Статті (КПтаС)
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Особливості зв’язку між прагненням особистості до слави та її віктимними установками(2024-06) Гарькавець, Сергій Олексійович; Волченко, Лариса ПетрівнаСтаття присвячена розгляду соціально-психологічного феномену «слава», який в умовах розвитку інформаційних суспільств набув іншого значення, ніж у попередні історичні часи існування людства. З’ясовано, що феномен «слава» в умовах розвитку інформаційного суспільства, попри своє термінальне значення, все більше набуває інструментального, та перетворюється на засіб самоствердження індивідів, їхнього просування у групових і суспільних ієрархіях. Таке намагання часто призводить до підвищення соціального статусу індивідів, набуття ними визначальної ролі у суспільстві, але й до виникнення марнославства або пихатості, вчинення ними ганебних дій або навіть злочинів проти людства. Зазначено, що прагнення до слави для декого стає нав’язливою метою, що призводить до виникнення різних психічних відхилень і навіть травм психіки. На підставі проведених емпіричних студій з’ясовано, що дівчата та юнаки, які схильні до проявів індивідуалізму, більше прагнуть популярності або слави, ніж респонденти з колективістською орієнтацією. Якщо перші вважають славу виключно індивідуалістичним успіхом, то другі діями оточення або прихильників. З’ясовані особливості наявного зв’язку між віктимними установками особистості та її прагненням до слави, що часто пов’язано з певними ризиками та небезпеками. Встановлено, що дівчата та юнаки визначають найбільш актуальним соціальним простором існування, у якому натепер можна здобути швидку славу, визнання та стати відомим, простір соціальних мереж. Вплив яскравих зразків способу життя, що супроводжуються величезним успіхом, багатством і визнання часто сприймається дівчатами та юнаками як нормативний та такий, що вартий для наслідування. Він значно випереджає всі інші соціальні сфери самореалізації (бізнес, війна, мистецтво, наука, спорт, політика), у яких молодь може здобути суспільного визнання. Проте, такі прагнення, одночасно, посилюють віктимні вразливості індивідів, оскільки спілкування молоді у соціальних мережах часто супроводжується такими деструктивними явищами як кібербулінг, кіберсталкінг тощо.Item Емпірико-психологічні виміри феномену «Слава»(СНУ ім. В. Даля, 2022-01) Гарькавець, Сергій Олексійович; Волченко, Лариса ПетрівнаУ статті аналізується слава як психологічний феномен. З’ясовано, що слава є культурно-історичним феноменом, який супроводжує людство з часів появи перших героїв, як зразків для наслідування. Слава стала уособленням найвищих проявів самореалізації людини, що забезпечувала швидке її просування по драбині сходження на вищі щаблі суспільної ієрархії. Встановлено, що слава пов’язана з психологічними якостями індивіда, які надають певних переваг над іншими. Зазначено, що слава має просторове-часове визначення, оскільки вона є проекцією не тільки індивідуальних якостей конкретної людини, а є поєднанням ситуації та часу, у яких відбувся той або інший славетний вчинок. З'ясувалося, що слава має протилежні зворотні установки (аверсно-реверсні), які проявляються як слава і марнославство особистості. Між славою та її антиподом існує безпосередній зв’язок, оскільки індивід, який прагне до слави часто приходить до марнославства, й навпаки, пихата людина набуває відомості, що часто може супроводжувати її фоновими проявами слави. Емпірично з’ясовано, що дівчата та юнаки переважно позитивно сприймають феномен «слава», вважають, що він значно залежить від зовнішніх чинників та у часі пов’язаний з минулим. Встановлено, що у пошуках слави індивіди з екстернальним та інтернальним локусом контролю продукують різні форми активності. Якщо екстернали можуть проявляти підвищену фізичну агресію та гнів, то інтернали особливо не переймаються прагненням набути популярність та славу, на відміну від попередніх.Item Проблема атитюдів та їх зміни внаслідок соціально-психологічних впливів(Видавничий дім «Гельветика», 2021-12) Волченко, Лариса Петрівна; Гарькавець, Сергій ОлексійовичУ статті розглядається проблема зміни атитюдів особистості внаслідок соціально-психологічних впливів. Зазначено, що впливи виступають полімодальним явищем, що спроможні формувати та переформовувати особистісні атитюди індивідів. Розглянуті різні види психологічних і соціально-психологічних впливів, що були вивчені та досліджені, як закордонними, так й вітчизняними науковцями. Зроблений аналіз представлених класифікацій, наведені проєкції реалізації деяких з них. Визначено, що для формування стійких атитюдів особистості найбільш дієвими є впливи на стан, думки, почуття, дії індивідів за допомогою різноманітних психологічних засобів. З’ясовано, що соціально-психологічні впливи мають не тільки позитивні наслідки, а спроможні породжувати міжособистісні та соціальні конфлікти, створювати напругу у суспільстві, сприяти групуванню та розмежуванню індивідів і соціальних груп. Встановлено, що різні види соціально-психологічних (соціальних) впливів поєднуються у два великі види: інформаційні та нормативні соціальні впливи, що мають власні форми інсталяції. Зроблений акцент на формах інформаційного виду соціального впливу, оскільки в українському кризовому суспільстві широке розповсюдження серед громадян мають невпевненість, страх та агресія, які є не тільки наслідками породжених конфліктів, а водночас виступають чинниками, що збільшують їхню амплітуду прояву. Емоції страху та агресії розповсюджуються за допомогою ЗМІ, підвищують хвилю невпевненості та невротизації індивідів, стереотипізують наявні соціальні атитюди деструктивного змісту. Визначено, що такі форми інформаційного соціального впливу, як «соціальний доказ», «прихильність», «авторитет», «експертна оцінка», «демонстрування» та «мода» є достатньо продуктивними та сприяють зміні особистісних атитюдів індивідів. Зазначено, що у проведенні компанії з вакцинації населення, в першу чергу, треба дотримуватися послідовності та системності в реалізації соціальних впливів, що спроможні змінити ставлення індивідів до неї з негативного до лояльного.Item Віктимологічні виміри існування внутрішньо переміщених осіб в Україні(ВД Дакор, 2024-03) Гарькавець, Сергій Олексійович; Волченко, Лариса ПетрівнаУ статті розглядаються соціально-психологічні особливості внутрішньо переміщених осіб в Україні, що пов’язані з їхніми віктимними аспектами життєдіяльності. З’ясовано, що перед внутрішньо переміщеними особами повстали різноманітні виклики правового, економічного, фінансового, матеріального та іншого змісту. Проте, найбільш гостро повстали віктимні виклики, що відрізняються невизначеністю, складністю та різноманіттям, які зумовлені неспроможністю держави та її інституцій забезпечити дієву безпеку власних громадян. Зазначено, що віктимні виклики пов’язані з самим фактом переміщення громадян з місць постійного мешкання у нові місця тимчасового перебування та відповідного там розміщення, недосконалим правовим статусом, фінансовими негараздами, не визначенням щодо асиміляції на новому місці мешкання чи поверненням на деокуповані території. Встановлено, що віктимні виклики внутрішньо переміщених осіб мають децидивні та евентуальні виміри, що відрізняються високою амплітудою. Ті, хто повертаються на деокуповані території часто не зважають на існуючі там небезпеки, а ті, хто періодично змінюють місця тимчасового перебування, з метою пошуку нового притулку чи прибуткової роботи, потрапляють у ситуації ще гірші, ніж ті, від яких вони нібито втікали. Запропоновані кроки щодо профілактики підвищеної віктимогенної вразливості внутрішньо переміщених осіб в сучасних умовах їхнього існування.Item Соціально-психологічний вимір феномену «конфлікт» у стародавні часи та епоху середньовіччя(СНУ ім. В. Даля, 2023-12) Бугайова, О. О.; Гарькавець, С. О.Стаття присвячена розгляду теоретико-методологічних підходів, що були поширені у Стародавні часи та епоху Середньовіччя щодо пояснення конфліктів та розуміння їхнього соціально-психологічного змісту. Зроблена спроба дослідити трансформацію поглядів мислителів і науковців того часу. на природу феномену «конфлікт». З’ясовано, як науковці того часу визначали поняття «конфлікт», пояснювали перебіг і наслідки конфліктної взаємодії, як на ріні індивідуальних проявів, так й у соціальних кординатах існування індивідів і соціальних груп. Встановлено, що давньогрецькі та давньоримські філософи здійснили перші спроби раціонального осмислення природи соціальних конфліктів, у той час як філософи Стародавнього Китаю та Індії, переважно, залишалися на теологічно-традиційних підходах, що визначали соціально-правовий устрій стародавніх східних суспільств. З’ясовані погляди середньовічних мислителів щодо розуміння природи конфліктів, їх соціально-психологічних особливостей та різних форм прояву. Зазначено, що науковці того часу спробували здійснити відхід від релігійних поглядів на джерела суспільного розвитку та внутрішнього світу людини, що спонукало їх на вироблення нових теоретико-методологічних підходів до проблеми конфліктів. Відбулося посилення значущості загальнолюдських цінностей і форм взаємин, що ґрунтуються на визнанні цих пріоритетів. Встановлено, що висловнені ідеї, стали суттєвими витоками для науково-обгрунтованого розуміння природи конфліктів, їхньої соціально-психологічної зв’язності у новий та новітній часи історії людства.Item Соціально-психологічний вимір феномену «конфлікт» у стародавні часи та епоху середньовіччя(СНУ ім. В. Даля, 2023-10) Бугайова, О. О.; Гарькавець, С. О.Стаття присвячена розгляду теоретико-методологічних підходів, що були поширені у Стародавні часи та епоху Середньовіччя щодо пояснення конфліктів та розуміння їхнього соціально-психологічного змісту. Зроблена спроба дослідити трансформацію поглядів мислителів і науковців того часу. на природу феномену «конфлікт». З’ясовано, як науковці того часу визначали поняття «конфлікт», пояснювали перебіг і наслідки конфліктної взаємодії, як на ріні індивідуальних проявів, так й у соціальних кординатах існування індивідів і соціальних груп. Встановлено, що давньогрецькі та давньоримські філософи здійснили перші спроби раціонального осмислення природи соціальних конфліктів, у той час як філософи Стародавнього Китаю та Індії, переважно, залишалися на теологічно-традиційних підходах, що визначали соціально-правовий устрій стародавніх східних суспільств. З’ясовані погляди середньовічних мислителів щодо розуміння природи конфліктів, їх соціально-психологічних особливостей та різних форм прояву. Зазначено, що науковці того часу спробували здійснити відхід від релігійних поглядів на джерела суспільного розвитку та внутрішнього світу людини, що спонукало їх на вироблення нових теоретико-методологічних підходів до проблеми конфліктів. Відбулося посилення значущості загальнолюдських цінностей і форм взаємин, що ґрунтуються на визнанні цих пріоритетів. Встановлено, що висловнені ідеї, стали суттєвими витоками для науково-обгрунтованого розуміння природи конфліктів, їхньої соціально-психологічної зв’язності у новий та новітній часи історії людства.Item Психологічні виміри негативної селекції професійного середовища(Видавничий дім «Гельветика», 2023-12) Гарькавець, С. О.У статті розглядається проблема спотворення професійного середовища негативною селекцією керівників і персоналу, що має місце в сучасних українських реаліях. Зазначається, що постійні корупційні скандали, що супроводжують діяльність державних службовців, представників судової гілки влади тощо, викликають невдоволення закордонних партнерів станом правової реформи. З’ясовано, що як діяльність керівників, так й діяльність персоналу є системним процесом, якому притаманні певні властивості та якості. Серед таких якостей виокремлюються складність, багатомодальність, дифузність, стаціонарність, інерційність та нелінійність. Зазначається, що основною характеристикою активності керівників і персоналу є нелінійність їхнього поводження, а аналіз з позиції системної детермінації поведінки виявляється найбільш продуктивним, у тому числі, щодо розгляду негативних аспектів професійної діяльності індивідів. Показано, що за роки незалежності в Україні, в сфері державного управління, судах, правоохоронній діяльності тощо склалася непродуктивна селекція керівників і персоналу, що забезпечувалася існуючою «непотичною матрицею» та політичною доцільністю, та, переважно, не залежала від професіоналізму суб’єктів діяльності. Констатовано, що негативна селекція керівників і ключового персоналу призвела до акумуляції виключно «надійних персон», що у свою чергу призвело до надійного задоволення основних потреб (вітальних, афіліаційних, у самоствердженні) можновладців. Така системна організація передбачала включення кожного елементу системи таким чином, щоб він не мав можливості спровокувати «броунівський рух» і зруйнувати «непотичну матрицю». Зазначено, що корупція як інструментальна цінність, визначає спрямованість дій суб’єкта, як нормативних, так й протиправних, що є кращими або більш ефективними для задоволення власних потреб. З’ясовані системні прояви такої мотивації, що унеможливлюють конструктивне розв’язання існуючих проблем, у тому числі, подолання корупції та просування на керівні посади індивідів з гідною репутацією та високим рівнем професіоналізму.Item Соціально-психологічні впливи та процес соціалізації особистості в умовах трансформаційних змін.(2014) Гарькавець, С. О.; Garkavets, S.У статті аналізуються можливості використання видів і засобів соціально-психологічного впливу та з'ясовуються, які з них є найбільш ефективними щодо виконання молоддю певних вимог суспільства в умовах трансформаційних змін. Наводяться результати емпіричного дослідження, в якому засвідчено, що чим вищим є рівень задоволення потреб, тим більше раціональним виявляється індивід та у реальному житті, він, переважно, керується здоровим глуздом стосовно виконання суспільних вимог.Item Психологічні особливості сприйняття підлітком стресової ситуації та адаптація до неї(2011) Бохонкова, Ю.У статті проаналізовано проблему адаптації підлітків до стресових ситуацій. Розглянуто причини й ознаки стресової ситуації. Вивчено особливості самооцінки підлітків та процес її формування. Описано негативні психологічні наслідки стресових ситуацій.Item Особливості прояву образи у дітей різного віку та можливості її опанування(2022-12) Гарькавець, С. О.У статті розглядаються прояви образи у дітей різного віку – дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та старшого шкільного, а також особливості їхнього опанування та подолання. З’ясовані причини та умови, що сприяють перетворенню накопичених образ у стійку характерологічну рису – образливість, що є одним із компонентів комплексу неповноцінності особистості. Це зумовлює розвиток деструктивної активності особистості та перешкоджає формуванню її соціальної зрілості. Встановлено, що образливість призводить до виникнення неврозів, в основі яких знаходиться конфлікт дитини з оточуючою соціальною дійсністю. Виявлено, що найбільш критичним етапом формування образливості як риси характеру є підлітковий вік. Акумуляція образ у підлітків, переважно, відбувається внаслідок надмірних вимог батьків або дорослих, жорстких заборон і санкцій, відторгнення або неприйняття підлітка іншими та викликаними цими подіями переживань. Стверджується, що у підлітковому віці образа вже виступає агресивно-емоційною реакцією особистості на реальну або уявну загрозу існування власному «Я». Зазначено, що опанування та подолання образ виступає складним завданням виховання дитини, що зобов’язані вирішувати дорослі спільно з нею, створюючи умови для її особистісного зростання та набуття соціальної зрілості. Запропоновані шляхи подолання прояву образи та запобігання формуванню образливості, як характерологічної риси особистості.Item Психологічні особливості ставлення дівчат та юнаків до феномену "Слава"(Видавничий дім «Гельветика», 2022-11) Гарькавець, Сергій Олексійович; Волченко, Лариса ПетрівнаУ статті аналізується слава як соціально-психологічний феномен. З’ясовано, що слава виступає багатокомпонентним утворенням, яке зумовлене дією соціальних та особистісних чинників. На соціальному рівні славу зумовлює час та місце події, збіг обставин, втручання або допомога інших, інформаційне забезпечення тощо, а на особистісному – психодинамічні прояви індивіда, його когнітивні, афективні, мотиваційні властивості, характерологічні ознаки, світоглядні установки тощо. Встановлено, що слава в умовах розвитку інформаційного суспільства набула суттєвого інструментального значення, стала засобом самоствердження індивідів та їхнього просування у групових і суспільних ієрархіях. Слава стала засобом самоствердження особистості, а у багатьох випадках часто перетворюється на марнославство та пихатість. Натепер слава виступає не тільки метою, а й засобом набуття індивідами соціального статусу, суспільного значення, а для декого сенсом життя. На емпіричному рівні з’ясовано, що старші школярі з екстернальним локусом контролю та високим рівнем егоїзму придають велике значення славі, бажають стати відомими будь за що. Свої прагнення вони пояснюють тим, що слава забезпечує престиж, а привабливість прославленої персони робить її взірцем для наслідування іншим. Дівчата та юнаки з інтернальним локусом контролю, середнім і низьким рівнями егоїзму більш критичні у власних ставленнях до феномену «слава». Схильність індивіда до індивідуалізму також значущо корелює з його прагнення отримати славу. Навпаки, схильність індивіда до колективізму забезпечує вибірковість ставлення його до феномену «слава», а по-декуди негативне сприйняття. Таке ставлення зумовлено переконанням у тому, що хворобливе бажання слави може призводити до марнославства, пихатості та особистісної кризи.