Стратегічне управління інтегрованою економічною стійкістю підприємницьких структур в кризових умовах : дис. … д-ра економ. наук
No Thumbnail Available
Date
2025
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
СНУ ім. В. Даля
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2025. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних положень, методологічних підходів та методичних рекомендацій щодо формування та розвитку концептуальних засад стратегічного управління економічною стійкістю підприємницьких структур регіону у кризових умовах. При дослідженні впливу сучасних кризових явищ на комплексний розвиток підприємницьких структур доведено, що пошук і подальший вибір оптимальних рішень щодо зміни кризової ситуації економічного характеру неможливо здійснювати без визначення чітких взаємозв'язків цього виду кризи з іншими ризиковими ситуаціями на різних рівнях соціально-економічної системи та людського суспільства в цілому. Економічну кризу потрібно розглядати в контексті її послідовного формування та розвитку, тобто, об'єктом дослідження має бути не тільки сама криза як статичне явище, а й сама кризова ситуація, яка є певним циклом послідовних явищ у динамічному спектрі, що відбуваються в економічній системі і можуть призвести до виникнення кризи тієї чи іншої спрямованості та масштабу. При цьому важливим мірилом кризової ситуації має стати рівень ймовірності настання тих чи інших подій в залежності від величини ризику, що визначається в рамках багатофакторних економіко-математичних моделей, що дозволяють здійснювати певні соціально-економічні прогнози регулювання кризових явищ. Виділено та охарактеризовано організаційно-економічні особливості кризових умов у сучасній інноваційній економіці (висока швидкість поширення кризової ситуації, обмеженість впливу суб'єктів ринку на рішення кризових ситуацій, необхідність підвищення інноваційної активності як фактору резистентності в умовах кризових ситуацій, можливість формування індивідуальних антикризових траєкторій розвитку підприємницьких структур, різний рівень адаптивності до кризової ситуації, орієнтація на мінімізацію витрат за рахунок цифрових технологій, глобальний характер виникнення та розвитку кризових ситуацій, інформаційні потоки як каталізатор та першоджерело виникнення кризових ситуацій), що тісно взаємопов'язана з активною позицією підприємницького сектору та передбачає використання цифрових технологій не тільки для профілактики та діагностики стійкості кризових ситуацій, але й для підвищення та адаптації всіх суб'єктів ринкових відносин у тактичних умовах та стратегічній перспективі. Відзначено зростання значущості кризових ситуацій інноваційної економіки в контексті необхідності підвищення рівня стратегічного управління підприємницькими структурами. В дослідженні уточнено принципи стратегічного управління підприємницькими структурами в сучасних кризових умовах в залежності від конкретної ринкової ситуації та фази кризового явища, що дозволить прискорити інерційне зростання інноваційної економіки за умов сучасних кризових ситуацій. Відповідно до запропонованого авторського підходу, збалансованість підприємницької структури є комплексною відповідністю кількісних та якісних характеристик факторів виробництва, функцій управління, бізнес-процесів та проектів підприємства, реалізоване на підставі принципів системності, синергізму, цілеспрямованої раціоналізації питомих операційних та трансакційних витрат, транспарентності, використання потенціалу внутрішньоорганізаційної та зовнішньої інтеграції, що забезпечить у довгостроковій перспективі стійке збільшення фінансової та соціально- економічної ефективності розвитку підприємства. Під інтегрованою економічною стійкістю підприємницьких структур слід розуміти комплексну та багатофакторну систему кількісних та якісних показників, що відображають стан розвитку підприємницької структури щодо ринкової кон'юнктури та зовнішнього середовища інноваційної економіки як в умовах стабільного розвитку економічної системи, так і стосовно особливостей кризових явищ (економічного та неекономічного характеру) та оцінюють рівень відповідності параметрів внутрішнього середовища стратегічним пріоритетам збалансованого розвитку і принципам ефективності і результативності всього комплексу виробничо-господарської діяльності, у тому числі не тільки в умовах різного рівня конкуренції, але і в інтеграційного та партнерського взаємозв'язку з іншими учасниками ринкових відносин на основі використання потенціалу цифрових технологій та інновацій, що проектуються на базі штучного інтелекту. Запропонована в дисертаційному дослідженні модифікована економіко-статистична модель Блека-Шоулза дозволяє коректно оцінити рівень економічного ефекту реалізації підприємницьких інвестиційних проектів в залежності від варіанту розподілу ймовірностей отримання доходу, величини сумарних трансакційних витрат, галузевих факторів і величини безризикової ставки та розробити на цій основі рекомендації щодо максимізації рівня фінансово-економічної ефективності проектного управління як способу підвищення рівня інтегрованої економічної стійкості. В дослідженні доведено необхідність удосконалення державної політики в галузі регулювання, підтримки та контролю забезпечення інтегрованої економічної стійкості підприємницьких структур з огляду на можливості та переваги інноваційної економіки. Підтверджено високу значущість рівня соціально-економічного розвитку регіону (території) як фактора, визначального економічну стійкість підприємницьких структур, розміщених або функціонуючих у його межах. Повноцінна комплексна оцінка рівня регіонального розвитку повинна стати основою при обґрунтування і рішення про створення бізнес-структури або розширення вже існуючого бізнесу. Запроваджено поняття професійних компетенцій економічної поведінки суб'єкта підприємницької діяльності (підприємницької структури), під якими слід розуміти комплексний набір знань, навичок та умінь, за допомогою яких можна забезпечити високий рівень інтегрованої економічної стійкості в умовах стабільно функціонуючої економіки та сприяти її підтримці на необхідному (граничному) рівні в умовах кризових ситуацій як традиційного характеру, пов'язаних з економічними процесами і економічними циклами, так і в умовах абсолютно нових викликів та загроз, обумовлених зміною зовнішнього середовища. Необхідно підкреслити, що економічна стійкість, отримана підприємницькою структурою на основі використання нематеріальних активів як однієї з ключових форм як вкладення вільних коштів з фонду чистого прибутку в умовах кризових економічних явищ, так і можливого інноваційного продукту, що отримується під час виробничого процесу та призначеного для подальшого продажу чи лізингу, що тісно залежить від конкретного виду інтелектуальної власності. Запропоновано економічну модель, в основі якої закладені інтегровані підходи щодо забезпечення матеріальними ресурсами постачальників із метою укрупнення підприємницьких структур; що прагнуть до того, щоб увімкнути в свою структуру цього постачальника з метою укрупнення підприємницьких структур і підтримки розвитку виробничої інтеграції на довгострокову перспективу, яка впливає на кінцеву ціну продукції не на користь постачальника, але при цьому підприємницька структура в процесі приєднання створює взаємовигідні умови для постачальника. Обґрунтованість цієї моделі дає можливість проводити оптимізацію використання ресурсів і необхідності обліку життєвого циклу виробничої діяльності і в підприємницьких структурах, і у постачальника. Для досягнення зростання економіки в підприємницькій структурі з усіх напрямків діяльності пропонується застосовувати модель виробничої екосистеми в екологічній стійкості, де проводиться поетапне моделювання з проведенням аналізу індивідуально кожної з підприємницьких структур. Спостерігаючи за тенденціями розвитку інструментарію стійкого зростання економіки підприємницьких структур, ми зробили висновок про те, що простежуючи, як розвиваються інструменти, методи і підходи для досягнення стійкого зростання економіки підприємницьких структур, що дають можливість прискорення реалізації стратегічних процесів (SSRM) та (SCRM), які працюють у тісному взаємозв'язку зі стратегічними процесами (SMAC) та (SIOMAC) і є актуальним, а їх розвиток йде дуже швидкими темпами, так як використання цих процесів викликає великий комерційний інтерес як в підприємницьких структур, так і в постачальників і клієнтів. Впровадження стратегічних процесів в виробничий процес є перспективою розвитку як для підприємницьких структур, так і для постачальників та клієнтів. Враховуючи усі представлені інструменти, що сприяють стійкому зростанню економіки підприємницьких структур, ми розробили методику, яка спирається на розроблені бізнес-процеси і розрахункові показники збалансованої системи (BSC), в яких зусилля підприємницьких структур спрямовані на кінцеві результати по економічному, соціальному, технологічному і екологічному напрямам діяльності, які дають можливість стабілізувати стійке зростання економіки в довгостроковій перспективі в тому випадку, коли підприємницькі структури відмовляються від формальних обмежень і використовують як внутрішні, так і зовнішні ідеї і шляхи для вдосконалення бізнес-процесів, при цьому порядок і послідовність розрахунків може змінюватись в залежності від цілей, які ставить перед собою підприємницька структура. В дослідженні розроблено перспективні стратегії забезпечення та зростання інтегрованої економічної стійкості підприємницьких структур регіону у кризових умовах на основі визначення їх впливу на процес адаптації суб'єкта підприємницької діяльності до нових умов господарювання, що дає можливість обґрунтовані можливості їх використання в залежності від особливостей кризових явищ та самої підприємницької структури. Більш комплексною та складною слід визнати ситуацію загального погіршення економічної кон'юнктури та зниження доступу економіки і конкретних підприємницьких структур на світові ринки у зв'язку військовим станом. Крім наведених в дослідженні методичних рекомендацій щодо забезпечення інтегрованої економічної стійкості кластерних структур у сучасних кризових умовах, їх практична реалізація має враховувати і взаємодію суб'єктів підприємницької діяльності та держави, у тому числі в рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства. З погляду функціональних підходів та основ системного аналізу оцінка забезпечення необхідного рівня інтегрованої економічної стійкості підприємницьких структур у рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства і пошук нових траєкторій по її зростання в умовах кризових явищ, може бути розглянута у трьох ключових практичних аспектах: оцінка рівня інтегрованої економічної стійкості в залежності від різних форм реалізації проектів державно-приватного партнерства; оцінка рівня інтегрованої економічної стійкості в залежності від етапу життєвого циклу проекту державно-приватного партнерства; оцінка рівня інтегрованої економічної стійкості в залежності від рівня співвідношення джерел фінансування на реалізацію проектів державно-приватного партнерства.
Description
Keywords
інтегрована економічна стійкість, підприємницька структура, стратегічне управління, кризові умови, економічна поведінка, економічна модель
Citation
Фоменко Д. В. Стратегічне управління інтегрованою економічною стійкістю підприємницьких структур в кризових умовах : дис. … д-ра економ. наук : 08.00.04. СНУ ім. В. Даля. Київ, 2025. 349 с.