Статтю присвячено розгляду свободи як антропологічної засади культуротворчості. Виявлено, що культуротворча свобода «складається» із людської волі як екзистенціалу та змістовної свободи афірмації; простежено взаємну кореляцію свободи та відповідальності у ствердженні культурних явищ, яка полягає не лише в їхньому діалектичному «переході у своє-інше», але й у русі по «герменевтичному колу».