Методологічні аспекти дослідження духовності.
| dc.contributor.author | Чурсін, М. М. | |
| dc.contributor.author | Шевченко, Г. П. | |
| dc.contributor.author | Антоненко, Т. Л. | |
| dc.date.accessioned | 2024-12-03T23:17:41Z | |
| dc.date.available | 2024-12-03T23:17:41Z | |
| dc.date.issued | 2024 | |
| dc.description.abstract | В статті розглядається поняття духовності, яке залишається актуальним, попри прогрес технологій, зокрема інформаційних. Вивченню цього поняття може сприяти поява низки нових пізнавальних засобів у науці, зокрема, кібернетики, теорії систем, теорії комунікацій, синергетики і навіть теорії інформації у її класичних і семантичних концепціях. Виділяються кілька напрямів (і відповідних методів) у дослідженні духовності, пов'язаних, зокрема, з поступовим переходом у розумінні духовності від віри в Бога до примату «всесвітньої Свідомості», до раціональної свідомості, до інтелекту; із утвердженням інтелекту як властивості всього людства чи певної групи людей; з редукціонізмом, прагненням уявити феномени свідомості й духовності як щаблі еволюції мозку людини, біологічних і хімічних основ поведінки, які є й у примітивних видів, навіть вивести їх із властивостей елементарних частинок і закономірностей мікросвіту, тобто формування фізичного фундаменту духовності. Специфічною проблемою у цьому виступає узагальнення результатів вивчення духовності методами різних наук та формування загального її розуміння. Доводиться, що прагнення до редукції, формалізації, наукової строгості та однозначності в перерахованих напрямах не призводить до розкриття поняття духовності: уточнення механізмів її досягнення (аж до молекулярних, комунікаційних, програмних системних моделей) супроводжується втратою інтуїтивно сприйманої сутності духовності. Наголошується на перспективності інформаційного підходу у дослідженні духовності з урахуванням її нематеріальної природи. Об'єктивні проблеми формування узагальнення результатів у дослідженні духовності знаходять пояснення у межах концепції ієрархії контекстів, представленої Г. Бейтсоном. Виходячи з неї, відносини між повідомленням та його контекстом мають не логічну, а комунікативну природу. Звідси сутність духовності може бути розкрито шляхом редукції. | |
| dc.identifier.citation | Чурсін М. М., Шевченко Г. П., Антоненко Т. Л. Методологічні аспекти дослідження духовності. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2024. Т. 1, № 1 (108). С. 293-313. | |
| dc.identifier.udc | 37.037 | |
| dc.identifier.uri | https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/1489 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | СНУ ім. В. Даля | |
| dc.subject | духовність | |
| dc.subject | методологія дослідження | |
| dc.subject | релігія | |
| dc.subject | Бог | |
| dc.subject | загальне благо | |
| dc.subject | свідомість | |
| dc.subject | інтелект | |
| dc.subject | колективний інтелект | |
| dc.subject | підсвідомість | |
| dc.subject | чуттєве пізнання | |
| dc.subject | еволюція | |
| dc.subject | редукціонізм | |
| dc.subject | цілісність | |
| dc.subject | фізичні основи | |
| dc.subject | інформаційний підхід, | |
| dc.subject | ієрархія контекстів | |
| dc.title | Методологічні аспекти дослідження духовності. | |
| dc.type | Article |