Вісник СНУ ім. В.Даля № 6 (292) 2025
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств шляхом запровадження адаптивних систем управління ресурсами та витратами.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Христенко, Л. М.; Чорна, О. Ю.; Велитченко, О. А.; Khrystenko, L. M.; Chorna, O. Y.; Velytchenko, O. A.У статті розглянуто актуальні питання забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств України в умовах безпрецедентних економічних та геополітичних викликів, зумовлених воєнними діями, руйнуванням інфраструктури та ринковою нестабільністю, що вимагають докорінної перебудови управлінських підходів. Проаналізовано та узагальнено сучасні наукові погляди на сутність поняття «стратегічний розвиток», виокремлено ключові напрями наукової думки. На цій основі сформовано комплексне бачення стратегічного розвитку як цілісного, безперервного процесу якісних трансформацій, що ґрунтується на адаптивній стратегії та нерозривно пов'язаний з його гнучкістю й проактивною адаптивністю. Підкреслено ключову роль адаптивних систем управління ресурсами та витратами. Адаптивна система управління ресурсами визначена як механізм їх ефективного формування, розподілу й використання відповідно до стратегічних цілей та змін середовища. Адаптивна система управління витратами – як комплекс заходів для обґрунтованого планування, контролю й оптимізації витрат у процесі поточної та стратегічної діяльності. Продемонстровано, що їх адаптивність полягає у гнучкому реагуванні на динаміку середовища, спираючись на цифрові технології та аналітику даних для зважених рішень. Обґрунтовано, що ці системи роблять визначальний внесок у стратегічний розвиток підприємства: вони забезпечують фінансову підтримку стратегічних ініціатив та інновацій, підвищують якість стратегічного планування та обґрунтованість рішень, прискорюють вихід на нові ринки та запуск продуктів. Окрім того, сприяють формуванню унікальних організаційних компетенцій, досягненню стійких конкурентних переваг, підвищенню загальної стійкості й гнучкості підприємства та активному формуванню ним свого конкурентного майбутнього в динамічному середовищі. Підкреслено існування позитивного зворотного зв'язку між стратегічним розвитком та вдосконаленням адаптивних управлінських систем. Зазначено, що розробка дієвих методик та практичних інструментів їхнього впровадження, з урахуванням галузевої специфіки та завдань повоєнного відновлення, є перспективним напрямом подальших досліджень.Item Цифрова трансформація як інструмент забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризи.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Хандій, О. О.; Архипов, П. О.; Khandiі, O. O.; Arkhypov, P. О.У статті досліджено сучасні підходи до забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризових трансформацій, зокрема внаслідок повномасштабної війни, глобальних загроз і внутрішньої структурної нерівномірності. Актуальність теми обумовлена необхідністю переосмислення інституційних механізмів безпеки на регіональному рівні з урахуванням новітніх викликів, серед яких ключовими є збройна агресія, економічні шоки, демографічні диспропорції, зниження інвестиційної активності та критична залежність від зовнішньої підтримки. У роботі обґрунтовано, що економічна безпека регіонів є похідною від загальнодержавної безпеки, однак вона повинна мати власну структуровану систему інструментів і суб’єктів реалізації. Окрему увагу приділено аналізу цифрової трансформації як важливого інструменту забезпечення стійкості в умовах кризи. Автори визначають цифровізацію не лише як технологічне оновлення, а як засіб організації управлінських, інформаційних, фінансових і соціальних функцій, що впливають на ефективність функціонування механізму забезпечення економічної безпеки регіону. У межах емпіричного аналізу розкрито динаміку основних ризиків економічної безпеки на прикладі оцінок експертного середовища та офіційних інституцій. Наголошено на критичності таких чинників, як втрата трудового потенціалу, розриви виробничих ланцюгів, зниження доступу до фінансування та зростання частки проблемних кредитів. Водночас дослідження демонструє, що процес децентралізації, посилення інституцій регіонального розвитку, а також спроможність окремих громад до транскордонної співпраці і самоорганізації виступають компенсаторними механізмами протидії ризикам. Практичні приклади діяльності агенцій регіонального розвитку свідчать про наявність локальних точок стійкості, які потребують підтримки через цілеспрямовану цифрову політику, зростання автономності та координацію з державними і міжнародними структурами. Зроблено висновок про необхідність розробки багаторівневої, законодавчо закріпленої стратегії забезпечення економічної безпеки регіонів України, що має базуватися на принципах резилієнтності, цифрової інтеграції, міжрегіональної солідарності та адаптивного управління. Розширення повноважень регіональних інституцій, модернізація цифрової інфраструктури, розвиток людського капіталу та реалізація принципів сталого розвитку є основними передумовами формування ефективної системи економічної безпеки в довгостроковій перспективі.Item Постулати, закономірності та принципи зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Севост’янов, В. С.; Sevostianov, V. S.Розглянуто підходи до розуміння економічної безпеки підприємства, зокрема захисний, конкурентний, ресурсний, стійкісний, еволюційний, процесний, гармонізаційний та конвергентний. Надано розуміння економічної безпеки підприємства у межах кожного з таких підходів. Висвітлено поняття системи економічної безпеки підприємства та надано її розуміння. Показано, що наявні різні підходи до розуміння відповідної системи, зокрема її сприйняття як сукупності функцій, суб’єктів, об’єктів та методів; як сукупності заходів різного характеру; як сукупності суб’єктів й об’єктів економічної безпеки підприємства, правил, принципів та процедур; як комплексу взаємопов’язаних дій організаційно-економічного, правового, функціонального характеру. Окреслено наявні підходи до розуміння потенціалу у загальнонауковій його трактовці. Показано, що у економічній науці поняття потенціалу використовується стосовно різних об’єктів, у тому числі держави, галузі, регіону, міста, підприємства та окремих підсистем у складі підприємства. Запропоновано розуміння потенціалу системи економічної безпеки підприємства у вигляді наявних у підприємства можливостей, засобів та ресурсів, що можуть бути використані у системі економічної безпеки підприємства для його убезпечення від ризиків та загроз як у його внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі, негативного впливу їхніх наслідків, подолання таких ризиків та загроз та обмеження їхнього негативного впливу. У складі принципових засад зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства розглянуто постулати, закономірності та принципи й показано призначення кожного з них. Розглянуто склад постулатів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Розглянуто склад та описано зміст закономірностей зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Запропоновано склад принципів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, зокрема виділено принципи законності, цілісності, цільового характеру, суб’єктності, планомірності, охоплення підприємства, непереривності, ритмічності, випереджального характеру, економічної доцільності, балансу централізації та децентралізації, достатності, надлишкового характеру, унікальності дій, адаптивності дій та замінності складників. Для кожного з таких принципів розкрито його зміст та показано негативні наслідки його недотримання.Item Методи та підходи до оцінювання інноваційно–інвестиційного потенціалу підприємства.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івченко, Є. А.; Івченко, Ю. А.; Ivchenko, Ye. A.; Ivchenko, Yu. A.В статті досліджено науково-методичні підходи до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Визначено, що оцінка інноваційно- інвестиційного потенціалу підприємства належить до складних економічних завдань, оскільки її результативність залежить від чіткого розуміння природи цього елементу загального потенціалу підприємства, правильного вибору методів оцінювання та точного визначення показників. Дослідження розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу набуває особливої актуальності та вимагає ґрунтовного аналізу факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Аналізуючи наукові підходи до структурування інноваційного потенціалу підприємства зроблено висновок про значну варіативність у визначенні його складових. У різних авторів відрізняються як назви, так і зміст структурних елементів, що ускладнює уніфікований підхід до оцінювання цього потенціалу. Виділено специфіку застосування підходів до оцінювання інноваційного і інвестиційного потенціалів окремо, враховуючи відмінності у їх змістовному наповненні та функціональному призначенні. Проаналізовані наукові підходи до оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалу підприємств свідчать про наявність спільних методів і показників, що дало змогу узагальнити та формалізувати єдиний підхід до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Розглянуто підходи, які не враховують ризики, пов’язані з інноваційно- інвестиційною діяльністю, що набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. У результаті проведеного дослідження визначено та систематизовано складові інноваційного потенціалу підприємства, які виділяють вітчизняні науковці, а також сформовано узагальнений перелік елементів інноваційно-інвестиційного потенціалу. За результатами аналізу сучасних наукових підходів проаналізовано сучасні наукові підходи до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Обґрунтовано напрямки вдосконалення теоретико- методичного підходу до оцінювання інноваційно- інвестиційного потенціалу в умовах постконфліктної трансформації. Запропоновано обов’язкове включення в систему оцінки таких елементів, як ресурси, можливості, здатності та ризики.Item Діагностика трансформацій системи економічної безпеки підприємства.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Івченко, Є. А.; Івченко, Ю. А.; Ivchenko, Ye.; Ivchenko, Y.В статті розроблено інструментарій та визначено концептуальні підходи до діагностики трансформаційних процесів у системі економічної безпеки підприємства. Визначено, що система економічної безпеки підприємства постійно перебуває під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що позначається на її стані та особливостях управління. В досліджені визначено, що фактично система завжди перебуває у стані безперервних трансформацій, які можна розглядати як відносно короткий історичний період, протягом якого відбувається оновлення такої системи. Усвідомлення сутності трансформацій і трансформаційних процесів у межах системи економічної безпеки є ключовим для прийняття та реалізації ефективних управлінських рішень, особливо в умовах непередбачуваних факторів. Проведено аналіз використання традиційних підходів до ідентифікації таких факторі і загроз. Зроблено висновок, що традиційні підходи до ідентифікації факторі і загроз обмежує можливості управління та діагностики трансформаційних процесів. Суб’єктом забезпечення економічної безпеки на рівні окремого підприємства визначено систему економічної безпеки, яку зазвичай розглядають як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів. Розглянуто ключові підходи для розробки інструментарію діагностики вивчення трансформацій системи економічної безпеки підприємства. Визначено маркери, які сигналізують про їх появу. До таких маркерів належать: зміст системи; узагальнені характеристики системи, що змінюються внаслідок трансформацій; характеристики функціонування системи економічної безпеки у контексті умов її діяльності; а також результати функціонування системи.Проаналізовано наукові та практичні підходи та визначено ключові інструменти для реалізації діагностики у межах різних напрямів вивчення трансформаційних процесів. Виокремлено напрями діагностики трансформацій системи економічної безпеки підприємства, які створюють підґрунтя для формування узагальненого алгоритму проведення такої діагностики.Запропоновано алгоритм діагностики трансформацій системи економічної безпеки підприємства, який має альтернативний характер і передбачає можливість як послідовного проходження всіх чотирьох визначених напрямів, так і вибіркової реалізації лише окремих із них — залежно від цілей та завдань конкретного дослідження.Item Functional Role of Intellectual Capital in the Innovation Economy.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Kharkovyna, O. H.; Bielousov, Y. I.; Харковина, О. Г.; Бєлоусов, Я. І.The article presents a comprehensive analysis of the functional role of intellectual capital within the framework of an innovation-driven economy. The study emphasizes the paradigm shift from the predominance of tangible and financial resources toward the growing importance of intangible assets, among which intellectual capital emerges as a critical determinant of sustainable development and competitive advantage. It is argued that modern economic systems increasingly rely on knowledge, creativity, professional competencies, organizational culture, and relationship networks, which collectively constitute the foundation of national and corporate intellectual potential. The conceptual essence of intellectual capital is clarified, and its structural components are examined in detail: human capital (knowledge, skills, experience, and competencies of personnel), structural capital (internal processes, technologies, databases, intellectual property, and corporate culture), and relational capital (external relationships, stakeholder trust, client loyalty, and reputation). The article substantiates that the synergy among these elements fosters innovation capacity, accelerates the transformation of knowledge into marketable outcomes, and ensures the adaptability of economic agents to technological and institutional changes. Special attention is paid to the challenges of intellectual capital development in the context of digital transformation and globalization. Key barriers to its effective deployment in the Ukrainian economy are identified, including insufficient investment in human development, weak integration between research institutions and business structures, and the underdevelopment of innovation infrastructure. Strategic approaches are proposed to enhance intellectual capital management, including the creation of digital platforms, educational reforms, and incentives for innovation culture development. The article concludes that intellectual capital is not only a driver of innovation processes but also a core element in constructing a knowledge-based economic growth model. Further research directions involve the development of applied tools for evaluating intellectual capital performance and mechanisms for its integration into enterprise and regional governance systems.Item Прогноз небезпечних властивостей вугільних пластів як соціально-економічний ефект інвестицій в охорону праці.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Руднєв, Є. С.; Романченко, Ю. А.; Rudniev, Y. S.; Romanchenko, J. A.У статті проведено аналіз стану вугільної галузі, обґрунтовано інноваційні напрямки розвитку із врахуванням міжнародного досвіду та використанням механізму інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку вугільних підприємств. Аналіз аварій, які сталися за останні кілька десятиліть у шахтах вугледобувних країн, показує, що першопричиною їх виникнення, в загальному випадку, є спільний вплив факторів трьох блоків: геологічних процесів перетворення вихідної речовини в природних умовах, гірничо-геологічних умов залягання родовищ та технологічних параметрів експлуатації вугільного підприємства. Встановлено, що до найбільш важковстановлених відносяться фактори та їх кількісні значення, що визначають умови формування небезпечних властивостей шахтопластів у процесі геологічних перетворень. На основі проведеного аналітичного дослідження стану вугільної промисловості були визначені основні системні проблеми, які характерні для цієї галузі. Показано, що повномасштабне вторгнення російських військ на територію України суттєво вплинуло на роботу українських підприємств, що призвело до зниження темпів зростання ВВП у видобувних галузях. Виявлено, що одним із ключових показників ефективності інвестицій у покращення умов праці є їхній соціальний ефект, який за будь-яких умов вкладення коштів має бути позитивним. Витрати на реалізацію заходів із покращення умов праці у вугільних шахтах України зазвичай значно перевищують аналогічні витрати в інших промислових секторах. е зумовлено складними гірничо-геологічними умовами, високим рівнем техногенних ризиків, необхідністю застосування спеціалізованого обладнання для вентиляції, дегазації, пилопригнічення, а також забезпечення вибухо- та пожежобезпеки. Усе це потребує суттєвих фінансових ресурсів і технічного переоснащення. Саме тому інвестиції відіграють визначальну роль у відновленні та нарощуванні виробничих ресурсів, що, у свою чергу, сприяє забезпеченню сталого економічного зростання. Наголошено, що соціальний ефект від інвестицій сприяє підвищенню продуктивності праці, покращенню якості виробленої продукції, збереженню трудових ресурсів та іншим позитивним наслідкам.Item Стимулювання зайнятості населення сільських територій на основі біоекономічної моделі перероблення лікарських рослин.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Маслош, О. В.; Ольшанський, О. В.; Подкуйко, М. Ю.; Maslosh, O. V.; Olshansky, O. V.; Podkuiko, M. Y.У статті досліджується питання стимулювання зайнятості населення сільських територій України на основі впровадження біоекономічної моделі перероблення лікарських рослин. Порівняльна характеристика традиційної аграрної моделі та біоекономічного підходу дає змогу визначити якісні переваги біоекономіки як інструменту диверсифікації зайнятості, зменшення трудової міграції та формування нових ланок локальної економіки. Обґрунтовано, що біоекономіка забезпечує гнучкість у виробництві, орієнтованому на сталий розвиток, і сприяє збільшенню доданої вартості без значного залучення зовнішніх ресурсів. Показані прикладні технології перероблення лікарських рослин, зокрема методи первинної та вторинної обробки, що дозволяють створювати конкурентоспроможну продукцію з високим ступенем локалізації. Розроблено структуру ланцюга створення доданої вартості, який охоплює етапи вирощування, заготівлі, технологічної обробки, пакування та реалізації, і в якому залучення місцевого населення можливе на кожному рівні. Проаналізовано соціально-економічний потенціал сектору, що включає формування нових робочих місць, розвиток жіночого підприємництва, підтримку молоді та зростання зайнятості у сфері малих виробництв. Розглянуто ключові бар’єри (відсутність доступу до технологій, фінансових інструментів, сертифікації, ринків збуту) і можливості (підтримка з боку міжнародних партнерів, екологічний тренд, наявність сировинної бази) розвитку біоекономіки. Визначено необхідні передумови для її ефективного функціонування в сільських громадах: кадровий потенціал, логістична інфраструктура, освітні ініціативи, механізми кооперації. Також окреслено інституційні механізми підтримки розвитку біоекономічної моделі, зокрема через програмне фінансування, податкові пільги, залучення дорадчих служб і розвиток освітніх платформ. Таким чином, результати дослідження поглиблюють розуміння прикладних аспектів біоекономіки як чинника сталого розвитку, особливо в контексті подолання соціально-економічних викликів на рівні сільських громад.Item Вплив міжнародних стандартів фінансової звітності на облікову політику компаній у післякризовий період.(СНУ ім. В. Даля, 2025) Манухіна, М. Ю.; Тацій, І. В.; Серікова, О. М.; Manukhina, M. Y.; Tatsii, I. V.; Serikova, O. M.Метою дослідження є комплексне вивчення впливу міжнародних стандартів фінансової звітності на формування та трансформацію облікової політики українських компаній у післякризовий період, зокрема аналіз особливостей адаптації основних норм IFRS 9 і IFRS 17, виявлення системних розбіжностей у внутрішніх процедурах обліку та оцінювання їхнього впливу на прозорість звітності й фінансову стійкість підприємств. Здійснено загальний огляд нормативно-правового середовища в Україні, проведено багаторівневий Gap-аналіз інструментів класифікації фінансових активів за IFRS 9 і резервування за IFRS 17 із застосуванням матриці «фактичне – нормативне». Застосовано методи фінансового моделювання та стрес-тестування для визначення впливу виявлених невідповідностей на рентабельність, ліквідність і вартість капіталу. Здійснено порівняльний галузевий аналіз практичних кейсів у сферах енергетики, страхування та туризму на основі лонгітюдних даних. З’ясовано, що поетапна імплементація МСФЗ сприяла підвищенню прозорості й порівнянності звітності. Однак виявлено системні недоліки в переході на модель очікуваних кредитних збитків і застосуванні актуарних припущень за IFRS 17, що спричиняє затримки у визнанні резервів та заниження ризику. Поширена фрагментарність у розкритті чутливості оцінок знижує інформованість інвесторів та підриває довіру. В енергетичному секторі поглиблений перерахунок активів збільшив амортизаційні витрати, проте згодом оптимізація призвела до зниження вартості капіталу. Страхові компанії вдосконалили методи резервування й розширили сегментне розкриття, а представники туристичної галузі оперативно адаптували політики визнання доходу за ваучерами у відповідь на карантинні обмеження. Ці дані зумовили формулювання практичних рекомендацій та визначення векторів подальших досліджень.Результати роботи підтверджують необхідність посилення внутрішніх контрольних процедур, регулярного проведення Gap-аналізу з чіткою пріоритизацією усунення невідповідностей, модернізації ERP-інфраструктури та підвищення кваліфікації фінансових і актуарних фахівців. Перспективними напрямами подальших досліджень є лонгітюдна оцінка ефективності моделей очікуваних кредитних збитків у різних макроекономічних сценаріях і застосування цифрових технологій і штучного інтелекту для автоматизації оцінки ризиків та покращення якості розкриття інформації.