Дисертації, спеціальність 053 – Психологія
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Соціально- психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання(СНУ ім. В. Даля, 2025) Лисничка, І. П.; Lysnychka, I. P.Лисничка І.П. Соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. Київ, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене визначенню соціально- психологічних особливостей діяльності секретаря судового засідання. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми вивчення специфіки діяльності секретаря судового засідання. Показано, що діяльність секретарів судових засідань, як працівників апарату суду, має такі особливості: здійснення повноважень у межах внутрішнього трудового розпорядку, встановленого для працівників апарату суду; дотримання правил поведінки працівника суду під час виконання посадових обов’язків; дотримання етичних вимог, що висуваються до державного службовця у відносинах зі співробітниками та відвідувачами суду; наявність особливих підстав притягнення до відповідальності. Розглядаючи секретаря судового засідання як суб’єкт судочинства, підкреслено його значущу роль у судовому процесі, а саме результатом фіксування судового засідання є створення секретарем технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання або журналу судового засідання відповідно до вимог процесуального законодавства. Наголошено, що діяльність секретаря судового засідання істотно впливає на хід слухання та якість судового процесу. Констатовано, що завдяки своїй діяльності секретар судового засідання сприяє забезпеченню процесуальної чистоти, неупередженості та законності, а також чіткості у комунікації і координації дій учасників судового процесу та загалом виконує надзвичайно важливі функції в системі правосуддя. Узагальнено, що професія секретаря судового засідання вимагає високої кваліфікації, відповідальності та психологічної стійкості. Емпірично визначено соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання. З᾿ясовано, що більшість досліджуваних віддають перевагу пізнавальній сфері діяльності, найважливішою якістю якої вважають високий рівень розумової працездатності; дещо менше значення надано показникам комунікативної сфери діяльності. Респондентам притаманний низький та середній рівні емпатійності, орієнтація на адекватність сприйняття і розуміння партнера по спілкуванню; здебільшого притаманний середній рівень комунікативного контролю, схильність до домінування, лідерства, енергійності та компетентності, успішність у справах; переважає помірний рівень авторитарності, егоїстичності, агресивності, підозрілості, схильності до підпорядкування, дружелюбності та альтруїстичності; відзначається низький та середній рівні стійкості до конфліктів (схильності до вираженої конфліктності). Загалом соціально-психологічні особливості діяльності секретаря судового засідання полягають у необхідності налагодження ефективної міжособистісної комунікації з учасниками судового процесу, вирішенні конфліктних ситуацій та прояву організаторських здібностей. Виокремлено гендерні відмінності прояву соціально-психологічних якостей секретарів судового засідання у професійній діяльності. Встановлено, що більшості чоловіків, порівняно з жінками, притаманна орієнтація на сприятливі взаємини і всебічне обговорення можливих проблем, переважання високого рівня комунікативного контролю, авторитарності, схильність до домінування та лідерства; енергійність, авторитетність та компетентність; переважають високий і екстремальний рівні егоїстичності, а також вимогливість, прямолінійність, відвертість і строгість, схильність до звинувачень, дратівливість, помірний рівень альтруїстичності. Показано, що більшість жінок, на відміну від чоловіків, виявляють орієнтацію на прийняття партнера по спілкуванню, середній і низький рівень комунікативного контролю та авторитарності; відзначається більша схильність до владного стилю поведінки. Визначено структуру, критерії та рівні розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання. Узагальнення змістовно-результативних показників професійно важливих якостей дозволило виділити в їх структурі такі провідні компоненти: пізнавальний (соціальна емпатія, мотиваційні орієнтації в міжособистісних стосунках, прийняття і розуміння співрозмовника) і комунікативний (комунікативний контроль у спілкуванні, особливості міжособистісних стосунків у професійній діяльності), конкретизовані в таких критеріях визначення рівнів розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання: соціальна емпатія; здатність контролювати власні дії, вчинки й емоції в процесі комунікативної взаємодії; компетентність, авторитетність, впевненість в собі; дружелюбність, орієнтація на адекватне сприйняття, розуміння і прийняття партнера, на компроміс і співпрацю у взаєминах; стійкість до конфліктів. Виокремлено та охарактеризовано рівні розвитку професійно важливих якостей секретарів судового засідання: низький, середній та високий. Кількісний аналіз результатів емпіричного дослідження показав, що більшості досліджуваних притаманний середній рівень розвитку професійно важливих якостей. Розроблено й апробовано комплексну програму соціально-психологічного супроводу діяльності секретаря судового засідання, побудовану за блочно-модульною системою, основними складовими якої вважалися «Розвиток соціальної емпатії», «Підвищення рівня комунікативної компетентності», «Гармонізація соціально-психологічного клімату в професійному колективі». Запропонована програма соціально-психологічного супроводу була спрямована на розвиток професійно важливих якостей учасників, їх мотивації до професійної діяльності та відкритості до нового когнітивного досвіду; розвиток навичок і вмінь ефективного спілкування; здатності до позитивного самоставлення та адекватної самооцінки, конструктивного оцінювання та прийняття інших людей та взаємин з ними; формування здатності до рефлексії; розвиток соціально-психологічних особливостей, необхідних в процесі здійснення професійної діяльності; актуалізацію наявних професійно важливих властивостей та вмінь; збагачення професійного і життєвого досвіду. Розроблено модель професійної успішності секретарів судового засідання та узагальнено вимоги щодо вдосконалення їх професійного відбору й професійної підготовки. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення соціально-психологічних особливостей діяльності секретаря судового засідання. Перспективи подальших наукових студій вбачаються у вивченні концептів особистісно-професійної адаптації секретаря судового засідання, а також у розробці тренінгових заходів з розвитку професійно важливих якостей цих фахівців з урахуванням вікового та гендерного аспектів.Item Психологія соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі(СНУ ім. В. Даля, 2025) Омелянюк, С. М.Омелянюк С.М. Психологія соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. – Київ, 2025. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми визначення психологічних основ соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Запропонована концепція дослідження забезпечила можливість системного розкриття психологічних засад соціальних уявлень молоді та можливостей їх формування з урахуванням онто-, мікро-, соціогенезу в умовах проблемогенного соціуму. Узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів дозволило зробити такі висновки. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів (соціально-генетичного (антропологічного), соціально-динамічного, структурного («теорія центрального ядра»), дискурсивного), які є комплементарними щодо вивчення проблеми соціальних уявлень молоді у науковому просторі. Цей феномен розуміють як ментальне утворення, що включає будь-які форми знань, поглядів, переконань молодої людини, що допомагають їй осмислити та зрозуміти навколишню соціальну дійсність, виступають інструментом пізнання соціального світу, способом опосередкування поведінки і засобом адаптації нових подій до тих, що вже вписані у картину світу особистості. Показано, що соціальні уявлення розглядаються як складова соціального мислення; чинник конструювання суспільних стандартів та модусів поведінки особистості і групи; форма відображення конкретного суспільства з його суперечностями між соціальними нормами і прагненнями суб’єкта; як спосіб міркувань, характерний для молодої людини, що представляє певну соціальну групу чи статусну позицію; як прояв міжгрупових відносин тощо. З᾿ясовано, що соціальні уявлення визначаються культурно-історичним контекстом становлення та поширення їх у суспільстві та трансформуються разом зі зміною суспільних процесів; при цьому суспільство стає для молодої людини джерелом значень і смислів. Показано, що провідними етапами, які описують процес формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму, виступають проблематизація, інтерпретація, репрезентація та категоризація. Так, на етапі проблематизації молода людина аналізує та структурує навколишню дійсність, а також виділяє проблему, яку необхідно розглянути, щоб сформувати ставлення до цієї дійсності. На етапі інтерпретації вона формує ставлення до обʼєкта на основі наявного у неї досвіду, а також перевірених гіпотез та висновків, отриманих у ході соціального пізнання. Наступний етап, репрезентації, полягає в тому, що соціальні уявлення, які вже сформувалися, транслюються в суспільство. Виходячи з попередніх етапів відбувається категоризація понять, яка полягає у побудові чітких формулювань, що пояснюють зміст уявлень і формування розуміння співвідношення та звʼязку соціальних уявлень про існуючу проблему з іншими, раніше сформованими уявленнями. Підкреслено, що сформовані соціальні уявлення не лише структурно вбудовуються в колективну свідомість, а й вкрапляються в індивідуальну свідомість, відбиваючи при цьому уявлення молодої людини про себе та світ загалом. При цьому соціальні уявлення виконують подвійну функцію, з одного боку, здійснюючи впорядкування інформації, що надходить, необхідної для орієнтації в матеріальному і соціальному світі, а з іншого, − забезпечуючи комунікацію, завдяки оволодінню єдиним кодом, що дозволяє позначати і класифікувати різні аспекти індивідуального світу. Наведено концептуальне психологічне обґрунтування дослідження соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі через актуалізацію їх формування та трансформації у дискурсі травмівного досвіду життєздійснення та антиципування (образу майбутнього, його проєктування та життєвої перспективи загалом); артикуляцію життєвого вибору молоді (за змістовно-смисловою та інструментальною складовими) в умовах проблемогенного соціуму та концепту соціального порівняння у формуванні соціальних уявлень молоді та її самоефективності в проблемогенному соціумі. Диференційовано специфіку формування та трансформації соціальних уявлень молоді (на рівнях онто-, мікро- та соціогенезу). Показано, що на рівні онтогенезу відбувається формування уявлень про світ і навколишні явища. У ході міжособистісних відносин, на рівні мікрогенезу, формуються уявлення про партнера і предмет взаємодії. На рівні соціогенезу формуються та трансформуються соціальні уявлення в суспільстві. Логіка соціальних уявлень молодої людини визначається не стільки об᾿єктивними фактами, скільки «філософією життя», що належить до даної сфери діяльності, її імпліцитною концепцією як системою уявлень про «належне» і «бажане» щодо даної сфери, її цінністю і значущістю, готовністю до активної включеності в цю сферу і до спрямованих та наполегливих зусиль задля реалізації власних цілей і планів. Наголошено, що в умовах проблемогенного соціуму, який породжує соціальну нестабільність, соціальні уявлення допомагають молодій людині як зберігати внутрішню картину світу несуперечливою, так і збалансувати емоційний стан. Проте, в процесі формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму можуть мати місце спотворення у відображенні соціальної дійсності внаслідок дії когнітивних, групових, соціокультурних чинників. Визначено зміст і конфігурації соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціму. З᾿ясовано особливості соціальних уявлень молоді про життєвий успіх та способи його досягнення в умовах проблемогенного соціуму та розкрито структуру соціальних уявлень молоді про статус людини в суспільстві. Проаналізовано результати трансформації суспільних відносин у соціальних уявленнях молоді про довіру (за когнітивним, емоційним, конативним компонентами та у вимірі експліцитної й імпліцитної довіри) та перспективи майбутнього. Виявлено особливості соціальних уявлень молоді про інформаційно-цифрове середовище та його вплив на їх формування і трансформацію у проблемогенному соціумі. Виокремлено дескриптори соціальних уявлень молоді про здоров᾿язберігаючі технології. Встановлено взаємозв᾿язок життєвих сценаріїв молоді та її соціальних уявлень в умовах проблемогенного соціуму. Наголошено, що соціальні уявлення молоді у проблемогенному соціумі є багаторівневою системою, що включає різні аспекти соціальної дійсності та образу Я. Невизначеність умов сучасної соціальної ситуації проявляється у нестійкості і слабкій структурованості мережі соціальних уявлень молоді, а їх суперечливість проявляється в неузгодженні системи переконань, які лежать в основі оцінки значимості тієї чи іншої сфери життя і переживання цієї значимості молодою людиною, з її активністю і відповідальністю у цій сфері. Узагальнено, що в соціальних уявленнях молоді відбивається перехідний характер сучасного етапу розвитку суспільства, позначаються ключові тенденції його змін та провідних соціальних інститутів. Розкрито методологічні і змістовно-процесуальні засади системи соціально-психологічного супроводу процесу формування соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі, реалізованої на етапах проблематизації, інтерпретації, репрезентації та категоризації, яка містить інформаційний, діагностичний, розвивальний, ресурсний, рефлексивний, моніторинговий блоки та комплекс інноваційних соціально-психологічних та інформаційно-комунікаційних психотехнологій особистісної, міжособистісної і мікросоціальної спрямованості. До основних принципів формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму в межах розробленої системи соціально-психологічного супроводу цього процесу віднесено принципи взаємної відповідальності та відповідальної залежності, емпатійної взаємодії, соціального загартовування; стимулювання моральної самооцінки, формування достатньої компетенції; дилемності, усвідомлення післядії вчинку. Проведено оцінку ефективності системи соціально-психологічного супроводу процесу формування соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Про ефективність впроваджених системних заходів формувального впливу свідчить статистично достовірна різниця в показниках індексу соціальної позиції, мотивації досягнення життєвого успіху, інтернального локусу контролю, розширення часової перспективи, а також вітальності та життєстійкості молоді. Програмні заходи сприяли змінам в ієрархічних позиціях соціальних уявлень молоді щодо сфер життя та перспектив майбутнього. Так, зафіксовано статистично значуще підвищення цінностей в сфері саморозвитку, життєвого успіху та раціональних форм ціледосягнення в умовах проблемогенного соціуму, за якими спостерігалася найбільша диференціація. Зафіксовано відмінності, які відображають значущість та несуперечливість соціальних уявлень щодо статусу людини в суспільстві у вимірах її професійного та особистісного розвитку. Визначено, що проведення формувальних системних заходів сприяло підвищенню оцінки соціальних уявлень молоді щодо якості життя в умовах інформаційно-цифрового середовища. Констатовано підвищення показників фізичної активності, рольового функціонування, емоційного стану, соціального функціонування, життєздатності, загального стану здоров᾿я, що вказує на позитивні зміни у дескрипторах соціальних уявлень молоді про здоров᾿язберігаючі технології. Встановлено вірогідне підвищення показників за шкалами «життєзабезпечення», «соціальна значущість», «загальна активність», «творча активність», «спілкування», «комфорт», зміни за якими сприяли позитивності соціальних уявлень молоді щодо життєвих сценаріїв та появі довгострокових планів, актуалізації потреби в самореалізації у проблемогенному соціумі. Зʼясовано, що відбулася позитивна динаміка у зростанні показників довіри в соціальних уявленнях молоді (за когнітивним, емоційним, конативним її компонентами), а також відбулися значущі позитивні зміни за параметрами самоефективності, зокрема самоефективності предметної діяльності та міжособистісного спілкування. Отже, запропонована система соціально-психологічного супроводу є дієвим засобом процесу формування соціальних уявлень молоді у проблемогенному соціумі. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення проблеми соціальних уявлень молоді в умовах проблемогенного соціуму. Перспективи подальшого дослідження полягають у визначенні динаміки і спрямованості процесу формування соціальних уявлень особистості у віковому і гендерному вимірах. Як продовження роботи можна транслювати описаний досвід соціально-психологічного забезпечення оптимізації процесу формування соціальних уявлень молоді на різні профілі навчання та напрямки професійної діяльності. Важливим напрямом подальших досліджень вбачаємо вивчення особливостей формування соціальних уявлень у осіб з особливими потребами та у осіб, які перебувають в особливих умовах життєдіяльності. Серед перспективних напрямів подальших досліджень даної проблеми вважаємо також розробку обґрунтованої загальнодержавної системи підготовки психологів, соціальних працівників, викладачів та інших фахівців, що мають працювати з молоддю, як фундаменту для формування її соціальних уявлень та повноцінного функціонування в умовах проблемогенного соціуму.Item Соціально-психологічні основи гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів(СНУ ім. В. Даля, 2025) Фалько, Н. М.; Falko, N. M.Фалько Н.М. Соціально-психологічні основи гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. – Київ, 2025. У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми визначення соціально-психологічних основ гармонізації життєвого простору молоді в період соціогенних викликів. Запропонована концепція дослідження забезпечила можливість системного розкриття соціально-психологічних засад процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів. Узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів дозволило зробити такі висновки. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми життєвого простору молоді в науковій літературі. Показано, що життєвий простір молоді − це найбільш значуща для неї частина життєвого світу, що визначає суб᾿єктивно важливі сторони її життєдіяльності. Життєвий простір артикульований активністю молодої людини, пов᾿язаною з реалізацією власних прагнень, та репрезентований у її образі світу, насамперед, смисловим конструктом «своє – чуже». Цей конструкт відображає найбільш суттєві у культурному та індивідуальному ракурсах своєрідні характеристики причетності молодої людини до власного життєвого світу і є фундаментальною опорою її існування в ньому. Підкреслено, що найважливіший напрямок зміни життєвого простору – зростання та диференціація його часового виміру: психологічного сьогодення, минулого, майбутнього, а також перебудов по лінії реального/ірреального; при цьому одночасно зростає організація (інтеграція) усередині сфер життєвого простору. Наголошено, що неоднорідність життєвого простору молоді утворює резерви динамічних процесів у ньому, з яких найбільш важливими є процеси ідентифікації-відокремлення, які розглядаються як базові механізми розвитку особистості в онто- та соціогенезі. Констатовано, що при всій складності та багатогранності життєвого простору молоді він становить певну цілісність, оскільки виражає смислову єдність особистості, втілює та підтримує її спрямованість і автономність. Зазначено, що основними характеристиками життєвого простору молоді є ступінь його організованості, узгодженості, структурованості та інтегрованості, широта часової перспективи, диференційованість, а також ступінь його реалістичності та відкритості. Визначено структурну організацію життєвого простору молоді (модель) та його транзитивність у соціально-психологічному дискурсивному контексті. Узагальнено, що у життєвому простір молоді слід виокремити центр (ядро), периферію та кордон. Центр формується об᾿єктами, які є найбільшою цінністю для молодої людини, вони переживаються не лише як «власні», а й як частина себе. Це сфера її максимального Его. У напрямку від центру до периферії життєвого простору Его-залученість знижується. На периферії життєвого простору перебувають об᾿єкти і явища, ступінь суб᾿єктивної значущості яких нижчий. Підкреслено, що основними структурними одиницями життєвого простору молоді є не лише окремі предмети та явища, а їх комплекси, складні цілісні утворення – місця (певний локус фізичного, природного, культурного простору, де розгортається значуща для молодої людини життєдіяльність). Це означає, що кожне місце життєвого простору має соціально-психологічний зміст, зафіксований у вигляді стабільного ставлення до нього, що виявляється у комплексі переживань, образів, думок, бажань тощо. Показано, що важливою складовою життєвого простору молодої людини є його кордон. Існуючи у вигляді як реальних фізичних бар᾿єрів, так і соціальних норм, він сприяє здійсненню функції контролю над «своїм» простором і виступає як засіб регулювання відкритості та соціальної доступності молодої людини для інших. Наголошено, що динамічні процеси, які відбуваються у життєвому просторі молоді, можуть бути представлені як континуум процесів і станів, крайніми проявами яких є, з одного боку, процеси ідентифікації, що формують ядро життєвого простору, і процеси ізоляції, що утворюють його кордон. Проаналізовано транзитивність життєвого простору молоді в соціально-психологічному дискурсивному контексті, зокрема через з᾿ясування впливу життєвого досвіду на зміну характеристик життєвого простору у проблемному наративі з урахуванням сучасних соціогенних викликів та показано, що такий аналіз є важливим як потенціал для діагностики та консультативної роботи з молоддю у напрямку гармонізації її життєвого простору. Здійснено концептуалізацію проблеми гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів з урахуванням параметрів системності (організована сукупність різних систем), функціональності (широта охоплення, гнучкість) та змістовності його інституційних форм. Обґрунтовано необхідність гармонізації життєвого простору молоді шляхом багатовекторного проєктування на інституційному рівні (як проєктування соціально-психологічних умов розвитку особистості) та на індивідуальному рівні (як проєктування у власному життєвому просторі). Доведено доцільність поєднання у процесі проєктування життєвого простору молоді та його гармонізації соціокультурної складової, яка забезпечує наступну інституціалізацію, та особистісної складової, яка забезпечує становлення молодої людини як суб’єкта культурно-освітнього простору. Показано, що визначення структурної організації життєвого простору молоді, інституційний рівень якої утворюється системою формальних, інформальних та неформальних елементів, що сукупно задовольняють інтереси та потреби молоді, а індивідуальний психологічний рівень утворюють культурно-освітні стратегії, стає ефективним засобом його гармонізації та організації життєдіяльності молодої людини, а проєктування нею власного життєвого простору сприяє її розвитку як суб’єкта діяльності, тобто становлення особистості як суб’єкта саморозвитку та самоздійснення. При цьому проєктування життєвого простору молоді розглядається у практико-орієнтованому векторі щодо здатності ініціювати принципово нові форми, технології і практики життєдіяльності та життєздійснення засобами виявлення внутрішніх та зовнішніх механізмів гармонізації життєвого простору, в тому числі в екокультурному вимірі. Крім того, підкреслено, що соціокультурний вимір гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів доцільно розглядати крізь призму ідей інтеркультуралізму, зокрема у контексті розкриття складових та вимірювальних показників соціокультурного капіталу та його накопичення на макро- та мезорівнях. Проведено ґрунтовний аналіз технологічної та інформаційно-цифрової реальності у гармонізації життєвого простору молоді в період соціогенних викликів. Виявлено соціально-психологічні особливості життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів, пов᾿язані з суб᾿єктивною специфікою репрезентації життєвого простору молоді в її образі світу, його особливостями у змісті життєвого вибору та життєвих стратегій молоді в період соціогенних викликів, особистісними предикторами конструювання життєвого простору молоді та функціонуванням його соціокультурних складових в умовах соціогенних викликів, а також особливостями життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі. Узагальнено, що більш вираженій суб᾿єктній позиції молоді відповідає більш високий рівень задоволеності життєвим простором і менш виражене бажання його змінити і навпаки. З᾿ясовано, що у кризових (проблемних) ситуаціях, пов᾿язаних з соціогенними викликами, життєвий простір молоді може звужуватися; у ньому може зменшитися часова перспектива (тільки до подій сьогодення) і диференційованість, знизитися організованість і відкритість, а також збільшитися зона ірреального. Встановлено, що у ситуації значущого життєвого вибору високий рівень життєстійкості, толерантності до невизначеності, осмислення життя, а також наявність життєвих цілей, значущість цінностей, що виражають відкритість до змін, виступають як чинники, які зумовлюють готовність молоді розширити кордон життєвого простору в умовах соціогенних викликів. Визначено особистісні предиктори конструювання життєвого простору молоді (соціально-комунікативні, стратегіально-організаційні та афективно-поведінкові). Як чинник гармонізації соціальних відносин та життєвого простору молоді розглянуто процес гендерної ідентифікації. Розкрито особливості функціонування соціокультурних складових життєвого простору молоді в період соціогенних викликів у векторі накопичення соціального капіталу (на макро- та мезорівнях) за показниками ідентифікації молоді з містом проживання, участі у громадських об’єднаннях, соціальної довіри, щільності соціальних комунікацій, соціального ресурсу авторитету. Аналіз специфіки життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі засвідчив відмінність життєвих стратегій, представлених в Інтернет-ресурсах у молоді, яка проживає у великих і малих містах; варіативність життєвих стратегій молоді всередині груп, яка проживає в одному місті, що виражається в індивідуальній диференційованості за багатьма індикаторами у навчально-професійній сфері, сфері відносин, сферах саморозвитку і дозвілля тощо. Розроблено інтегровану систему соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів, побудованої на принципах системності, динамічності, комплексності, перспективності, з задіянням культурно-освітньої, соціокультурної та екокультурної стратегій його проєктування, з використанням методичної, ресурсної та організаційної складових, основу якої складали системні соціально-психологічні засоби та інтегративно-інваріантні психотехнології гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів, їх артикуляції в аспекті актуалізації сутнісних смислів життєдіяльності молоді та її гармонійного розвитку й самореалізації, з урахуванням сучасного соціального контексту розвитку українського суспільства та світового процесу глобалізації. Методи соціально-психологічного супроводу у межах інтегрованої системи поділялися на організаційні, емпіричні, опрацювання даних та інтерпретаційні. При цьому було впроваджено індивідуальну та групову форми роботи, а також соціальну підтримку (інструментальну та емоційну) та АR-технології доповненої реальності, з урахуванням особливостей життєвого простору молоді в інформаційно-цифровому середовищі. Крім того, свою ефективність довели соціально-психологічний тренінг з психологічним імітаційним моделюванням; психофізичний тренінг, тренінг саморегуляції; групи інтенсивного спілкування; групові дискусії, орієнтовані на розвиток динамічності когнітивних процесів; ігровий метод з елементами ділової та рольової гри; методи арт-терапії, задіяні у тематичних модулях інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу, які сприяли процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. За підсумками реалізації інтегрованої системи (за модулями) здійснювався відповідний моніторинг та затверджувався план коригуючих заходів. Проведено оцінку ефективності інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді в умовах сучасних соціогенних викликів. Виявлено значущі позитивні зміни за індикаторами смисложиттєвих орієнтацій молоді: цілі у житті, насиченість життя та задоволеність самореалізацією, а також інтернального локусу контролю, як загального світоглядного переконання у тому, що такий контроль можливий та здатності його здійснювати. Переважає відкритість до змін (цінності самостійності та стимуляції), що протистоїть консерватизму, і самопіднесення (цінності досягнень), на противагу самотрансцендентності (цінності універсалізму), що вказує на підвищення цінностей особистості на рівні переконань, які збігаються з нормативними цінностями суспільства. Відбулася позитивна динаміка у показниках загального рівня життєстійкості та толерантності до невизначеності, а також зсуви в конструктах соціальної комунікативної компетентності молоді (незалежності, товариськості, самоконтролю, логічного мислення, раціональності). Розроблена інтегрована система вплинула на позитивні зрушення за параметрами комунікативних та організаторських здібностей молоді, а саме вміння встановлювати міжособистісні стосунки, прагнення до розширення сфери контактів, прояву ініціативи, участі у громадських та групових заходах, зростання соціальної довіри та ін. Констатовано значущі позитивні зміни щодо оптимізації установок, які сприяли емпатії і полегшували дію емпатійних каналів, зокрема проникаючої здатності в емпатії. Вірогідно підвищилася адекватність оцінки агресивності у відносинах, а також зниження непрямої агресії, дратівливості, негативізму, вразливості. Зросла здатність гальмувати агресію, вміння її переключати, знизився ступінь агресивного зараження, що вказує на вірогідне зниження інтегральних форм комунікативної агресивності молоді та сприяє щільності та продуктивності соціальних комунікацій. Заходи формувального впливу сприяли вибору молоддю конструктивних стратегій поведінки у конфлікті. Загалом ефективність запропонованої системи забезпечено різноманітністю та дієвістю залучених формувально-розвивальних заходів, їх всебічною обґрунтованістю, а усвідомлення суспільної значущості гармонізації життєвого простору молоді виявляється необхідним засобом для забезпечення її просоціального життєздійснення в умовах сучасних соціогенних викликів, зважаючи на .небезпеки технологічного та інформаційно-цифрового середовища. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення проблеми соціально-психологічних основ гармонізації життєвого простору молоді в умовах соціогенних викликів. Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні динаміки і спрямованості процесу гармонізації життєвого простору молоді в ґендерному і віковому вимірах. Важливим напрямом подальших досліджень вбачаємо вивчення особливостей процесу гармонізації життєвого простору у осіб з особливими потребами та у осіб, які перебувають в особливих умовах життєдіяльності. Як продовження роботи можна транслювати описаний досвід впровадження інтегрованої системи соціально-психологічного супроводу процесу гармонізації життєвого простору молоді на інші (крім соціономічного) профілі навчання. Серед перспективних напрямів подальших досліджень цієї проблеми вважаємо також розробку обґрунтованої загальнодержавної системи підготовки психологів, соціальних працівників, викладачів та інших фахівців, які мають працювати з молоддю у напрямку гармонізації її життєвого простору в умовах трансформаційного соціуму.Item Соціально-психологічні особливості розвитку життєстійкості молоді в умовах проблемогенного соціуму(СНУ ім. В. Даля, 2022) Марченко, А. Д.; Marchenko, A. D.Марченко А.Д. Соціально-психологічні особливості розвитку життєстійкості молоді в умовах проблемогенного соціуму. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 053 Психологія (05 Соціальні та поведінкові науки). Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України, Київ, 2022; Волинський національний університет імені Лесі Українки МОН України, Луцьк, 2022. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми визначення соціально-психологічних особливостей розвитку життєстійкості молоді в умовах проблемогенного соціуму. Теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми розвитку життєстійкості молоді показав, що життєстійкість – це ключовий ресурс подолання життєвих труднощів; система переконань, здатність і готовність брати участь у ситуаціях підвищеної складності, контролювати їх та керувати ними, вміти сприймати негативні події як досвід і успішно їх опановувати. Зʼясовано, що феномен життєстійкості досліджується з різних позицій: як інтегральна здібність особистості в рамках теорії діяльності і здібностей; як особистісний стан, що впливає на всі сфери психіки людини, розвиває і збагачує їх; як інтегральна характеристика протистояння негативним впливам середовища з трансформацією їх у ситуації особистісного розвитку. Наголошується, що в умовах соціокультурних та економіко-політичних перетворень розширюється простір досліджень цього конструкту, а вимоги соціуму до молодої людини визначають життєстійкість як важливий компонент її становлення. При цьому основні аспекти розвитку життєстійкості молоді розглядаються через її орієнтацію на професійну активність, залучення до здорового способу життя, вміння опановувати стрес в умовах проблемогенного соціуму, мотивацію досягнення, успішну адаптацію з виходом на рівень трансадаптації, повʼязаної із самореалізацією, самоствердженням та трансценденцією особистості. Розкрито змістовно-критеріальне наповнення провідних конструктів життєстійкості, як категорії, в якій укладена цілісна система соціокультурної взаємодії, інтегровані особистісно-психологічні ресурси молоді. Показано, що залученість (включеність) у процес, у дію, як компонент життєстійкості молоді, підтримує відчуття причетності, особистісної значимості у системі її міжособистісних відносин, мотивує до реалізації задуманого, накопиченню ресурсної бази. При цьому протилежністю залученості виступає відчуженість молодої людини, почуття знедоленості. Встановлено, що контроль, як компонент і установка життєстійкості молодої людини, мотивує її до пошуку шляхів впливу на умови проблемогенного соціуму, уникнення стану безпорадності, переконаності у наявності детермінованого звʼязку між її діями, вчинками, зусиллями та результатами, подіями, відносинами тощо. Зʼясовано, що вагомим компонентом життєстійкості є прийняття ризику, який дозволяє молодій людині залишатися відкритою навколишньому світу, приймати події, що відбуваються, як виклик і випробування, надає можливість набуття цінного досвіду розуміння соціокультурної взаємодії, самопізнання, розширює соціокультурний простір. При цьому протилежністю прийняття ризику є відчуття загрози. Наголошується, що життєстійкість слід вважати загальною диспозицією, базовим ядром особистості молодої людини, яке надає їй стійкості, самоефективності у різних сферах життєдіяльності, захищає від стресу, дозволяє перетворити зміни на можливості, забезпечити успішність процесів адаптації та соціалізації, а її компоненти розглядати у векторі моделі саморегуляції та особистісно-психологічних ресурсів. Виокремлено емпіричні показники рівнів (високого, середнього, низького) сформованості життєстійкості молоді за блоками структурних складових її життєстійкості в умовах проблемогенного соціуму: особистісно- аксіологічним (детермінованим смисложиттєвими орієнтаціями (розвинутим внутрішнім локусом контролю, наявністю цілей, які надають життю осмисленість, цілеспрямованість і часову перспективу; насиченістю життя і задоволеністю самореалізацією); самоактуалізаційними тенденціями (компетентністю у часі, цінностями особистості і цілісністю сприйняття нею навколишнього світу, потребою у пізнанні, почуттям самоповаги, контактністю та гнучкістю у спілкуванні); автономною каузальною орієнтацією; самоефективністю і саморозумінням); безпеково-регулятивним (повʼязаним з відчуттям психологічної безпеки, відсутністю депресивних проявів та позитивністю базисних переконань, що супроводжуються здатністю до самоорганізації діяльності, переконаністю у прихильності світу та оточуючих людей, високою оцінкою цінності власного Я та самооцінкою мотивації схвалення); конотативно-діяльнісним (утвореним специфікою взаємодії молодої людини, адаптивністю стратегій копінг-поведінки та життєтворчими здібностями (енергійністю, рішучістю, послідовністю та наполегливістю у реалізації задумів; толерантністю до невизначеності, готовністю до змін, відкритістю до нового досвіду, рефлексивністю); динамічністю смислових систем за параметрами метакогнітивної включеності у діяльність на основі метакогнітивних стратегій контролю, регулювання і моніторингу проблемних ситуацій). Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму розвитку життєстійкості молоді у проблемогенному соціуму, засновану на принципах ситуативної доцільності, еквівалентності, диференційованого прогнозування, динамічної рівноваги, саногенного мислення, самоорганізації, яку становили діагностичний, настановно-інформаційний, корекційно-розвивальний, рефлексивно-оцінний етапи з залученням психолого-організаційних технологій та інноваційних засобів, спрямованих на оптимізацію процесу розвитку життєстійкості молоді в умовах проблемогенного соціуму, їх урахування у психопрофілактичній і корекційно-розвивальній роботі у напрямку актуалізації й гармонійності всіх сфер особистості молодої людини, пов’язаних із самосвідомістю та світосприйняттям, життєвим й професійним самовизначенням, а також трансформаційним копінгом та міжособистісною взаємодією. Ефективність розробленої програми доведена статистично значущим зростанням показників життєстійкості за компонентами залученості, контролю, прийняття ризику; смисложиттєвих орієнтацій за параметрами внутрішнього локусу контролю, цілеспрямованості, осмислення життя; самоактуалізації, зокрема, у напрямку саморозуміння; контактності, гнучкості у спілкуванні; загальної самоефективності; автономності у каузальній орієнтації. Підвищилися показники психологічної безпеки, пластичності та гнучкості у життєвому плануванні, життєтворчих здібностей та рефлексії; знизилися вираженість депресивної симптоматики та задіяння неадаптивних копінг-стратегій поведінки. Зафіксовано зростання динамічності смислових систем за параметрами метакогнітивної включеності у діяльність, а також стійке прагнення до особистісного зростання, впевненість у необхідності підвищення компетентності у різних сферах життєдіяльності. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення проблеми життєстійкості молоді та соціально-психологічних засад розвитку цього конструкту. Перспективи дослідження заявленої проблеми повʼязані з завданнями подальшого вивчення динаміки і соціально-психологічних механізмів розвитку життєстійкості молоді на різних етапах її професійного самовизначення та професійного зростання. Важливою вбачається також необхідність розробки медико-соціальних та психотехнологій оптимізації процесу розвитку життєстійкості особистості відповідно до вікових та гендерних особливостей; у осіб з особливими потребами.