2025 рік

Permanent URI for this community

https://dspace.snu.edu.ua/handle/123456789/2751

Browse

Now showing 1 - 20 of 47

Computer Modeling of the Physical and Chemical Properties of Railcar Structures to Predict the Remaining Service Life
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Fomin, O. V.; Burlutskyi, О. V.; Gryshchenko, A. V.; Hrynko, M. О.
The article reveals the peculiarities of the importance of research work on determining the friability of steel components and parts in transport operating under static or cyclic loads in the field of elastic deformation. The issue of ensuring the safety and reliability of rolling stock is of particular importance in the context of intensive railway transport operation. Carriage structures are constantly subjected to significant mechanical and climatic loads and gradually lose their original properties. Therefore, timely forecasting of their service life is critical to preventing emergencies, optimizing repair and maintenance costs, and increasing the efficiency of transport operations. The problem of assessing the residual life of rolling stock components and parts is not new. At the same time, it is still relevant today. Cyclic loading causes the destruction of metals at a stress that is not only less than the tensile strength, but also less than the yield strength and elasticity.Metal destruction under cyclic loading is localized. The ability of a metal to resist repeated alternating loads is characterized by the cyclic toughness of the metal. It describes the ability of metals to absorb energy in an irreversible form. The deformation curves during loading and unloading do not coincide with each other, but form a hysteresis loop. It has been theoretically shown that the material's friability (porosity, defectiveness) can indeed be a key parameter for assessing the residual life of structures, especially after prolonged operational loading or exposure to aggressive environments. From a practical point of view, there is a fundamental possibility of developing devices based on certain regularities of physical properties of metals in relation to friability, which are most suitable for real components and parts and conditions during operation. Based on the above, it is possible to create an effective methodology for monitoring and diagnosing the residual life of steel parts and assemblies, which will significantly improve the efficiency of the railway industry and avoid accidents and large-scale disasters.
Адгезивні шари в керамічних броньових системах: матеріали, механіка та оптимізація для багатоударної стійкості
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Рябінін, С. О.; Захаров, А. В.; Майстат, М. С.; Лігезін, С. Л.
У статті систематизовано сучасні знання щодо ролі адгезивних шарів у багатошарових керамічних броньових системах та розглянуто їхній вплив на багатоударну балістичну ефективність. Розглянуто матеріали фронту (Al₂O₃, SiC, B₄C) і підкладок (метали, UHMWPE, арамідні композити), класи адгезивів (епоксиди, модифіковані епоксиди, поліуретани/поліуреї, термопласти) та їхні критичні фізико-механічні параметри: модуль пружності, межі міцності, енергія руйнування (Gc), чутливість до швидкості деформації і акустичний імпеданс. Проаналізовано механізми взаємодії: хвильове відбиття/передача через імпедансні контрасти, в’язкопластична дисипація енергії, утримання керамічних фрагментів та ініціація тріщин. Окремо описано техніки підготовки поверхні (механічна абразія, плазма, силанізація, лазерна текстуризація), рецептурні підходи з наномодифікаціями (CSR, наносиліка, CNT/GNP, POSS) і практичні обмеження (агломерація, зміна реології). Узагальнено набір експериментальних методик: ієрархія випробувань від QC-тестів (lap-shear) через квазістатичні (DCB/ENF), високошвидкісні (SHPB, IWP) до балістичних (V50, multi-hit) з інтеграцією DIC для локальної ідентифікації полів деформацій. Описано чисельні підходи і ролі NDE-стратегій у контролі якості. На підставі огляду сформульовано практичні рекомендації: оптимізація товщини та імпедансу адгезиву залежно від пари «фронт–підкладка», застосування комбінованих поверхневих обробок, включення зміцнювачів-агентів у рецептуру та впровадження стандартизованих multi-hit протоколів з NDE-контролем між пострілами. Визначено пріоритетні напрями подальших досліджень: багатомасштабне моделювання, довготривалі ageing-дослідження та публічні набори даних для валідації моделей. Стаття буде корисна дослідникам і практикам у галузі захисних матеріалів, інженерам-розробникам і виробникам броньових систем.
Адсорбція олеїнової кислоти на іонообмінній смолі КУ-2-8
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Мельник, Ю. Р.; Черніченко, О. В.; Мельник, С. Р.; Магорівська, Г. Я.
Досліджено закономірності адсорбції олеїнової кислоти з її розчину в соняшниковій олії на катіоніті КУ-2-8. Встановлено, що при використанні попередньо висушеного адсорбента рівноважна концентрація олеїнової кислоти в розчині соняшникової олії досягається за 60–90 хв. Присутність у складі катіоніту вологи (вологість повітряно-сухого катіоніту становить 15,9 %) збільшує час досягнення рівноважної концентрації олеїнової кислоти з 60 хв. за температури 303 К до понад 120 хв. з підвищенням температури до 323 і 343 К. Встановлено, що з підвищенням температури адсорбції з 303 до 323 К збільшується кількість адсорбованої кислоти на одиницю маси адсорбента. Подальше підвищення температури до 343 К веде до незначного збільшення кількості адсорбованої олеїнової кислота під час адсорбції на повітряно-сухому катіоніті (приблизно на 6 %) і до помітного збільшення кількості адсорбованої олеїнової кислоти на попередньо висушеному адсорбенті. Встановлено, що збільшення вмісту адсорбента в розчині з 2 до 6 мас. % веде до незначного зниження кількості адсорбованої на одинці маси катіоніту олеїнової кислоти. Отримані результати адсорбції олеїнової кислоти на катіоніті проаналізовані з використанням рівнянь адсорбції Ленгмюра, Фрейндліха та Дубініна-Радушкевича. За результати аналізу рівняння Фрейндліха встановлено, що адсорбція олеїнової кислоти на катіоніті відбувається за механізмом фізичної адсорбції. Розраховані за рівнянням Дубініна-Радушкевича значення енергії адсорбції, які становлять 5,7–7,8 кДж/моль для повітряного-сухого і 5,1–6,8 кДж/моль для попередньо висушеного катіоніту, також підтверджують висновок про механізм фізичної адсорбції олеїнової кислоти. За від’ємними значеннями вільної енергії Гіббса та додатними значеннями ентропії адсорбції зроблено висновок про самовільний перебіг адсорбції олеїнової кислоти як на повітряно-сухому, так і на попередньо висушеному катіоніті КУ-2-8.
Актуальність забезпечення безконфліктного оперативного контролінгу на засадах застосування альтернативної вартості функціональних стратегій комерційного підприємства
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Бурко, Я. В.; Кривуля, П. В.; Павлюченко, Т. І.; Богучарська, В. Р.
У статті розкрито теоретичні та методологічні засади забезпечення безконфліктного оперативного контролінгу на комерційних підприємствах, що ґрунтується на застосуванні альтернативної вартості як ключового інструмента економічного аналізу. Доведено, що альтернативна вартість, попри її нефінансову природу, є критично важливим параметром оцінювання економічної ефективності функціональних стратегій і визначає раціональність управлінських рішень в умовах багатофакторності та внутрішньої конфліктності організаційних процесів. Узагальнено наукові підходи до ролі стратегічних маркетингових ресурсів у формуванні множини альтернатив дії, що створює основу для розробки корпоративної та функціональних стратегій у взаємодії із зовнішнім ринковим середовищем. У роботі проаналізовано характерні суперечності між функціональними підрозділами, що виникають унаслідок їхньої різної локальної раціональності, різних систем цілей та неоднорідності компетентностей персоналу. Автори обґрунтовують, що безконфліктний контролінг неможливий без гармонізації цих інтересів і впровадження єдиного підходу до оцінювання ефективності рішень на основі альтернативної вартості. Показано важливість методів порівняльного аналізу для зіставлення альтернатив дії, оцінювання потенційних втрат зиску, визначення меж раціонального використання ресурсів та підвищення стабільності операційного управління. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення системи управління витратами, оптимізації функціонального розподілу, підвищення якості взаємодії між підрозділами та забезпечення сталого розвитку підприємств у мінливих ринкових умовах.
Аналіз міцності удосконаленої несучої конструкції вагона-платформи для перевезень контейнерів в умовах експлуатаційних навантажень.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Ловська, А. О.; Діжо, Я.
В матеріалах статті висвітлено особливості розрахунку на міцність удосконаленої конструкції ва-гона-платформи. Суть удосконалення полягає у постановці в консольних частинах рами вагона-плат-форми спеціальних надбудов для обмеження повздовжніх переміщень контейнерів. Для обґрунтування запропонованого удосконалення проведено розрахунок на міцність несучої конструкції вагона-платфо-рми при І та ІІІ розрахункових режимах. Результати проведених розрахунків показали, що максимальні напруження в несучій конструкції вагона-платформи виникають при “ударі”. Разом із цим, дані на-пруження на 7,3% нижчі за допустимі. Максимальні переміщення в вузлах несучої конструкції вагона-платформи склали 3,1 мм і зосереджені в повздовжніх балках рами. Результати проведеного дослідження сприятимуть зменшенню пошкоджень транспортних засобів контейнерних перевезень в експлуатації, формуванню рекомендацій щодо їх проєктування, а також підвищенню рентабельності, в тому числі, в міжнародному сполучення.
Вплив високонаповненого поліпропіленового концентрату на фізико-механічні властивості поліпропіленових компаундів.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Римар, Т. Е.; Цибульник, М. І.
Поліпропілен є одним з найбільш широко використовуваних пластиків загального призначення, але його застосування в якості конструкційного пластику обмежено через погану низькотемпературну ударну в'язкість, низьку ударну в'язкість і легке старіння виробів в процесі експлуатації. Шляхом наповнення та модифікації поліпропілену можна значно покращити його комплексні властивості, у тому числі жорсткість, міцність, термостійкість тощо, завдяки чому він матиме більше переваг у конкурентній боротьбі з конструкційними пластиками. Найкращий ефект має наповнення поліпропілену карбонатом кальцію. В даній роботі проводились дослідження впливу суперконцентрату карбонату кальцію на механічні властивості композитів на основі поліпропілену. Було показано, що у міру збільшення вмісту наповнювача межа плинності композиту зменшується з 17,73 МПа до 12,95 МПа від 0 до 40% CaCO3. Модуль Юнга послідовно збільшується зі збільшенням відсоткового вмісту наповнювача, що вказує на те, що матеріали ставали жорсткішими в міру додавання більшої кількості CaCO3. Міцність на вигин спочатку збільшувалась з 25,11 Н/мм2 (чистий поліпропілен) до 31,11 Н/мм2 при 5% CaCO3, але потім знижувалась зі збільшенням наповнювача. Модуль пружності при вигині послідовно збільшувався при додаванні більшої кількості наповнювача. Найнижчий модуль пружності при вигині має чистий поліпропілен (865 Н/мм2), а найвищий – поліпропілен, наповнений 40% CaCO3 (1298 Н/мм2). Ударна в'язкість трохи збільшилась від чистого поліпропілену (0,03 Дж/мм2) до 40% CaCO3 (0,039 Дж/мм2), проте ця зміна була непослідовною та непередбачуваною. Загалом було продемонстровано, що додавання CaCO3 до поліпропілену матиме змінний ефект на механічні властивості залежно від відсотка доданого наповнювача. Тому необхідно визначити, наскільки низькі значення межі плинності та міцності на вигин та наскільки високі значення модуля Юнга та модуля вигину будуть прийнятні для конкретного продукту, щоб прийняти рішення про відсотковий вміст наповнювача CaCO3, який можна додати до композиту.
Гетерогенні каталізатори естерифікації дистиляту вільних жирних кислот н-бутиловим спиртом.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Роговий, Ю. О.; Мельник, С. Р.
Бутилові естери вільних жирних кислот становлять важливу групу хімічних сполук та знаходять широке застосування в харчовій, фармацевтичній, косметичній та біоенергетичній промисловостях. Такі естери одержують естерифікацією вільних жирних кислот н-бутиловим спиртом у присутності кислотних каталізаторів, ферментативною естерифікацією, або ж трансестерифікацією тригліцеридів залежно від типу сировини, цільового продукту та умов процесу. Зважаючи на екологічні та економічні виклики сьогодення, особливу увагу привертає застосування гетерогенних каталізаторів, які забезпечують високу селективність утворення естерів, є термостійкими в реакції та придатними до багаторазового використання. Досліджено можливість застосування доступної на оліє-екстракційних підприємствах допоміжної сировини, яку використовують у виробництві, та яка за своєю природою може виявляти каталітичну дію. Також досліджено вплив вмісту цих допоміжних речовин у реакційному середовищі на закономірності естерифікації н-бутиловим спиртом вільних жирних кислот дистиляту дезодорації соняшникової олії. Як каталізатор використовували катіоніт КУ-2-8, відбільну глину та відпрацьовану відбільну глину. Визначено вплив гетерогенних каталізаторів на перебіг реакції та встановлено оптимальні значення вмісту каталізатора в реакційній суміші за однакових співвідношення реагентів і температури реакції, за яких досягається максимальна конверсія вільних жирних кислот, що містяться в дистиляті. Контроль за перебігом реакції здійснювали за накопиченням водного шару у водовідділювачі та титруванням продуктів реакції розчином лугу з подальшим визначенням їхнього кислотного числа і розрахунком конверсії вільних жирних кислот. Показано, що за мольного співвідношення вільні жирні кислоти : н-бутанол – 1 : 2 і концентрації активних кислотних центрів каталізатора (відпрацьованої відбільної глини) 5,3·10-3 моль·дм–3 досягається конверсія вільних жирних кислот 95,1 %. Вміст гетерогенного каталізатора в розчині має важливе значення, оскільки концентрація його активних кислотних центрів впливає на конверсію вільних жирних кислот до естерів. Визначено, що відбільну глину торгової марки TAIKO ALFA 1G та відпрацьовану відбільну глину можна використовувати як каталізатор естерифікації вільних жирних кислот.
Дослідження властивостей, спінених із застосуванням мікросфер, термопластичних еластомерів на основі стирол-бутадієн-стирольних каучуків, призначених для виготовлення підошви взуття.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Римар, Т. Е.; Войтюк, С. О.
Одним з найважливіших критеріїв вибору взуття є якість його підошви. Вона може бути виготовлена з різних матеріалів, таких як поліуретан, полівінілхлорид, етиленвінілацетат, термопластична гума. До загальних недоліків цих матеріалів можна віднести: невеликий термін служби, велику вагу, слабкі амортизаційні якості, погану еластичність, вони стають крихкими при сильних морозах та мають не найкращі теплоізоляційні властивості. Підошви, виготовлені з термоеластопластів дозволяють уникнути більшості з цих недоліків. Підошва для взуття з спінених термоеластопластів має гарну теплоізоляцію, підвищену м'якість і гнучкість у поєднанні з високою амортизаційною здатністю та не великою вагою, у порівнянні з монолітною підошвою. Спінювання термоеластопластів відбувається переважно хімічним шляхом, завдяки введенню в полімерну матрицю хімічних речовин, здатних до розкладання за підвищених температур. Але така підошва схильна до розм'якшення, що в кінцевому підсумку може призвести до «розтоптування» взуття та появи на зовнішній поверхні підошви опуклостей та нерівностей. Позбавитися цих недоліків можна замінивши хімічні спінювачі на полімерні мікросфери. Переваги застосування мікросфер, що розширюються, включають підвищення фізико-механічних характерисик, при зниженні ваги та поліпшену формуваність, при збереженні теплоізоляційних властивостей. В даній роботі були досліджені властивості та структура спінених термопластичних еластомерів на основі стирол-бутадієн-стирольних каучуків, призначених для виготовлення підошви взуття. Проведені дослідження показали, що навіть за низького рівня добавок мікросфер забезпечується відмінне спінювання композиту, значно знижуючи щільність продукту. З аналізу структури спінених матеріалів видно, що піни мають ізольовані осередки та контрольований розмір при спінюванні. Але слід зауважити, що зі зниженим вмістом мікросфер збільшується кількість не спінених проміжків і виходить піна з великою щільністю, а підвищений вміст мікросфер, понад 2 %, призводить до утворення надлегких структур, міцнісні властивості яких не задовольняють вимогам до готового виробу.
Дослідження впливу суперконцентратів карбонату кальцію на властивості поліетиленових компаундів.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Римар, Т. Е.; Ніколенко, Р. С.
Введення недорогих мінеральних наповнювачів у поліолефінові сполуки є ефективним способом заміни полімеру у продукті, що знижує загальні матеріальні витрати, особливо у періоди високих цін на нафтопродукти. Добавка карбонату кальцію значно покращує механічні властивості матеріалів на основі поліетилену, включаючи міцність на розрив, удароміцність і жорсткість. Це призводить до підвищення довговічності та універсальності продукту, роблячи матеріали з поліетилену придатними для різних застосувань у таких галузях, як упаковка, сільське господарство, будівництво тощо. Поліетилен, модифікований жорсткими частинками наповнювача CaCO3, демонструє як дуже високу міцність, так і помітно поліпшену жорсткість одночасно, переважаючи поведінку чистої полімерної матриці. Однак існують складності у введенні порошкоподібного CaCO3 безпосередньо при формуванні виробів через не рівномірний розподіл наповнювача в полімерній матриці, що позначається на якості виробів. Тому такий наповнювач слід вводити у вигляді високонаповненого гранульованого концентрату. В даній роботі проводилось дослідження впливу добавки високонаповненого гранульованого концентрату карбонату кальцію на основі поліетилену на механічні властивості поліетиленових компаундів. Введення наповнювача надає значний вплив на жорсткість, межу плинності і граничне подовження поліетиленових компаундів. Зразки з вмістом СаСО3 більше 10% мали підвищену жорсткість та знижене граничне подовження, але не значне збільшення межі плинності. Цей ефект проявляється за всіх температур і може бути віднесений до підвищеного ступеня кристалізації через ефект зародкоутворення. Можна відзначити, що жорсткі наповнювачі, такі як карбонат кальцію, забеспечують додаткові переваги поліетиленовим композитам, які полягають в підвищенні їх міцності та жорсткості, що дає можливість розширити спектр їх застосування та підвищити механічні властивості готових поліетиленових виробів.
Дослідження міцності контейнера-цистерни удосконаленої конструкції при вантажно-розвантажувальних операціях.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Ловська, А. О.
В матеріалах статті висвітлено особливості розрахунку на міцність контейнера-цистерни з удоско-наленою конструкцією каркасу. Суть удосконалення полягає у використанні в каркасі виделки, яка сприяє зменшенню повздовжньої навантаженості його конструкції. Авторами статті сформовано гіпотезу, що впровадження виделки в каркас також сприятиме зменшенню переміщень нижніх частин його стійок при підйомі контейнера-цистерни. Для перевірки зазначеної гіпотези проведено розрахунок на міцність контейнера-цистерни при підйомі за верхні фітинги. Результати проведеного розрахунку встановили, що з урахуванням впровадження виделки в каркас не тільки зменшується його повздовжня навантаженість, а і переміщення в нижніх частинах стійок на 0,7 мм. Результати даного дослідження сприятимуть створенню напрацювань щодо проєктування сучасних конструкцій контейнерів-цистерн, а також підвищенню ефективності експлуатації контейнерних пе-ревезень.
Дослідження побудови тестових послідовностей для перевірки функціонування ПЛІС
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Рязанцев, О. І.; Кардашук, В. С.; Барбарук, В. М.; Кравцов, С. В.
У статті проведено дослідження методів побудови тестів для перевірки функціонування ПЛІС. Застосування методів діагностики та тестування при їх практичній реалізацій дозволить краще зрозуміти їх можливості та обмеження, а також визначити оптимальний алгоритм для конкретних завдань забезпечення працездатності систем на електронних компонентах. Аналіз існуючих методів та алгоритмів побудови тестів для перевірки працездатності засобів цифрових систем, їх класифікація, застосування та порівняння дозволяє побудувати оптимальну структуру тестів, скоротити кількість перевірок та при програмній реалізації скоротити об’єм програмного коду. Здійснено огляд методів побудови тестів в системах діагностики комп’ютерних систем на базі ПЛІС. Відмічені основні принципи логічного моделювання: паралельність, подієвість, асинхронність, ієрархічність. Відзначені основні риси принципу подієвості. Запропонований алгоритм знаходження логічної моделі на основі вхідних послідовностей (наборів). Розглянуто логічну модель, що містить 4 входи та 1 вихід, метод зворотної імплікації з метою знаходження тестового впливу для реалізації принципу подієвості. Розглянута зворотна імплікація для цифрової схеми полягає в обчисленні множини вхідних значень сигналів, подаючи які на схему, можна отримати необхідні вихідні значення. При виконанні зворотної імплікації використовуються операції кубічного перетину вхідного вектору з кубічним вектором покриття елемента. Наведено приклад виконання зворотної імплікації для одиничного та нульового значення на виході схеми. Отримані набори для одиничного С1 та нульового покриття С0 використовуються для подачі на схему тестового впливу. Перевірки правильності функціонування для визначення одиничних та нульових значень на повному наборі вхідних впливів проведена в програмі Multisim 14.3. В подальшому результати дослідження можуть бути використані для перевірки функціонування вузлів та блоків систем на базі ПЛІС, побудові таблиць константних несправностей та алгоритмів дедуктивного моделювання, який є найпростішим неявним методом моделювання несправностей, орієнтованим на обробку схем вентильного логічного рівня або універсального базисів.
Екстракція біоактивних сполук з рослинних матеріалів
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Руденко, В. М.; Чумак, В. Л.; Максимюк, М. Р.; Єфименко, В. В.; Левченко, С. В.; Ясакова, Т. Ю.
Природні біоактивні сполуки набувають дедалі більшої популярності завдяки своїм різноманітним лікувальним властивостям. Екстракція вважається одним з найважливіших процесів у виробництві фітопрепаратів.У роботі були досліджені суміші трав, екстракти яких виявляють певну терапевтичну дію. Оскільки на ефективність екстракції впливає сам метод екстракції, для визначення оптимального методу виділення біоактивних речовин з рослинних композицій були використані методи мацерації та реперколяції. Порівняння виходів сухих екстрактів з рослинних комбінацій визначило метод мацерації більш ефективнішим. Тому для подальших досліджень було обрано метод мацерації. Ключову роль у впливі на ефективність екстракції відіграє розчинник, від якого залежить вихід екстракції, склад екстрагованих сполук та збереження біоактивності екстрактів. У роботі для оптимізації процесу вилучення біологічно активних речовин з рослинних композицій досліджено вплив екстрагента на вихід сухих екстрактів. Екстрагування здійснювалося очищеною одою та водними розчинами етанолу (30, 50, 70 та 96%). Аналізуючи загальну картину впливу вибраних розчинників на вихід сухих екстрактів з рослинних композицій можна припустити, шо вибір розчинника визначається виключно хімічною спорідненістю екстрагента до складу рослинних композицій. Температура екстракції є вирішальним фактором, який у значній мірі прискорює виділення біоактивних речовин, проте необхідно ретельно оптимізувати його для зменшення споживання енергії в процесах екстракції. З цією метою у роботі визначено вплив температурного режиму процесу на вихід сухих екстрактів з рослинних композицій. Були вибрані температурні інтервали 20-40, 50-60, 70-80 і 90-100º С, час екстракції - 2 год. Дослідження показали, що з підвищенням температури зростає вихід сухих екстрактів, тим самим підвищується ефективність екстракції. Однак, вище температурного інтервалу 70-л80ºС для двох досліджуваних композицій вихід сухих екстрактів збільшується повільніше, Тому припустили, що подальше нагрівання вище цього інтервалу недоцільне, оскільки вимагає додаткових енерговитрат. Ефективність процесу екстракції також значною мірою залежить від часу нагрівання, тому у дослідженні були проаналізовані виходи сухих екстрактів із рослинних композицій при заданих температурних параметрах і тривалості часу нагрівання у межах від 30 до 180 хв. Аналіз отриманих результатів показав, що максимальний вихід екстрактів спостерігається у разі нагрівання протягом 120 хв., а подальше нагрівання сповільнює підвищення виходу екстрактів. Отже, можна рекомендувати здійснювати ефективну екстракцію протягом 120 хв., що забезпечить економією енерговитрат і часу екстракції.
Емульсійна олігомеризація фракції С9 у присутності редокс-системи «стеарат олова – пероксид водню»
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Субтельний, Р. О.; Сціра, В. О.; Романюк, Є. В.; Баліцький, І. Г.
Досліджено процес емульсійної олігомеризації фракції С9 побічних продуктів піролізу дизельного палива та бензину, ініційований редокс-системою «стеарат олова – пероксид водню». Обґрунтовано доцільність використання стеарату оловау як компонента редокс-системи. Стеарат олова сприяє утворенню активних радикальних частинок у присутності пероксиду воднюу та забезпечує безперервну генерацію гідроксильних і супероксидних радикалів на межі «вуглеводень – вода». Встановлено, що стеарат олова, розчинний у вуглеводневій фазі, лише незначно впливає на поверхневий натяг, тому для стабілізації емульсії необхідне додаткове введення 0,7 % емульгатора Е-30. Показано, що застосування редокс-системи забезпечує підвищення виходу смоли до 28,1 % для фракції С9 піролізу дизельного палива та 35,0 % для фракції С9 піролізу бензину. Оптимальна концентрація стеарату олова становить 0,75–1,0 %. Досліджено фізико-хімічні та реологічні властивості отриманих смол. Встановлено, що смоли, синтезовані за редокс-емульсійною технологією, характеризуються нижчим кольором (20–30 мг I₂/100 мл), вищими показниками густини на одиницю в’язкості (845–1529 м⁻¹·с⁻¹) і меншим температурним коефіцієнтом в’язкості (–0,012 мПа·с/К), що свідчить про покращену термостабільність і пластичність матеріалу. Отримані результати підтверджують ефективність низькотемпературної емульсійної олігомеризації з використанням редокс-системи «стеарат олова + пероксид водню» як перспективного методу синтезу світлозабарвлених вуглеводневих смол з покращеними експлуатаційними властивостями та зниженими енерговитратами.
Зміст. Наукові вісті Далівського університету. 2025. №28.
(СНУ ім. В. Даля, 2025)
Зміст. Наукові вісті Далівського університету. 2025. №29.
(СНУ ім. В. Даля, 2025)
Комплексні системи пошуку металевих об'єктів: від двоканальної логіки до багатосенсорного аналізу з машинним навчанням.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Захожай, О. І.; Коррель, В. В.
У статті представлено еволюційний аналіз методів виявлення та ідентифікації підповерхневих металевих об'єктів. Робота починається з розгляду базової двоканальної системи, що поєднує магнітометричний градієнтометр для виявлення феромагнітних цілей та імпульсний металодетектор для реєстрації всіх провідних об'єктів. Детально описано концепцію спільної обробки даних на основі жорстких логічних правил та вагової суми, що дозволяє проводити первинну класифікацію цілей та знижувати кількість хибних спрацьовувань. Далі в статті розкрито неминучі обмеження такого підходу при спробі масштабування та додавання нових каналів даних (напр., георадара). Продемонстровано, що зі зростанням кількості сенсорів ці методи є надмірно складними та неефективними. Як розв'язання цієї проблеми пропонується перехід до парадигми машинного навчання. Описано методологію побудови багатоканальних систем, що використовують алгоритми класифікації (нейронні мережі, метод опорних векторів) для аналізу багатовимірних даних. Розглянуто практичні етапи: від збору навчальних даних на тестових полігонах до видобуття ознак та застосування навченої моделі для імовірнісної класифікації об'єктів у реальному часі.
Компьютерне моделювання протидії негативному впливу на складові конструкцій транспортних засобів застосуванням антивібраційних покриттів
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Фомiн, О. В.; Козинка, О. С.; Лопатюк, С. П.; Фурсина, А. Д.
В роботі було розглянуто та проаналізовані методи комп'ютерного моделювання для прогнозування та оптимізації ефективності антивібраційних покриттів у протидії негативному впливу вібрацій на складові конструкцій транспортних засобів. У роботі розглянуто підходи до розробки та вдосконалення методів комп’ютерного моделювання для прогнозування та оптимізації ефективності антивібраційних покриттів у транспортних конструкціях. Особливу увагу приділено моделюванню взаємодії еластомерних матеріалів з металевими основами під дією циклічних навантажень, що характерні для експлуатації автомобільної, залізничної та авіаційної техніки. Запропоновано числові моделі на основі методу скінченних елементів (FEM), що дозволяють враховувати складні фізико-механічні властивості матеріалів покриттів (нелінійна деформація, гістерезисні втрати, температурна залежність) і динаміку збудження у широкому діапазоні частот. Проведено серію віртуальних експериментів із варіацією геометричних параметрів покриття (товщина, площа покриття) з метою визначення їхнього впливу на вібропередачу та напружений стан конструкції. Результати моделювання показали, що оптимізація товщини і розташування покриття може зменшити пікові амплітуди коливань до 60% та збільшити втомну довговічність конструкцій у 2–3 рази. Розуміння того, як конкретні матеріальні властивості впливають на ефективність демпфування, дозволяє оптимізувати вибір матеріалів і конструкцій для конкретних умов експлуатації. У даному дослідженні розглянуто вплив товщини гумового покриття на довговічність металевих конструкцій. Основна увага приділяється ролі покриття у зменшенні втомного руйнування, вібронебезпечних навантажень, зносу та корозії. Гума, як демпфуючий та захисний матеріал, суттєво покращує експлуатаційні характеристики конструкцій за рахунок поглинання динамічних навантажень та ізоляції металу від агресивного середовища. На основі узагальнених експериментальних даних визначено, що оптимальна товщина гумового шару становить 4–6 мм. У цьому діапазоні спостерігається максимальне зменшення амплітуди вібрацій (до 60–70%), зниження зносу металу більш ніж у 5 разів, а також зростання втомної довговічності конструкції у 3–4 рази. При цьому надмірне збільшення товщини (>8 мм) може призвести до зниження жорсткості, виникнення повзучості або відшарування покриття. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації конструктивних рішень у машинобудуванні, транспорті, енергетиці та інших галузях, де важливі надійність і тривалий ресурс роботи металевих елементів під впливом динамічних і корозійних факторів. Розроблена методика є універсальним інструментом для інженерного аналізу та може бути інтегрована в процес проєктування нових зразків транспортних засобів із підвищеною вібраційною надійністю. Антивібраційні покриття широко використовуються в машинобудуванні, авіації, будівництві для зниження впливу шкідливих вібрацій.
Метод асоціативної кластеризації та інформаційна технологія визначення індивідуальних ознак розумової активності людина за даними енцефалограм.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Лифар, В. О.; Лифар, О. К.; Захожай, О. І.
Стаття присвячена вирішенню актуальної задачі розробки інформаційної технології визначення індивідуальних ознак розумової активності людини для реалізації в апаратно-програмних інтерфейсів між людиною та комп'ютером з використанням класифікаційних засобів штучного інтелекту та застосування засобів об'єктивного контролю енцефалограм. В статті приводяться стислі дані результатів досліджень на основі 24-канального електроенцефалографа Braintest-24, як засобу об'єктивного контролю розумової діяльності людини. Автори ставили за мету перевірити гіпотезу про унікальність ідентифікаційних можливостей електромагнітної активності мозку, завдяки якій можна з високою долею ймовірності ідентифікувати особу піддослідного і проводити процедуру розпізнавання приналежності знятих енцефалограм конкретній особі. При цьому було розроблено математичний метод розпізнавання, який автори назвали методом асоціативної кластеризації. Проведені дослідження підтвердили високий рівень можливостей ідентифікації особистості піддослідного на основі порівняння статистичних даних досліджень конкретних людей, які аналізувалися та узагальнювалися в кластери та утворювали патерни для вирішення задачі класифікації. Отримані результати експериментів підтверджують сформульовану гіпотезу, а розроблені методи обробки енцефалограм дозволяють використовувати їх в задачах класифікації на основі нейронної мережі. В статті визначений тільки початок досліджень. Майбутні дослідження будуть присвячені аналізу можливостей ідентифікації абстрактного рівня мислення людини та рівня емоціональних проявлень.
Метод порівняльного кластерного аналізу для визначення емоційного стану людини.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Голобородько, В. С.; Лифар, В. О.
У статті представлено метод порівняльного кластерного аналізу для визначення емоційного стану людини на основі даних електроенцефалограм (ЕЕГ). Розпізнавання емоцій за ЕЕГ-сигналами є перспективним міждисциплінарним напрямом. Дослідження спрямоване на обробку статистичних даних електричної активності мозку з метою побудови ефективного інтерфейсу людина-машинна за допомогою ментального керування. Новизна підходу полягає у класифікації емоційних за двома категоріями — прийняття (радість, згода) та заперечення (смуток, відмова). Запропонована методика включає нормалізацію ЕЕГ сигналів, виділення ознак, побудову сигнатур кластерів та оцінку ймовірності належності нових записів ЕЕГ до кожної з категорій. Для експериментального дослідження було використано 24-канальний електроенцефалограф На основі усереднених характеристик побудовано сигнатури емоційних кластерів, що відображають типові патерни мозкової активності Отримані результати засвідчили ефективність розробленого методу порівняльного кластерного аналізу. Встановлено, що точність класифікації суттєво залежить від вибору тимчасового вікна аналізу. Запропоновані методи обробки електроенцефалограм можуть бути інтегровані в системи штучного інтелекту для розв’язання задач класифікації емоційних станів та побудови адаптивних нейроінтерфейсів нового покоління.
Методологія визначення тарифних та логістичних параметрів перевезення нафтопродуктів.
(СНУ ім. В. Даля, 2025) Черкудінов, В. Е.; Зеленько, Ю. В.
У статті розглядається комплексна методологія визначення тарифних та логістичних параметрів, необхідних для ефективного функціонування транспортно-логістичних систем доставки нафтопродуктів без накопичення на проміжних етапах транспортування, що дає змогу знизити ризики втрати нафтовантажу під час воєнного стану. Надано порівняльний аналіз процесу транспортування нафтопродуктів в залізничних цистернах, контейнер-цистернах з подальшим перевантаженням в автомобільнй транспорт. Запропоновані методи дозволяють враховувати особливості ринку перевезень, регуляторні обмеження, сезонність попиту та інші зовнішні фактори. Розрахунок тарифних та логістичних параметрів дозволяє обґрунтовано здійснювати вибір схеми транспортування, орієнтуючись не лише на мінімізацію витрат, але й на критерії безпеки та технологічної реалізованості.

Browse

Browsing 2025 рік by Title

Results Per Page

Sort Options