2024 р.
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2024 р. by Title
Now showing 1 - 20 of 28
Results Per Page
Sort Options
Item Актуальні проблеми права: теорія і практика : збірник наукових праць. – 2024. – № 2 (48)(СНУ ім. В. Даля, 2024)Item Актуальні проблеми права: теорія і практика № 1 (47). – 2024.(СНУ ім. В. Даля, 2024)Item Аналіз сучасного етапу реформи децентралізації в умовах воєнного стану: проблеми та виклики для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Руденко, М. В.У статті проаналізовано та надано характеристику проблемним питанням здійснення реформи децентралізації в Україні під час воєнного стану. Наведена класифікація та здійснене узагальнення проблем які виникли на сучасному етапі децентралізації. Зазначено, що важливою політико-правовою проблемою є відсутність відповідності проміжних результатів децентралізації запланованим. Доведено, що під час здійснення децентралізації територіальні громади зіштовхнулись із проблемою забезпечення населення якісними соціальними послугами, а також зі зниженням доступності для певних регіонів медичних й освітніх послуг, зокрема, тих, які здійснюються через центри надання адміністративних послуг. Підкреслено, що фінансово-бюджетна сфера також має проблеми, що пов’язані з відсутністю відповідальності органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб за некомпетентне розпорядження коштами місцевого бюджету. Звернено увагу на існування нерівномірного розподілу фінансових можливостей об’єднаних територіальних громад в розрізі того, що під час збільшення повноважень органів місцевого самоврядування зростає рівень можливих порушень принципу законності прийнятими рішеннями. У статті зазначено, що наразі особливої актуальності набувають проблеми, які випливають у результаті запровадження правового режиму воєнного стану та нових завдань, які з’явились у територіальних громад. Зроблено висновок, що під час дії воєнного стану органи місцевого самоврядування мають значну нестачу власних бюджетних надходжень задля виконання покладених на них повноважень і функцій в соціальній сфері, а також сфері забезпечення потреб оборони країни, відновлення та відбудови територій, надання допомоги внутрішньо переміщеним особам тощо.Item Взаємодія між захистом прав людини та міжнародним правом у контексті воєнних злочинів.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Степченко, Д. О.; Жолудєва, В. І.; Stepchenko, D.; Zholudieva, V.У статті досліджується взаємодія між міжнародним правом та захистом прав людини в контексті воєнних злочинів. Розглядаються історичні передумови, еволюція міжнародного права та захисту прав людини, а також приклади їхньої взаємодії під час воєнних конфліктів. Аналізуються поточні виклики, такі як фрагментація правової бази, суперечливі вимоги між міжнародним правом та правами людини, а також випадки, коли рівень захисту в одній сфері може бути нижчим, ніж в іншій. Представлені тематичні дослідження, включаючи детальний аналіз нещодавніх справ про воєнні злочини та вивчення застосування міжнародного права у цих випадках. Аналізуються перспективи розвитку, включаючи потенціал зближення міжнародного права та захисту прав людини і майбутні наслідки для захисту осіб під час збройних конфліктів. Підсумовуються основні висновки та пропозиції щодо покращення захисту прав людини у контексті воєнних злочинів.Item Вплив децентралізації на відбудову критично важливої та соціальної інфраструктури.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Гриценко, Г. М.Дане дослідження розглядає участь органів місцевого самоврядування у післявоєнний відбудові зруйнованої критично важливої та соціальної інфраструктури країни. Розглянута адміністративна реформа децентралізації державного управління та її вплив на будівельну галузь. Проведено аналіз повноважень органів місцевого самоврядування у будівельний галузі у процесі проведення реформи децентралізації державного управління у нашої країні. Зазначена необхідність подальшого внесення змін до законодавства для усунення прогалин які виникли при розподілу функцій контролю та нагляду у будівельний галузі. Підкреслена головна роль органів місцевого самоврядування у післявоєнний відбудові критичної та соціальної інфраструктури країни для нормального існування та розвитку суспільства з урахуванням публічних і приватних потреб територіальних громад. У процесі дослідження встановлено, що на останнє впливає не тільки пошкодження та зруйнування в ході бойових дій критично важливої та соціальної інфраструктури, але також внутрішні переміщені особи та переміщений бізнес, які також потребують будівництво додаткових житлових та виробничих площ.Item Децентралізація у світлі євроінтерації: досвід окремих країнах Європи для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Нестерович, В. Ф.; Антоненко, М. І.Статтю присвячено висвітленню досвіду деяких країн-членів Європейського союзу у сфері проведення реформ децентралізації. У світлі інтеграції України до Європейського Союзу, тема децентралізації набуває особливої актуальності, адже успішне впровадження цієї реформи є однією з ключових умов для гармонізації українського законодавства та управлінської системи з європейськими стандартами. У дослідженні аналізується досвід децентралізації в чотирьох країнах Європи: Італії, Іспанії, Польщі та Франції. Італія представлена як приклад країни, де регіональна автономія є важливим елементом державного устрою. Здійснення реформ децентралізації у цій країні було спрямоване на посилення ролі регіонів у прийнятті рішень, що, однак, призвело до певної нерівномірності в розвитку різних регіонів. Іспанія, зі своєю унікальною системою автономних спільнот, ілюструє, як децентралізація може бути інструментом для збереження національної єдності, незважаючи на наявність значних регіональних відмінностей та сепаратистських тенденцій. Польща, яка пройшла через масштабні реформи після 1989 року, є зразком країни, яка успішно інтегрувала децентралізацію у свою політичну систему. Польський досвід показує, як радикальні зміни у державному управлінні можуть сприяти економічному зростанню та зміцненню демократичних інститутів. Франція, на відміну від Польщі, демонструє поступовий підхід до децентралізації, орієнтований на збереження централізованого управління з одночасним збільшенням повноважень місцевих органів влади. Це дозволяє Франції підтримувати баланс між централізацією та децентралізацією, забезпечуючи стабільність і ефективність державного управління. Аналізуючи ці приклади, автори статті роблять висновок про те, що досвід європейських країн може бути корисним для України в контексті її євроінтеграційних прагнень. Зокрема, підкреслюється необхідність врахування українських національних особливостей при адаптації європейських моделей децентралізації. Автори вважають, що Україні необхідно врахувати досвід країн Європи та створити підстави для вдосконалення процесу децентралізації в Україні, зокрема щодо зміцнення фінансової спроможності місцевих громад, розширення їхніх повноважень та покращення механізмів контролю і підзвітності. Стаття також акцентує увагу на важливості забезпечення збалансованого підходу до децентралізації, що дозволить уникнути загроз територіальної цілісності та національної єдності України.Item Деякі аспекти правового регулювання трудових відносин під впливом процесів цифровізації.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Котлярова, І. Ю.; Kotliarova, I. Yu.У статті з'ясовано, що динаміка цифрової трансформації становить складну, глибоку та многогранну задачу, яка впливає на різні сфери суспільства, у тому числі на регулювання трудових відносин. Цей процес, у свою чергу, впливає й на регулювання трудових відносин, шляхом перетворення традиційних форм організації праці за допомогою інформаційних технологій. Зазначено, що введення електронних трудових книжок є одним із позитивних наслідків цифровізації, що сприяє полегшенню обліку трудової діяльності працівників. Додатково відзначено, що впровадження дистанційної форми організації роботи має ряд переваг, таких як швидкий доступ до праці, полегшення працевлаштування осіб з особливими потребами та інших соціальних груп, а також забезпечення часової та просторової гнучкості. Вказується, що серед перспективних напрямів цифровізації у сфері трудових відносин можна визначити запровадження віддаленої (електронної) професійної атестації працівників. У той же час, наявні ризики, пов'язані з можливим негативним впливом комп'ютерної техніки на здоров'я працівників, що вимагає врегулювання робочого режиму та забезпечення балансу між працею та відпочинком. Вказується також на ризики незаконного втручання в особисте та сімейне життя працівника, що вимагає встановлення певних принципів на правових норм, зокрема, щодо захисту персональних даних працівника.Item Дистанційна зайнятість: зарубіжний досвід та перспективи правового регулювання в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івчук, Ю. Ю.У науковій статті автором досліджено досвід правового регулювання дистанційної праці у Великій Британії, Франції та інших зарубіжних країнах. Висвітлено окремі проблемні питання правого регулювання дистанційної зайнятості в України та запропоновано шляхи їх вирішення. З урахування сучасних наукових підходів до визначення дистанційної праці автором охарактеризовано основні особливості дистанційної праці, які відрізняють її від традиційної форми організації праці, зокрема: місцезнаходження робочого місця дистанційного працівника за межами приміщенням роботодавця; використання інформаційно-комунікаційних технологій, наприклад, за допомогою мережі Інтернет; розподіл робочого часу дистанційного працівника на власний розсуд з можливістю врахування особистих потреб; використання роботодавцем спеціальних засобів моніторингу продуктивності праці та обліку робочого часу; забезпечення гнучкості виробничого процесу та ін. На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн виокремлено актуальні питання виконання дистанційної роботи, нормативне врегулювання яких є перспективним у тому числі і для України, серед яких: організація безпечних умов праці на робочому місці дистанційного працівника; врахування думки роботодавця або працівника щодо переходу на дистанційну форму роботи; забезпечення балансу між роботою та приватним життям дистанційного працівника; залучення іноземних працівників до дистанційної роботи та ін. Автором виокремлено проблемні аспекти реалізації трудових прав та обов’язків учасників дистанційних трудових відносин, які потребують правового регулювання у вітчизняному трудовому законодавстві, зокрема, процедура переведення працівників з дистанційної роботи на традиційну; межі застосування роботодавцем електронних технологій для обліку робочого часу дистанційного працівника з метою недопущення втручання у приватне життя; безпека праці на робочому місці; залучення до дистанційної роботи іноземних працівників; механізм застосування до роботодавців санкцій у разі втручання у особистий неробочий час працівника. З урахуванням зарубіжного досвіду та на підставі аналізу чинного Кодексу законів про працю України запропоновано закріпити у ст. 602 КЗпП України: 1) обов’язкову оцінку роботодавцем та майбутнім працівником безпечності робочого місця та технічного обладнання перед укладенням трудового договору; 2) механізм документального оформлення переходу до традиційної форми організації праці з визначенням спеціального строку повідомлення працівника про зміни в організації праці; 3) етичні засади здійснення контролю за працівниками, а також обов’язок дотримання цих засад з боку роботодавця.Item Диференціація кадрового забезпечення праці нотаріусів в Україні.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Меркулов, П. Ю.У статті здійснено детальний розгляд правовідносин, які стосуються питання кадрового забезпечення праці нотаріусів. Зроблено висновок про те, що кадрове забезпечення нотаріусів передбачає особливий порядок здійснення підбору кадрів, їх розстановку та характеризується підвищеними кваліфікаційними вимогами до роботи нотаріусом, як з точки зору професійності, так і людяності та моральності. У статті надано власне розуміння поняття «кадрове забезпечення нотаріусів в Україні», наголошено на її важливості та вчасності формування. В рамках дослідження охарактеризовано основні нормативно-правові акти у вказаній сфері. Особливу увагу приділено порядку здійснення власне кадрового підбору осіб для роботи нотаріусами та на основі цього здійснено виділення основних особливостей, серед яких названо: 1) чітке визначення кола суб’єктів, які за своїм адміністративно-правовим статусом можуть реалізувати своє право на отримання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю; 2) професійний добір здійснюється у чіткій відповідності до прийнятих у сфері нотаріальної діяльності нормативно-правових актів, які деталізують аспекти не тільки допуску до професії нотаріуса, а й чітко регламентують здійснення кадрового добору до системи нотаріату; 3) встановлення особливих умов для отримання права на складення кваліфікаційного іспиту та отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 4) підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності є отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) кадрове забезпечення нотаріусів здійснюється у відповідності до конкретного нотаріального округу; 6) диференціації праці державного та приватного нотаріуса та забезпечення їх діяльності, в тому числі й через здійснення кадрового добору для роботи в нотаріальних конторах; 7) встановлений особливий порядок підтвердження кваліфікації особою, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність; 8) при формуванні кадрового забезпечення нотаріусів також варто окрему увагу звертати не тільки на професійні вимоги до нотаріуса, а й на моральні; 9) встановлення особливих особистісних вимог до кадрового забезпечення нотаріусів та, так званого дрес-коду нотаріуса у взаємовідносинах із фізичними та юридичними особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій.Item Доступ до суду у кримінальному провадженні у практиці ЄСПЛ.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Івчук, Ю. Ю.; Ivchuk, Yu.У науковій роботі на підставі аналізу вітчизняної правової доктрини та практики Європейського суду з прав людини визначено особливості поняття доступу до суду та відмінність його від інших суміжних категорій. Досліджено правові позиції Європейського суду з прав людини, у яких втілюється змістовне значення категорії «доступ до суду» та випадки його обмеження. З урахуванням вітчизняних наукових підходів виокремлено такі основні значення категорії «доступ до суду»: 1) доступ до суду як елемент права на справедливий суд; 2) доступ до суду як суб’єктивне право особи. Зроблено висновок про змістовну взаємопов’язаність доступу до суду з іншими складовими права на справедливий суд, такими як публічність, гласність і відкритість судового провадження, забезпечення права на захист та рівність перед законом і судом. З урахуванням особливостей кримінального процесуального законодавства, надано визначення права доступу до суду як можливість звернення особи до суду у класичному розумінні, як до державної інституції, встановленої законом. Автором досліджено зміст поняття права доступу до правосуддя, під як им розуміють як формальну можливість звернення до суду як до інституції, так і можливість особи брати активну участь під час судового розгляду у кримінальному провадженні. На підставі аналізу практики ЄСПЛ досліджені найбільш поширені види обмежень права на доступ до суду, серед яких процесуальні обмеження, які полягають у закріпленні у національному процесуальному законодавстві обмежень щодо строку звернення до суду, а також підстав для перегляду справи судами вищої інстанції. Проаналізовано актуальні судові справи, у яких заявники скаржились на порушення права на доступ до суду у кримінальному провадження, серед яких: «Карт проти Туреччини», «Дорадо Баульде проти Іспанії», «Герен проти Франції», «Пуатрімоль проти Франції», «Маресті проти Хорватії». Автором досліджено найбільш поширені випадки процесуальних обмежень права на доступ до суду у практиці ЄСПЛ, серед яких зокрема: відмова у касаційному перегляді з підставі невиконання заявником ордеру на його арешт, відмова у перегляді рішення з підстав пропущення заявником строків, законодавче обмеження підстав перегляду рішення нижчої інстанції.Item Електронна платформа блокчейн як інструмент зменьшення ризиків при веденні господарської діяльності(СНУ ім. В. Даля, 2024) Солодченко, С. В.; Беспалов, М. О.; Матвєєва, А. В.; Гриценко, Г. М.У статті розглянуто використання технології розподільчих реєстрів блокчейн в різних галузях економіки. У ході дослідження з’ясовано, що дана технологія отримала розвиток, починаючи з 2008 року, для регулювання дій, пов’язаних з існуванням криптовалюти біткоїн. Технологія розподільчих реєстрів за період свого існування у сучасній історії пережила як злети, так і падіння. Далі великі транспортні компанії, які займаються транскордонними перевезеннями, розширяючи коло застосування технології блокчейн, стали використовувати дану технологію при обліку транспортування вантажів. Експерименти у цьому напрямку довели зручність і економічну обґрунтованість її використання. Дана технологія дала можливість відслідковувати вантаж в режимі реального часу, що зручно як вантажовідправнику, так і вантажотримувачу, перевізнику та контролюючим органам. У 2018 році у Швейцарському Давосі на Всесвітньому економічному форумі було зазначено, що Україна входить в 14 країн світу, які активно розвивають і використовують технологію розподільчих реєстрів блокчейн. Науковці досліджували технологію розподільчих реєстрів блокчейн в різних галузях економіки, таких як: ІТ-технології, електроенергетики, фармацевтики, сільського господарства, харчування, фінансів, космічний галузі, транспортних перевезень, вантажів та ін. Всі зазначають позитивні напрацювання від використання технології розподільчих реєстрів блокчейн у різних галузях. Вона дозволяє робити зручним ведення господарської діяльності суб’єктами, допомагає відстежувати якість надання послуг, та робить більш прозорим ведення господарської діяльності. Нажаль, законодавчого регулювання технології розподільчих реєстрів блокчейн при веденні господарської діяльності в діючому національному законодавстві немає. При законодавчому врегулюванні технологію розподільчих реєстрів блокчейн можливо використовувати як інструмент для: стимулювання прозорого господарювання, зменшення негативних ризиків при веденні господарської діяльності та усунення незаконного втручання у ведення господарської діяльності зі сторони контролюючих державних органів.Item Захист прав військовополонених з урахуванням ґендерних аспектів: міжнародні стандарти та практика України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Степченко, Д. О.; Татаренко, Г. В.У тривалих збройних конфліктах, таких як збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, захист прав військовополонених і попередження сексуального та ґендерно-зумовленого насильства стають надзвичайно актуальними. Наявність ґендерних особливостей у захисті прав таких осіб потребує особливої уваги, оскільки різні ґендерні групи можуть стиратися з різними формами насильства і дискримінації. Предметом дослідження виступають міжнародні правові стандарти та українське законодавство що регулюють правовий статус військовополонених з акцентом на ґендерну рівність і протидію ґендерно-зумовленому насильству. У дослідженні здійснено аналіз правових аспектів захисту прав військовополонених жінок та представників ЛГБТК+ спільноти що зазнають сексуального та ґендерно-зумовленого насильства пов’язаного зі збройним конфліктом. Розглянуто імплементацію Україною відповідних норм міжнародного права, виявлено прогалини в національному законодавстві та запропоновано комплексний підхід до вдосконалення правового захисту цих груп. Для досягнення цих цілей використовуються методи порівняльного правового аналізу, системного підходу та статистики.Item Захист прав споживачів в мережі інтернет: перспективи розвитку.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Загоруй, Л. М.; Загоруй, І. С.У статті досліджуються питання особливостей захисту прав споживачів в мережі Інтернет відповідно до чинного законодавства України та ЄС на сучасному етапі. Приділено увагу поняттю споживач, виокремлено різні його визначення в діючому Законі України та в оновленій його редакції, набрання чинності якої відтерміновано до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що попри використання в українському законодавстві механізму альтернативного захисту прав споживачів в Інтернеті, він залишається далеким до вимог законодавства та усталеної практики ЄС. Висновано, що чітке нормативне визначення параметрів споживач в Україні, як воно означено в законодавстві ЄС про альтернативне вирішення споживчих спорів, розробка та впровадження в практичне життя онлайн-платформи альтернативного захисту споживчих прав в Інтернеті, могло б забезпечити утвердження засадничих основ щодо ефективності механізму захисту справ споживачів в Інтернеті, сприяти наближенню України до європейських стандартів у сфері захисту прав споживачів, що є важливим у контексті євроінтеграції України.Item Зміст трудового договору про дистанційну роботу.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Севост’янов, С. С.У науковій роботі автором досліджено особливості змісту трудового договору про дистанційну роботу. Встановлено, що узгодження роботодавцем та працівником умов договору є важливим, оскільки дозволяє гарантувати як дотримання трудових прав дистанційного працівника, так і убезпечити роботодавця від небажаних витрат, повʼязаних з виробничим процесом. На підставі аналізу наукових досліджень та чинного законодавства визначено перелік обовʼязкових та додаткових умов трудового договору про дистанційну роботу. Встановлено, що чинне законодавство про працю частково визначає зміст трудового договору шляхом закріплення Типової форми трудового договору про дистанційну роботу. Водночас, чинний Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) містить перелік істотних умов трудового договору лише в умовах спрощеного режиму регулювання дистанційних трудових відносин. Автором досліджено особливості індивідуально-договірного регулювання дистанційних відносин, однією з яких є використання сторонами положень Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, основним призначенням якої є спрощення процедури укладення та забезпечення балансу інтересів сторін трудового договору. З урахуванням загальних положень законодавства, які стосуються особливостей виконання дистанційної роботи, виокремлено обовʼязкові умови трудового договору про дистанційну працю, серед яких: 1) час початку роботи; 2) умова про трудову функцію; 3) місце роботи дистанційного працівника; 4) тривалість робочого часу і часу відпочинку; 5) права та обов’язки сторін трудового договору; 6) умови оплати праці; 7) умови про матеріально-технічне забезпечення; 8) охорона праці. Особливу увагу приділено умовам регулюванню робочого часу у трудовому договорі, які можуть передбачати гнучкий графік роботи, заснований на засадах саморегулювання режиму роботи та гарантування працівнику права на відключення. Автором досліджено питання здійснення роботодавцем цифрового моніторингу з метою обліку робочого часу дистанційного працівника. Наголошено на необхідності дотримання роботодавцем допустимих меж застосування сучасних технологій в у контексті дотримання прав дистанційного працівника. З урахуванням положень чинного законодавства до додаткових умов трудового договору про дистанційну роботу віднесено: умови щодо випробування, захист комерційної таємниці, доступ до якої дистанційний працівник отримав у ході виконання роботи, умови щодо надання додаткових пільг, поліпшення умов праці тощо.Item Кримінальна відповідальність за воєнні злочини в Україні в контексті імплементації норм Римського статуту міжнародного кримінального суду.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, І. В.; Котова, Л. В.Стаття присвячена комплексному аналізу поняття та ознак категорії «воєнні злочини» та визначенню особливостей притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини в Україні в умовах імплементації норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). З огляду на зростання кількості воєнних злочинів, скоєних під час російсько-української війни, питання ефективного переслідування винних стає надзвичайно актуальним для правової системи України. Основна мета статті полягає в дослідженні механізмів притягнення до відповідальності осіб, причетних до таких злочинів, через призму міжнародних стандартів, закріплених у Римському статуті. У роботі розглядаються основні виклики, з якими стикається Україна в процесі імплементації цих норм, зокрема проблеми законодавчого регулювання та прогалини у національному законодавстві. Автори акцентують увагу на тому, що хоча Україна не є повноправним учасником Римського статуту, вона визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, скоєних на її території, що створює підґрунтя для притягнення винних до міжнародної кримінальної відповідальності. Увага приділяється також аналізу наявних проблем, пов’язаних з гармонізацією національної правової системи з міжнародними стандартами у сфері кримінальної відповідальності за воєнні злочини. Особливо підкреслюються труднощі в доказуванні таких злочинів, а також у координації зусиль між національними органами влади та міжнародними організаціями. Важливим аспектом дослідження є виявлення юридичних перешкод, що заважають ефективному переслідуванню воєнних злочинців, зокрема тих, які беруть участь у військових діях на території України. Стаття також містить пропозиції щодо вдосконалення правової бази України, з метою підвищення її здатності забезпечити справедливість і невідворотність покарання за воєнні злочини. Окремо наголошується на необхідності внесення змін до Кримінального кодексу України з урахуванням положень Римського статуту, що дозволить більш ефективно застосовувати національні та міжнародні механізми кримінальної відповідальності. В цілому дослідження спрямоване на виявлення шляхів вдосконалення національного законодавства у сфері притягнення до відповідальності за воєнні злочини та забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у галузі міжнародного кримінального права.Item Навчання як спроба розв’язання наукових проблем: компонента дуальності освіти.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Шаповалова, О. В.; Лупенко, А. В.У статті узагальнено теоретичні та певні практичні здобутки освітян на шляху закладання підвалин щодо розгляду дуальної освіти у всій її комплексності. Аргументовано доцільність вдосконалення не лише наявних моделей дуальної форм освіти, але також – розробки й перспективних моделей для правників. Викладено досвід наукового керівництва студентськими навчально-дослідницькими заходами, підготовкою доповідей, статей, тез та інш., який дозволяє звернути увагу на питання розширення форм застосування елементів дуальної форми здобуття вищої освіти в процесі підготовки фахівців у галузі права. Надається аргументація спроможності робочої гіпотези щодо сприйняття компонентою дуальної освіти навчання вдалу спробу розв’язання здобувачами наявних теоретичних та практичних проблем, які авторитетними фахівцями визнані як такі, що потребують дослідження. Запропоновано у процесі здобуття вищої юридичної освіти запровадити обов’язкове заохочення здобувачів освіти до активної науково-дослідної роботи та інтелектуальної публічності.Item Необхідність і доцільність як правотворчі принципи системи права.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Карпіцький, М. М.Стаття присвячена дослідженню правотворчих принципів системи права та їхнього практичного значення для обґрунтування норм права. Показано, що при ухваленні нових правових норм законодавці повинні обґрунтовувати свої рішення на об'єктивних передумовах права. Ухвалення нових норм права може обґрунтовуватися не тільки на принципі доцільності до зовнішніх соціальних обставин, а й на принципі смислової необхідності, зумовленої апріорними підставами. Принцип смислової необхідності дає змогу оцінити відповідність правової норми системоутворюючим принципам права, які не залежать від тимчасової соціальної ситуації. У кризових умовах, зокрема під час війни, в діяльності законодавців переважає принцип доцільності. Тією мірою, якою правова норма визначається цим принципом, вона набуває тимчасового характеру. Щоб визначити, чи потребує правова норма обмеження строком чинності, слід з'ясувати, який саме правотворчий принцип переважає в її обґрунтуванні – принцип необхідності або принцип доцільності.Item Особливості децентралізації в республіці Єстонія – досвід для України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Руденко, М. В.; Rudenko, M. V.У роботі здійснено порівняльний аналіз окремих аспектів реформи децентралізації Республіки Естонія та в Україні, зокрема досліджені особливості реформування адміністративно-територіального устрою Естонії; компетенція самоврядувань щодо надання електронних послуг населенню, у тому числі соціальних послу; історія і принципи впровадження електронного Уряду та цифровізації в Естонії; формування і удосконалення в умовах децентралізації функції та завдань органів місцевого самоврядування; специфіку переговорного процесу між Асоціацією муніципалітетів та центральною владою Естонії; акцентовано увагу на деяких аспектах фінансової децентралізації та питань управління муніципальними фінансами; проведені паралелі та порівняння етапів реформ в Естонії та в Україні.Item Особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Лашутін, С. О.Робочий час та час відпочинку є категоріями трудового права, ефективне правове регулювання яких спрямоване на забезпечення організованості робочого процесу, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення безперебійності роботи відповідного державного органу, організації, підприємства незалежно від форми власності. Саме тому висвітлення особливостей правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури України є важливим етапом у комплексному дослідженні єдності та диференціації трудових відносин працівників прокуратури України загалом. Метою статі є висвітлення єдності та диференціації правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. У статті надано авторське розуміння змісту понять робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. Проаналізовано чинне нормативно-правове регулювання проблематики робочого часу та часу відпочинку працівників прокуратури. Зроблено висновок про те, що проявом єдності у правовому регулюванні зазначеного питання є те, що при встановленні режимів робочого часу та надання часу відпочинку законодавець не допускає зниження закріплених у загальному законодавстві трудо-правових гарантій стосовно досліджуваного інституту, та відповідне правове регулювання відбувається в його межах. Поряд з тим, найбільш диференційованим є правове регулювання зазначеної проблематики для прокурорів та державних службовців. Законодавство визначає більш жорсткі вимоги до перебування на робочих місцях зазначених категорій осіб, поряд з тим, надає також і більш розширені гарантії у сфері часу відпочинку. Відзначено прогресивність положень щодо встановлення гнучкого графіку та дистанційної роботи для прокурорських працівників. Як підсумок автором зазначено, що проявом єдності у правовому регулюванні робочого часу та часу відпочинку є те, що при встановленні режимів робочого часу та надання часу відпочинку законодавець не допускає зниження закріплених у загальному законодавстві трудо-правових гарантій стосовно досліджуваного інституту, та відповідне правове регулювання відбувається в його межах. Поряд з тим, найбільш диференційованим є правове регулювання зазначеної проблематики для прокурорів та державних службовців. Законодавство визначає більш жорсткі вимоги до перебування на робочих місцях зазначених категорій осіб, поряд з тим, надає також і більш розширені гарантії у сфері часу відпочинку.Item Особливості правового регулювання соціально-трудових прав людини на тимчасово окупованих територіях України.(СНУ ім. В. Даля, 2024) Татаренко, Г. В.; Татаренко, Д. В.У сучасних умовах, коли Україна стикається з агресією та тимчасовою окупацією частини своїх територій, питання захисту соціально-трудових прав громадян набуває особливого значення. Соціально- трудові права є одним із базових аспектів прав людини, і їх порушення на окупованих територіях становить серйозну загрозу для населення. В умовах окупації стає складним забезпечення прав на працю та соціальний захист, оскільки органи державної влади не можуть повноцінно функціонувати на цих територіях. Україна змушена адаптувати законодавство та створювати нові механізми для захисту трудових прав, ґрунтуючись на міжнародних нормах. Головними проблемами є юридична невизначеність щодо застосування національного законодавства, порушення міжнародного права з боку окупанта, обмежений доступ до соціальних гарантій та правосуддя. Розробка нових політичних стратегій і механізмів захисту прав є необхідною для збереження правового зв’язку між державою та її громадянами на окупованих територіях.