Дисертації та автореферати дисертацій

Permanent URI for this community

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/96

Browse

Browsing Дисертації та автореферати дисертацій by Issue Date

Filter results by year or month
Now showing 1 - 20 of 46
  • No Thumbnail Available
    Item
    Монастирі Слобідської України другої половини XVII - початку XX століть як історико-культурне явище
    (2003) Смоліна, О. О.
    Уперше проведено комплексне дослідження монастирських ансамблів Слобідської України в контексті розвитку національної культури. Здійснено хронологічну періодизацію розвитку монастирської культури регіону другої половини XVII - XX ст. У контексті соціокультурного розвитку регіону визначено функції монастирів Слобожанщини. Введено до наукового обігу архівні матеріали, на підставі яких виявлено широкий розвиток іконопису та ремесел у жіночих обителях регіону, а також визначено імена майстрів (ченців і світських), які брали участь у створенні культових будівель монастирських ансамблів. Розкрито основоположне значення Афонського статусу в формуванні духовних традицій чоловічих монастирів регіону, а щодо всіх обителей Слобожанщини - визначальну роль традиційного для даної культури поєднання консерватизму як характерної риси релігії та творчості як способу вираження прекрасного. На підставі архівних документів уточнено дані будівництва та атрибуції групи монастирських храмів. Шляхом аналізу символіки планувальних і стилістичних рішень монастирських комплексів регіону виявлено еволюцію художнього образу обителей Слобідської України. Установлено, що у внутрішньому оздобленні монастирських храмів Слобожанщини знаходили відображення ідеї, які панували на будь-якому етапі культурного розвитку суспільства.
  • Thumbnail Image
    Item
    Атомно-абсорбційний спектрофотометр із капілярним електротермічним атомізатором
    (2005) Лорія, М. Г.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.11.13 – Прилади і методи контролю та визначення складу речовин. – Вінницький національний технічний університет, Вінниця, 2005. Дисертацію присвячено дослідженню термоемісійних процесів при атомізації та розробці високоточного спектрофотометра з капілярним електротермічним атомізатором. Розроблено ма-тематичні моделі атомно-абсорбційного спектрофотометра та процесу атомізації, розроблено і досліджено способи зменшення нерівномірності розповсюдження аналізованої проби по фотометруйованому об’єму. Суттєво покращено основні метрологічні характеристики атомно-абсорбційного спектрофотометра: збільшено точність, чутливість та селективність в приладі для вимірювання мікроконцентрацій важких металів та сертифікації продукції народного споживання. Виконано метрологічний аналіз атомно-абсорбційного спектрофотометра із капілярним еле-ктротермічним атомізатором на підставі варіаційного методу, що дозволило сформулювати вимоги на виготовлення приладу. Розроблено нову конструкцію вертикального капілярного електротермічного атомізатора. Проведено експериментальні дослідження запропонованого приладу, з яких зроблено висновок, що він характеризується практично лінійною статичною характеристикою в діапазоні, що на 50% перебільшує діапазон вимірювання звичайного спектрофотометра, на 40% меншою похибкою ви-значення мікроконцентрації та до двох разів більшою чутливістю. Крім того, збільшено кількість елементів, що можна визначити, до 70.
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Керування нелінійними динамічними об'єктами збагачувальних виробництв на основі гібридних моделей Гамерштейна
    (2009) Поркуян, О. В.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за фахом 05.13.07 «Автоматизація процесів керування». – Криворізький технічний університет, Кривий Ріг, 2009. Дисертація присвячена розв'язанню актуальної наукової проблеми підвищення ефективності автоматизованого керування процесами магнітного збагачення залізних руд шляхом удосконалення моделей та методів ідентифікації нелінійних динамічних об’єктів керування та контролю технологічних параметрів. Розроблено методи оперативної ідентифікації об'єктів збагачувального виробництва на базі гібридних моделей класу Гамерштейна, що дозволяють здійснювати керування процесами магнітного збагачення в умовах неповної та нечіткої інформації про об’єкти керування. Розроблено методи ультразвукового контролю характеристик подрібнених матеріалів, які засновані на використанні виявлених закономірностей поширення ультразвукових хвиль Лява. На основі розроблених методів побудована система керування процесами магнітного збагачення залізних руд, яка дозволила досягти оптимальних техніко-економічних показників.
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
  • No Thumbnail Available
    Item
    Наукові основи способів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив
    (2019) Целіщев, О. Б.; Tselisсhev, O. B.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.07 – Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів. – Національний авіаційний університет, Київ, 2019. Дисертація присвячена вивченню технологічних аспектів і принципів перетворення н-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив, що базуються на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом. Встановлено й доведено, що гідроксильний радикал є найбільш ефективним активатором алканів (енергія активації становить величину ~ Еа = 8 кДж/моль), отже процеси, що побудовані на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом, будуть відрізнятися мінімальними енерговитратами. Крім того, в роботі показано, що гідроксильний радикал відіграє головну роль в окисленні молекулярного азоту до закису нітрогену. Розглянуто способи промислової реалізації генераторів гідроксильних радикалів: для технології прямої конверсії алканів у метанол у «м’яких» умовах на основі фоторозкладання парів нітратної кислоти (λ ~ 330 нм) і фотохімічної взаємодії діоксиду нітрогену з молекулою води (λ ~ 420 нм), для технології підвищення якості моторних палив – на основі динамічної кавітації перекису водню, для технології окиснення молекулярного азоту – термічне розкладання перекису водню (Т ~ 773 К). Розроблено конструкції реакційних апаратів, запропоновані технологічні схеми, що реалізують запропоновані технологічні процеси. Аналіз експериментальних даних дозволив дійти висновку про те, що внаслідок прямої конверсії алканів С1–С4 в метанол у «м’яких» умовах вдається досягти ступінь конверсії ~ 10 %, а під час перероблення алканів С5–С10 бензину в високооктанові компоненти (толуол, метанол, ізоалкани) вдається збільшити ОЧ на ~ 12 од. Виконано аналіз прямих матеріальних витрат для запропонованих технологічних схем і встановлено, що вони є цілком прийнятними.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Сучасні тенденції розвитку вищої освіти Великої Британії (друга пол. ХХ – початок ХХІ ст.)
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Модестова, Т. В.; Modestova, T. V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки». – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ, 2019. Дослідження присвячено проблемі розвитку сучасних тенденцій вищої освіти Великої Британії періоду другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Схарактеризовано вищу освіту Великої Британії як історико-культурний феномен, що існує в умовах сталої напруги між необхідністю імплементації інноваційних підходів до організації діяльності сучасних закладів вищої освіти та доцільністю збереження традиційних національних надбань освітньої галузі. Вибудовано логічний зв’язок між складним досвідом минулого країни та перспективами розвитку британської системи вищої освіти у ХХІ столітті. Відповідно до мети дослідження сучасні тенденції розвитку вищої освіти пропонується розглядати як протиріччя, що зумовлюють унікальність та окреслюють національний характер британської освітньої галузі, а також, потребують інноваційних підходів до їх розв’язання у сучасному контексті. Обґрунтовано доцільність виокремлення та більш глибокого вивчення тенденцій, перспективних з точки зору підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти. Зокрема, таких, що в довгостроковій перспективі спрямовані на розвиток українського суспільства, особистості випускника вітчизняної вищої школи, відповідають державним ініціативам реформування вищої освіти України. В свою чергу, короткострокові перспективи вивчення та адаптації позитивного світового досвіду передбачають успішне працевлаштування вітчизняних фахівців та залучення міжнародної грантової підтримки закладами вищої освіти України. Визначено, що відповідно до мети дослідження доцільно встановити такий хронологічний розподіл періоду становлення та розвитку вищої освіти Великої Британії у другій пол. ХХ – початку ХХІ ст.: перша хвиля (60-ті роки ХХ ст., що ознаменувалися бурхливим розвитком галузі та збільшенням кількості закладів вищої освіти за рахунок створення нового покоління «скляних» університетів), друга хвиля (90-ті роки ХХ ст., характерною відзнакою яких стала маркетизація галузі й започаткування наступного покоління «нових» університетів, створених після 1992 року) та третя хвиля (початок ХХІ ст. – кардинальне реформування регуляторної політики вищої освіти, розширення можливостей для здійснення вибору студентами та удосконалення наукової складової). З’ясовано, що передумови становлення та розвитку сучасної вищої освіти Великої Британії другої пол. ХХ – початку ХХІ ст. охоплюють тривалий проміжок часу, починаючи з ХІІ століття (заснування перших національних вищих навчальних закладів) до кінця першої пол. ХХ (початку післявоєнної освітньої революції). Визначено, що протягом означеного періоду було закладено основу національної моделі вищої школи Великої Британії, що відобразила бурхливий історико-культурний контекст переходу британського суспільства від аграрно-феодальних до індустріально-капіталістичних відносин у ХVІІ столітті та від елітарного до масового характеру вищої освіти у ХХ столітті. На основі вищевикладеного виокремлено та обґрунтовано такі сучасні тенденції розвитку вищої освіти Великої Британії в контексті підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти: інтернаціоналізація університетів як перспективний напрям вирішення наявного протиріччя між комерціалізацією галузі та збереженням справжніх академічних цінностей (таких як самоцінність інтелектуальної праці, знань, наукового пошуку тощо). На сучасному етапі ключовим засобом успішної реалізації окресленого напряму є використання англійської мови в освітньому процесі, що дозволяє закладам вищої освіти займати активну позицію на міжнародній арені та бути привабливими для іноземних абітурієнтів. Актуальність виокремленого вектору для вітчизняної галузі вищої освіти, також, зумовлена важливістю озброєння українських випускників ключовим умінням ХХІ століття, яке надасть нашим співвітчизникам свободу мислити, взаємодіяти та здобувати освіту на рівних правах в глобальному контексті, гідно представляти інтереси нашої країни на міжнародному рівні, повноцінно реалізувати власний потенціал. Відповідними механізмами реалізації виокремленого вектору в межах дослідження визначено здійснення професійної підготовки англійською мовою, дотримання міжнародних стандартів викладання та оцінювання володіння англійською мовою, впровадження міжнародних систем оцінювання якості мовної освіти; інноваційність вищої освіти, що розкриває проблему домінування інструментального підходу до підготовки фахівців (концентрація уваги на суто фахових уміннях та навичках) та суспільним запитом на підвищення рівня соціальної відповідальності молоді (коли прийняття рішення на індивідуальному рівні передбачає орієнтацію на інтереси та цінності ширшого кола зацікавлених сторін та суспільства в цілому). Основним підходом до реалізації виокремленої тенденції визначено зосередження зусиль вищої школи на отриманні студентом унікального позитивного досвіду під час здобуття вищої освіти та сприяння встановленню міцних відносин між закладом вищої освіти та здобувачем в контексті реалізації концепції безперервного навчання протягом життя. Відповідний підхід передбачає відношення до кожного студента як до унікальної особистості, потенціальну успішність якої не можна вимірювати лише за академічними показниками. Іншими словами – неуспішних студентів не буває, у кожного є свій талант. Тож, ключовим завданням сучасної вищої освіти стає пошук інноваційних шляхів взаємодії зі студентом в контексті підтримки його всебічного розвитку та врахування індивідуальних життєвих обставин, надання ширших можливостей для реалізації особистісного потенціалу під час здобуття вищої освіти. Інший аспект цього освітнього вектору репрезентує важливість забезпечення балансу між професійною складовою й емоційним, моральним та етичним аспектом підготовки фахівця на базі вищої школи, де в центрі уваги – Людина з великої літери. В межах представленого підходу період здобуття вищої освіти виступає каталізатором особистісного становлення студента в контексті формування персональної та соціальної відповідальності, коли в процесі переживання досвіду «дорослого життя» ключовими завданнями постає переосмислення сенсу життя та пріоритетів, перебудова системи цінностей та духовне вдосконалення особистості; інститут лідерства вищої освіти окреслює перспективний шлях розвитку через активізацію кадрового та студентського потенціалу ЗВО в умовах обмежених ресурсів та викликів нової стратегії реформування галузі. В межах виокремленого освітнього тренду особлива увага надається духовному становленню та розвитку освіченої людини, де головним завданням вищої освіти є формування особистості, що сповідує високі моральні цінності, відрізняється етичністю, чуйністю, чесністю, порядністю; для якої найвищою цінністю є люди, а не гроші, слава та кар’єра. У практичному плані зазначений аспект фокусує увагу на необхідності розвитку організаторських навичок у сучасної молоді, формування її активної громадянської позиції, підтримки прагнення до самовдосконалення та самоорганізації. На базі вітчизняної вищої школи розвиток лідерського потенціалу на особистісному та командному рівнях дозволить просувати позитивні зрушення в зазначеному напрямі, ефективно протистояти руйнівному впливу технократичного мислення та активізувати окремі колективи на благо всього суспільства; соціально-комунікативна компетенція випускників британської вищої школи як сучасна тенденція розвитку вищої освіти Великої Британії пов’язана з необхідністю досягнення взаєморозуміння та об’єднання задля ефективної реалізації загального потенціалу освітньої галузі, де головна ідея сформульована таким чином: чотири нації – одна країна. Цей вектор ототожнює такі позитивні людські якості як доброзичливість, дипломатичність, співчуття, порядність, етичність тощо. В умовах складного політичного, соціального, релігійного та економічного світового контексту відповідне знання людської природи та навички ефективної взаємодії (зокрема, опрацювання конфліктних ситуацій, спілкування з колективом, етична поведінка в професійній сфері, врахування інтересів інших учасників, уміння домовлятися, переконливо презентувати власну позицію, повага до відмінностей тощо) розглядається британськими фахівцями в якості важливого складника професійної підготовки фахівців у вищій школі. В контексті підвищення потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти виокремлений вектор набуває надзвичайної цінності у зв’язку з останніми соціально-політичними подіями. Тож, вивчення та адаптація позитивного досвіду вищої школи Великої Британії в окресленому контексті в довготерміновій перспективі спрямовано на збереження національної цілісності України. В короткостроковій перспективі розробка та впровадження відповідних ініціатив на базі вітчизняної вищої школи сприятиме зниженню суспільної напруги та підвищенню якості підготовки вітчизняних фахівців як свідомих членів суспільства на регіональному на глобальному рівнях. Науковий аналіз теорії і практики вищої школи Великої Британії в межах виокремлених тенденцій дозволив нам дійти висновку щодо важливості підготовки нового покоління вітчизняних фахівців з урахуванням вище викладених підходів, спрямованих, загалом, на збереження нашої держави через реалізацію потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти. В зазначеному контексті, надзвичайно важливої ролі набуває кваліфікована підтримка персоналу закладів вищої освіти в умовах, коли освітня галузь переживає складний період значних трансформаційних змін. В результаті, в межах представленого дослідження було розроблено та схарактеризовано теоретичну модель підтримки персоналу закладів вищої освіти у часи змін, яка передбачає функціонування на організаційному та командному рівнях відповідно до чотирьох етапів розвитку групи (формування, штормування, нормування та виконання). Метою представленої моделі визначено надання кваліфікованої підтримки співробітникам закладів вищої освіти у часи змін, а результатом – ефективна робота колективу на рівні організації та успішна реалізація проекту – на рівні команд (проектних груп). Ключовою умовою успішної реалізації запропонованого підходу визначено наскрізне навчання, а також, своєчасне та повноцінне інформування колективу, що проходить скрізь складний процес трансформаційних змін. На основі вище викладеного перспективними шляхами імплементації успішного досвіду вищої школи Великої Британії на базі вітчизняних закладів вищої освіти визначено такі: розширення участі університетів України в міжнародних проектах, спрямованих на дослідження передового педагогічного досвіду та налагодження інтернаціонального партнерства; вдосконалення кваліфікації персоналу освітніх закладів та здобувачів вищої освіти, зокрема, в межах виокремлених тенденцій розвитку вищої освіти (тренінги, школи, стажування, проектна діяльність, онлайн-навчання тощо); співпраця зі світовою академічною спільнотою (зокрема, в межах, двох- та трьохсторонніх угод, спільної наукової та науково-освітньої діяльності); активізація студентства, науково-викладацького складу, керівництва старшої та середньої ланки, а також, інших сторін, причетних та зацікавлених в реалізації потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти (зокрема, в контексті побудови діалогу з владою та бізнесом, розробки та впровадження пропозицій і проектів, спрямованих на удосконалення діяльності освітніх закладів та галузі в цілому); залучення до спільної організаційної діяльності представників усіх рівнів університетської вертикалі (адміністративний склад старшої та середньої ланки, науково-педагогічний персонал, студентство) у формі проектних команд; впровадження ширшого міждисциплінарного підходу та частки практичної підготовки в контексті формування конкурентоспроможного фахівця на базі вітчизняної вищої школи.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Гуманітарна культура студентів в умовах інформатизації університетської освіти в Норвегії (друга половина ХХ - початок ХХІ століття)
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Олексієнко, Р. В.; Oleksiienko, R. V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2019. Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних основ і досвіду створення умов для формування гуманітарної культури студентів в умовах інформатизації університетської освіти в Королівстві Норвегія, а також окресленню перспектив упровадження прогресивних ідей зарубіжного досвіду в освітній галузі України. Висвітлено теоретичні й практичні основи гуманітарної культури у системі норвезької університетської освіти від другої половини ХХ ст. і до початку ХХІ століття. Обґрунтовано поняття гуманітарна культура як невід’ємний складник духовної культури та стрижень культурної ідентичності громадян Норвегії. Охарактеризовано сучасну систему імплементації «Цілей сталого розвитку 2030» в проекції гуманітарної підготовки фахівців. На основі аналізу теоретичних засад досліджуваної проблеми показана сутність гуманітарної культури в Норвезькому суспільстві. Аналіз теоретичних засад досліджуваної проблеми виявив, що гуманітарна культура студентів в умовах інформатизації університетської освіти в Королівстві Норвегія є важливою ланкою підготовки фахівців усіх профілів у Норвегії. Виховання у студентів гуманітарної культури як пріоритетної мети освіти має важливе значення для забезпечення стабільності та благоустрою суспільства в умовах його сталого розвитку. Гуманітарна культура виступає тим фундаментом, на основі якого будуються ефективні соціальні відносини, засновані на принципах взаємоповаги та поваги до моральних, духовних принципів всього суспільства та певних соціально-культурних груп. Тому вища освіта потребує чіткого визначення сутності гуманітарної культури та її розвитку як невід’ємної частини сучасної освіти. Визначено, що цінність гуманітарної вихованості складається в тому, що вона готує студентів до успішної життєдіяльності в приватних та муніципальних секторах, у різних структурах демократичної держави та більше того, навіть у різних спільнотах. На межі ХХІ століття Організацією Об’єднаних Націй була прийнята «Декларація тисячоліття», в якій було зафіксовано бачення гуманітарної стратегії розвитку людства. Уточненi поняття «гуманітарна культура», «гуманітарне середовище». Установлено, що гуманітарна культура у системі норвезької університетської освіти є частиною культурної політики Норвегії. Норвегія вносить свій внесок в глобальну гуманітарну політику і виконує цілі, які імплементуються через розвиток гуманітарної культури в системі норвезької університетської освіти (викорінити крайню бідність до 2030 року; забезпечити «рівні права людини» для всіх до 2030 року; для досягнення цілей сталого розвитку на основі прав людини рятувати життя; полегшувати страждання і захищати гідність людей в умовах гуманітарних криз). Норвезька університетська система підготовки людини до життя, за своїм змістом утримує в собі увесь спектр цінностей, за якими живе глобальне суспільство. Гуманітарна культура виступає специфічним засобом пізнання світу і людини, є тим унікальним соціальним механізмом, завдяки якому відбувається процес успадкування, передача духовних цінностей, соціального досвіду від одного покоління до іншого. Проаналізовано теоретичні основи гуманітарної культури сучасного студентства, які є предметом вивчення норвезьких (Н. Витосзек, К. Грёндал, Дж. Захс, Р. Леярд, П. Мангсет, Л. Осланд, В. Страт, Дж. Хеллівелл) та українських науковців(В. Годлевська, С. І. Дичковський, І. Доннікова, О. Дольська, Є. Зеленов, Г. Касьянович, М. Лукашевич, І. Макарова, З. Макаров, Н. Миропольська, В.Моторіна, О. Проказа, О. Смоліна, А.Ушаков, С. Федоренко, Г. Філіпчук та інші); педагогічні проблеми норвезької освіти, соціальні та культурні аспекти в освіті, які розглядаються норвезькими вченими Б. Дж. Пітером, К. Дугласом, К. Ембером, М. Ембером, Д. Левінсоном, Й. Крістеном, Т. Реккедалом; духовні цінності як основа гуманітарної культури в роботах видатних філософів, істориків, педагогів, державних діячів (Ш. Амонашвілі, І. Бех, М. Бердяєв, В. Вернадський, М. Грушевський, М. Драгоманов, М. Костомаров, С. Кримський, П. Могила, І. Огієнко, М. Пирогов, Г. Сковорода, Г. Шевченко та ін.). Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше предметом комплексного наукового аналізу стали теоретичні основи гуманітарної культури студентів в умовах інформатизації університетської освіти в Норвегії другої половини 20 - початку 21 ст.; уточнено поняття «гуманітарна культура» як складник духовної культури та стрижень культурної ідентичності громадян Норвегії; набули подальший розвиток наукові уявлення про роль гуманітарної культури як фактора гармонізації відносин людини до етноприродного середовища. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1950-х рр. до 2015р. Нижня межа зумовлена початком розвитку університетського сектора вищої освіти в Норвегії. Верхня межа зумовлена прийняттям «Декларації тисячоліття» ООН, яка визначила Цілі Розвитку тисячоліття, тобто всеосяжні рамки цінностей, принципів і ключових чинників розвитку людства до 2015 року. Аналіз норвезької науково-історичної, науково-педагогічної літератури та джерел дозволив визначити, що період другої половини XX - початок ХХІ століття може бути умовно поділеним на три основні періоди: перший період (1950-1980 рр.), другий період (1980-2000 рр.), третій період (2000- по цей час). В основі цього розподілу лежать певні історичні, політичні, соціальні, економічні та гуманістичні зміни в Норвегії та наслідки світових науково-педагогічних досліджень. З’ясовано, що світова наука розглядає гуманітарну культуру як «набір універсальних людських ідей, ціннісних орієнтацій і якостей особистості», «універсальні методи пізнання і гуманістичні технології професійної діяльності», «гармонію культури пізнання». Гуманітарна культура в сучасному розумінні - світогляд Людини, втілене практично і прогнозоване теоретично, засноване на вірі, що навколишній Світ можна уявити у свідомості. По-іншому, це універсальний комплекс матеріальних і духовних цінностей, створений виключно суб’єктивною (особистісною) свідомістю людини і суспільства. Це мораль, релігія, мистецтво, політика, філософія і т. п., що входить в поняття духовне. Обґрунтовано методологічний базис дослідження гуманітарної культури норвезьких студентів, який охоплює взаємопов’язану сукупність підходів на загальнонауковому (діалектичний, міждисциплінарний, соціокультурний, аксіологічний, системний, парадигмальний підходи), конкретно науковому (феноменологічний підхід) і технологічному (інноваційний підхід) рівнях, що дало змогу виявити сутнісні характеристики феномену «гуманітарна культура студентів» як педагогічну проблему та педагогічні умови і принципи формування гуманітарної культури студентів в умовах інформатизації університетської освіти в Норвегії. Встановлено, що гуманітарна політика розвитку Норвегії ґрунтується на цілях сталого розвитку (Sustainable Development Goals - SDGs), які були прийняті всіма державами-членами ООН у 2015 році. Ці цілі забезпечують глобальні рамки для зусиль зі сприяння сталому розвитку, миру та справедливості до 2030 року. П’ять сфер мають пріоритет у гуманітарній політиці розвитку Норвегії: освіта, здоров’я, зміна клімату, навколишнє середовище і океани, розвиток приватного сектору, сільське господарство та відновлювані джерела енергії, гуманітарна допомога. Гуманітарна культура виступає специфічним засобом пізнання світу і людини, є тим унікальним соціальним механізмом, завдяки якому відбувається процес успадкування, передача духовних цінностей, соціального досвіду від одного покоління до іншого. В цьому аспекті проаналізовано її структурні компоненти (когнітивний, аксіологічний, комунікативний, емоційний, рефлексивний, діяльнісний). Світ гуманітарної культури - це рефлексивний зріз людського досвіду і буття, що міститься в мові, традиціях, переказах, в текстах культури. Таким чином формується національний дух норвезької молоді. Сучасні вітчизняні науковці (О. Базалук, І. Бех, В. Кафарський, П. Кендзьор, С. Максименко, Т. Потапчук, Г. Філіпчук) і зарубіжні (П. Шафер, Г. Гофстеде, Д. Ларчер, В. Кимлік, Г. Фенес, К. Гапгуд, Р. Чумічева) та вчені розглядають сутність культурної ідентифікації як освоєння людиною цінностей, норм і традицій, як шлях становлення особистісно-смислової сфери особистості, в якій відбивається світ ідей, культурні цінності, традиції. Саме культурна ідентифікація надає особистості цілісність і стає відбиттям світобачення і своєрідною пам’яттю народу. Культурна ідентифікація сприяє вихованню особистості як носія цінностей своєї нації і культури в русі до загальнолюдських цінностей. Відповідно до мети й завдань дослідження, розглянуті функції гуманітарної культури як в цілому по відношенню до суспільства, так і окремих її елементів до системи культури (адаптивна, виховна, ідентифікативна, інтеграційна, інформативна, креативна, комунікативна, людино творча, нормативна, релаксаційна, перетворювальна, світоглядна, сигніфікативна, трансляційна, ціннісно-орієнтаційна та ін.). Проаналізовано праці норвезьких учених (Е. Aabø, K. Ask, E. Brandt, G. Haug, G. Haugoy, Z. Karvalics Laszlo, T. Karterud, S. Lange, F. Moe, , T. Nilsen Mohn, Н. Raaum Oddbjörn, T. Rekkedal, P. Saettler), які присвячені ролі вищої освіти в інформаційному суспільстві, інформатизації університетської освіти в Норвегії. Виокремлено й висвітлено організаційно-педагогічні умови формування гуманітарної культури норвезьких студентів. Загальна підготовка у вищій школі Норвегії розглядається як базис формування гуманітарної культури студентів. Розглянута «третя місія» провідних норвезьких університетів (Norwegian University of Life Sciences, Norvegian Universitety of Scinсe and Technology, University of Bergen та ін.) в імплементації Цілей сталого розвитку 2030 - Цілей розвитку тисячоліття. Сучасність, що характеризується з одного боку раціональністю і прагматизмом, з іншого боку глобалізацією, інформатизацією, культурною багатозначністю, варіативністю способів соціальної ідентифікації - вимагає перегляду місії університету, його ролі і функцій в сучасних умовах. Концепція «соціальної місії», або як її прийнято називати «третьої місії», спричиняє за собою зміни в розумінні суті діяльності університетів, зміни підходів до визначення набору функцій. Розгляду місії університету в історичній перспективі присвячені роботи J. Dunne, W. Adrian, А. MacIntyre, G. Newman, J. Scott. Систематизовані факти про роль гуманітарної культури студентів у майбутній професійній діяльності як фактора гармонізації відносин людини до етноприродного середовища, де екологічність, як духовна основа планетарного виховання, відображає єдність людини і природи, потребу у глобальному захисті середовища існування людства, що вимагає виховання розуміння людиною себе як частки природи, як її активного захисника.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Бортнікова, О. В.; Bortnikova, O. V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 13.00.07 «Теорія і методика виховання». – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Сєвєродонецьк, 2019. Дисертацію присвячено актуальній темі виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше визначено сутність поняття «адаптивний стиль лідерства студентів училищ культури і мистецтв», що розуміється як інтегративне особистісне утворення майбутнього фахівця освітнього рівня «молодший спеціаліст» училища культури і мистецтв, включає мотив високих досягнень, сильну волю (мотиваційно-вольовий компонент), знання у галузі лідерології, фахові знання (когнітивний компонент), інтериоризовані загальнолюдські, національні та естетичні цінності (емоційно-ціннісний компонент), комунікативні й організаторські навички, розвинену креативність, здатність до маніфестації престижу власної персони, застосування адекватних ситуації способів управлінського впливу мистецьким, художнім колективом, його згуртування з метою ефективної реалізації групових завдань (діяльнісно-рефлексивний компонент); розроблено методику виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, що є комплексом процедур, способів досягнення планованого результату, передбачає оперування інструментарієм усіх компонентів виховного процесу (цільовий, методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний, результативний та контрольно-корекційний). Методика виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв базується на акмеологічному, аксіологічному, антропологічному, культурологічному, особистісно-діяльнісному, синергетичному, системному, ситуаційному та цивілізаційному підходах, характеризується алгоритмічністю, діагностичністю, оптимальністю і практичністю; виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, а саме: 1) формування готовності суб’єктів освітнього процесу училищ культури і мистецтв до виховання у студентів адаптивного стилю лідерства (забезпечення психологічної і методичної готовності викладачів, класних керівників та студентів до виховання і самовиховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв); 2) наповнення виховних заходів, програм навчальних дисциплін українознавчим, національно-культурним і патріотичним змістом, що підкреслює визначальну роль лідера у державотворчому і культуротворчому процесах; 3) створення виховуючих ситуацій для апробації студентом училища культури і мистецтв різних лідерських стилів з позиції керівника художнього колективу; уточнено сутність понять: «лідер»; «лідерство», «стиль лідерства»; подальшого розвитку набули методика діагностики рівня вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва, методологічні підходи виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні в навчально-виховний процес училищ культури і мистецтв: методики виховання адаптивного стилю лідерства студентів, педагогічних умов її реалізації; методичного посібника суб’єктам освітнього процесу «Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв»; сценаріїв кураторських і класних години на теми: «Культура поведінки та моральні норми в побуті студентів»; «Ким бути: лідером чи аутсайдером?»; «Чи знаю я закон? Правова культура лідера»; «Мої моральні принципи – відповідальність за свої учинки та колег»; авторської анкети з виявлення рівня вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Матеріали та висновки дисертації можуть використовуватись для розширення змісту курсів «Педагогіка», «Лідерологія», «Історія педагогіки», «Теорія і методика виховання», «Організація виховної роботи у закладах вищої освіти» у розробці сценарівї виховних заходів, змістового наповнення позааудиторної та дозвіллєвої діяльності студентів училищ культури і мистецтв, при підготовці методичних матеріалів для кураторів груп. Шляхом реконструкції розвитку ідей виховання адаптивного стилю лідерства особистості у різні усторичні епохи та у наш час, висвітлено стан розробки досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, економічній, соціологічній, політологічній і педагогічній літературі. Визначено поняття «адаптивний стиль лідерства студентів училищ культури і мистецтв», розкрито структуру цього інтегративного особистісного утворення, дібрано, обґрунтовано та показано особливості застосування методологічних підходів виховання адаптивного стилю лідерства, а саме: акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, синергетичного, системного, ситуаційного і цивілізаційного; на основі викокремлених критеріїв і показників, що узгоджуються із структурою адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв (мотив високих досягнень, сильна воля (мотиваційно-вольовий компонент), знання у галузі лідерології, фахові знання (когнітивний компонент), інтериоризовані загальнолюдські, національні та естетичні цінності (емоційно-ціннісний компонент), комунікативні й організаторські навички, креативність, здатність до маніфестації престижу власної персони, готовність до застосування адекватних ситуації способів управлінського впливу мистецьким, художнім колективом (діяльнісно-рефлексивний компонент). Подається авторська методика діагностики вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Виокремлено рівні (високий, середній, низький), критерії (мотиваційно-вольовий, когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-рефлексивний) та показники вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв (актуалізована потреба у лідерстві, вмотивованість до високих досягнень; наполегливість у досягненні мети; професійні знання у галузі культури і мистецтв; знання про сутність адаптивного стилю лідерства; інтериоризовані національні та естетичні цінності; ставлення до лідерства як особистої, соціальної цінності; готовність до застосування адаптивного стилю лідерства; здатність до самовиховання адаптивного стилю лідерства). Узагальнено викладено зарубіжний та національний досвід виховання окремих складових адаптивного стилю лідерства особистості. Вказується, що виховання особистості та її лідерських якостей у США віднесено до прерогативи діяльності едвайзерів, в окремих країнах Європи т’юторів, які є керівниками індивідуальних програм навчання, професійного становлення, особистісного розвитку та реалізації лідерського потенціалу студентів. У закладах вищої освіти країн Європейського континенту (Польщі, Франції, Великої Британії) суб’єкти освітнього процесу створюють умови для росту лідера в структурах студентського самоврядування, де молодь може здобути знання і навички відстоювання своїх індивідуальних та колективних прав, навчається управляти змінами, раціонально використовувати час, будувати команду, згуртовувати соціальне оточення, бути наполегливим у досягнені цілей свого колективу. У країнах Європи і Америки більшість психологічних утворень особистості, які визначають її пріоритет в інтерпесональних стосунках формуються за допомогою інтерактивних форм і методів виховання (метод соціодрами; відкритої трибуни; тренінги і рольові ігри). Зауважується, що в зарубіжній педагогічній практиці виховання лідерів застосовується також метод проектів. В основі змісту більшості масових заходів лежать абсолютні, вічні, патріотичні та громадянські цінності. Підкреслюється, що в Україні є певні напрацювання щодо використання інструментів виховуючого навчання майбутніх лідерів шляхом включення до навчальних планів таких дисциплін як «Лідерологія», «Цінності», «Політика як раціональна форма суспільства», «Інтегральна динаміка та управління мріями», «Історична пам'ять», «Нові парадигми економічного мислення», «Критичне мислення», «Комунікації та інновації», «Управління проектами». У той же час, виховна робота з розвитку різних психологічних утворень адаптивного стилю лідерства студентів носить спорадичний, безсистемний характер, без належного методологічного підґрунтя, не спирається на дані зворотного зв’язку та валідний діагностичний інструментарій, не передбачає механізмів контролю і корекції результатів виховання. Обґрунтовано та експериментально перевірено методику виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва, що розглядається як комплекс процедур, способів досягнення планованого результату і включає такі компоненти виховного процесу: цільовий, методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний, результативний та контрольно-корекційний. Дана методика реалізується із застосуванням акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, синергетичного, системного, ситуаційного і цивілізаційного підходів, передбачає точне проектування кінцевого результату, є алгоритмічною (реалізується поетапно), діагностичною (передбачає зворотній зв'язок з об’єктом вивчення), оптимальною і практичною (не вимагає надмірних затрат ресурів), системною (інтегрує різні складові виховного процесу, як цілісного утворення: суб’єкти, мета, завдання, методологія, зміст, форми, методи, прийоми, засоби). В основі змісту методики виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва три групи цінностей: професійні та естетичні цінності, цінності творчої діяльності; лідерські цінності; моральні та патріотичні цінності. Ефективність методики залежить від таких педагогічних умов: 1) формування готовності суб’єктів освітнього процесу училищ культури і мистецтв до виховання у студентів адаптивного стилю лідерства (забезпечення психологічної і методичної готовності викладачів, класних керівників та студентів до виховання і самовиховання адаптивного стилю лідерства); 2) наповнення виховних заходів, програм навчальних дисциплін українознавчим, національно-культурним і патріотичним змістом, що підкреслює визначальну роль лідера у державотворчому і культуротворчому процесах (виховуюче навчання та різноманітні форми, методи роботи зі студентами експериментальних груп із виховання цінностей адаптивного стилю лідерства); 3) створення виховуючих ситуацій для апробації студентом училища культури і мистецтв різних лідерських стилів з позиції керівника художнього колективу (включення студентів училищ культури і мистецтва до різних видів соціальнокорисної та культурно-мистецької діяльності з позиції лідера з подальшою апробацією різних стилів лідерства). Методика є алгоритмічною, передбачає такі етапи: 1) пропедевтичний (підготовчий); 2) орієнтації студентів на відповідні ідеали і цінності; 2) діяльнісно-рефлексивний. Результати експерименту засвідчили позитивні зміни у рівнях вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв експериментальних груп за всіма критеріями.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Іншомовна підготовка студентів нефілологічних спеціальностей на основі створення і використання Web-технологій
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Краснопольський, В. Е.; Krasnopolskyi, V. E.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” (011 — Освітні, педагогічні науки). — Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ, 2019. У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми створення та використання Web-технологій в іншомовній підготовці студентів вищих навчальних закладів. Обґрунтовано та експериментально перевірено розроблену методику, яка сприяє підвищенню ефективності навчального процесу. Здійснено теоретичний і практичний аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Виявлено основні елементи й особливості іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю: 1) теми та ситуації, мовні дії та мовний матеріал, необхідні для комунікації у сфері професійного спілкування (персональна ідентифікація; загальне робоче оточення та повсякденна робота, взаємини з колегами й клієнтами; ділові подорожі; міжнародні конференції, зустрічі, дискусії; здоров'я та особиста безпека; контракти й угоди; продукція та послуги; компанія / інформація про структурний підрозділ; питання професійного та академічного характеру); 2) мовний матеріал (фонетичний, лексичний, граматичний, орфографічний), правила його оформлення й навички оперування ним; 3) комплекс спеціальних (мовних) умінь, що характеризують рівень практичного опанування іноземної мови як засобу спілкування, зокрема, в інтеркультурних ситуаціях; 4) система знань національно-культурних особливостей і реалій країни мови, що вивчається. Виявлено основні недоліки організації іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю навчання: 1) спрямованість на передачу інформації, а не на розвиток особистості студента; 2) застосування технологій навчання, розрахованих на середньостатистичного студента без урахування його індивідуально-психологічних особливостей, зокрема, відмінностей у сприйнятті й переробці інформації; 3) забезпечення навчання, головним чином, за рахунок педагогічного впливу без урахування психологічного чинника; 4) обмежена кількість аудиторних годин; 5) зниження якості навчально-методичної літератури; 6) моральна застарілість методів і методик навчання; 7) відсутність ефективної системи моніторингу й контролю якості освіти; 8) неефективне використання в навчальному процесі аудіовізуальних засобів, мультимедійних та освітніх Web-технологій; 9) низький рівень мотивації студентів до вивчення іноземної мови, що потребує розробки нових підходів до вдосконалення іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю. Розроблено класифікацію освітніх Web-технологій, що враховує режим комунікації, ступінь інтерактивності, функції викладання. На основі параметрів, що характеризують особливу віртуальну реальність у структурі освітніх Web-технологій, виявлено переваги її використання в іншомовній підготовці студентів нефілологічного профілю: 1) підтримка навчання, що залучає всі органи сприйняття в процесі навчання; 2) реалізація активного навчання; 3) можливість ефективної взаємодії учнів у віртуальному іншомовному освітньому середовищі, що імітує навчальний клас або реальне мовне занурення. Доведено, що освітні Web-технології породжують особливе освітнє віртуальне середовище, базоване на взаємозв'язку засобів нових інформаційних технологій і комунікаційних можливостей, здатного забезпечити ефективне навчання на основі активної, інтерактивної взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу. Відповідно до обсягу використання Web-технологій у навчальному процесі розроблено класифікацію E-learning за такими критеріями: 1) способом і засобами комунікації (дистанційне навчання, мережне навчання, змішане навчання, традиційне з Web-підтримкою); 2) часом навчального взаємодії (синхронне та асинхронне); 3) типом завдань, які пропонуються студентам (режим online (вебінар, відеоконференція, чат) або offline (інтерактивне електронне завдання, електронний робочий зошит, E-mail, форум). Обґрунтовано та розроблено систему адаптивного навчання студентів нефілологічного профілю на основі освітніх Web-технологій (АСНІМ). У розробці методики вдосконалення іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю засобами освітніх Web-технологій була запропонована методика зниження рівня тривожності та технологія емоційної підтримки за рахунок нейтралізації деструктивних емоційних станів учнів. Описані впливи досягаються за рахунок: • використання комп'ютерного поліграфа для контролю психоемоційного стану студентів; • надання навчальних завдань, що відповідають рівню знань студентів; • використання заохочувальних реплік, які супроводжують виконання проміжних і підсумкових комп'ютерних тестів; • музично-функціональної комунікації за допомогою інструментальної релакс-музики, розміщеної на спеціалізованих сайтах; • колірної комунікації з урахуванням вимог, що ставляться до оформлення мультимедійних презентацій; • довірчих бесід зі студентами про користь використання Web-технологій у вивченні іноземних мов; • перемикання на емоційно позитивні думки, образи. Розроблена методика визначення домінантного каналу сприйняття інформації засобами комп'ютерного голосового поліграфа дозволяє поділити студентів відповідно до каналів сприйняття інформації на групи: аудіали, візуали, кінестетики. Проведено дослідження з оцінювання нервово-емоційного стану студентів у процесі навчання іноземних мов на основі розробленої комплексної методики за допомогою методів електроенцефалографії, багаторівневого голосового та комп'ютерного поліграфного обстеження. Розроблено методику адаптивної системи навчання іноземних мов на основі освітніх Web-технологій, що враховує домінантний канал сприйняття та дозволяє покращити засвоєння нового матеріалу що враховує домінантний канал сприйняття у аудіалв, візуалів, кінестетиків та дозволяє покращити засвоєння нового матеріалу. Розроблено методику контролю успішності студентів на основі адаптивних Web-тестів, які мають блокову адаптацію (варіювальною розгалуженою стратегією). Ухвалення рішення про зміну порядку виконання завдань проводиться після аналізу результатів оброблення спеціального блоку завдань і дозволяє студенту, який перебуває в будь-якій точці світу, надавати завдання відповідно до рівня його знань і здійснювати моніторинг рівня опнування іноземних мов студентами. Розроблено навчально-методичне забезпечення системи адаптивного навчання студентів нефілологічного профілю підготовки на основі освітніх Web-технологій, що включає Web-оснований посібник для вивчення курсу граматики, який ураховує домінантний канал сприйняття інформації; E-room — електронна аудиторія, що дозволяє здійснювати іншомовну підготовку студентів у режимі реального часу; адаптивні тести з англійської мови, розміщені на сайті http://tests.efootball.space. На основі проведеного дослідження доведено, що доступність і поширеність освітніх Web-технологій уможливлює їх використання як інтегрованої частини іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю, особливо у форматі змішаного навчання. Аналіз наукових досліджень і практичного стану навчання іноземних мов у немовних ЗВО із застосуванням засобів комп'ютерних технологій, вивчення доступних нам джерел дозволяє конкретизувати низку суперечностей, які сьогодні не дають змогу кожному студентові якісно вивчати іноземну мову в стінах ЗВО. Ці суперечності виникають між сучасними вимогами формування міжкультурної комунікативної компетенції, рівнем викладання іноземних мов, з одного боку, та сучасними підходами до професійно орієнтованої підготовки студентів нефілологічного профілю навчання, комп'ютеризованого навчання іноземних мов — з другого боку; недостатнім рівнем наукового та методичного дослідження цих питань; зрослою потребою у фахівцях, які знають іноземні мови, і невиправданою практикою їх підготовки; вимогами врахування індивідуальних особливостей студентів під час навчання іноземних мов і браком розроблених програмних засобів, які використовуються в навчанні студентів з різними індивідуальними особливостями; наявною потребою суспільства в компетентних фахівцях, здатних до автономної професійної діяльності, і недостатньою готовністю студентів до автономного самостійного навчання, а в подальшому і до професійної діяльності; нерозробленістю теорії і методів іншомовної підготовки студентів немовних ЗВО з використанням інформаційних технологій, які б ураховували індивідуальні когнітивні особливості учнів, і низьким рівнем наявних комп'ютерних навчальних програм і курсів, розроблених для навчання іноземних мов; підвищенням вимог до інформаційних технологій навчання іноземних мов і наявністю важко формалізованих когнітивних параметрів студентів. Теоретичною основою дослідження є положення фундаментальних теорій: теорії педагогічних систем і теорії безперервної професійної освіти; педагогіки вищої школи; особистості та її розвитку в процесі діяльності; особистісного і професійного розвитку студентів вищих навчальних закладів; гуманізації вищої технічної освіти; теорія штучного інтелекту, навчання іноземних мов у вищій школі; використання навчальних технологій (Learning Technologies) у викладанні іноземних мов; інформатизація освіти й формування інформаційної культури; положення теорії дистанційного навчання; психологічні дослідження функціонального стану людини; наукові принципи педагогічних вимірювань; наукові положення статистики. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше обґрунтовано та розроблено адаптивну навчальну систему професійної іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю з використанням освітніх Web-технологій, методику визначення домінантного каналу сприйняття інформації засобами комп'ютерної поліграфної техніки, методику зниження рівня тривожності та технологію емоційної підтримки за рахунок нейтралізації деструктивних емоційних станів студентів; визначено педагогічні принципи та підходи до професійної іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю на основі освітніх Web-технологій; розроблено адаптивний лінгвістичний підхід на основі освітніх Web-технологій; вивчено й формалізовано зміст поняття “освітні Web-технології”; отримало подальший розвиток наукове уявлення про сутність і зміст поняття “віртуальне середовище” як необхідної умови функціонування запропонованої системи професійної іншомовної підготовки студентів немовних ЗВО засобами освітніх Web-технологій; виявлено педагогічні умови ефективного включення освітніх Web-технологій у процес формування та корекції базових компонентів іншомовної підготовки; удосконалено форми, методи й засоби професійної іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю на основі освітніх Web-технологій; удосконалено методи функціональної діагностики психоемоційного стану студентів засобами комп'ютерної поліграфічної техніки в режимі оцінювання навчальних досягнень; виявлено особливості емоційних станів студентів під час віртуального навчання; отримали подальший розвиток методи використання інформаційно-комунікативних технологій професійної іншомовної підготовки студентів нефілологічного профілю. Практичне значення отриманих даних полягає в готовності до впровадження в педагогічний процес програмно-методичного комплексу “Освітні Web-технології у викладанні іноземних мов” у вигляді адаптивних дистанційних різнорівневих тестів з англійської мови з відкритою функціональною архітектурою; інтерактивних посібників з граматики англійської та німецької мов, базованих на Web-технології; розробленому каталозі сайтів ресурсів Інтернету, необхідного для розвитку іншомовної мовленнєвої діяльності; методичних рекомендацій для викладачів вищих навчальних закладів з упровадження розробленої методики в навчально-виховний процес; вузькоспеціалізованого термінологічного англо-українсько-російського електронного словника термінів системи понятійного апарату Web-технологій, який може використовуватися науковцями як інструментарій у здійсненні досліджень, викладачами та студентами ЗВО у процесі іншомовної підготовки.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Педагогічна підтримка усиновлених дітей з України в США в опануванні англійської мови
    (СНУ ім. В. Даля, 2019) Бєловецька, Л. Е.; Bielovetska, L. E.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2019. Дисертаційна робота присвячена дослідженню розвитку та надання педагогічної підтримки усиновлених дітей з України в США в опануванні англійської мови, а також окресленню перспектив упровадження прогресивних ідей зарубіжного досвіду в освітній галузі України. Висвітлено теоретичні й практичні аспекти педагогічної підтримки в загальноосвітній школі США, що ґрунтуються на інтеграції концепцій, теорій, підходів філософії, психології, педагогіки, історії. Вивчено поняття педагогічна підтримка та обґрунтовано періодизацію розвитку педагогічної підтримки (шкільного консультування) в США. Охарактеризовано сучасну систему мовної освіти в США та виявлено специфіку її реалізації для всиновлених дітей через надання педагогічної підтримки в загальноосвітній школі. На основі аналізу теоретичних засад досліджуваної проблеми показана сутність педагогічної підтримки усиновлених дітей з України в США. Аналіз теоретичних засад досліджуваної проблеми виявив, що педагогічна підтримка усиновлених дітей з України в США в опануванні англійської мови включає: створення відповідної законодавчо-правової бази, пошук ефективних методів, що сприятимуть успішній акультурації. Визначено, що зародженню педагогічної підтримки в США сприяла низка чинників, серед яких: процеси демократизації суспільства і гуманітаризації соціальної сфери; розвиток системи консультування і керівництва та наставництва в освіті, у тому числі, шкільного, їх професіоналізація; розбудова системи освіти та її гуманітаризація; удосконалення законодавчо-правової бази системи освіти та системи соціального захисту; потреба у спеціалістах; розвиток гуманістичної психології та педагогіки. У процесі проведення компаративного аналізу, на основі використання системного підходу і системного аналізу, гуманістичної теорії, педагогічних теорій, теорій психологічного спрямування застосовано поняття «педагогічна підтримка», яке трактується як цілісний освітній процес, що враховує потенціал дитини в умовах сприятливого навчального та сімейного середовища, яке мотивує до формування академічних, соціальних навичок та долання труднощів з максимальною самостійністю дитини. Охарактеризовано три концепти педагогічної підтримки: індивідуалізація, навчальне середовище та сім’я дитини. Уточнено поняття «педагогічна підтримка», «сирота». Установлено, що термін «педагогічна підтримка усиновлених дітей» в американській науці включає поняття «консультування», «керівництво», «супровід», «наставництво». Визначено поняття «мовна адаптація», під яким слід розуміти ефективне використання індивідом мовних засобів соціального та мовно-культурного середовища для задоволення істотних потреб, мотивів, збереження власних та набутих цінностей. Проаналізовано основні поняття педагогічної підтримки дітей-сиріт у працях американських та українських науковців. Установлено, що вчені дотримуються наступних концепцій і теорій педагогічної підтримки: основи педагогічної підтримки (Ф. Бемак (F. Bemak), Дж. Гінгелл (J. Gingell), М. Дюрхейм (M. Durheim), Д. Карола (D. Carola), Ч. Кемпбел (Ch. Campbell), К. Норман (C. Norman), С. Окон (S. Okon), К. Роджерс (С. Rogers), Л. Рулі (L. Ruly) В. Фауст (V. Faust), С. Ханд (S. Hand); дослідження педагогічної підтримки учнів у загальноосвітній школі США, здійснені Р. Аубрі (R. Aubrey), Р. Гібсон (R. Gibson), М. Мітчелл (М. Mitchell); інклюзивної освіти М. Захарчук, А. Колупаєва, І. Найда, М. Сварник, Н. Софій, М. Швед; педагогічної підтримки дітей з особливими потребами С. Бадер, О. Василенко, В. Шпак; педагогічної підтримки учнів з гіперактивним розладом у загальноосвітній школі США Т. Фаласеніді; дослідження питань мовної освіти І. Білецька, У. Вайнрах, Б. Гіндіс, Ш. Гленен, О. Зіноватна, Н. В. Іванюшева, В. Колієр, Дж. Кроуфорд, О. Крсек, С. Кульбіда, Дж. Лионс, А. Линтон, Дж. Молески, К. Овандо, Н. Подолянська-Калько. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше предметом комплексного наукового аналізу стала підготовка дітей-сиріт в опануванні англійської мови перед та після усиновленням до США, яка може зробити процес акультурації менш травматичним. Здійснено періодизацію й охарактеризовано основні історичні етапи становлення й розвитку системи роботи з усиновленими дітьми та дітьми, позбавленими батьківського піклування, в США. Аналіз американської науково-історичної, науково-педагогічної літератури та джерел дозволив визначити, що процес формування і розвитку системи роботи з дітьми-сиротами в США за період ХХ ст. – початок ХХІ століття може бути умовно поділеним на три основні періоди: перший період (1900–1929 рр.), другий період (1930–1961 рр.), третій період (1961– по цей час). В основі цього розподілу лежать певні історичні, політичні, соціальні, економічні та гуманістичні зміни в США та наслідки науково-педагогічних досліджень. З’ясовано, що протягом мовленнєвої адаптації усиновлених дітей розширюється їх когнітивний та мовний діапазони, відбувається розвиток пізнавальних, емоційних процесів, особистісний розвиток, самореалізація у власному мовленні, активне формування свідомості відповідно до нових умов проживання. Встановлено, що ефективна мовленнєва адаптація виконує інтегрувальну функцію особистості до іншомовного середовища, а дезадаптація призводить до мовленнєвої асиміляції або мовленнєвої ізоляції, що носить характер психологічного захисту або усамітнення. Встановлено, що умовою успішної мовленнєвої адаптації усиновлених дітей до іншомовного середовища є задоволення ними своїх потреб та мотивів, а також збереження власних і нових цінностей. Визначено основні методи визначення духовно-культурного рівня готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю в англомовному суспільстві, проаналізовано освітні програми, розроблені саме для дітей, які вивчають англійську як іноземну, досліджено й описано зміст і практику впровадження програм занурення, запропоновано методику створення lifebooks. Усе це дало змогу визначити найбільш ефективні шляхи використання позитивного американського досвіду для вдосконалення системи роботи з сиротами у вітчизняній практиці. З’ясовано, що одними з найефективніших і популярних сьогодні методів підготовки дітей до усиновлення є «життєпис» – «Lifebook». Книга життя була започаткована в США і стала все більш широко використовуватися сім’ями та установами у всьому світі. «Lifebooks» також називають книжками історії життя, є інструментом, який використовується для дітей, які знаходяться на етапі усиновлення, в прийомних сім’ях або в інтернатних закладах. З’ясовано, що філософія освітніх стандартів в галузі вивчення іноземних мов в США (National Standards of Foreign Languages Education), ґрунтується на положенні, що вивчення іноземних мов і культур повинно стати основою навчальних програм. Виявлено, що освітні стандарти США в галузі вивчення мов відображають взаємопов’язані області: комунікацію, культуру, зв’язок, порівняння, та спільноти (5С – communication, culture, connection, comparison, communities). З’ясовано, що загальні моделі двомовної освіти включають наступне:1. Англійські класи з «підтримкою» ( English Classrooms with Support) – усі інструкції надаються англійською мовою у звичайних аудиторіях; індивідуальні заняття надаються у міру необхідності; англійська мова як іноземна; мінімальна вчительська модифікація навчання; навчання зосереджено на академічні мові. 2. Двомовні класи (Bilingual Classrooms) – навчання відбувається англійською та рідною мовою; навчання зосереджено спочатку на академічній мові, а вже потім – на майстерності англійської мови; перехідні двомовні класи – перехід від першої мови до англійської у досить швидкому темпі; технічне обслуговування двомовних кабінетів – зміна з першої мови на англійську відбувається поступово. 3. Програми занурення (Sheltered Immersion Programs) – навчання англійською мовою з суттєвими змінами, спрямованими на підвищення розуміння студентом матеріалу; навчання зосереджено на академічному курсі англійської мови. Установлено, що в США функціонують 5 програм занурення в англійську: «Структурне занурення у другу мову» (Structured immersion programs); «Перехідна білінгвальна программа» (Transitional bilingual programs); «Часткове занурення в другу мову» (Partial immersion programs); «Розвивальна двомовна освіта» (Maintenance or developmental bilingual education); «Двостороннє мовне занурення» (Two-way immersion programs). Виявлено, що американська система освіти налаштована на надання спеціальних освітніх послуг для дітей із затримкою розвитку мови або мовними розладами, глухих дітей, дітей з проблемами когнітивного розвитку та інших вад здоров’я за допомогою Федерального закону про освіту інвалідів Part-B (IDEA). Проведене дослідження доводить, що обидві країни вбачають сутність педагогічної підтримки усиновлених дітей в опануванні англійською мовою у створенні відповідної законодавчої бази, пошуку ефективних методів виявлення рівня готовності до усиновлення,зокрема і міжнародного усиновлення, розробці форм та засобів роботи з дітьми-сиротами, які в майбутньому можуть бути усиновлені закордон, розробці і впровадженні спеціальних освітніх і розвивальних програм, спеціальній підготовці вчителів та спеціалістів. Слід підкреслити, що вивчення американського позитивного досвіду педагогічної підтримки усиновлених дітей сприятиме подальшому розвитку й удосконаленню вітчизняної практики педагогічної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей досвіду США в розвитку мовної освіти та виховання дітей-сиріт в Україні. Доповнено наукові положення щодо змісту, форм і методів реалізації мовної освіти та особливостей надання педагогічної підтримки всиновленим дітям. Подальшого розвитку набуло обґрунтування нових підходів до надання педагогічної підтримки. До наукового обігу введено нові факти, поняття, теоретичні ідеї й підходи до педагогічної підтримки усиновлених дітей.