Дисертації, спеціальність 073 – Менеджмент
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Дисертації, спеціальність 073 – Менеджмент by Author "Булатніков, С. О."
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Управління інноваціями на основі кіберсоціального підходу(СНУ ім. В. Даля, 2026) Булатніков, С. О.; Bulatnikov, S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 – Управління та адміністрування за спеціальністю 073 – Менеджмент – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2026. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробленні методичних і практичних рекомендацій щодо формування систем міжорганізаційного управління інноваціями з урахуванням унікальних характеристик і кіберсоціальної природи інноваційного процесу, що реалізується в умовах цифрової трансформації зовнішнього середовища та цифровізації інструментів і методів управління інноваціями, а також у розробленні комплексу унікальних моделей, що відображають роль знань в ухваленні інноваційно орієнтованих управлінських рішень. В дослідженні обґрунтовано наявність специфічних властивостей інноваційного процесу як об’єкта управління, що відрізняють його від наукового та виробничого процесів. Це зумовлює особливості управління інноваціями на різних етапах їх життєвого циклу з урахуванням трансформації характеру знань, що, у свою чергу, розширює зміст базових категорій інноваційного менеджменту та сприяє розвитку понятійного апарату теорії інновацій. В роботі доведено, що у розвитку виділених феноменів немає революційних змін, які якось могли б пояснити відзначене стрибкоподібне зростання популярності терміну «цифровізація». В цей час не з'являлися принципово нові інформаційно-комунікаційні технології, які якісно б змінили технологічну базу економіки. Очевидно, пояснення даного стрибка лежить у галузі відомого закону переходу кількісних змін у якісні, з одного боку, та впливу зовнішнього оточення на параметри внутрішнього середовища, в якому реалізується інноваційний процес – з іншого. Каталізатором цього процесу стали явно сформульовані запити органів влади та управління на подальший розвиток методів та інструментів управління інноваційною економікою з урахуванням тенденцій та динаміки розвитку феноменів інформаційно-комунікаційних технологій. Для відповіді на ці запити з боку наукової спільноти необхідна тісніша інтеграція науково-методологічної бази сфери інформаційно-комунікаційних технологій та теорії інноваційного менеджменту. Сформульовано основні принципи інтеграції кіберсоціального підходу та теорії інновацій в контексті цифровізації – інтуїтивне розуміння схожості підходів необхідно доповнити формалізованим уявленням, необхідний опис складу і структури системи у наявному вигляді, а вербальний опис необхідно доповнити формалізованим описом елементів системи та його зв'язків, необхідність врахування впливу цифровізації на розвиток кожної з підсистем кіберсоціальної системи та кожного елемента інноваційної моделі процесу; необхідний досить високий рівень деталізації моделей, який відображає специфіку завдань різних стадіях і етапах життєвого циклу інновації, а також специфіку внутрішніх властивостей суб'єктів інноваційної діяльності та організаційно-економічну специфіку їхньої сфери діяльності. Дотримання цих принципів дозволяє забезпечити синергетичний ефект при управлінні інноваціями в сучасних умовах. Найважливішою властивістю регіональної інноваційної системи визнається географічна близькість партнерів, що орієнтована на підтримку співробітництва та обмін знаннями між ними. В рамках системи формуються інноваційні кластери – сукупність компактно розташованих партнерів із взаємодоповнювальними компетенціями, які здатні створити і забезпечити усі стадії ЖЦІ. Доведено, що для побудови ефективної корпоративної інноваційної системи необхідно прийняти низку нормативно-правових документів, що регламентують як внутрішню взаємодію елементів множини {Cк} з іншими підрозділами організації, так і взаємодію їх із зовнішнім середовищем. Найважливішим завданням тут є делегування повноважень учасникам взаємодії та забезпечення балансу інтересів. Безліч елементів корпоративної інноваційної інфраструктури {Uк} утворюють спеціалізовані підрозділи, орієнтовані на надання послуг інноваційним підрозділам організації, МІП і інноваторам з «інноваційного поясу». Результати аналізу інноваційної інфраструктури дозволили сформулювати вимоги до синтезу відсутніх елементів: для забезпечення функціональної повноти інноваційної інфраструктури в ній повинні бути сформовані такі елементи, які були б максимально орієнтовані на користувачів, що знаходяться на початкових етапах ЖЦІ, і дозволяли ефективно використовувати методи горизонтальної взаємодії. Найбільшою мірою цим вимогам задовольняють коворкінги. В роботі розглянуто Serendipity Management як організаційно-психологічну технологію, орієнтовану на підвищення ступеня детермінованості в ймовірнісних процесах отримання нового знання. В інноваційній сфері, де наявність нового знання є одним із ключових факторів успіху, ця технологія має розглядатися як один із методичних інструментів формування ефективної інноваційної системи. У повсякденному житті, в науці, техніці або бізнесі багато проблем успішно вирішуються за шаблоном, за допомогою відомих прийомів і типових рішень. Прикладом такого підходу в менеджменті можуть бути ТРВЗ (теорії рішення винахідницьких завдань) або методи використання типових рішень в управлінні проектами. Визначено, що відсутні спеціалізовані елементи інфраструктури, а також інструменти, орієнтовані на тестування створюваної системи у рамках реального оточення для перевірки її споживчих властивостей та оцінки сприйняття інновації кінцевими користувачами. Необхідний перехід від інтуїтивного усвідомлення ролі функції тестування в управлінні інноваціями до цілеспрямованого розвитку цієї функції у межах інноваційної інфраструктури для прискорення (акселерації) інноваційного процесу. Методологічною основою цього може бути кіберсоціальний підхід до управління інноваціями. Застосовуваний на всіх без винятку стадіях ЖЦІ, кіберсоціальний підхід забезпечує інформування та залучення до інноваційного процесу всіх зацікавлених сторін, включаючи кінцевих користувачів, забезпечуючи цим необхідний зворотний зв'язок та елементи тестування. Проведений у роботі аналіз трансформації властивостей інноваційної продукції під час переходу від наукових досліджень до виробничого процесу дозволив виділити низку інваріантних параметрів устаткування або технології, що підлягають зміні під час трансформації. Значення цих параметрів на етапі наукових досліджень та на етапі виробництва можуть суттєво відрізнятися.