2024 р.
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2024 р. by Issue Date
Now showing 1 - 20 of 28
Results Per Page
Sort Options
Item Актуальні проблеми права: теорія і практика № 1 (47). – 2024.(СНУ ім. В. Даля, 2024)Item Деякі аспекти правового регулювання трудових відносин під впливом процесів цифровізації.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Котлярова, І. Ю.; Kotliarova, I. Yu.У статті з'ясовано, що динаміка цифрової трансформації становить складну, глибоку та многогранну задачу, яка впливає на різні сфери суспільства, у тому числі на регулювання трудових відносин. Цей процес, у свою чергу, впливає й на регулювання трудових відносин, шляхом перетворення традиційних форм організації праці за допомогою інформаційних технологій. Зазначено, що введення електронних трудових книжок є одним із позитивних наслідків цифровізації, що сприяє полегшенню обліку трудової діяльності працівників. Додатково відзначено, що впровадження дистанційної форми організації роботи має ряд переваг, таких як швидкий доступ до праці, полегшення працевлаштування осіб з особливими потребами та інших соціальних груп, а також забезпечення часової та просторової гнучкості. Вказується, що серед перспективних напрямів цифровізації у сфері трудових відносин можна визначити запровадження віддаленої (електронної) професійної атестації працівників. У той же час, наявні ризики, пов'язані з можливим негативним впливом комп'ютерної техніки на здоров'я працівників, що вимагає врегулювання робочого режиму та забезпечення балансу між працею та відпочинком. Вказується також на ризики незаконного втручання в особисте та сімейне життя працівника, що вимагає встановлення певних принципів на правових норм, зокрема, щодо захисту персональних даних працівника.Item Прецедентна практика європейського суду як чинник євроадаптації цивільного судочинства в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Капліна, Г. А.; Kaplina, H.У публікації розглядаються питання використання прецедентної практики Європейського суду в цивільному судочинстві України. Наголошено на ролі та значному впливі на процес євроадаптації правової практики в Україні, проаналізовано тлумачення в рішеннях Європейського суду норм Європейської Конвенції з прав людини. Відмічено, що саме у рішеннях ЄСПЛ відбувається тлумачення більшості положень Конвенції. Застосування рішень в практиці українського судочинства одночасно й відображає застосування норм та принципів Конвенції. Тому це дуже важливий процес, який наближає євроадаптацію судочинства, зокрема цивільного, до стандартів європейської спільноти. Виокремлено основні принципи, що керують використанням прецедентів Європейського суду в українському цивільному судочинстві, такі як принцип пріоритету міжнародних норм права, принцип єдності тлумачення, принцип врахування контексту, принцип відповідності, принцип уникнення протиріч тощо. Висловлено думку, що відступлення від норм Конвенції, які Україна подає у вигляді застережень до Ради Європи, може мати вплив на судову вітчизняну практику і приводити до протиріч та колізій між рішеннями Європейського суду та власними рішеннями, а також порушувати консистентність у вирішенні справ. Акцентовано, що застосування рішень ЄСПЛ з позиції належності судового розгляду сьогодні вже відбувається на різних стадіях судового процесу, включаючи відкриття справи, розгляд справи, оцінка доказів, виконавче провадження тощо. Це є підтвердженням того, що прецедентна практика ЄСПЛ дійсно стала чинником євроадаптації процесу судочинства. Вказано на проблеми застосування прецедентів - судових рішень Європейського Суду з прав людини в процесі прийняття рішень українськими суддями: розбіжність між національним законодавством та міжнародними стандартами, недостатня підготовка суддів до застосування конвенції та прецедентів Європейського Суду, недостатня свідомість про права людини серед суддів . Доведено, що використання прецедентів Європейського Суду допомагає українським судам та правозастосувальникам вирішувати складні справи, які стосуються прав людини, на основі уже існуючої практики та прецедентів. Це сприяє консолідації правової системи України та підвищенню її авторитету.Item Доступ до суду у кримінальному провадженні у практиці ЄСПЛ.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У науковій роботі на підставі аналізу вітчизняної правової доктрини та практики Європейського суду з прав людини визначено особливості поняття доступу до суду та відмінність його від інших суміжних категорій. Досліджено правові позиції Європейського суду з прав людини, у яких втілюється змістовне значення категорії «доступ до суду» та випадки його обмеження. З урахуванням вітчизняних наукових підходів виокремлено такі основні значення категорії «доступ до суду»: 1) доступ до суду як елемент права на справедливий суд; 2) доступ до суду як суб’єктивне право особи. Зроблено висновок про змістовну взаємопов’язаність доступу до суду з іншими складовими права на справедливий суд, такими як публічність, гласність і відкритість судового провадження, забезпечення права на захист та рівність перед законом і судом. З урахуванням особливостей кримінального процесуального законодавства, надано визначення права доступу до суду як можливість звернення особи до суду у класичному розумінні, як до державної інституції, встановленої законом. Автором досліджено зміст поняття права доступу до правосуддя, під як им розуміють як формальну можливість звернення до суду як до інституції, так і можливість особи брати активну участь під час судового розгляду у кримінальному провадженні. На підставі аналізу практики ЄСПЛ досліджені найбільш поширені види обмежень права на доступ до суду, серед яких процесуальні обмеження, які полягають у закріпленні у національному процесуальному законодавстві обмежень щодо строку звернення до суду, а також підстав для перегляду справи судами вищої інстанції. Проаналізовано актуальні судові справи, у яких заявники скаржились на порушення права на доступ до суду у кримінальному провадження, серед яких: «Карт проти Туреччини», «Дорадо Баульде проти Іспанії», «Герен проти Франції», «Пуатрімоль проти Франції», «Маресті проти Хорватії». Автором досліджено найбільш поширені випадки процесуальних обмежень права на доступ до суду у практиці ЄСПЛ, серед яких зокрема: відмова у касаційному перегляді з підставі невиконання заявником ордеру на його арешт, відмова у перегляді рішення з підстав пропущення заявником строків, законодавче обмеження підстав перегляду рішення нижчої інстанції.Item Цифровізація соціальних послуг: проблеми можливостей та компетенції.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Гриценко, Г. М.Висвітлено питання у сфері цифровізації соціальних послуг в умовах децентралізації. Цифровізация в наданні соціальних послуг розглянута як технологічне рішення в концепції сервісної держави яка буде дозволяти динамічне реагувати на зміни дійсності та запити населення. В дослідженні розглянута стратегія реформи адміністративних послуги та їх цифровізація, для покращення якості надавання адміністративних послуг доцільно, повноваження з надання переважної більшості базових адміністративних послуг повинні бути делеговані від центральних органів виконавчої влади з їх територіальною мережею до органів місцевого самоврядування. Питання цифровізації системи адміністративних послуг наразі є надзвичайно важливим, особливо в умовах воєнного стану, та потребує розробки та прийняття комплексної довгострокової стратегії цифрової трансформації та цифровізації і можливості динамічного внесення змін до законодавства. У проведеному дослідженні наведені позитивні та негативні обставини цифровізації соціальних послу, де зазначено що адміністративні послуги потребують розвитку: публічні е-реєстри, е-взаємодії, система електронної ідентифікації. Одночасно з запровадженням електронних сервісних систем необхідно сформувати систему захисту даних, які містяться в цих системах, створити надійну систему кібербезпеки. Зазначено, що держава на сучасному етапі повинна сприяти процесу фіскальної децентралізації відповідно до стандартів ЄС та Ради Європи, розвитку платформи спрощеного доступу до інформації при суворому контролі за її використанням та розповсюдженням, а також лібералізації національного законодавства та його відповідності міжнародному законодавству та законодавству Європейського Союзу.Item Цифрова спадщина: проблеми формування і перспективи.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Загоруй, Л. М.; Загоруй, І. С.; Zagoruy, L. M.; Zagoruy, I. S.У статті досліджуються питання цифрової спадщини. Авторами зазначено, що в результаті інтенсивного використання цифрових платформ, соціальних мереж та інших онлайн-сервісів зростає кількість цифрових об’єктів, які можуть мати матеріальну і духовну цінність для спадкоємців. Відповідно актуалізуються питання спадкування цифрового спадку. Це репрезентує дискусії та зміну ракурсу щодо об’єктів спадкування у порівнянні з усталеними, традиційними підходами. Для вирішення правових питань щодо цифрової спадщини в цивільному праві потрібні відповідні зміни в ЦК України та в механізмі регулювання, що визначає права та обов'язки спадкоємців і враховує особливості спадкування окремих об’єктів, зокрема й тих, що належать до цифрових. Отже, ідеться про корекцію традиційної оптики та удосконалення способів правового регулювання спадкових правовідносин, розширення сфери застосування поняття спадщини та об’єктів спадкування. Висновано, що в питанні цифрової спадщини пересікаються декілька аспектів: теоретичний, нормативний та практичний. Теоретичний аспект характеризується відсутністю єдиних підходів до розв’язання цього питання, неусталеною, різноманітною термінологією, а в деяких випадках і підміною понять. Нормативний аспект національного законодавства хоч і представлений окремими поняттями про цифрові речі, усе-таки не містить офіційного санкціонування терміносполук цифрової спадщини, цифрового спадку та правового регулювання у цій ділянці суспільних відносин. Практичний аспект цієї проблеми перебуває на стадії формування моделі цифрової спадщини, утім, вони поки що різні і не завжди спираються на законодавчу базу щодо спадкування.Item Право на справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту в практиці ЄСПЛ.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Карпенко, М. В.; Котова, Л. В.; Karpenko, M. V.; Kotova, L. V.У статті з’ясована сутність та визначені основні структурні елементи права на справедливий суд. Проаналізовано сучасне розуміння права на справедливий суд у практиці Європейського суду з прав людини. Визначено концептуальні засади удосконалення процесу імплементації в національну правову систему практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Розкрито основні недоліки та проблеми практичного забезпечення права на справедливий суд у національному судочинстві. Визначено шляхи вирішення виявлених проблем та механізми удосконалення національної правової системи.Item Диференціація кадрового забезпечення праці нотаріусів в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Меркулов, П. Ю.У статті здійснено детальний розгляд правовідносин, які стосуються питання кадрового забезпечення праці нотаріусів. Зроблено висновок про те, що кадрове забезпечення нотаріусів передбачає особливий порядок здійснення підбору кадрів, їх розстановку та характеризується підвищеними кваліфікаційними вимогами до роботи нотаріусом, як з точки зору професійності, так і людяності та моральності. У статті надано власне розуміння поняття «кадрове забезпечення нотаріусів в Україні», наголошено на її важливості та вчасності формування. В рамках дослідження охарактеризовано основні нормативно-правові акти у вказаній сфері. Особливу увагу приділено порядку здійснення власне кадрового підбору осіб для роботи нотаріусами та на основі цього здійснено виділення основних особливостей, серед яких названо: 1) чітке визначення кола суб’єктів, які за своїм адміністративно-правовим статусом можуть реалізувати своє право на отримання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю; 2) професійний добір здійснюється у чіткій відповідності до прийнятих у сфері нотаріальної діяльності нормативно-правових актів, які деталізують аспекти не тільки допуску до професії нотаріуса, а й чітко регламентують здійснення кадрового добору до системи нотаріату; 3) встановлення особливих умов для отримання права на складення кваліфікаційного іспиту та отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 4) підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності є отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) кадрове забезпечення нотаріусів здійснюється у відповідності до конкретного нотаріального округу; 6) диференціації праці державного та приватного нотаріуса та забезпечення їх діяльності, в тому числі й через здійснення кадрового добору для роботи в нотаріальних конторах; 7) встановлений особливий порядок підтвердження кваліфікації особою, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність; 8) при формуванні кадрового забезпечення нотаріусів також варто окрему увагу звертати не тільки на професійні вимоги до нотаріуса, а й на моральні; 9) встановлення особливих особистісних вимог до кадрового забезпечення нотаріусів та, так званого дрес-коду нотаріуса у взаємовідносинах із фізичними та юридичними особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій.Item Особливості децентралізації в республіці Єстонія – досвід для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Руденко, М. В.; Rudenko, M. V.У роботі здійснено порівняльний аналіз окремих аспектів реформи децентралізації Республіки Естонія та в Україні, зокрема досліджені особливості реформування адміністративно-територіального устрою Естонії; компетенція самоврядувань щодо надання електронних послуг населенню, у тому числі соціальних послу; історія і принципи впровадження електронного Уряду та цифровізації в Естонії; формування і удосконалення в умовах децентралізації функції та завдань органів місцевого самоврядування; специфіку переговорного процесу між Асоціацією муніципалітетів та центральною владою Естонії; акцентовано увагу на деяких аспектах фінансової децентралізації та питань управління муніципальними фінансами; проведені паралелі та порівняння етапів реформ в Естонії та в Україні.Item Взаємодія між захистом прав людини та міжнародним правом у контексті воєнних злочинів.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Степченко, Д. О.; Жолудєва, В. І.; Stepchenko, D.; Zholudieva, V.У статті досліджується взаємодія між міжнародним правом та захистом прав людини в контексті воєнних злочинів. Розглядаються історичні передумови, еволюція міжнародного права та захисту прав людини, а також приклади їхньої взаємодії під час воєнних конфліктів. Аналізуються поточні виклики, такі як фрагментація правової бази, суперечливі вимоги між міжнародним правом та правами людини, а також випадки, коли рівень захисту в одній сфері може бути нижчим, ніж в іншій. Представлені тематичні дослідження, включаючи детальний аналіз нещодавніх справ про воєнні злочини та вивчення застосування міжнародного права у цих випадках. Аналізуються перспективи розвитку, включаючи потенціал зближення міжнародного права та захисту прав людини і майбутні наслідки для захисту осіб під час збройних конфліктів. Підсумовуються основні висновки та пропозиції щодо покращення захисту прав людини у контексті воєнних злочинів.Item Принципи та методи соціальної кваліметрії при стандартизації соціальних послуг в умовах децентралізації.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, Г. В.; Tatarenko, H. V.Інтенсивний рух України до членства у Європейському союзі добіг до етапу початку скрінінгу щодо переговорів про вступ до ЄС. У відповідності до Угоди про асоціацію, встановлено зобов'язання сторін співпрацювати у галузі гідної праці, політики зайнятості, умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації, та адаптації національного законодавства до правових норм Європейського Союзу, а також виконання міжнародно-правових зобов'язань у контексті європейської інтеграції. Стаття присвячена особливостям стандартизації соціальних послуг, визначенню критеріїв якості змісту соціальних послуг та якості процедури їх надання, розглянуті питання формування ефективного управління системою надання соціальних послуг в умовах децентралізації. Розглянуті окремі аспекти ефективної реалізації політики децентралізації в сфері соціальної політики в Україні, з урахуванням міжнародного досвіду та стандартів. Акцентовано на необхідності застосування кваліметричних технологій в системі соціального забезпечення з метою вимірювання якості соціальних послуг, підвищення кваліфікації працівників, забезпечення можливостей моніторингу якості з боку організацій громадянського суспільства.Item Децентралізація у світлі євроінтерації: досвід окремих країнах Європи для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Нестерович, В. Ф.; Антоненко, М. І.Статтю присвячено висвітленню досвіду деяких країн-членів Європейського союзу у сфері проведення реформ децентралізації. У світлі інтеграції України до Європейського Союзу, тема децентралізації набуває особливої актуальності, адже успішне впровадження цієї реформи є однією з ключових умов для гармонізації українського законодавства та управлінської системи з європейськими стандартами. У дослідженні аналізується досвід децентралізації в чотирьох країнах Європи: Італії, Іспанії, Польщі та Франції. Італія представлена як приклад країни, де регіональна автономія є важливим елементом державного устрою. Здійснення реформ децентралізації у цій країні було спрямоване на посилення ролі регіонів у прийнятті рішень, що, однак, призвело до певної нерівномірності в розвитку різних регіонів. Іспанія, зі своєю унікальною системою автономних спільнот, ілюструє, як децентралізація може бути інструментом для збереження національної єдності, незважаючи на наявність значних регіональних відмінностей та сепаратистських тенденцій. Польща, яка пройшла через масштабні реформи після 1989 року, є зразком країни, яка успішно інтегрувала децентралізацію у свою політичну систему. Польський досвід показує, як радикальні зміни у державному управлінні можуть сприяти економічному зростанню та зміцненню демократичних інститутів. Франція, на відміну від Польщі, демонструє поступовий підхід до децентралізації, орієнтований на збереження централізованого управління з одночасним збільшенням повноважень місцевих органів влади. Це дозволяє Франції підтримувати баланс між централізацією та децентралізацією, забезпечуючи стабільність і ефективність державного управління. Аналізуючи ці приклади, автори статті роблять висновок про те, що досвід європейських країн може бути корисним для України в контексті її євроінтеграційних прагнень. Зокрема, підкреслюється необхідність врахування українських національних особливостей при адаптації європейських моделей децентралізації. Автори вважають, що Україні необхідно врахувати досвід країн Європи та створити підстави для вдосконалення процесу децентралізації в Україні, зокрема щодо зміцнення фінансової спроможності місцевих громад, розширення їхніх повноважень та покращення механізмів контролю і підзвітності. Стаття також акцентує увагу на важливості забезпечення збалансованого підходу до децентралізації, що дозволить уникнути загроз територіальної цілісності та національної єдності України.Item Необхідність і доцільність як правотворчі принципи системи права.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Карпіцький, М. М.Стаття присвячена дослідженню правотворчих принципів системи права та їхнього практичного значення для обґрунтування норм права. Показано, що при ухваленні нових правових норм законодавці повинні обґрунтовувати свої рішення на об'єктивних передумовах права. Ухвалення нових норм права може обґрунтовуватися не тільки на принципі доцільності до зовнішніх соціальних обставин, а й на принципі смислової необхідності, зумовленої апріорними підставами. Принцип смислової необхідності дає змогу оцінити відповідність правової норми системоутворюючим принципам права, які не залежать від тимчасової соціальної ситуації. У кризових умовах, зокрема під час війни, в діяльності законодавців переважає принцип доцільності. Тією мірою, якою правова норма визначається цим принципом, вона набуває тимчасового характеру. Щоб визначити, чи потребує правова норма обмеження строком чинності, слід з'ясувати, який саме правотворчий принцип переважає в її обґрунтуванні – принцип необхідності або принцип доцільності.Item Актуальні проблеми права: теорія і практика : збірник наукових праць. – 2024. – № 2 (48)(СНУ ім. В. Даля, 2024)Item Аналіз сучасного етапу реформи децентралізації в умовах воєнного стану: проблеми та виклики для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Руденко, М. В.У статті проаналізовано та надано характеристику проблемним питанням здійснення реформи децентралізації в Україні під час воєнного стану. Наведена класифікація та здійснене узагальнення проблем які виникли на сучасному етапі децентралізації. Зазначено, що важливою політико-правовою проблемою є відсутність відповідності проміжних результатів децентралізації запланованим. Доведено, що під час здійснення децентралізації територіальні громади зіштовхнулись із проблемою забезпечення населення якісними соціальними послугами, а також зі зниженням доступності для певних регіонів медичних й освітніх послуг, зокрема, тих, які здійснюються через центри надання адміністративних послуг. Підкреслено, що фінансово-бюджетна сфера також має проблеми, що пов’язані з відсутністю відповідальності органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб за некомпетентне розпорядження коштами місцевого бюджету. Звернено увагу на існування нерівномірного розподілу фінансових можливостей об’єднаних територіальних громад в розрізі того, що під час збільшення повноважень органів місцевого самоврядування зростає рівень можливих порушень принципу законності прийнятими рішеннями. У статті зазначено, що наразі особливої актуальності набувають проблеми, які випливають у результаті запровадження правового режиму воєнного стану та нових завдань, які з’явились у територіальних громад. Зроблено висновок, що під час дії воєнного стану органи місцевого самоврядування мають значну нестачу власних бюджетних надходжень задля виконання покладених на них повноважень і функцій в соціальній сфері, а також сфері забезпечення потреб оборони країни, відновлення та відбудови територій, надання допомоги внутрішньо переміщеним особам тощо.Item Дистанційна зайнятість: зарубіжний досвід та перспективи правового регулювання в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івчук, Ю. Ю.У науковій статті автором досліджено досвід правового регулювання дистанційної праці у Великій Британії, Франції та інших зарубіжних країнах. Висвітлено окремі проблемні питання правого регулювання дистанційної зайнятості в України та запропоновано шляхи їх вирішення. З урахування сучасних наукових підходів до визначення дистанційної праці автором охарактеризовано основні особливості дистанційної праці, які відрізняють її від традиційної форми організації праці, зокрема: місцезнаходження робочого місця дистанційного працівника за межами приміщенням роботодавця; використання інформаційно-комунікаційних технологій, наприклад, за допомогою мережі Інтернет; розподіл робочого часу дистанційного працівника на власний розсуд з можливістю врахування особистих потреб; використання роботодавцем спеціальних засобів моніторингу продуктивності праці та обліку робочого часу; забезпечення гнучкості виробничого процесу та ін. На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн виокремлено актуальні питання виконання дистанційної роботи, нормативне врегулювання яких є перспективним у тому числі і для України, серед яких: організація безпечних умов праці на робочому місці дистанційного працівника; врахування думки роботодавця або працівника щодо переходу на дистанційну форму роботи; забезпечення балансу між роботою та приватним життям дистанційного працівника; залучення іноземних працівників до дистанційної роботи та ін. Автором виокремлено проблемні аспекти реалізації трудових прав та обов’язків учасників дистанційних трудових відносин, які потребують правового регулювання у вітчизняному трудовому законодавстві, зокрема, процедура переведення працівників з дистанційної роботи на традиційну; межі застосування роботодавцем електронних технологій для обліку робочого часу дистанційного працівника з метою недопущення втручання у приватне життя; безпека праці на робочому місці; залучення до дистанційної роботи іноземних працівників; механізм застосування до роботодавців санкцій у разі втручання у особистий неробочий час працівника. З урахуванням зарубіжного досвіду та на підставі аналізу чинного Кодексу законів про працю України запропоновано закріпити у ст. 602 КЗпП України: 1) обов’язкову оцінку роботодавцем та майбутнім працівником безпечності робочого місця та технічного обладнання перед укладенням трудового договору; 2) механізм документального оформлення переходу до традиційної форми організації праці з визначенням спеціального строку повідомлення працівника про зміни в організації праці; 3) етичні засади здійснення контролю за працівниками, а також обов’язок дотримання цих засад з боку роботодавця.Item Електронна платформа блокчейн як інструмент зменьшення ризиків при веденні господарської діяльності(СНУ ім. В. Даля, 2024) Солодченко, С. В.; Беспалов, М. О.; Матвєєва, А. В.; Гриценко, Г. М.У статті розглянуто використання технології розподільчих реєстрів блокчейн в різних галузях економіки. У ході дослідження з’ясовано, що дана технологія отримала розвиток, починаючи з 2008 року, для регулювання дій, пов’язаних з існуванням криптовалюти біткоїн. Технологія розподільчих реєстрів за період свого існування у сучасній історії пережила як злети, так і падіння. Далі великі транспортні компанії, які займаються транскордонними перевезеннями, розширяючи коло застосування технології блокчейн, стали використовувати дану технологію при обліку транспортування вантажів. Експерименти у цьому напрямку довели зручність і економічну обґрунтованість її використання. Дана технологія дала можливість відслідковувати вантаж в режимі реального часу, що зручно як вантажовідправнику, так і вантажотримувачу, перевізнику та контролюючим органам. У 2018 році у Швейцарському Давосі на Всесвітньому економічному форумі було зазначено, що Україна входить в 14 країн світу, які активно розвивають і використовують технологію розподільчих реєстрів блокчейн. Науковці досліджували технологію розподільчих реєстрів блокчейн в різних галузях економіки, таких як: ІТ-технології, електроенергетики, фармацевтики, сільського господарства, харчування, фінансів, космічний галузі, транспортних перевезень, вантажів та ін. Всі зазначають позитивні напрацювання від використання технології розподільчих реєстрів блокчейн у різних галузях. Вона дозволяє робити зручним ведення господарської діяльності суб’єктами, допомагає відстежувати якість надання послуг, та робить більш прозорим ведення господарської діяльності. Нажаль, законодавчого регулювання технології розподільчих реєстрів блокчейн при веденні господарської діяльності в діючому національному законодавстві немає. При законодавчому врегулюванні технологію розподільчих реєстрів блокчейн можливо використовувати як інструмент для: стимулювання прозорого господарювання, зменшення негативних ризиків при веденні господарської діяльності та усунення незаконного втручання у ведення господарської діяльності зі сторони контролюючих державних органів.Item Особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Лашутін, С. О.Робочий час та час відпочинку є категоріями трудового права, ефективне правове регулювання яких спрямоване на забезпечення організованості робочого процесу, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення безперебійності роботи відповідного державного органу, організації, підприємства незалежно від форми власності. Саме тому висвітлення особливостей правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури України є важливим етапом у комплексному дослідженні єдності та диференціації трудових відносин працівників прокуратури України загалом. Метою статі є висвітлення єдності та диференціації правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. У статті надано авторське розуміння змісту понять робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. Проаналізовано чинне нормативно-правове регулювання проблематики робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. Зроблено висновок про те, що проявом єдності у правовому регулюванні зазначеного питання є те, що при встановленні режимів робочого часу та надання часу відпочинку законодавець не допускає зниження закріплених у загальному законодавстві трудо-правових гарантій стосовно досліджуваного інституту, та відповідне правове регулювання відбувається в його межах. Поряд з тим, найбільш диференційованим є правове регулювання зазначеної проблематики для прокурорів та державних службовців. Законодавство визначає більш жорсткі вимоги до перебування на робочих місцях зазначених категорій осіб, поряд з тим, надає також і більш розширені гарантії у сфері часу відпочинку. Відзначено прогресивність положень щодо встановлення гнучкого графіку та дистанційної роботи для прокурорських працівників. Як підсумок автором зазначено, що проявом єдності у правовому регулюванні робочого часу та часу відпочинку є те, що при встановленні режимів робочого часу та надання часу відпочинку законодавець не допускає зниження закріплених у загальному законодавстві трудо-правових гарантій стосовно досліджуваного інституту, та відповідне правове регулювання відбувається в його межах. Поряд з тим, найбільш диференційованим є правове регулювання зазначеної проблематики для прокурорів та державних службовців. Законодавство визначає більш жорсткі вимоги до перебування на робочих місцях зазначених категорій осіб, поряд з тим, надає також і більш розширені гарантії у сфері часу відпочинку.Item Соціальні права в умовах війни: поняття та судовий механізм їх захисту.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Петросян, К. Є.У статті здійснено аналіз сутності соціальних прав людини, відзначено про їх фундаментальність та одночасно проблематичність в сучасних умовах серед інших конституційних прав. Наголошено, що важливість соціальних прав і свобод в системі основних прав і свобод людини викликана тим, що усі інші права та свободи мають ціннісне значення для особи виключно за умови, коли вона має достатні засоби для існування. Також наведено специфічні ознаки, що притаманні виключно соціальним правам, зокрема пов’язаність із рівнем економічного розвитку держави; наявність комплексного і розгалуженого законодавства, яке чітко регламентує всі процедури, що пов’язані із наданням соціальної допомоги, здійсненню соціального захисту і соціального забезпечення; менша визначеність і чіткість формулювання у порівнянні із громадянськими і політичними правами. Крім того, в статті обґрунтовано обов’язок держави щодо створення належних умов для соціального розвитку людини, її соціального захисту і соціальної безпеки в аспекті дотримання її соціальних прав попри ускладнення можливостей держави в умовах воєнного стану. Зауважено на пріоритетності соціальних прав з поміж усіх прав людини з огляду на інтерес громадян до захисту цієї категорії прав в судовому порядку. Досліджено показники надходження та розгляду справ і матеріалів місцевими адміністративними судами у 2022–2023 роках, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність зміни підходів у соціальному забезпеченні громадян в сучасних умовах.Item Захист прав споживачів в мережі інтернет: перспективи розвитку.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Загоруй, Л. М.; Загоруй, І. С.У статті досліджуються питання особливостей захисту прав споживачів в мережі Інтернет відповідно до чинного законодавства України та ЄС на сучасному етапі. Приділено увагу поняттю споживач, виокремлено різні його визначення в діючому Законі України та в оновленій його редакції, набрання чинності якої відтерміновано до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що попри використання в українському законодавстві механізму альтернативного захисту прав споживачів в Інтернеті, він залишається далеким до вимог законодавства та усталеної практики ЄС. Висновано, що чітке нормативне визначення параметрів споживач в Україні, як воно означено в законодавстві ЄС про альтернативне вирішення споживчих спорів, розробка та впровадження в практичне життя онлайн-платформи альтернативного захисту споживчих прав в Інтернеті, могло б забезпечити утвердження засадничих основ щодо ефективності механізму захисту справ споживачів в Інтернеті, сприяти наближенню України до європейських стандартів у сфері захисту прав споживачів, що є важливим у контексті євроінтеграції України.