і підвищення обґрунтованості управлінських рішень. Отримані результати можуть бути застосовані під час формування кадрових стратегій, систем моніторингу, програм розвитку персоналу, механізмів внутрішньої адаптації та управління кадровими ризиками. Таким чином, у дисертаційному дослідженні доведено, що управління трудовим потенціалом підприємства в умовах невизначеності має бути побудоване на поєднанні концептуального осмислення, системної ідентифікації факторів впливу, комплексної діагностики поточного стану трудового потенціалу, функціонуванні організаційно-економічного механізму та постійному моніторингу результативності його впровадження. Саме така логіка забезпечує перехід від реактивного кадрового управління до стратегічного, адаптивного та людиноцентричного менеджменту, здатного підвищувати конкурентоспроможність, стійкість і резильєнтність українських підприємств у сучасних умовах. Отримані результати мають теоретичне значення для подальшого розвитку наукових підходів до управління трудовим потенціалом і прикладну цінність для вдосконалення практики кадрового менеджменту на підприємствах різних видів економічної діяльності.