Дисертації та автореферати дисертацій

Permanent URI for this community

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/96

Browse

Browsing Дисертації та автореферати дисертацій by Subject "administrative and legal status"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Адміністративно-правовий статус прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
    (СНУ ім. В. Даля, 2026) Покора, К. В.
    Покора К.В. Адміністративно-правовий статус прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням адміністративно-правового статусу та діяльності прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, що базується на аналізі законодавства України, міжнародних стандартів, доктринальних підходів та зарубіжного досвіду. У роботі визначено поняття, елементи, місце та особливості адміністративно-правового статусу прокурора, а також розкрито його права, обов’язки, відповідальність. Особливу увагу приділено специфіці роботи прокурорів в умовах воєнного стану та перспектив у період післявоєнного відновлення. Досліджено організацію роботи прокуратури в оборонній сфері в країнах НАТО та Європейського Союзу з метою вивчення найкращих практик, які можуть бути адаптовані до українського контексту. Результати роботи містять низку висновків, рекомендацій і пропозицій, спрямованих на вдосконалення українського законодавства, оптимізацію роботи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та підвищення ефективності діяльності її прокурорів через впровадження сучасних підходів до навчання, цифровізації процесів і посилення міжвідомчої співпраці. У роботі здійснено ґрунтовний історико-правовий аналіз становлення інституту прокуратури в Україні, виділено чотири основні етапи її розвитку: період існування України у складі Російської імперії (1722-1917), коли прокуратура була запроваджена Петром I як "око государево"; період Української Народної Республіки (1917-1922); радянський період (1922-1991), що розпочався зі створення Державної прокуратури УСРР 28 червня 1922 року; період незалежності України (1991-дотепер), коли у 1991 році був прийнятий Закон України "Про прокуратуру", а у 1996 році статус прокуратури закріплено в Конституції України. Особливу увагу приділено еволюції спеціалізованих прокуратур у сфері оборони від створення у 1992 році до утворення сучасної Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у 2023 році. Сформульовано авторське визначення адміністративно-правового статусу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони як комплексної правової категорії, що визначає особливу роль та місце цього органу в системі органів державної влади, наділеного особливими повноваженнями з метою протидії військовим кримінальним правопорушенням та здійснення контролю за дотриманням законодавства під час досудового розслідування. Визначено структурні елементи адміністративно-правового статусу: нормативно закріплені мета, завдання, функції та принципи діяльності, організаційна структура, спеціальні повноваження та відповідальність, порядок та підстави звільнення. Визначено місце прокурора Спеціалізованої прокуратури у системі органів прокуратури України через функціонування на правах обласної прокуратури з вузькою спеціалізацією виключно на оборонній сфері. Встановлено особливості діяльності прокурора в умовах воєнного стану: можливість екстериторіального функціонування, процесуальне керівництво розслідуванням військових злочинів обмеженого кола суб'єктів (військовослужбовці, військовозобов'язані, резервісти), здійснення нагляду за негласними слідчими діями органів розвідки та безпеки, представництво інтересів держави у справах Міністерства оборони України та оборонно-промислового комплексу. Підкреслено необхідність володіння прокурором комплексом знань з різних галузей права за відсутності внутрішньої спеціалізації, що створює значне навантаження та вимагає особливої професійної підготовки. Систематизовано методи та форми діяльності прокурора. Методи включають примус, переконання, контроль та нагляд з різноманітними засобами правового впливу від планування перевірок до проведення інспекцій та контролю за виконанням приписів. Форми діяльності згруповані у чотири категорії: процесуальні (участь у судових процесах, подання апеляцій та касацій), наглядові (інспектування військових об'єктів, контроль законності наказів), представницькі (ініціювання судових позовів в інтересах держави, захист інтересів військовослужбовців) та аналітично-інформаційні (складання звітів, створення методичних матеріалів). Детально розкрито права та обов'язки прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. До основних прав віднесено: безперешкодний доступ до військових об'єктів та документації з обмеженим доступом, право вимагати надання документів та пояснень, ініціювати перевірки та ревізії, розпочинати досудове розслідування, представляти інтереси держави в суді. До обов'язків належать: здійснення нагляду за додержанням законів у військовій сфері, забезпечення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання державного обвинувачення, координація діяльності правоохоронних органів, дотримання режиму державної таємниці, постійне підвищення професійного рівня. Виокремлено основні гарантії функціонування прокурорів: специфічна процедура призначення та звільнення, захист від неправомірного впливу, забезпечення фінансування виключно за рахунок державного бюджету, надання соціальних гарантій з урахуванням статусу військовослужбовця, впровадження спеціальних заходів безпеки для прокурорів та членів їхніх родин. Запропоновано авторську класифікацію принципів діяльності прокурора за функціональним призначенням на чотири групи: загальноправові принципи (верховенства права, законності, незалежності), організаційні принципи (єдності системи прокуратури, централізації, територіальності), функціональні принципи (публічності, гласності з урахуванням режиму секретності, об'єктивності, процесуальної самостійності) та спеціальні принципи діяльності у сфері оборони (захисту інтересів держави та людини, деполітизації, недопустимості сумісництва, дотримання режиму державної таємниці, взаємодії з органами військового управління). Сформульовано визначення юридичної відповідальності прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони як особливого різновиду відповідальності, що полягає в обов'язку прокурора зазнавати передбачених законодавством несприятливих наслідків за неналежне виконання службових обов'язків. Встановлено види відповідальності: дисциплінарна (за порушення прокурорської етики), кримінальна (за злочини у сфері службової діяльності, розголошення державної таємниці), цивільно-правова (за шкоду, що відшкодовується державою з правом регресу) та адміністративна (за порушення вимог фінансового контролю та правил охорони державної таємниці). Здійснено систематизацію правових засад діяльності за ієрархічним критерієм: загальні нормативні акти (Конституція України, Закон України "Про прокуратуру"), спеціальні нормативні акти (Закон України "Про оборону України", Закон України "Про Збройні Сили України", Кримінальний процесуальний кодекс України) та відомчі нормативно-правові акти (Наказ Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130, Положення про Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони). Виявлено особливості порівняно із загальною прокуратурою: подвійний правовий статус прокурора і військовослужбовця, специфіка повноважень щодо доступу до секретної інформації, особливий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. На основі порівняльно-правового аналізу досліджено міжнародний досвід функціонування військових прокуратур у європейських країнах та США. У Данії розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, здійснюється цивільною прокуратурою та поліцією за загальними правилами, окремої військової прокуратури не існує. У Польщі з 2016 року окрема структура військової прокуратури та посада Головного військового прокурора були ліквідовані, справи, пов'язані з військовими злочинами, інтегровано до структури Національної прокуратури, де їх розглядає спеціалізований Департамент у військових справах та відповідні відділи у регіональних прокуратурах. Чехія з 2004 року ліквідувала військові суди та військові прокуратури, усі кримінальні справи за участю військовослужбовців розглядаються цивільними судами. У США військові прокуратури є самостійними органами розслідування злочинів, що входять до складу відповідного виду Збройних Сил і не належать до системи федеральних органів прокуратури, функціонує спеціальна Незалежна комісія для моніторингу військового правосуддя. Обґрунтовано можливості адаптації міжнародного досвіду в Україні: посилення незалежності існуючої спеціалізованої прокуратури для забезпечення неупередженості при здійсненні нагляду за додержанням законів у військовій сфері; запровадження військово-дисциплінарних судів для розгляду правопорушень військовослужбовців; створення незалежного дорадчого органу за американською моделлю для системного аналізу проблем військового правосуддя; впровадження механізму гнучкого формування тимчасових "військових" прокуратур в особливих ситуаціях (війна, надзвичайний стан); розгляд питання створення окремої Національної військової антикорупційної прокуратури для ефективної протидії корупції у Збройних Силах та військово-промисловому комплексі. Визначено особливості взаємодії та координації прокурорів Спеціалізованої прокуратури з Міністерством оборони України, Збройними Силами України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Державною прикордонною службою та іншими органами оборонного сектору. Співпраця охоплює: контроль за дотриманням законодавства у сфері військового управління, включаючи фінансово-господарську діяльність; захист державних інтересів у судових процесах; забезпечення законності під час оперативно-розшукових заходів та досудових розслідувань; координацію правоохоронних органів для протидії злочинності у військових формуваннях.