Дисертації, спеціальність 073 – Менеджмент
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Дисертації, спеціальність 073 – Менеджмент by Issue Date
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Формування управлінських структур у забезпеченні економічної безпеки підприємства(СНУ ім. В. Даля, 2021) Богданов, Р. I.; Bogdanov, R.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (галузь знань 07 "Управління та адміністрування"). – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Сєвєродонецьк, 2021. Робота присвячена вирішенню науково-практичного завдання удосконалення формування управлінських структур у системі економічної безпеки підприємства, яке базується на впровадженні інституціональних засад управління, розмежуванні засад організаційного проектування та типів використовуваних структур управління за двома окремими функціональними мета-напрямами безпекозабезпечувальної діяльності, застосуванні тимчасових оперативних безпекових груп, сформованих на основі ситуаційного розподілу функціональних повноважень фахівців підприємства з метою розширення можливостей протидії максимально широкому колу загроз економічній діяльності. За результатами аналізу теоретичних засад економічної безпекології у дослідженні уточнено співвідносність понять "структура управління" та "управлінська структура". Структурою управління визнається впорядкована сукупність елементів управлінського процесу, що знаходяться у стійких взаємовідносинах, які забезпечують їхній розвиток та функціонування. Елементами структури управління є ланки, зв’язки та рівні управління. Управлінська структура – це складна інваріантна сукупність елементів структури управління підприємствам, яка націлена на реалізацію управлінських функцій певного типу у певному процесі. Прикладами управлінської структури є департамент, служба, відділ тощо, тобто будь-який елемент певного ієрархічного рівня, що здатен виконувати загальні або спеціальні функції управління. Базовою управлінською структурою системи економічної безпеки підприємства найчастіше є служба економічної безпеки. Визначено, що головною рушійною силою створення та функціонування підприємства, як найбільш розповсюдженого типу агента інституційного середовища, є реалізація економічних інтересів його учасників, або ж акторів. Різні актори мають принципово різні економічні інтереси, що призводить до їхньої конфліктності. Конфліктність економічних інтересів акторів підприємства є однією з найсуттєвіших загроз економічній безпеці підприємства в цілому та загрозою, що впливає на діяльність служби економічної безпеки зокрема. Автором доведено, що нейтралізація загрози конфліктності, окрім загальноприйнятого організаційного, правового, економічного, інфраструктурного тощо забезпечення, критично вимагає і інституціонального забезпечення. Це забезпечення необхідне для того, щоб визначити норми та правила економічної поведінки акторів та визначити межі конфліктності, при дотриманні яких узгодження економічних інтересів відбувається у площині оптимізації економічного вибору, а при недотриманні яких конфліктність зміщується у площину у певному розумінні нанесення шкоди. Констатується, що служба економічної безпеки підприємства повинна стати своєрідною внутрішньою інституцією підприємства, яка у своєму функціонуванні визначає інституційні та економічні межі узгодження конфліктних економічних інтересів акторів підприємства та забезпечує дотримання цих меж. Об’єктом управлінського впливу стає сукупність відносин акторів підприємства як ієрархічних, так і договірних, що пов’язані з економічною діяльністю підприємства. Це породжує новий клас загроз економічній діяльності підприємства, уособлений діями та намірами акторів, що намагаються вирішувати конфліктність економічних інтересів на свою користь шляхом свідомого порушення економічних та інституціональних меж узгодження. Автором наголошується, що можливість займати антагоністичну позицію та домагатися конструктивного узгодження економічних інтересів службі економічної безпеки підприємства може забезпечити лише її особливе місце, роль та функції у інституційному середовищі існування та функціонування підприємства, яке бере на себе тягар забезпечення узгодженості інтересів з позицій вищих, ніж ті на яких розташовані носії цих інтересів. Одним з першочергових завдань системи економічної безпеки підприємства у нових реаліях стає протидія деструктивному узгодженню, що потребує докорінного перегляду традицій та підходів до управління та управлінських структур у системі економічної безпеки підприємства. У результаті перегляду управлінська структура повинна отримати статус та функції окремої внутрішньої інституції у складі підприємства. Для цього необхідна і певна перебудова самого інституційного середовища шляхом додавання до нього нової інституції та визначення її взаємодії з іншими членами середовища. Перебудова реалізується через присвоєння економічним інтересам акторів підприємства певної інституціональної ролі та вбудовування їх у систему інституціональних відносин, де підприємство є складовим елементом. Ідеологічним драйвером перебудови є визнання того, що у сучасному суспільному устрої інституціональні відносини є ієрархічно вищими та потужнішими ніж економічні. Якщо економічні відносини на власному рівні підлягають впорядкуванню дуже проблематично, то з рівня інституціональних відносин їх можна впорядковувати значно ефективніше. Авторська позиція полягає у тому, що інституційне середовище виступає значно більш досконалим середовищем для узгодження економічних інтересів акторів підприємства, як різновиду індивідуальних носіїв економічних інтересів, ніж саме підприємство як соціально-економічна система. Реалізація різних економічних інтересів стає спільною діяльністю акторів підприємства, що регулюється внутрішньою інституцією – управлінською структурою у системі економічної безпеки підприємства. Завдання служби економічної безпеки у процесі узгодження інтересів визначаються автором у наступному. По-перше, це протидія створенню умов на підприємстві, що штучно обумовлюють конфліктність інтересів там, де її принципово не має. По-друге, це відсікання суб’єктивних економічних потреб певних носіїв інтересів – акторів підприємства, які свідомо призведуть до конфліктності з уявленнями виразників інтересів узагальнених груп акторів. По-третє, це власне узгодження конфліктних економічних інтересів шляхом застосування доступного відповідно до законодавства загалу методів. По-четверте, це профілактична робота із попередження конфліктності інтересів. По-п’яте, нейтралізація наслідків конфліктності, що негативно відображається на діяльності підприємства та багато іншого. Порівняльний аналіз сучасних підходів до формування організаційної структури служби економічної безпеки підприємств дозволив встановити деякі їхні типові ознаки. По-перше, у переважній частині випадків має місце ігнорування економічної спрямованості служби економічної безпеки, тобто, відбувається просте функціональне звуження служби безпеки убік економічної безпеки. По-друге, у переважній частині випадків служба безпеки підприємства будь-якої функціональної спрямованості складається з двох майже незалежних мета-напрямів: охорона та захист. У більшій мірі це є проблемою ніж особливістю, тому що охорона та захист мають принципово різні концепції реалізації. Принциповим для охорони є стаціонарність та стабільність структур забезпечення, тобто необхідною є абсолютна передбачуваність результатів функціонування цих структур. Забезпечення захисту є принципово динамічнім, з неповторюваним набором конкретних задач. Структури охорони мають усталений перелік завдань, під який підлаштовують та удосконалюють діапазон можливостей, а структури захисту мають відносно усталений діапазон можливостей, за допомогою яких намагаються вирішувати максимальну кількість завдань, що постають перед ними. До числа факторів, які здійснюють найбільший вплив на конструювання служби економічної безпеки на підприємстві, автором віднесено: наявність та характер конкурентного середовища; особливості виробничої діяльності підприємства; наявність об’єктів спеціального захисту; фінансово-економічне становище підприємства; стан ринку та ринкова позиція підприємства; ідеологія, погляди та відношення власників підприємства до форм забезпечення економічної безпеки. На думку автора, створення служби економічної безпеки підприємства повинне базуватися на двох основних платформах: економічній, при визначенні факторів оточуючого середовища, що впливають на тип організаційної структури служби економічної безпеки та її взаємовідносини з елементами загальної оргструктури підприємства; та юридично-процесуальній, при визначенні внутрішнього функціонального устрою служби економічної безпеки. Отже, концептуальними напрямами удосконалення формування служби економічної безпеки підприємства, як управлінської структури, у цих умовах автором пропонується вважати: по-перше, це інституційна трансформація системи економічної безпеки підприємства, яка припускає зміну інституційної матриці забезпечення економічної безпеки підприємства шляхом нового логічного поєднання таких складових як інститут ієрархічних відносин, інститут договірних відносин та інститут економічного інтересу; по-друге, включення у процес узгодження економічних інтересів інституту договірних відносин, сітка яких на підприємстві є по суті потужною альтернативною структурою управління, не обтяженою формальною відповідальністю, але у якій приймається та реалізується значна частина управлінських рішень щодо функціонування та розвитку підприємства; по-третє, підвищення ефективності служби економічної безпеки підприємства, у тому числі у сфері протидії конфліктності економічних інтересів, можливе лише за рахунок впровадження удосконалених форм організації діяльності та управління відповідно у самій службі безпеки. Авторське бачення щодо визначення таких удосконалених форм та шляхів їхнього запровадження у практичну діяльність вітчизняних підприємств полягає у наступному. Традиційний для вітчизняних підприємств лінійнофункціональний устрій управлінських структур, зокрема служб та відділів, у організаційній структурі не відповідає концепції удосконалення служби економічної безпеки підприємства. Авторська гіпотеза полягає в розумінні того, що служба економічної безпеки підприємства має утворювати внутрішню матричну структуру шляхом ситуаційного розподілу функціональних повноважень співробітників. При формуванні управлінських структур у системі економічної безпеки підприємства, з авторської точки зору, повинні застосовуватися різні типи структур для вирішенні різних типів завдань, які витікають з мета-напряму діяльності служби. Оргструктура служби економічної безпеки складається з двох частин, які повинні проектуватися по-різному. Фрагмент оргструктури, який реалізує охоронний мета-напрям, проектується за лінійно-функціональним типом устрою. Фрагмент, який реалізує захисний мета-напрям – за адаптивним типом устрою. Основою функціонування є стабільність – для управлінських структур охоронного напряму та динамічність – для управлінських структур захисного напряму. Автором запропоновано застосування матричного типу оргструктури для структур, що реалізують захисний мета-напрям. Головною відмінністю цього типу є відсутність постійного закріплення складу, структури та взаємозв’язків елементів, що є характерним для бюрократичного типу. Поєднання елементів є перманентним, пов’язаним із колом вирішуваних завдань у певний час і за конкретних обставин. Необхідність застосування такого типу представлення фрагменту служби економічної безпеки пов’язана із ідеологією захисного підходу забезпечення економічної безпеки підприємства. Наріжним каменем цього підходу є розуміння забезпечення економічної безпеки як ліквідації наслідків реалізованих загроз та попередження реалізації потенційних загроз. Таке розуміння зумовлює наявність великої кількості різноманітних загроз, з якими доводиться мати справу службі економічної безпеки підприємства. Загрози можуть проявлятися не постійно, не системно та не типово, що значно ускладнює їх передбачення та виробіток постійних алгоритмів та регламентів протидії. Для реалізації цієї ідеї автором пропонується концепція створення оперативної безпекової групи, яка являє собою ситуативне тимчасове організаційне поєднання фахівців у окрему групу з призначенням керівника. Головною ідеєю, що покладена у основу такої структури, є утворення групи на час вирішення певного завдання чи здійснення певного заходу. Група складається з фахівців постійних відділів служби економічної безпеки та фахівців інших департаментів, служб та відділів підприємства. Принциповою відмінністю концепту оперативних безпекових груп від концепту постійно діючих відділів та фахівців з постійними, жорстко закріпленими посадовими обов’язками, є орієнтація групи на виконання конкретного завдання, а не функції, у сфері економічної безпеки підприємства. Додатковою перевагою є те, що завдання, яке виконує оперативна група, може мати статус окремого проекту та реалізовуватися за ідеологією проектного підходу. Тобто створення групи та організація виконання певного завдання нею повинні мати вигляд логічного цілісного управлінського заходу, що поєднує у собі задачі, необхідні ресурси та час, потрібний на виконання задач. Натомість, реалізація проектного підходу у межах жорсткої лінійно-функціональної структури управління значно утруднена з причини негнучкості посадових обов’язків, прав та повноважень. Сукупність створених оперативних безпекових груп уособлюють матричний підхід до проектування структури управління служби економічної безпеки підприємства у частині реалізації захисного мета-напряму діяльності. Кожне окреме безпекозабезпечувальне завдання найбільш ефективно вирішується за рахунок включення до відповідної оперативної групи фахівців, найбільш потрібних та відповідних змісту завдання. Зважаючи на неймовірно велику кількість потенційно можливих різновидів безпекозабезпечувальних завдань на підприємстві, при провадженні захисної діяльності, матричних підхід дозволяє оптимально використовувати наявний кадровий та ресурсний потенціал системи економічної безпеки підприємства. Автором констатується, що метою створення та діяльності служби економічної безпеки підприємства на основі ситуаційного створення оперативних груп є усебічне, швидке та повне забезпечення економічної безпеки підприємства та здійснення ефективної взаємодії фахівців з різних підрозділів при виконанні обов’язків під час роботи у службі економічної безпеки підприємства, що надає низку переваг перед іншими формами взаємодії різних відділів і служби економічної безпеки в цілому.Item Зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства(СНУ ім. В. Даля, 2025) Севост’янов, В. С.; Sevostianov, V. S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" — Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Київ, 2025. Робота присвячена вирішенню науково-практичного завдання зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, що базується на уточненні змісту понять «економічна безпека підприємства», «система економічної безпеки підприємства», «потенціал системи економічної безпеки підприємства», формуванні структури потенціалу системи економічної безпеки підприємства, формуванні засад оцінювання відповідного потенціалу, розробленні моделі оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства, розробленні принципових засад зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, визначенні підходів та напрямів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, а також формуванні пропозицій щодо посилення можливостей підприємства як складника потенціалу його системи економічної безпеки. Наведене розуміння поняття безпеки, та розглянуто структурування поняття безпеки за її рівнями та родовими ознаками. Описано зміст різних видів безпеки, зокрема воєнної, техногенної, епідеміологічної, продовольчої, паливно- енергетичної, екологічної, демографічної, кібербезпеки, соціальної та економічної. Показано, що різні види безпеки є пов’язаними між собою. Розглянуто та описано виділені види безпеки для об’єктів різних рівнів, зокрема для окремої людини (домогосподарства), підприємства, міста, регіону, держави та глобальної системи «Світ». Розглянуто об’єкти економічної безпеки, та охарактеризовано зміст економічної безпеки щодо кожного з таких об’єктів. Показано зв'язок між економічною безпекою різних об’єктів, зокрема між економічною безпекою 3 підприємства, міста, регіону та держави в цілому. Розкрито зміст підходів щодо розуміння економічної безпеки підприємства. Розкрито зміст системи економічної безпеки підприємства. На підставі узагальнення ключових складників системи економічної безпеки підприємства за різними визначеннями, а також понять, з якими є пов’язаним поняття відповідної системи, запропоновано підходи до розуміння системи економічної безпеки підприємства, зокрема діяльнісний, суб’єктно-об’єктний, елементний та функціонально-компонентний. Розкрито зміст кожного з таких підходів. Наведено поняття, з якими є пов’язаним поняття системи економічної безпеки підприємства. Графічно візуалізовано два варіанти статусу системи економічної безпеки підприємства, зокрема як надсистеми та як підсистеми у системі управління підприємством. Статус системи економічної безпеки підприємства як надсистеми та як підсистеми порівняно за сукупністю критеріїв. Запропоновано онтологічні та необхідні властивості системи економічної безпеки підприємства. Розкрито природу кожної з виділених груп властивостей системи економічної безпеки підприємства. До складу онтологічних властивостей відповідної системи віднесено такі як інтегрованість до системи управління, варіативність змісту, плюралістичність формалізації, відсутність єдиної організаційної форми, внутрішня структура, елементний склад, можлива внутрішня полісуб’єктність та людино-залежність. До складу необхідних властивостей системи економічної безпеки підприємства віднесено такі як адаптивність до характеристик підприємства, організаційна відособленість, операціоналізованість, організаційна суб’єктність, компетентність суб’єктів дій, несуперечливість цілей, завдань та функцій, економічність, адаптивність до змін у зовнішньому середовищі, керованість, прозорість функціонування, наявність резервів реагування, комплексність, безперервність дій, законність, пріоритетність попередження, структурованість, взаємопов’язаність та планомірність дій. Зміст кожної із запропонованих онтологічних та необхідних властивостей системи економічної безпеки підприємства докладно описано. 4 Розглянуто поняття потенціалу у його загальному розумінні та стосовно різних об’єктів та видів потенціалу. Показано види потенціалу. Розглянуто концепції розуміння потенціалу та підходи до визначення потенціалу у загальному випадку. Обґрунтовано ресурсно-компетенціальну природу потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Структуру відповідного потенціалу розглянуто як поєднання матеріальних, фінансових та нематеріальних ресурсів підприємства, а також його компетенцій. Докладно наведено склад кожного елемента потенціалу системи економічної безпеки підприємства відповідно до запропонованої його структури. Визначено необхідні дії щодо практичного формування та підтримки потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Запропоновано засади оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства, до складу яких увійшли особливості такого потенціалу як об’єкта оцінювання, вимоги до оцінювання, користувачі результатів оцінювання, напрями використання результатів оцінювання, обмеження та припущення під час оцінювання та використовувані інструменти. Докладно розкрито зміст кожного з елементів сформованих засад оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Показано, що результати оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства мають різні напрями свого використання, у тому числі посилення економічної безпеки підприємства, ухвалення рішення про реструктуризацію підприємств, розроблення антикризової стратегії підприємства тощо. На основі сформованої структури відповідного потенціалу розроблено модель оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства, яка передбачає розрахунок як оцінки безпосередньо самого потенціалу — окремо у скалярній формі та у формі кортежу — так і оцінки достатності такого потенціалу шляхом зіставлення оцінки потенціалу та оцінки впливу сукупності загроз на підприємство. Для цього окремо розроблено модель оцінювання впливу загроз на підприємство, яка базується на сформованому переліку таких загроз, проведеній оцінці вагомості таких загроз, показниках наявності та впливу 5 на підприємство для кожної із виділених загроз, а також пропозиціях щодо узагальнення показника впливу загроз на підприємство для подальшого як самостійного використання такого показника, так і його використання для оцінювання достатності потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Для оцінювання кожного з первинних показників щодо окремих складових потенціалу системи економічної безпеки підприємства, а також оцінювання наявності та міри впливу кожної із виділених загроз для підприємства розроблено шкали оцінювання. Для забезпечення універсальності моделі оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства враховано особливості діяльності різних галузей, що знайшло відображення у розробці вагових коефіцієнтів у моделі, що мають різні значення для різних галузей. Це забезпечує універсальність моделі та можливість її використання без додаткової адаптації для підприємств різних галузей. З використанням розробленої моделі оцінювання потенціалу системи економічної безпеки підприємства проведено оцінювання відповідного потенціалу для сукупності вітчизняних підприємств різної галузевої приналежності, які здійснюють діяльність у різних регіонах України. Це дозволило провести апробацію розробленої моделі та отримати оцінки потенціалу системи економічної безпеки підприємства для різних вітчизняних підприємств. Для кожного з вибраних підприємств розраховано оцінки потенціалу системи економічної безпеки, впливу загроз на підприємство та величину достатності відповідного потенціалу. Отримані результати візуалізовано, та на підставі таких результатів сформовано сукупність висновків щодо потенціалу системи економічної безпеки для кожного з таких підприємств. Розроблено принципові засади зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Складниками таких принципових засад стали постулати, закономірності, принципи, типові помилки, організація команди та підтримка. Для кожного з таких складників показано його призначення та негативні наслідки відсутності у контексті зміцнення потенціалу системи економічної 6 безпеки підприємства. Кожен із складників принципових засад зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства докладно розкрито. Показано, що реальне зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства є можливим тільки за умови діяльності виконавчої команди. Визначено компоненти організації такої команди, зокрема місце в організаційній структурі підприємства, забезпечення ритмічності, періодичності та послідовності роботи, а також забезпечення компліментарності та узгодженої дії учасників команди. Для такої команди запропонований необхідний склад ролей, і для кожної з таких ролей визначено завдання, що мають бути виконані. Запропоновано підходи до зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, зокрема компенсаторний, розвитку переваг, системний, антикризовий, хаотичний та опортуністичний. Для кожного з запропонованих підходів розкрито його зміст, показано антагоністичний характер щодо окремих інших підходів, висвітлено його призначення, надано опис із сукупністю використаних критеріїв, а також розглянуті умови доцільності застосування. Розроблено матрицю доцільності вибору підходу до зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства залежно від поточного рівня потенціалу та рівня загроз підприємству, яка передбачає на підставі зазначених аргументів вибір сценарію зміцнення відповідного потенціалу та можливих підходів для цього. Досліджено можливість переходів між підходами до зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Для забезпечення універсальності й водночас цільового характеру пропозицій щодо зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства розглянуто типи підприємств за Х. Фрізевінкелем, для кожного з яких встановлено типові загрози, а також запропоновано типові напрями зміцнення потенціалу його системи економічної безпеки. З урахуванням того, що суттєвою для всіх українських підприємств загрозою, що комплексно негативно впливає на потенціал системи економічної безпеки кожного підприємства, є воєнні дії проти України та можливі негативні наслідки таких дій для певного окремого підприємства, розроблено напрями 7 зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства для реагування на загрози, пов’язані із веденням воєнних дій проти України, і для кожного з таких напрямів докладно описаний його зміст. Пропозиції щодо вибору напрямів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства апробовано на прикладі сукупності українських підприємств, зокрема для кожного з таких підприємств визначено сценарій зміцнення потенціалу системи його економічної безпеки та запропоновано сукупність відповідних напрямів. Для зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства розроблено сукупність пропозицій щодо посилення можливостей підприємства як складника потенціалу його системи економічної безпеки. Розроблений принциповий підхід до посилення відповідних можливостей містить сукупність компонентів, зокрема таких як організаційна поведінка, комунікації, тренування персоналу, сценарії дій, резервування, диверсифікація. Для кожного з компонентів розробленого підходу докладно розкрито його сутність, показано його вплив на зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства та наслідки відсутності такого компонента, а такого його взаємозв’язок із іншими компонентами. Для забезпечення практичного втілення розробленого підходу щодо посилення можливостей підприємства як складника потенціалу його системи економічної безпеки запропоновано сукупність умов. Для такого підходу визначено його переваги та обмеження у використанні. На основі запропонованого підходу для кожного з аналізованих підприємств визначено компоненти такого підходу для першочергового розроблення та впровадження. Отримані результати та розроблені підходи використано в діяльності вітчизняних підприємств різної галузевої приналежності.Item Забезпечення економічної безпеки підприємств регіону в контексті його стійкого розвитку в умовах цифровізації(СНУ ім. В. Даля, 2026) Брикайло, Є. Б.; Brykailo, Ye. B.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 – Управління та адміністрування за спеціальністю 073 – Менеджмент – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Київ, 2026. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у формуванні науково обґрунтованого підходу до управління економічною безпекою підприємств регіону з урахуванням впливу цифровізації, який дозволяє підвищити адаптивність регіональної економіки до сучасних викликів, зміцнити її стійкість та забезпечити довготривалий розвиток. В дослідженні доведено, що важливе значення для підвищення стійкості розвитку є розвиток інфраструктури, спрямованої на створення безвідходного виробництва, зниження рівня негативного впливу на довкілля, перехід на технології «замкнутого циклу». Для цього необхідна консолідація зусиль всіх стейкхолдерів розвитку території – від органів державної влади до окремих громадських об'єднань. Таким чином, узгодження інтересів власників виробничих ресурсів, органів державної влади та інститутів громадянського суспільства є необхідною умовою переходу до стійкого розвитку. Виходячи з запропонованого авторського методичного підходу до оцінки факторів цифрового розвитку підприємств регіону в контексті подальшого пошуку напрямів підвищення рівня економічної безпеки підприємств регіональної господарської системи, в роботі зроблено висновок, що стійкий розвиток територій в умовах цифрової економіки передбачає детальне вивчення всієї сукупності факторів, що визначають цифрові перетворення для виявлення та систематизації загроз, пошуку резервів їх усунення, які є універсальними, логічно збудованими і доступними для всіх зацікавлених користувачів. 3 Практичне застосування запропонованої методики оцінки рівня економічної безпеки підприємств регіонів відрізняється від вже існуючих розробок своєю універсальністю, можливістю розрахунків на основі доступних вихідних даних, що дозволяє своєчасно виявляти загрози внаслідок порівняльного аналізу досягнутих показників із обґрунтованими пороговими значеннями.За допомогою проведених зіставлень визначаються сучасні виклики економічної безпеки підприємств регіону, які згодом підлягають стратегічному впливу в цілях зниження ймовірності їх прояву на тенденції найважливіших соціально-економічних показників. В роботі уточнено склад загроз «зеленого переходу» (конфлікт інтересів влади та бізнесу, дефіцит інвестицій, використання екологічного порядку денного для економічного тиску, посилення конкуренції, природні катастрофи, соціально-економічні диспропорції) та ризики ESG-фінансування (зміни законодавства, «зелені» податки, заборони на окремі види діяльності, фінансові ризики для компаній із високим вуглецевим слідом, дисбаланс попиту й пропозиції на «зелені» інвестиції, обмеження співпраці з компаніями, що не відповідають ESG-стандартам). Це дозволяє розширити систему індикаторів економічної безпеки для оцінки загроз «зеленого» переходу на макро- і мезорівні. На наш погляд, представлена в роботі класифікація загроз цифровому розвитку суспільства в контексті забезпечення економічної безпеки дозволяє систематизувати комплекс загроз на окремі групи залежно від підприємств регіонального проекту з цифрової економіки, що згодом надає можливість їхнього ранжирування для виділення найбільш пріоритетних, імовірність виникнення яких є максимально можливою.Детальний аналіз загроз цифровому розвитку суспільства передбачає комплексне вивчення впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємств регіону, зіставлення отриманої інформаційної бази з критеріями економічної безпеки підприємств регіону. Враховуючи підприємств регіональну диференціацію, необхідно 4 застосовувати принципи бенчмаркінгу, тобто оцінювати ключові досягнення підприємств регіонів з позиції їх міжрегіональної конкурентоспроможності. Базою для порівняння можуть бути результати щорічного рейтингу соціально- економічного станупідприємств регіонів, що визначають бенчмарк та аутсайдери. Необхідно також удосконалити методику подання статистичних даних з позиції частоти їх надання, доступності, релевантності та комплексності. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що масив індикаторів економічної безпеки на мезорівні характеризується високою неоднорідністю, що не дозволяє використовувати більшу частину даних індикаторів, які пояснюють зміни індексу зростання валового регіонального продукту на душу населення та побудови рівняння множинної регресії, що пов'язує цільовий показник забезпечення економічної безпеки – темп зростання валового регіонального продукту на душу населення та індикаторів економічної безпеки підприємств регіону. Представлена в роботі сукупність аналітичних прийомів, що використовуються в рамках дослідження стратегічних проблем та викликів економічної безпеки підприємств регіону, з урахуванням сучасних тенденцій і факторів розвитку доводить її інформативність, об'єктивність, спирається на традиційні методи пізнання і може бути адаптована з урахуванням нових викликів та ризиків. Таким чином, запропонований механізм забезпечення економічної безпеки підприємств регіону з урахуванням виявлення, аналізу та систематизації основних загроз на основі дослідження основних трендів соціально-економічних індикаторів розвитку є, на наш погляд, збалансованим, повним, модернізованим, що доводить його універсальність для підприємств регіонів нашої країни і доцільність використання для прийняття стратегічних рішень. Формування Карти пріоритетності загроз є необхідним елементом системи економічної безпеки підприємств регіону, оскільки дозволяє акцентувати увагу на «вузьких» місцях при розробці або вдосконаленні 5 стратегії соціально-економічного розвитку залежно від можливості підприємств регіону усувати вплив дестабілізуючих факторів.Перспективними напрямками розвитку викладеного алгоритму аналізу загроз економічній безпеці підприємств регіону слід назвати вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує процеси економічної безпеки на підприємствах регіональногорівня; удосконалення системи статистичного обліку інформації для аналізу тенденцій дестабілізуючих факторів; якісну оцінку загроз та їх наслідків за допомогою геоінформаційних систем.Практична значимість представленого алгоритму аналізу загроз економічнійбезпеціпідприємств регіону полягає у доповненні теоретичних досліджень по зазначенійпроблематиці, а також опрацювання інструментів управління дестабілізуючими факторами на основі комплексної оцінки за різнорідними якісними параметрами. Як головні стратегічні проблеми слід назвати проблему правильного співвідношення цілей зі сферою стратегічних пріоритетів. При цьому слід чітко розрізняти поняття стратегічних проблем і «вузьких» місць, останні виявляються при порівнянні окремих підприємств регіонів в розрізі фактично досягнутих індикаторів економічної безпеки.Причинно-наслідковий зв'язок між пріоритетами регіонального розвитку, економічною безпекою підприємств регіонів та національною безпекою дозволяє обґрунтувати наукову гіпотезу про те, що для оперативного рішення стратегічних проблем регіонального розвитку для аналізу, систематизації та управління різними стрес-факторами, необхідна постійно функціонуюча система моніторингу економічної безпеки підприємств регіону у вигляді цифрової платформи, що узагальнює різні види джерел даних та їх візуальну інтерпретацію для обґрунтування комплексу стратегічних дій в умовах стійкого розвитку підприємств регіону.