Адміністративно-правовий статус прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
СНУ ім. В. Даля
Abstract
Покора К.В. Адміністративно-правовий статус прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням адміністративно-правового статусу та діяльності прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, що базується на аналізі законодавства України, міжнародних стандартів, доктринальних підходів та зарубіжного досвіду. У роботі визначено поняття, елементи, місце та особливості адміністративно-правового статусу прокурора, а також розкрито його права, обов’язки, відповідальність. Особливу увагу приділено специфіці роботи прокурорів в умовах воєнного стану та перспектив у період післявоєнного відновлення. Досліджено організацію роботи прокуратури в оборонній сфері в країнах НАТО та Європейського Союзу з метою вивчення найкращих практик, які можуть бути адаптовані до українського контексту. Результати роботи містять низку висновків, рекомендацій і пропозицій, спрямованих на вдосконалення українського законодавства, оптимізацію роботи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та підвищення ефективності діяльності її прокурорів через впровадження сучасних підходів до навчання, цифровізації процесів і посилення міжвідомчої співпраці. У роботі здійснено ґрунтовний історико-правовий аналіз становлення інституту прокуратури в Україні, виділено чотири основні етапи її розвитку: період існування України у складі Російської імперії (1722-1917), коли прокуратура була запроваджена Петром I як "око государево"; період Української Народної Республіки (1917-1922); радянський період (1922-1991), що розпочався зі створення Державної прокуратури УСРР 28 червня 1922 року; період незалежності України (1991-дотепер), коли у 1991 році був прийнятий Закон України "Про прокуратуру", а у 1996 році статус прокуратури закріплено в Конституції України. Особливу увагу приділено еволюції спеціалізованих прокуратур у сфері оборони від створення у 1992 році до утворення сучасної Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у 2023 році. Сформульовано авторське визначення адміністративно-правового статусу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони як комплексної правової категорії, що визначає особливу роль та місце цього органу в системі органів державної влади, наділеного особливими повноваженнями з метою протидії військовим кримінальним правопорушенням та здійснення контролю за дотриманням законодавства під час досудового розслідування. Визначено структурні елементи адміністративно-правового статусу: нормативно закріплені мета, завдання, функції та принципи діяльності, організаційна структура, спеціальні повноваження та відповідальність, порядок та підстави звільнення. Визначено місце прокурора Спеціалізованої прокуратури у системі органів прокуратури України через функціонування на правах обласної прокуратури з вузькою спеціалізацією виключно на оборонній сфері. Встановлено особливості діяльності прокурора в умовах воєнного стану: можливість екстериторіального функціонування, процесуальне керівництво розслідуванням військових злочинів обмеженого кола суб'єктів (військовослужбовці, військовозобов'язані, резервісти), здійснення нагляду за негласними слідчими діями органів розвідки та безпеки, представництво інтересів держави у справах Міністерства оборони України та оборонно-промислового комплексу. Підкреслено необхідність володіння прокурором комплексом знань з різних галузей права за відсутності внутрішньої спеціалізації, що створює значне навантаження та вимагає особливої професійної підготовки. Систематизовано методи та форми діяльності прокурора. Методи включають примус, переконання, контроль та нагляд з різноманітними засобами правового впливу від планування перевірок до проведення інспекцій та контролю за виконанням приписів. Форми діяльності згруповані у чотири категорії: процесуальні (участь у судових процесах, подання апеляцій та касацій), наглядові (інспектування військових об'єктів, контроль законності наказів), представницькі (ініціювання судових позовів в інтересах держави, захист інтересів військовослужбовців) та аналітично-інформаційні (складання звітів, створення методичних матеріалів). Детально розкрито права та обов'язки прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. До основних прав віднесено: безперешкодний доступ до військових об'єктів та документації з обмеженим доступом, право вимагати надання документів та пояснень, ініціювати перевірки та ревізії, розпочинати досудове розслідування, представляти інтереси держави в суді. До обов'язків належать: здійснення нагляду за додержанням законів у військовій сфері, забезпечення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання державного обвинувачення, координація діяльності правоохоронних органів, дотримання режиму державної таємниці, постійне підвищення професійного рівня. Виокремлено основні гарантії функціонування прокурорів: специфічна процедура призначення та звільнення, захист від неправомірного впливу, забезпечення фінансування виключно за рахунок державного бюджету, надання соціальних гарантій з урахуванням статусу військовослужбовця, впровадження спеціальних заходів безпеки для прокурорів та членів їхніх родин. Запропоновано авторську класифікацію принципів діяльності прокурора за функціональним призначенням на чотири групи: загальноправові принципи (верховенства права, законності, незалежності), організаційні принципи (єдності системи прокуратури, централізації, територіальності), функціональні принципи (публічності, гласності з урахуванням режиму секретності, об'єктивності, процесуальної самостійності) та спеціальні принципи діяльності у сфері оборони (захисту інтересів держави та людини, деполітизації, недопустимості сумісництва, дотримання режиму державної таємниці, взаємодії з органами військового управління). Сформульовано визначення юридичної відповідальності прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони як особливого різновиду відповідальності, що полягає в обов'язку прокурора зазнавати передбачених законодавством несприятливих наслідків за неналежне виконання службових обов'язків. Встановлено види відповідальності: дисциплінарна (за порушення прокурорської етики), кримінальна (за злочини у сфері службової діяльності, розголошення державної таємниці), цивільно-правова (за шкоду, що відшкодовується державою з правом регресу) та адміністративна (за порушення вимог фінансового контролю та правил охорони державної таємниці). Здійснено систематизацію правових засад діяльності за ієрархічним критерієм: загальні нормативні акти (Конституція України, Закон України "Про прокуратуру"), спеціальні нормативні акти (Закон України "Про оборону України", Закон України "Про Збройні Сили України", Кримінальний процесуальний кодекс України) та відомчі нормативно-правові акти (Наказ Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130, Положення про Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони). Виявлено особливості порівняно із загальною прокуратурою: подвійний правовий статус прокурора і військовослужбовця, специфіка повноважень щодо доступу до секретної інформації, особливий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. На основі порівняльно-правового аналізу досліджено міжнародний досвід функціонування військових прокуратур у європейських країнах та США. У Данії розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, здійснюється цивільною прокуратурою та поліцією за загальними правилами, окремої військової прокуратури не існує. У Польщі з 2016 року окрема структура військової прокуратури та посада Головного військового прокурора були ліквідовані, справи, пов'язані з військовими злочинами, інтегровано до структури Національної прокуратури, де їх розглядає спеціалізований Департамент у військових справах та відповідні відділи у регіональних прокуратурах. Чехія з 2004 року ліквідувала військові суди та військові прокуратури, усі кримінальні справи за участю військовослужбовців розглядаються цивільними судами. У США військові прокуратури є самостійними органами розслідування злочинів, що входять до складу відповідного виду Збройних Сил і не належать до системи федеральних органів прокуратури, функціонує спеціальна Незалежна комісія для моніторингу військового правосуддя. Обґрунтовано можливості адаптації міжнародного досвіду в Україні: посилення незалежності існуючої спеціалізованої прокуратури для забезпечення неупередженості при здійсненні нагляду за додержанням законів у військовій сфері; запровадження військово-дисциплінарних судів для розгляду правопорушень військовослужбовців; створення незалежного дорадчого органу за американською моделлю для системного аналізу проблем військового правосуддя; впровадження механізму гнучкого формування тимчасових "військових" прокуратур в особливих ситуаціях (війна, надзвичайний стан); розгляд питання створення окремої Національної військової антикорупційної прокуратури для ефективної протидії корупції у Збройних Силах та військово-промисловому комплексі. Визначено особливості взаємодії та координації прокурорів Спеціалізованої прокуратури з Міністерством оборони України, Збройними Силами України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Державною прикордонною службою та іншими органами оборонного сектору. Співпраця охоплює: контроль за дотриманням законодавства у сфері військового управління, включаючи фінансово-господарську діяльність; захист державних інтересів у судових процесах; забезпечення законності під час оперативно-розшукових заходів та досудових розслідувань; координацію правоохоронних органів для протидії злочинності у військових формуваннях.
Pokora, K.V. Administrative and Legal Status of a Prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence. - A qualification research work submitted as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 “Law”. Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2026. The dissertation constitutes a comprehensive study of the administrative and legal status and activities of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence. It is based on an analysis of Ukrainian legislation, international standards, doctrinal approaches, and foreign experience. The study defines the concept, elements, place, and specific features of the administrative and legal status of the prosecutor and elucidates the prosecutor’s rights, duties, and forms of liability. Particular attention is devoted to the specifics of prosecutors’ work under martial law and to prospects in the post-war recovery period. The organization of prosecutorial work in the defence sector in NATO and European Union countries is examined in order to identify best practices that may be adapted to the Ukrainian context. The research results include a set of conclusions, recommendations, and proposals aimed at improving Ukrainian legislation, optimizing the functioning of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence, and increasing the effectiveness of its prosecutors through the implementation of modern training approaches, digitalization of processes, and strengthened inter-agency cooperation. The dissertation provides a thorough historical and legal analysis of the formation of the prosecution service in Ukraine and distinguishes four principal stages of its development: (1) the period of Ukraine’s existence within the Russian Empire (1722–1917), when the prosecution service was introduced by Peter I as the “sovereign’s eye”; (2) the period of the Ukrainian People’s Republic (1917–1922); (3) the Soviet period (1922–1991), which began with the establishment of the State Prosecutor’s Office of the Ukrainian SSR on 28 June 1922; and (4) the period of independent Ukraine (1991–present), during which the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office” was adopted in 1991 and the constitutional status of the prosecution service was закреплено in the 1996 Constitution of Ukraine. Special emphasis is placed on the evolution of specialized defence-related prosecution bodies from their establishment in 1992 to the creation of the contemporary Specialized Prosecution in the Sphere of Defence in 2023. The author formulates a definition of the administrative and legal status of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence as a complex legal category that determines the special role and place of this body within the system of state authorities, vested with specific powers for the purpose of countering military criminal offences and ensuring oversight of compliance with the law during pre-trial investigation. The structural elements of such status are identified as: a legally established mission, tasks, functions, and principles of activity; organizational structure; special powers and liability; and the procedure and grounds for dismissal. The place of the prosecutor of the Specialized Prosecution within the system of prosecution bodies of Ukraine is determined through its functioning with the status equivalent to an oblast (regional) prosecutor’s office, with a narrow specialization exclusively in the defence sector. The study establishes features of prosecutorial activity under martial law, including: the possibility of extraterritorial functioning; procedural supervision over the investigation of military offences committed by a limited circle of subjects (servicemen, persons liable for military service, reservists); supervision over covert investigative actions carried out by intelligence and security bodies; and representation of the interests of the state in cases involving the Ministry of Defence of Ukraine and the defence-industrial complex. The dissertation highlights the need for prosecutors to possess a complex set of knowledge across multiple branches of law in the absence of internal specialization, which creates a significant workload and requires enhanced professional training. Methods and forms of prosecutorial activity are systematized. The methods include coercion, persuasion, control, and supervision, implemented through diverse legal means—from planning inspections to conducting audits and monitoring compliance with binding orders. The forms of activity are grouped into four categories: procedural (participation in court proceedings; filing appeals and cassation complaints), supervisory (inspecting military facilities; reviewing the legality of orders), representative (initiating lawsuits in the interests of the state; protecting the interests of servicemen), and analytical/information (preparing reports; developing methodological materials). The rights and duties of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence are detailed. The principal rights include: unhindered access to military facilities and documentation with restricted access; the right to demand documents and explanations; initiating inspections and audits; commencing pre-trial investigation; and representing state interests in court. Core duties include: supervision over compliance with laws in the military sphere; ensuring procedural guidance of pre-trial investigation; maintaining public prosecution; coordinating the activities of law enforcement bodies; complying with state secrecy requirements; and continuous professional development. The main guarantees of prosecutors’ functioning are identified, including: a specific procedure for appointment and dismissal; protection from unlawful influence; financing exclusively from the state budget; provision of social guarantees taking into account the status of a serviceman; and implementation of special security measures for prosecutors and their family members. An author’s classification of the principles governing prosecutorial activity is proposed, by functional purpose, into four groups: (1) general legal principles (rule of law, legality, independence); (2) organizational principles (unity of the prosecution system, centralization, territoriality); (3) functional principles (publicity; transparency subject to secrecy requirements; objectivity; procedural autonomy); and (4) special principles for activity in the defence sphere (protection of the interests of the state and the individual; depoliticization; inadmissibility of incompatible activities; compliance with state secrecy; interaction with military governance bodies). Legal liability of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence is defined as a special type of liability consisting in the obligation to bear adverse consequences established by law for improper performance of official duties. The types of liability are identified as: disciplinary (for breaches of prosecutorial ethics), criminal (for offences in the sphere of official activity and disclosure of state secrets), civil (for damage compensated by the state with a right of recourse), and administrative (for violations of financial control requirements and state secrecy rules). The legal foundations of activity are systematized according to a hierarchical criterion: general normative acts (Constitution of Ukraine; Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office”), special normative acts (Law of Ukraine “On Defence of Ukraine”; Law of Ukraine “On the Armed Forces of Ukraine”; Criminal Procedure Code of Ukraine), and departmental normative acts (Order of the Prosecutor General of 17 May 2023 No. 130; Regulation on the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence). Specific features compared to the general prosecution system are identified, including: a dual legal status as both prosecutor and serviceman; special access to classified information; and a particular disciplinary procedure. Based on comparative legal analysis, the dissertation examines the international experience of military prosecution bodies in European countries and the United States. In Denmark, investigations of criminal offences committed by servicemen are conducted by the civilian prosecution service and police under general rules; no separate military prosecution exists. In Poland, since 2016, a separate military prosecution structure and the position of Chief Military Prosecutor have been abolished; cases involving military offences have been integrated into the National Prosecution Service, where they are handled by a specialized Military Affairs Department and relevant units in regional prosecutor’s offices. The Czech Republic abolished military courts and military prosecution bodies in 2004; all criminal cases involving servicemen are heard by civilian courts. In the United States, military prosecution bodies operate as independent entities within each branch of the Armed Forces and are not part of the federal prosecution system; a special Independent Commission monitors military justice. The dissertation substantiates possibilities for adapting international experience in Ukraine, including: strengthening the independence of the existing specialized prosecution body to ensure impartial oversight of legality in the military sphere; introducing military disciplinary courts for adjudicating servicemen’s offences; establishing an independent advisory body (following the U.S. model) for systemic analysis of military justice problems; implementing a flexible mechanism for forming temporary “military” prosecution units in exceptional situations (war, state of emergency); and considering the establishment of a separate National Military Anti-Corruption Prosecution Office to enhance counteraction to corruption in the Armed Forces and the defence-industrial complex. The study identifies the features of interaction and coordination of prosecutors of the Specialized Prosecution with the Ministry of Defence of Ukraine, the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the Foreign Intelligence Service, the State Guard Directorate, the State Border Guard Service, and other defence-sector bodies. Cooperation encompasses: oversight of compliance with legislation in military governance, including financial and economic activity; protection of state interests in judicial proceedings; ensuring legality during operational-search measures and pre-trial investigations; and coordination of law enforcement bodies to counter crime within military formations.
Pokora, K.V. Administrative and Legal Status of a Prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence. - A qualification research work submitted as a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 “Law”. Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2026. The dissertation constitutes a comprehensive study of the administrative and legal status and activities of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence. It is based on an analysis of Ukrainian legislation, international standards, doctrinal approaches, and foreign experience. The study defines the concept, elements, place, and specific features of the administrative and legal status of the prosecutor and elucidates the prosecutor’s rights, duties, and forms of liability. Particular attention is devoted to the specifics of prosecutors’ work under martial law and to prospects in the post-war recovery period. The organization of prosecutorial work in the defence sector in NATO and European Union countries is examined in order to identify best practices that may be adapted to the Ukrainian context. The research results include a set of conclusions, recommendations, and proposals aimed at improving Ukrainian legislation, optimizing the functioning of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence, and increasing the effectiveness of its prosecutors through the implementation of modern training approaches, digitalization of processes, and strengthened inter-agency cooperation. The dissertation provides a thorough historical and legal analysis of the formation of the prosecution service in Ukraine and distinguishes four principal stages of its development: (1) the period of Ukraine’s existence within the Russian Empire (1722–1917), when the prosecution service was introduced by Peter I as the “sovereign’s eye”; (2) the period of the Ukrainian People’s Republic (1917–1922); (3) the Soviet period (1922–1991), which began with the establishment of the State Prosecutor’s Office of the Ukrainian SSR on 28 June 1922; and (4) the period of independent Ukraine (1991–present), during which the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office” was adopted in 1991 and the constitutional status of the prosecution service was закреплено in the 1996 Constitution of Ukraine. Special emphasis is placed on the evolution of specialized defence-related prosecution bodies from their establishment in 1992 to the creation of the contemporary Specialized Prosecution in the Sphere of Defence in 2023. The author formulates a definition of the administrative and legal status of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence as a complex legal category that determines the special role and place of this body within the system of state authorities, vested with specific powers for the purpose of countering military criminal offences and ensuring oversight of compliance with the law during pre-trial investigation. The structural elements of such status are identified as: a legally established mission, tasks, functions, and principles of activity; organizational structure; special powers and liability; and the procedure and grounds for dismissal. The place of the prosecutor of the Specialized Prosecution within the system of prosecution bodies of Ukraine is determined through its functioning with the status equivalent to an oblast (regional) prosecutor’s office, with a narrow specialization exclusively in the defence sector. The study establishes features of prosecutorial activity under martial law, including: the possibility of extraterritorial functioning; procedural supervision over the investigation of military offences committed by a limited circle of subjects (servicemen, persons liable for military service, reservists); supervision over covert investigative actions carried out by intelligence and security bodies; and representation of the interests of the state in cases involving the Ministry of Defence of Ukraine and the defence-industrial complex. The dissertation highlights the need for prosecutors to possess a complex set of knowledge across multiple branches of law in the absence of internal specialization, which creates a significant workload and requires enhanced professional training. Methods and forms of prosecutorial activity are systematized. The methods include coercion, persuasion, control, and supervision, implemented through diverse legal means—from planning inspections to conducting audits and monitoring compliance with binding orders. The forms of activity are grouped into four categories: procedural (participation in court proceedings; filing appeals and cassation complaints), supervisory (inspecting military facilities; reviewing the legality of orders), representative (initiating lawsuits in the interests of the state; protecting the interests of servicemen), and analytical/information (preparing reports; developing methodological materials). The rights and duties of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence are detailed. The principal rights include: unhindered access to military facilities and documentation with restricted access; the right to demand documents and explanations; initiating inspections and audits; commencing pre-trial investigation; and representing state interests in court. Core duties include: supervision over compliance with laws in the military sphere; ensuring procedural guidance of pre-trial investigation; maintaining public prosecution; coordinating the activities of law enforcement bodies; complying with state secrecy requirements; and continuous professional development. The main guarantees of prosecutors’ functioning are identified, including: a specific procedure for appointment and dismissal; protection from unlawful influence; financing exclusively from the state budget; provision of social guarantees taking into account the status of a serviceman; and implementation of special security measures for prosecutors and their family members. An author’s classification of the principles governing prosecutorial activity is proposed, by functional purpose, into four groups: (1) general legal principles (rule of law, legality, independence); (2) organizational principles (unity of the prosecution system, centralization, territoriality); (3) functional principles (publicity; transparency subject to secrecy requirements; objectivity; procedural autonomy); and (4) special principles for activity in the defence sphere (protection of the interests of the state and the individual; depoliticization; inadmissibility of incompatible activities; compliance with state secrecy; interaction with military governance bodies). Legal liability of a prosecutor of the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence is defined as a special type of liability consisting in the obligation to bear adverse consequences established by law for improper performance of official duties. The types of liability are identified as: disciplinary (for breaches of prosecutorial ethics), criminal (for offences in the sphere of official activity and disclosure of state secrets), civil (for damage compensated by the state with a right of recourse), and administrative (for violations of financial control requirements and state secrecy rules). The legal foundations of activity are systematized according to a hierarchical criterion: general normative acts (Constitution of Ukraine; Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office”), special normative acts (Law of Ukraine “On Defence of Ukraine”; Law of Ukraine “On the Armed Forces of Ukraine”; Criminal Procedure Code of Ukraine), and departmental normative acts (Order of the Prosecutor General of 17 May 2023 No. 130; Regulation on the Specialized Prosecution in the Sphere of Defence). Specific features compared to the general prosecution system are identified, including: a dual legal status as both prosecutor and serviceman; special access to classified information; and a particular disciplinary procedure. Based on comparative legal analysis, the dissertation examines the international experience of military prosecution bodies in European countries and the United States. In Denmark, investigations of criminal offences committed by servicemen are conducted by the civilian prosecution service and police under general rules; no separate military prosecution exists. In Poland, since 2016, a separate military prosecution structure and the position of Chief Military Prosecutor have been abolished; cases involving military offences have been integrated into the National Prosecution Service, where they are handled by a specialized Military Affairs Department and relevant units in regional prosecutor’s offices. The Czech Republic abolished military courts and military prosecution bodies in 2004; all criminal cases involving servicemen are heard by civilian courts. In the United States, military prosecution bodies operate as independent entities within each branch of the Armed Forces and are not part of the federal prosecution system; a special Independent Commission monitors military justice. The dissertation substantiates possibilities for adapting international experience in Ukraine, including: strengthening the independence of the existing specialized prosecution body to ensure impartial oversight of legality in the military sphere; introducing military disciplinary courts for adjudicating servicemen’s offences; establishing an independent advisory body (following the U.S. model) for systemic analysis of military justice problems; implementing a flexible mechanism for forming temporary “military” prosecution units in exceptional situations (war, state of emergency); and considering the establishment of a separate National Military Anti-Corruption Prosecution Office to enhance counteraction to corruption in the Armed Forces and the defence-industrial complex. The study identifies the features of interaction and coordination of prosecutors of the Specialized Prosecution with the Ministry of Defence of Ukraine, the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the Foreign Intelligence Service, the State Guard Directorate, the State Border Guard Service, and other defence-sector bodies. Cooperation encompasses: oversight of compliance with legislation in military governance, including financial and economic activity; protection of state interests in judicial proceedings; ensuring legality during operational-search measures and pre-trial investigations; and coordination of law enforcement bodies to counter crime within military formations.
Description
Keywords
прокурор, прокуратура, державні органи, адміністративно-правовий статус, спеціалізована прокуратура, Спеціалізована прокуратура в сфері оборони, військова сфера, військова прокуратура, повноваження, правове регулювання, prosecutor, prosecution service, state bodies, administrative and legal status, specialized prosecutor’s office, Specialized Prosecution Office in the Field of Defense, military sphere, military prosecutor’s office, powers, legal regulation
Citation
Покора К. В. Адміністративно-правовий статус прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони : дис. д-ра філос. : 081 – Право. СНУ ім. В. Даля. Київ, 2026. 267 с.